вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.10.2020м. ДніпроСправа № 904/3545/20
за позовом Фізичної особи-підприємця Шунякової Світлани Володимирівни
до Відповідача -1: Фізичної особи-підприємця Мартиновської Тетяни Олександрівни
Відповідача -2: Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)
про визнання права власності та стягнення коштів
за участі Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1
Суддя Юзіков С.Г.
При секретарі судового засідання: Волювач М.В.
Представники:
Позивача - Чумак О.В. ордер серії АЕ № 1025549 від 10.06.2020 (адвокат)
Відповідача-1 - Воронько О.О. ордер серії АЕ № 1024884 від 03.06.2020 (адвокат)
Відповідача-2 - не з'явився
Третьої особи - не з'явився
Позивач просить визнати право власності ФОП Шунякової С.В. на грошові кошти у розмірі 200 000,00грн., що знаходяться на розрахунковому рахунку ФОП Мартиновської Т.О.; зняти арешт з грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн., що знаходяться на розрахунковому рахунку ФОП Мартиновської Т.О. в АТ КБ "Приватбанк" відділення Нагірне м. Дніпро; стягнути з ФОП Мартиновської Т.О. грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн. на користь ФОП Шунякової С.В.
У поясненнях у справі Третя особа вказала, що обставини викладені у позовній заяві підтверджує в повному обсязі. 14.04.2020 Позивач з Третьою особою досягли домовленості про купівлю-продаж косметики. Після чого Третя особа надала Позивачеві два рахунки-фактури №МА-0000006 від 14.04.2020 та №МА-0000006 від 14.04.2020 на загальну суму 74 000,00 грн. Також, 14.04.2020 рахунки на косметику були надані не тільки Позивачу, а ще й наступним ФОП: Бойко О.В. (рахунок №МА-0000011 від 14.04.2020 на суму 44000,00 грн.), Бакай Ю.І. (рахунок №МА-0000012 від 14.04.2020 на суму 33000,00 грн.) та Селівановій В.В. (рахунок №МА-0000010 від 14.04.2020 на суму 49000,00 грн.) на загальну суму 200 000,00 грн. В усіх рахунках Третя особа припустилася помилки - замість своїх банківських реквізитів зазначила реквізити Відповідача -1. Через припущені помилки в банківських реквізитах, гроші за косметику отримала Відповідач -1. 11.05.2020 на електронну адресу Третьої особи надійшли вимоги від ФОП Шунякової О.В., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з вимогами поставки товару, але Третя особа відповіла про неотримання грошових коштів і про неможливість поставки товару. Враховуючи наведене, Третя особа визнає, що припустилася помилки і, з цієї причини, грошові кошти були перераховані Позивачем та ФОП Бойко О.В., ФОП Селівановою В.В. та ФОП Бакай Ю.І. на банківські реквізити ФОП Мартиновської Т.О., тому - перераховані ними кошти дійсно є їх власністю. Справу просила розглядати без її участі.
Відповідач -1 у відзиві на позовну заяву повідомила, що 02.04.2020 старший державний виконавець Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Тичинський Д.Є. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №61691999 на підставі виконавчого листа №2-5999/2011, виданого 18.04.2011 щодо стягнення на користь ПАТ "УкрСибБанк" заборгованості у розмірі 1160750,07 грн. Вказаний виконавчий лист видано на підставі рішення суду, яким з Відповідача -1, як з поручителя, стягнуто солідарно вказану суму. Дійсно, на розрахунковий рахунок Відповідача -1 14.04.2020 від ФОП Селіванової В.В. (49000,00 грн.), ФОП Бакай Ю.І. (33000,00 грн.) та ФОП Бойко О.В. (44000,00 грн.) надійшли платежі за поставку продукції. Вказані грошові кошти перераховані на рахунок Відповідача -1. Відповідач -1 заявила, що з вказаними особами у неї відсутні будь-які господарські відносини і грошові кошти перераховані ними помилково. Після надходження грошових коштів, через ЄДРПОУ, Відповідач -1 дізналася контактні дані зазначених ФОП та вказала їм на помилковість переведених коштів. 12.05.2020 від ФОП Селівнової В.В., ФОП Бакай Ю.І. та ФОП Бойко О.В. Відповідачеві -1 надійшли вимоги про повернення помилково перерахованих грошових коштів, на які Відповідач -1 повідомила про неможливість повернення грошових коштів, з огляду на накладення арешту на банківський рахунок.
Відповідач -2, відзив на позов не надав, у жодне судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належно на адресу вказану у позові та ЄДР, що підтверджується рекомендованими поштовими повідомленнями, що повернулися на адресу суду з відміткою про отримання Відповідачем кореспонденції суду №4930012295482, №4930012444666, №4930012787300.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача та Відповідача -1 господарський суд
За даними Позивача, 14.04.2020 Позивачем з Третьою особою у спрощеній формі укладено Договір купівлі-продажу косметичної продукції, шляхом надання Третьою особою Позивачеві двох рахунків-фактури №МА-0000005 від 14.04.2020 на суму 33 000,00 грн. з призначення платежу: "косметична продукц.зг.рах. №МА0000005, від 14.04.2020" та №МА-0000006 від 14.04.2020 на суму 41 000,00 грн., з призначення платежу: "за косметику согласно счета МА-0000006 от 14.04.2020", всього на 74 000,00 грн.
У зазначених рахунках визначений термін поставки - 25 календарних днів з дати отримання оплати.
За рахунком №МА-0000005 від 14.04.2020 Позивач сплатила 33 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №0.6411996 від 14.04.2020.
За рахунком №МА-0000006 від 14.04.2020 Позивач сплатила 41 000,00 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1676358426.1 від 14.04.2020.
Строк поставки сплив 09.05.2020, однак товар не поставлений.
В подальшому, Позивачем з'ясовано, що грошові кошти Третьою особою не отримані, оскільки в рахунках, наданих Третьою особою допущено помилку - замість реквізитів Третьої особи зазначено банківські реквізити Відповідача -1.
11.05.2020 Позивач звернулася до Третьої особи з вимогою поставки оплаченого товару на загальну суму 74 000,00 грн., протягом 3 календарних днів від дні отримання даної вимоги.
12.05.2020, у відповіді на зазначену вимогу, Третя особа повідомила про неможливість поставки товару за рахунками №МА-0000005 та №МА-0000006 від 14.04.2020 у зв'язку з неотриманням від Позивача оплати. Також, вказала, що при направленні на адресу позивача зазначених рахунків, була допущена помилка в номері банківського рахунку і оплата Позивача можливо отримана іншою особою - ФОП Мартиновською Т.О. (Відповідач -1). У зв'язку з чим просила звернутися особисто до Мартиновської Т.О.
12.05.2020 Позивач звернулася до Відповідача -1 з вимогою про повернення на рахунок Позивача суми помилково перерахованих грошових коштів у розмірі 74 000,00 грн., протягом 7 календарних днів від отримання даної вимоги.
Зазначену вимогу Відповідач -1 одержала 12.05.2020, що підтверджується особистим підписом Відповідача -1 у нижньому правому куті вимоги.
15.05.2020, у відповідь на вимогу Позивача, Відповідач -1 повідомила про неможливість повернення помилково сплачених грошових коштів з причини накладення на них арешту старшим державним виконавцем Соборного відділу ДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління МЮ (м. Дніпро) згідно постанови про арешт коштів боржника від 13.04.2020 в межах виконавчого провадження ВП №61691999, відкритого 02.04.2020.
За даними Позивача, до нього звернулися ФОП Селіванова В.В., ФОП Бакай Ю.І. та ФОП Бойко О.В., які також перерахували грошові кошти на рахунок ФОП Мартиновської Т.О., а не Третьої особи.
Позивачем та ФОП Селівановою В.В., ФОП Бакай Ю.І., ФОП Бойко О.В. укладено Договори відступлення права вимоги.
20.05.2020 Позивачем (Новим кредитором) та ФОП Селівановою В.В. (Кредитором) укладено Договір №1 про відступлення права вимоги (далі Договір №1), за п.1.1. якого Кредитор відступає, а Новий кредитор приймає право вимоги, належне Кредитору, яке виникло до Боржника - Фізичної особи-підприємця Мартиновської Тетяни Олександрівни.
Кредитор передає Новому кредитору право вимоги помилково сплачених грошових коштів кредитором 14.05.2020 на підставі рахунку №МА-0000010 від 14.04.2020 у розмірі 49 000,00 грн. (далі Основне зобов'язання) (п.1.2. Договору №1).
22.05.2020 Позивачем (Новим кредитором) та ФОП Бакай Ю.І. (Кредитором) укладено Договір №2 про відступлення права вимоги (далі Договір №2), за п.1.1. якого Кредитор відступає, а Новий кредитор приймає право вимоги, належне Кредитору, яке виникло до Боржника - Фізичної особи-підприємця Мартиновської Тетяни Олександрівни.
Кредитор передає Новому кредитору право вимоги помилково сплачених грошових коштів кредитором 14.05.2020 на підставі рахунку №МА-0000012 від 14.04.2020 у розмірі 33 000,00 грн. (далі Основне зобов'язання) (п.1.2. Договору №2).
22.05.2020 Позивачем (Новим кредитором) та ФОП Бойко О.В. (Кредитором) укладено Договір №3 про відступлення права вимоги (далі Договір №3), за п.1.1. якого Кредитор відступає, а Новий кредитор приймає право вимоги, належне Кредитору, яке виникло до Боржника - Фізичної особи-підприємця Мартиновської Тетяни Олександрівни.
Кредитор передає Новому кредитору право вимоги помилково сплачених грошових коштів кредитором 14.05.2020 на підставі рахунку №МА-0000011 від 14.04.2020 у розмірі 44 000,00 грн. (далі Основне зобов'язання) (п.1.2. Договору №3).
25.05.2020 Позивач направила Відповідачеві -1 повідомлення про відступлення права вимоги, у якому зазначила, що 14.04.2020 ФОП Селівановою В.В., ФОП Бакай Ю.І., ФОП Бойко О.В. помилково здійснені оплати на банківський рахунок ФОП Мартиновської Т.О. на загальну суму 126 000,00 грн. 20.05.2020 зазначеними платниками та Позивачем укладено Договори відступлення права вимоги, відповідно до яких ФОП Селіванова В.В., ФОП Бакай Ю.І., ФОП Бойко О.В. відступили Позивачеві право вимоги з ФОП Мартиновської Т.О. помилково сплачених грошових коштів. Також, Позивач просила, з моменту отримання даного повідомлення повернути помилково сплачені грошові кошти в розмірі 126 000,00 грн. Новому кредитору.
Зазначене повідомлення ФОП Мартиновська Т.О. одержала 27.05.2020, що підтверджується її особистим підписом у нижньому правому куті повідомлення.
11.06.2020 представник Позивача звернулася до Відповідача -2 із заявою про зняття арешту з грошових коштів Відповідача -1 в межах суми 200 000,00 грн., як помилково сплачених.
У відповідь на зазначену заяву, Відповідач -2, листом №54317/16 від 26.06.2020 повідомив, що порядок скасування арешту майна (коштів) боржника встановлений ст.59 Закону України "Про виконавче провадження". Також арешт з майна (коштів) може бути знятий у випадках завершення виконавчого провадження, передбачених ст. 37, 39 Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням вимог ст. 40 Закону. Таким чином, на даний час у державного виконавця відсутні передбачені законом підстави для скасування арешту коштів боржника.
12.06.2020 Позивач звернулася до АТ КБ "Приватбанк" із заявою про повернення помилково сплачених грошових коштів, перерахувавши з рахунку Мартиновської Т.О. на рахунок Позивача помилково сплачені грошові кошти в розмірі 200 000,00 грн.
За даними Позивача, зазначена заява залишена без відповіді та задоволення.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у даній справі є факт помилкового перерахування грошових коштів, факт відступлення права вимоги ФОП Селівановою В.В., ФОП Бакай Ю.І., ФОП Бойко О.В. на користь Позивача, підстави визнання права власності на грошові кошти, підстави для зняття арешту з рахунку Відповідача -1, правомірність стягнення грошових коштів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною (ст.184 ЦК України).
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно з п. 1.24 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні має вчинятися у письмовій формі (ст.514 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено законом або договором (ст. 514 ЦК України).
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди Боржника, якщо інше не встановлено законом або договором.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ст. 517 ЦК України).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтями 76, 77 визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач -1 позов не заперечує.
Відповідач -2 відзив на позов не надав.
Третя особа позов підтримала.
Перевіривши надані сторонами докази та доводи учасників справи, суд частково погоджується з Позивачем.
Так, з матеріалів справи вбачається, що Позивач, посилаючись на ст. 316, 319, 321, 328, 392, 1212 ЦК України, просить визнати право власності ФОП Шунякової С.В. на грошові кошти у розмірі 200 000,00грн., що знаходяться на розрахунковому рахунку ФОП Мартиновської Т.О., зняти арешт з грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн., що знаходяться на розрахунковому рахунку ФОП Мартиновської Т.О. в АТ КБ "Приватбанк" відділення Нагірне м. Дніпро та стягнути з ФОП Мартиновської Т.О. 200 000,00 боргу.
Позивач наполягає, що грошові кошти в сумі 200 000,00 грн. помилково перераховані Відповідачеві -1 без достатньої правової підстави, належать Позивачеві.
Ці обставини підтверджуються матеріалами справи, зокрема, рахунками-фактури Третьої особи, меморіальними ордерами Позивача, ФОП Бойко О.В., ФОП Селівановою В.В., ФОП Бакай Ю.І. та визнаються Відповідачем-1, про що заявлено у відзиві останньої на позовну заяву.
З огляду на викладені обставини, отримання Відповідачем-1 зазначеної суми грошових коштів відбулося без достатньої правової підстави.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Як передбачено п. 2 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.
Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для пред'явлення вимоги на підставі наведених норм є належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Проте ст. 1212 ЦК України не передбачає такого способу захисту як визнання права власності та зняття арешту з безпідставно набутого майна.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Зі змісту наведених норм вбачається, що право вимоги майна у особи, яка набула його безпідставно, належить саме власнику такого майна за умови наявності у зобов'язаної особи такого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тобто вимога про визнання права власності може бути заявлена виключно у випадку, якщо на момент звернення до суду особа має право власності, але воно оспорюється іншою стороною.
Матеріали справи (у тому числі відзив Відповідача -1) свідчать, що Відповідач -1 визнає та не оспорює право власності Позивача на його кошти та кошти відступлені йому на підставі договорів про відступлення права вимоги, що були перераховані на його рахунок на підставі платіжних документів (меморіальних ордерів, квитанцій), за помилково оформленими Третьою особою рахунками.
На думку суду, дійсною метою звернення до суду є саме повернення коштів Позивачеві, які безпідставно перераховані Відповідачеві -1. У свою чергу, визнання за Позивачем права власності на грошові кошти та зняття арешту із зазначених коштів не відновить його порушеного права, яке полягає у позбавленні його грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн., оскільки не призведе до повернення йому Відповідачем -1 вказаних грошових коштів.
Зміст і поняття речей і майна, визначені в главі 13 ЦК України; зокрема, передбачено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (стаття 190). Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 184 ЦК України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
При цьому, поняття грошей (грошових коштів) визначено у ст. 192 ЦК України, відповідно до якої законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.
Грошовим коштами притаманні родові ознаки (певна сума коштів), а не індивідуальні ознаки (конкретні індивідуалізовані банкноти з відповідними серією та номером), що виключає можливість визнання права власності на грошові кошти у сумі 200 000,00 грн.
Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до ст. 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту поновлення порушеного права позивача.
Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.
Такий спосіб захисту як визнання права власності на кошти може мати місце, якщо його задоволення призведе до відновлення становища, яке існувало до порушення.
Наведена вимоги Позивача, заявлена до Відповідача -1, не призведе до повернення на рахунок Позивача коштів.
Звернення Позивача із позовною вимогою до Відповідача -2 з посиланням на ст. 60 (59) Закону України "Про виконавче провадження", є необґрунтованим та безпідставним, оскільки визнання права власності на грошові кошти є неможливим в силу того, що грошовим коштам притаманні родові ознаки, а зняття з грошових коштів, що знаходяться на рахунку Відповідача -1 арешту, накладеного в межах виконавчого провадження, ставить під загрозу можливість виконання державним виконавцем рішення суду, за яким проводиться стягнення у виконавчому провадженні №61691999 та може порушити права стягувача.
При цьому, суд бере до уваги, що постанову про відкриття виконавчого провадження №61691999 державним виконавцем винесено 02.04.2020, спірні кошти на рахунок Відповідача -1 надійшли після відкриття державним виконавцем наведеного виконавчого провадження та накладення арешту на кошти боржника (Відповідача -1).
Тобто, виконавчі дії державний виконавець вчинив до перерахування Позивачем коштів на рахунок Відповідача -1, що спростовує твердження Позивача про безпідставність включення такого майна до майна боржника та накладення на нього арешту. У відповіді на звернення адвоката Позивача, Відповідач -2 повідомив про неможливість зняття арешту з коштів боржника (Відповідача -1) в силу Закону, що підтверджує що Відповідач -2 не заперечує та не оспорює право власності Позивача на наведені кошти.
З урахуванням наданих сторонами доказів, беручи до уваги, що Відповідач -1 не заперечує факт безпідставного одержання грошових коштів від Позивача та ФОП Селіванової В.В., ФОП Бакай Ю.І., ФОП Бойко О.В., Відповідач -2 не заперечує право Позивача на спірні кошти, суд вважає обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи вимогу Позивача про стягнення з Відповідача -1 грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн., тому цю вимогу слід задовольнити, решта позовних вимог не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Фізичної особи-підприємця Шунякової Світлани Володимирівни до Відповідача -1: Фізичної особи-підприємця Мартиновської Тетяни Олександрівни, Відповідача -2: Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за участі Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 про визнання права власності та стягнення коштів - задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мартиновської Тетяни Олександрівни, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Шунякової Світлани Володимирівни, АДРЕСА_2 (код НОМЕР_2 ) 200 000,00 грн. - боргу, 3 000,00 грн. - судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
У решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк, передбачений ст.256 ГПК України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.
Повне рішення складено 09.11.2020
Суддя С.Г. Юзіков