іменем України
30.10.2020 Справа № 905/1228/20
Суддя - Говорун О.В.
Секретар судового засідання - Коновалова А.І.
Позивач - Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
Відповідач - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз".
Про стягнення заборгованості у розмірі 2808402,19 грн.
Представники учасників справи:
від позивача - Никоненко А.Г.;
від відповідача - не з'явився.
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась (далі - позивач) до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" (далі - відповідач) про стягнення 2808402,19 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору про реструктуризацію заборгованості №14/12-157 від 28.05.2012, а також невиконання рішення Господарського суду Донецької області від 10.03.2016 по справі №905/175/16 та рішення Господарського суду Донецької області від 22.08.2017 по справі №905/1422/17, у зв'язку з чим просить стягнути заборгованість, пеню, штраф, нараховані 3% річних та інфляційні втрати.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" - 83001, м.Донецьк, пр.Театральний, 1.
З огляду на те, що відповідач знаходиться на території, на яку не здійснюється пересилання поштової кореспонденції, 06.07.2020, 20.07.2020, 26.08.2020, 08.09.2020, 30.09.2020 на офіційному веб-порталі "Судова влада України" (dn.arbitr.gov.ua) було розміщено оголошення про дату та час судового засідання у справі № 905/1228/20, призначеного на 20.07.2020, 26.08.2020, 30.09.2020 та 30.10.2020 відповідно.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
28.05.2012 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - кредитор) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" (далі - боржник) укладено договір про реструктуризацію заборгованості №14/12-157, відповідно до п.1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, кредитор та боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу, що виникла у боржника перед кредитором за договором поставки природного газу від 31.12.2009 №06/09-2235 (а.с.20-22).
Відповідно до п.2.1 договору, загальна сума основного боргу, що підлягає реструктуризації відповідно до п.1.1 цього договору складає 8076440,03 грн, станом на 31.03.2012, що підтверджується актом звірки розрахунків.
Згідно з п.2.2 договору, боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у п.2.1 цього договору, шляхом сплати зобов'язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості, зазначеного у цьому пункті. Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з графіком повинні надходити від боржника на рахунок кредитора у сумі, визначеній цим графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню.
Відповідно до п.2.3 договору, зобов'язання боржника по сплаті чергового платежу вважаються виконаними за умови надходження на рахунок кредитора грошових коштів в термін та сумі, встановлених у п.2.2 цього договору на відповідний місяць.
За відсутності заборгованості (прострочення сплати) по платежах поточного місяця та попередніх місяців згідно графіку, передбаченого п.2.2 договору, боржник має право дострокового погашення заборгованості, строк погашення якої не настав (п.2.4 договору).
У випадку, якщо у боржника існує прострочення оплати щомісячних платежів за попередні місяці, кредитор зараховує кошти, що надійшли від боржника як погашення заборгованості за простроченими платежами попередніх місяців незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу (п.2.5 договору).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до 30.04.2027, а в частині виконання зобов'язань за договором до їх повного здійснення (п.5.1 договору).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про реструктуризацію заборгованості від 28.05.2012, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за період з квітня 2017 по травень 2020 року у розмірі 1660157,07 грн.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України), яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Станом на час прийняття рішення судом у справі, документів на підтвердження виконання відповідачем зобов'язань за договором про реструктуризацію боргу від 28.05.2012 згідно з графіком погашення заборгованості за період з квітня 2017 по травень 2020 року, до суду надано не було.
В порушення вказаних вище вимог законодавства та договору, відповідач взяті зобов'язання щодо погашення заборгованості не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем за період з квітня 2017 по травень 2020 року в розмірі 1660157,07 грн.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за період з квітня 2017 по травень 2020 року у розмірі 1660157,07грн підлягає задоволенню.
Також, позивач, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, просив стягнути 3% річних в розмірі 147583,60 грн, за період з 15.06.2017 по 31.05.2020, та інфляційні втрати в сумі 451017,80 грн за період з квітня 2017 по травень 2020 року.
Здійснивши розрахунок 3% річних та інфляційний втрат, суд задовольняє вимоги в цій частині у розмірі 147583,60 грн та 420505,99 грн відповідно.
Крім того, позивачем до стягнення заявлена пеня в сумі 71995,55 грн за період з грудня 2018 по червень 2020 року, а також штраф у розмірі 40830,92 грн.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сторони в п.3.4 договору погодили, що за прострочення виконання зобов'язань, вказаних у п.2.2 цього договору, боржник зобов'язується сплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу.
З урахуванням вище викладеного, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та нарахованого штрафу у розмірі 7% за прострочення понад 30 днів, суд дійшов висновку про задоволення зазначених вимог повністю.
Крім того, як свідчать матеріали справи позивач звертався до суду з позовами про стягнення заборгованості з відповідача у зв'язку з неналежним виконанням договору від 28.05.2012.
Рішенням Господарського суду від 10.03.2016 у справі №905/175/16 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 681518,72 грн, у тому числі 493560,21 грн суми основного боргу, 101701,69грн пені, 31408,40 грн штрафу, 46952,68 грн інфляційних витрат та 7895,74грн 3% річних, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 10222,78 грн ( а.с.26-27).
Рішенням Господарського суду від 22.08.2017 у справі №905/1422/17 позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 1034630,25 грн, у тому числі: боргу в розмірі 717905,76 грн за період з грудня 2015 по березень 2017 року, пені у розмірі 75939,21 грн за прострочення виконання зобов'язань з грудня 2015 по березень 2017 року, штрафу 7% у розмірі 34549,13 грн за прострочення виконання зобов'язань з травня 2016 по березень 2017 року, суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 74603,25 грн за прострочення виконання зобов'язань з грудня 2015 по березень 2017 року, 3% річних від основного боргу у розмірі 17920,97 грн за прострочення виконання зобов'язань з грудня 2015 по березень 2017 року за період з 31.12.2015 по 14.06.2017, суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 92171,07 грн за зобов'язаннями січня 2015 по листопад 2015 року, підтверджених рішенням господарського суду Донецької області від 10.03.2016 у справі №905/175/16 за період з 01.12.2015 по 30.04.2017, 3% річних від основного боргу у розмірі 21540,86 грн за зобов'язаннями січня 2015 по листопад 2015 року, підтверджених рішенням господарського суду Донецької області від 10.03.2016 у справі №905/175/16 за період з 31.12.2015 по 14.06.2017, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 15519,45 грн (а.с.28-29).
За змістом ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішення від 10.03.2016 у справі №905/175/16 та від 22.08.2017 у справі №905/1422/17 відповідачем не виконані.
Позивач, у зв'язку з невиконанням відповідачем рішення суду від 22.08.2017 у справі №905/1477/17, нарахував на 717905,76 грн інфляційні втрати за період з квітня 2017 по травень 2020 року у розмірі 195034,73 грн та 3% річних за період з 15.06.2017 по 31.05.2020 у розмірі 63819,94 грн.
Внаслідок невиконанням відповідачем рішення суду від 10.03.2016 №905/175/16, позивачем на 493560,21 грн нараховані інфляційні втрати за період з квітня 2017 по травень 2020 року у розмірі 134086,37 грн та 3% річних за період з 15.06.2017 по 31.05.2020 у розмірі 43876,21 грн.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню тільки у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
Відтак, виходячи зі змісту вказаної статті три проценти річних та інфляційні витрати - є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, адже виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі №918/329/16, прийнятій у зв'язку з неоднаковим застосування судами ст.625 ЦК України щодо правової природи нарахувань, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України та обчислення перебігу строку позовної давності в спорах про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, зазначено, що правовий аналіз положень ст.ст.526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави вважати, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за час прострочення.
Вказане також узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №906/1283/16.
Згідно з правовими висновками судів, інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст.266 ЦК України, внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
З урахуванням вищенаведеного, здійснивши розрахунки за вказані вище періоди відповідних нарахувань, суд дійшов висновку про задоволення вимог у цій частині повністю.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу.
Судові витрати, за приписами ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" (83001, м.Донецьк, пр.Театральний, 1, ідентифікаційний код юридичної особи - 03361081) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, ідентифікаційний код юридичної особи - 31301827) заборгованість за період з квітня 2017 по травень 2020 року у розмірі 1660157 (один мільйон шістсот шістдесят тисяч сто п'ятдесят сім) грн 07 коп., пеню у розмірі 71995 (сімдесят одна тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн 55 коп., штраф у розмірі 40830 (сорок тисяч вісімсот тридцять) грн 92 коп., інфляційні втрати у розмірі 420505 (чотириста двадцять тисяч п'ятсот п'ять) грн 99 коп. та 3% річних у розмірі 147583 (сто сорок сім тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн 60 коп.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" (83001, м.Донецьк, пр.Театральний, 1, ідентифікаційний код юридичної особи - 03361081) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, ідентифікаційний код юридичної особи - 31301827) заборгованість на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів, у зв'язку з невиконанням рішення Господарського суду Донецької області від 22.08.2017 у справі №905/1422/17 у розмірі 195034 (сто дев'яносто п'ять тисяч тридцять чотири) грн 73 коп. та 3% річних, у зв'язку з невиконанням рішення Господарського суду Донецької області від 22.08.2017 у справі №905/1422/17 у розмірі 63819 (шістдесят три тисячі вісімсот дев'ятнадцять) грн 94 коп.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" (83001, м.Донецьк, пр.Театральний, 1, ідентифікаційний код юридичної особи - 03361081) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, ідентифікаційний код юридичної особи - 31301827) заборгованість на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів, у зв'язку з невиконанням рішення Господарського суду Донецької області від 10.03.2016 у справі №905/175/16 у розмірі 134086 (сто тридцять чотири тисячі вісімдесят шість) грн 37 коп. та 3% річних, у зв'язку з невиконанням рішення Господарського суду Донецької області від 10.03.2016 у справі №905/175/16 у розмірі 43876 (сорок три тисячі вісімсот сімдесят шість) грн 21 коп.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" (83001, м.Донецьк, пр.Театральний, 1, ідентифікаційний код юридичної особи - 03361081) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, ідентифікаційний код юридичної особи - 31301827) витрати по сплаті судового збору у розмірі 41668 (сорок одна тисяча шістсот шістдесят вісім) грн 36 коп.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається в порядку встановленому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п.п.17.5) п.п.17 п.1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 09.11.2020.
Суддя О.В. Говорун