ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у забезпеченні позову
м. Київ
06.11.2020Справа №910/14315/20
За заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Мегафрукт"
прозабезпечення позову
у справі№910/14315/20
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мегафрукт"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо"
простягнення 7 610 638,02 грн.
Суддя Бойко Р.В.
Представник позивача в судове засідання з розгляду заяви про забезпечення позову, призначене на 03.11.2020, не з'явився, у зв'язку з чим суд вирішив розглянути відповідну заяву в порядку письмового провадження, а тому згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення судового рішення є дата складення його повного тексту.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегафрукт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" про стягнення 7 610 638,02 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегафрукт" вказує, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" наявна заборгованість з оплати поставленого позивачем у період з 01.01.2020 по 31.07.2020 згідно Договору поставки №250719-01/1г від 25.07.2019 товару у розмірі 7 558 581,10 грн.
Крім того, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 52 056,92 грн., нарахованих за неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіппо" своїх грошових зобов'язань.
У змісті своєї позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегафрукт" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого відповідач очікує понести витрати зі сплати судового збору у розмірі 114 159,57 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 150 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2020 у справі №910/14315/20 вказаний позов залишено без руху на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегафрукт" протягом десяти робочих днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 114 159,57 грн. та обґрунтованого розрахунку 3% річних із зазначенням періоду нарахування.
27.10.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегафрукт" надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 25.09.2020, до якої долучено платіжне доручення №4481 від 22.10.2020 на суму 114 159,58 грн. з призначенням платежу - судовий збір за позовом ТОВ "Мегафрукт", Господарський суд міста Києва. Також у змісті відповідної заяви позивачем викладено розрахунок 3% річних.
28.10.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегафрукт" надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить накласти арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (згідно переліку визначеному у прохальній частині заяви), яке знаходиться у приміщенні складу літер 1-1 за адресою: м. Луцьк, вул. Клима Савури, буд. 21а, та є доказами у кримінальному провадженні №12020030000000608 від 15.09.2020.
Вказана заява мотивована тим, що існує обґрунтоване припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, враховуючи численні позови до відповідача про стягнення боргів, арешт рахунків, а також відсутність нерухомого майна, на яке могло б бути звернене виконання можливого рішення про стягнення боргу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 на підставі ч. 4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегафрукт" про забезпечення позову призначено у судовому засіданні на 03.11.2020; викликано представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегафрукт" у судове засідання з розгляду заяви про забезпечення позову; запропоновано позивачу надати суду належної якості копію постанови Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Волинській області від 09.10.2020 в межах кримінального провадження №12020030000000608 від 15.09.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 відкрито провадження у справі №910/14315/20; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; встановлено учасникам справи строки на подання заяв по суті спору; підготовче засідання призначено на 24.11.2020.
03.11.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегафрукт" надійшло клопотання про долучення доказу до заяви про забезпечення позову, а саме - постанови Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Волинській області від 09.10.2020 в межах кримінального провадження №12020030000000608 від 15.09.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України. Також представником позивача було подано заяву про розгляд заяви про забезпечення позову без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегафрукт".
В судове засідання 03.11.2020 представник позивача не з'явився, однак з огляду на подання ним клопотання про розгляд заяви про забезпечення позову без його участі та враховуючи встановлений господарським процесуальним законом скорочений строк для розгляду відповідної заяви, суд прийшов до висновку про можливість розглянути відповідну заяву без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегафрукт" за наявними матеріалами, у зв'язку з чим згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою постановлення цієї ухвали зазначається дата складення її повного тексту
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у її задоволенні з огляду на наступне.
Приписами ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Заходи забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, а саме якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №915/870/18 та від 05.09.2019 у справі №911/527/19).
Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Предметом спору у справи №910/14315/20 є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" коштів у розмірі 7 610 638,02 грн. - заборгованості з оплати поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегафрукт" товару та 3% річних, нарахованих на таку заборгованість, натомість позивач просить суд накласти арешт на майно (перелік товарів, в тому числі з незначним строком придатності), яке не стосується предмету спору у даній справі.
Більше того, судом враховано, що дані товари (на які позивач просить суд накласти арешт) згідно постанови Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Волинській області від 09.10.2020 в межах кримінального провадження №12020030000000608 від 15.09.2020 визнані речовим доказом.
Частиною 1 статті 98 Кримінального процесуального кодексу України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Із частини 4 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України вбачається, що на сторону кримінального провадження покладається обов'язок із збереження речового доказу .
Частиною 6 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:
1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;
2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;
3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;
4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров'я людей або довкілля.
У випадках, передбачених цією частиною, речові докази фіксуються за допомогою фотографування або відеозапису та докладно описуються. У разі необхідності може бути збережений зразок речового доказу, достатній для його експертного дослідження або інших цілей кримінального провадження.
Речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.
Тобто, порядок зберігання та збереження, а також вчинення певних дій із речовими доказами (тим більше товарами або продукцією, що піддаються швидкому псуванню) визначається положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
В свою чергу, накладення в межах господарського судочинства арешту на товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, та які визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, значно утруднить або навіть унеможливить виконання посадовими особами приписів Кримінального процесуального кодексу України.
З огляду на наведене, суд вважає неспіввісним та не адекватним вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Гіппо" товари, які не стосуються предмету спору у господарській справі №910/14315/20 та визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №12020030000000608 від 15.09.2020, а тому заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегафрукт" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (06.11.2020) та може бути оскарження протягом десяти днів шляхом подання у відповідності до п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.
Суддя Р.В. Бойко