ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
09.11.2020Справа № 910/13126/20
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 21 532,08 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 21 532,08 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідач як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу заподіяні збитки у розмірі 21 532,08 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13126/20, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
01.10.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/13126/20 від 07.09.2020 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана представниками позивача та відповідача, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
28.12.2017 між Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" (виконавець) укладено Договір №608-ПУ-ПТП (надалі - Договір), відповідно до якого замовник зобов'язався передати (поставити) виконавцю вугілля для збагачення, оплатити послуги виконавця, пов'язані із збагаченням вугілля та прийняти концентрат. Виконавець зобов'язався прийняти вугілля, провести його збагачення та передати (поставити) отриманий в результаті збагачення концентрат замовнику, в строки та на умовах, обумовлених дійсним договором та/або специфікацією.
Згідно з п. 10.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 23.12.2019) датою закінчення строку дії Договору є 31.12.2020.
Відповідно до залізничних накладних №53413969 та №53676268 Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" було відправлено на адресу Ладижинської ТЕС ДТЕК вугілля, зокрема вагонами №52531936, №61079281, №63379549, №53676268.
23.01.2020 на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці був складений комерційний акт № 450003/16/1 про нестачу вантажу в вагонах №52531936, №61079281, №63379549, про що в основній накладній №53413969 була зроблена відповідна відмітка.
14.10.2020 на станції Ладижин Одеської залізниці був складений комерційний акт № 409009/3 про нестачу вантажу в вагоні №53676268, про що в основній накладній №53676268 була зроблена відповідна відмітка.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" своїх обов'язків щодо здійснення перевезень вантажу позивача, а саме, щодо його збереження до моменту видачі останнього вантажоотримувачу. Враховуючи нестачу вантажу, яка виникла під час здійснення відповідачем перевезення вантажу, позивач просить суд стягнути з відповідача вартість недостачі вантажу у загальному розмірі 21 532,08 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з "Загальними положеннями" Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).
Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 Цивільного кодексу України).
В силу ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Згідно з абз. 1 п. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Як встановлено судом, 21.01.2020 позивач як вантажовідправник за накладною №53413969 від 21.01.2020 відправив Ладижинській ТЕС ДТЕК як вантажоодержувачу на станцію Ладижин Одеської залізниці вагони №52531936, №61079281, №63379549 з вугіллям.
Також 10.02.2020 позивач як вантажовідправник за накладною №53676268 від 10.02.2020 відправив Ладижинській ТЕС ДТЕК як вантажоодержувачу на станцію Ладижин Одеської залізниці вагон №53676268.
За приписами ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Відповідно до п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. №334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Судом встановлено, що відомості про зафіксовану сторонами недостачу вантажу у вагонах №52531936, №61079281, №63379549 внесені до комерційного акта №450003/16/1 від 23.01.2020, а у вагоні №53676268 - до комерційного акта № 409009/3 від 14.10.2020.
Так, у Комерційному акті №450003/16/1 від 23.01.2020 зазначено, що при переваженні вагонів в статичному режимі виявилось: у вагоні №525319З вага брутто-86800кг, тара за документом-21800кг, вага нетто-65000кг, що менше ваги вказаної в документі на 4100кг; у вагоні №61079281 вага брутто-87100кг, тара за докуменгом-22200кг, вага нетто-64900кг, що менше ваги вказаної в документі на 4600кг; у вагоні №63379549 вага брутто-88150кг, тара за документом-23600кг, вага нетто-64550кг, що менше ваги вказаної в документі на 5250кг. У всіх вагонах навантаження вище бортів на 10-20 см, маркування повздовжніми борознами порушене, вантаж потоптано, маються поглиблення за рухом поїзду: ліворуч над 2-6 люками довжиною-750 см, шириною-80-100 см, глибиною-30-40 см, над 1 та 7 люками довжиною-150 см, шириною-280 см, глибиною-60 см. В технічному відношенні вагони справні. Вагони бездверні, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає.
У Комерційному акті №409009/3 від 14.10.2020 зазначено, що при комісійному зважуванні вагона №53589065 виявилось: вага брутто 91550 кг, тара ПД 23500 кг, вага нетто 68050 кг, що складає різницю ваги в сторону зменшення на 1450 кг. Навантаження вище бортів на 200 мм. Над 1-3 люками з лівої сторони за рухом поїзда виїмка довжиною 4100 мм, шириною 1100 мм, глибиною 900 мм. В місцях виїмки маркування відсутнє. Над 1,2 люком з лівої сторони маються повні мішки в два ряди у кількості 20 штук. На момент прибуття та переважування течі вантажу немає, люка закриті. Вагон технічно справний.
Вказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому приймаються судом в якості належних та допустимих доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладних №53413969 та №53676268, фактичній масі вантажу.
Відповідно до пп. "а" п. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Згідно зі ст.ст.114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
На підтвердження вартості втраченого вантажу вугілля кам'яного, що перевозилось у лютому 2020 року у вагоні № 53589065 за залізничною накладною №53676268, позивачем надано довідку № 100-02 про вартість вугільної продукції, відповідно до якої вартість 1 тони вугілля становить 1 641,96 грн з ПДВ.
Крім того, за даними довідки № 109/3-02 про вартість вугільної продукції, вартість 1 тони вугілля кам'яного, що перевозилась за залізничною накладною №53413969, становить 1 710,13 грн без ПДВ.
У пункті 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 зазначено, що згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку (пункт 4 Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю).
Суд зазначає, що в силу положень ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України та ст.ст. 114, 115 Статуту вказані вище документи є належними та допустимими доказами визначення вартості вантажу.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно зі ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.
З урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, враховуючи, що втраченим вантажем було вугілля кам'яне марки г-газовий, вологість 0%, норма природних втрат застосовується у розмірі 1% від маси вантажу.
Згідно з Комерційним актом №450003/16/1 від 23.01.2020 нестача у вагоні № 52531936 склала 4100 кг. Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 1% маси нетто (від маси нетто 69100 кг) складає 691 кг. Таким чином, кількість фактичної нестачі складає: 4100 кг - 691 кг = 3409 кг. (3,409т). Отже, сума втраченого вантажу в вагоні № 52531936 складає: 3,409т * 1710,13 = 5829,83 грн.
Згідно з Комерційним актом №450003/16/1 від 23.01.2020 нестача у вагоні № 61079281 склала 4600 кг. Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 1% маси нетто (від маси нетто 69500 кг) складає 695 кг. Таким чином, кількість фактичної нестачі складає: 4600 кг - 695 кг = 3409 кг. (3,905т). Отже, сума втраченого вантажу в вагоні № 61079281 складає: 3,409т * 1710,13 = 6678,06 грн.
Згідно з Комерційним актом №450003/16/1 від 23.01.2020 нестача у вагоні № 63379549 склала 5250 кг. Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 1% маси нетто (від маси нетто 69800 кг) складає 698 кг. Таким чином, кількість фактичної нестачі складає: 5250 кг - 698 кг = 4552 кг. (4,552т). Отже, сума втраченого вантажу в вагоні № 63379549 складає: 4,552т * 1710,13 = 7784,51 грн.
Згідно з Комерційним актом №409009/3 від 14.02.2020 нестача у вагоні № 53676268 склала 1450 кг. Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 1% маси нетто (від маси нетто 69500 кг) складає 695 кг. Таким чином, кількість фактичної нестачі складає: 1450 кг - 695 кг = 755 кг. (0,755т). Отже, сума втраченого вантажу в вагоні № 53676268 складає: 0,755т * 1641,96 = 1239,68 грн.
Частинами 1, 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Стаття 131 Статуту залізниць України передбачає, що претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу. Відповідно до положень статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі нестачі вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
В свою чергу стаття 133 Статуту залізниць України передбачає, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику.
Суд встановив, що вантажоодержувач зробив на залізничних накладних №53413969 та №53676268 переуступний напис (за підписом директора та головного бухгалтера відокремленого підрозділу «Ладижинська теплоа електрична станція» АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО») відправнику вантажу - ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" на пред'явлення претензій та позовних вимог до AT "Укрзалізниця", а тому право позивача на пред'явлення позову підтверджено належними доказами.
При цьому, за вказаних обставин вчинення переуступного напису на основних залізничних накладних суд вважає необґрунтованими та відхиляє доводи відповідача про необхідність вчинення переуступного напису за досильними накладними також для виникнення у позивача прав на цей позов.
Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Виходячи з аналізу ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, а саме таких його елементів: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагонах №52531936, №61079281, №63379549, №53676268, завданої шкоди - нестачі товару та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вказаних вагонах сталась не з вини відповідача відповідно до ст. 127 Статуту.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, оскільки при перевезенні вантажу у вагонах №52531936, №61079281, №63379549, №53676268 залізницею не було дотримано вимог щодо збереження вантажу, прийнятого до перевезення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" (85621, Донецька обл., Мар'їнський р-н, с. Вовчанка, вул. Нагорна, 1-А, ідентифікаційний код 33959754) збитки у розмірі 21 532,08 грн та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 09.11.2020
Суддя Т. Ю. Трофименко