Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"27" жовтня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/850/20
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.
за участю секретаря судового засідання: Юзьвак М.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: Кисіль Т.В. (довіреність 14-116 від 09.04.20)
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України"
до Комунального підприємства теплозабезпечення
про стягнення 6 552, 46 грн.
20 липня 2020 року через діловодну службу Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України" (м. Київ) з позовом до відповідача Комунального підприємства теплозабезпечення (м. Коростень, Житомирської області) про стягнення 6552,46 грн., з яких: 6148,41 грн. пені, 504,05грн. 3% річних.
24.09.20 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Комунальне підприємство теплозабезпечення не погоджується з позовними вимогами з наступних підстав: з 02.07.2014 року діє постанова КМУ «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу» №217 від 18.06.2014 року (далі по тексту Постанова №217). Відповідно до вказаної постанови за розподілом, який затверджується НКРЕКГІ, розрахунки з позивачем проводяться шляхом розщеплення платежів, який здійснюється банком без втручання підприємства. Таким чином оплата проводилась щоденно, в частині затверджених відсотків відрахування, впливати на розмір коштів, які відраховуються наше підприємство не мало права. Додаткова оплата могла здійснювати з основного рахунку, на який надходять кошти після розщеплення для господарської діяльності підприємства, однак порядок розрахунків величини коштів, які залишалися нам на ведення господарської діяльності включав наші потреби виключно на виплату заробітної плати, податків та інших обов'язкових платежів до державного бюджету та розрахунки за інші енергоносії (електроенергію, воду). Таким чином, відповідач не мав можливості додатково виділяти обігові кошти для своєчасних розрахунків з Позивачем.
Відповідач просить зменшити розмір пені на 90% посилаючись на невідповідність тарифів на централізоване теплопостачання економічно обґрунтованим витратам на їх виробництво, Комунальне підприємство теплозабезпечення має невідшкодовану різницю в ціні, яка передбачалась на той час статтею 20 Закону України «Про теплопостачання». Вказана стаття передбачала, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обгрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством. Таким чином з 2016 року виникла різниця в тарифах, на тепло, яке виробляється, транспортується та постачається бюджетним установам яка залишається непогашеною в розмірі 4887531,00грн. Вказані обставини призвели до збитковості підприємства, що негативно позначилось на фінансовому стані підприємства, таким чином Комунальне підприємство теплозабезпечення не могло належним чином виконувати зобов'язання по зазначеному договору через неналежне несвоєчасне виконання державою своїх зобов'язань по відшкодуванню різниці в тарифах.
12.10.20 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив щодо викладеного у відзиві на позовону заяву та зазначив, що Порядок затверджений постановою КМУ №217 від 18.06.2014 року визначає виключно механізм розподілу коштів, які вже знаходяться на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання і не впливає на зобов'язання сторін щодо належної оплати послуг за договором; відповідачем не доведено наявності підстав для зменшення нарахованих сум за невиконання зобов'язання; несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
Процесуальні дії по справі.
07.10.20 суд призначив засідання для розгляду справи по суті на 27.10.20.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції.
Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 202 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
02 жовтня 2018 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України" (постачальник/позивач) та Комунальним підприємством теплозабезпечення (споживач/відповідач) укладено Договір постачання природного газу № 5228/18-КП-10 (а.с.12).
За п.1.1,1.2 договору, постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.
На виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 5 216 998,10 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, та не заперечується відповідачем.
Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Сторони зазначили, що борг сплачено у повному обсязі.
Оскільки кошти за поставлений природний газ були сплачені з порушенням встановлених договором строків, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за порушення строків виконання зобов'язання.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
За ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України).
За пунктом 8.2. Договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно,які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Заявлений до стягнення розмір пені є обґрунтованим .
Розглядаючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90% , суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положення ч. 3 ст. 551 ЦК України дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц).
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Господарський суд приймає до уваги висновки Конституційного Суду України, викладені у п.3.4 мотивувальної частини Рішення від 20 червня 2007 року N 5-рп/2007 у справі 1-14/2007 (справа щодо кредиторів підприємств комунальної форми власності) про те, що однією з найважливіших цілей діяльності місцевого самоврядування є забезпечення нагальних потреб населення територіальної громади у комунальних та інших невідкладних послугах соціального характеру, наприклад, з водопостачання, опалення, вивезення сміття та відходів тощо.
Конституційний Суд України, аналізуючи положення частини восьмої статті 5 Закону України 2343-12, наголошує, що комунальні унітарні підприємства є суб'єктами господарювання, які надають життєво необхідні послуги населенню, і в основі їх діяльності покладені інтереси територіальної громади.
Оскільки відповідач повністю оплатив борг за поставлений природний газ недопустивши тривалого прострочення, позивач не зазнав збитків , у зв'язку з простроченням відповідача, та враховуючи вищевикладене, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за можливе зменшити розмір пені до 50%.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 504,05грн. 3% річних.
Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині в заявленому розмірі.
За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За загальним правилом ст.ст. 525, 526 ЦК України, 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Заперечення відповідача спростовуються наступним.
Згідно абзацу 2 пункту 6.3 договору, в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п.6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 по справі № 910/16072/16 виклав наступну позицію щодо Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 2014 р. № 217, на який посилається позивач, вказавши, що цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки. Вказаним Порядком встановлений конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання. Зазначений Порядок не стосується договірних зобов'язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них.
Таким чином, Порядок визначає виключно механізм розподілу коштів, які вже знаходяться на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання, і не впливає не зобов'язання сторін щодо належної оплати природного газу за Договором № 5228/18-КП-10 постачання природного газу від 02.10.2018.
Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 3528,26грн., з яких: 3024,21грн пені, 504,05грн 3% річних. Вимога про стягнення 3024,20грн пені не підлягає задоволенню.
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити розмір пені на 50% із суми 6048,41 грн до суми 3024,21грн.
3.Стягнути з Комунального підприємства теплозабезпечення (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Шевченка, буд. 8А, код ЄДРПОУ 31871157) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України"( 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) : 3024,21грн пені, 504,05грн 3% річних, 2102,00грн судового збору. Видати наказ.
4.У стягненні 3024,20грн пені відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 09.11.20
Суддя Машевська О.П.
Віддрукувати: 1- в справу
2-3- сторонам (рек. з повідом.)