вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
09.11.2020м. ДніпроСправа № 904/4490/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників, справу
за позовом "МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ"
до Військової частини НОМЕР_1
про стягнення 90392,86грн. майнової шкоди
Представники: справу розглянуто без виклику представниківучасників справи
РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
"МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 90392,86грн. майнової шкоди.
Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4490/19 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2020.
Ухвалою від 25.08.2020 позовну заяву залишено без руху.
07.09.2020 виявлені судом недоліки усунуто.
Ухвалою від 14.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме по 12.11.2020.
19.10.2020 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов відзив від 07.10.2020 за вих.№5016 у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив від 07.10.2020 за вих.№5016 прийнято до розгляду.
26.10.2020 через відділ документального забезпечення від позивача надійшла відповідь на відзив від 21.10.2020 за вих.№б/н у якій просить суд долучити дану відповідь на відзив до матеріалів справи та задовольнити позовні вимоги. Відповідь на відзив від 21.10.2020 за вих.№б/н прийнято до розгляду.
Щодо строку для подачі заперечень.
Відзив на позов позивач отримав 30.10.2020, що підтверджується витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.
Позивачу в ухвалі від 14.09.2020 роз'яснено, що відповідно до статті 184 Господарського процесуального кодексу України він має право надати відповідь на відзив, яка має відповідати вимогам статті 166 Господарського процесуального кодексу України.
В ухвалі від 14.09.2020 встановлено строк для подачі відповіді на відзив, а саме протягом трьох днів від дати отримання відзиву.
Відтак, позивач мав можливість подати суду відповідь на відзив в строк по 02.11.2020.
Станом на 09.11.2020 відповідь на відзив позивачем суду не надано.
У відповідності до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Отже, строк для розгляду справи по суті розпочато.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відтак, шістдесятиденний строк з дня відкриття провадження у справі спливає 12.11.2020.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
09.11.2020 здійснено розгляд справи по суті.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.
17.01.2019 в селі Новобахмутівка сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу УАЗ 3962, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під управлінням Левади Сергія Вікторовича та автомобіля MERSEDES, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 .
В результаті настання дорожньо-транспортної пригоди автомобіль MERSEDES, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , отримав механічні пошкодження.
Відповідно до постанови Дружківського міського суду Донецької області від 13.02.2019 особою, винною у настанні дорожньо-транспортної пригоди, визнано ОСОБА_2 , командира 2 зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону та притягнено останнього до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позивач стверджує, що відповідно до інформації МТСБУ на момент настання дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 не має чинного договору страхування цивільно-правової відповідальності, у зв'язку із чим МТСБУ сплатило на користь потерпілої сторони страхове відшкодування у сумі 88792,86грн.
Виплата страхового відшкодування була здійснена позивачем на підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 17.01.2019 та Звіту №017/19 від 04.02.2019.
Факт вказаної виплати підтверджується платіжним дорученням №936394 від 25.03.2019.
З метою встановлення розміру заподіяної шкоди, позивач залучив суб'єкта оціночної діяльності, вартість послуг якого складає 1600,00грн.
Факт вказаної виплати підтверджується платіжним дорученням №937190 від 12.04.2019.
Таким чином, загальний розмір витрат позивача складає 90392,86грн.
Звернення з даною позовною заявою до відповідача, а не безпосередньо до заподіюча шкоди обґрунтовано тим, що законним володільцем джерела підвищеної небезпеки - є роботодавець заподіювача шкоди, а тому шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Як на аналогічну правову позицію позивач звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду по справі №426/16825/16-ц від 05.12.2018.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №4187, автомобіль УАЗ 3962, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , належить Військовій частині НОМЕР_1 та закріплений за командиром 2 зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону ОСОБА_2 .
З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 23.01.2020 про відшкодування завданої майнової шкоди, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.
Короткий зміст заперечень відповідача та узагальнення його доводів.
Відповідач визнав факт дорожньо-транспортної пригоди.
Повідомив, що відповідно до пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2016 №4187 "Про введення автомобілю в експлуатацію як гуманітарної (благодійної) допомоги, закріплення за автомобілем водія та номерного знаку" автомобіль УАЗ 3962 1983 року випуску, зеленого кольору, № кузову б/н, № шасі (рама) НОМЕР_5 , закріплений за командиром 2 зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону, та присвоєно військовий номер НОМЕР_6 .
Відтак, в силу статті 1187 Цивільного кодексу України, відповідач вважає, що наявні підставі для відмови у позові.
Доводи позивача на відзив.
Позивач не погоджується з позицією відповідача та посилаючись на статтю 1172 Цивільного кодексу України вказує, що законним володільцем джерела підвищеної небезпеки є відповідач, а тому шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, який перебуває у володінні відповідача, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Отже, позивач стверджує, що шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди зобов'язаний відшкодувати безпосередній власник транспортного засобу, в даному випадку відповідач.
Доводи відповідача щодо незгоди з аргументами позивача викладеними у відповіді на відзив.
Заперечення не надано.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Доказами, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, предметом доказування у господарській справі є лише ті факти, які мають матеріально-правове значення, тобто факти без з'ясування яких не можна правильно вирішити справу по суті.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі такі: обставини укладання договору; факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди; наявність постанови про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності; наявність звіту про оцінку вартості матеріального збитку; факт сплати суми страхового відшкодування на рахунок вигодонабувача.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
ОСОБА_3 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_3 , є його власником і 17.01.2019 звернулася до позивача із заявою в порядку статті 35 та пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з вимогою здійснити відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 17.01.2019 в селі Новобахмутівка 2, Ясинуватського району, за участю транспортного засобу Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу УАЗ з номерним знаком НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Висновком №017-19 експертного товарознавчого дослідження з відшкодування вартості матеріального збитку (відновлювального ремонту) завданого власнику автомобіля Mercedes-Benz, модель GL 320 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_3 , складеного 04.02.2019 визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes-Benz, модель GL 320 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; вартість матеріального збитку (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу деталей), завданого власнику автомобіля Mercedes-Benz, модель GL 320 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; ринкова вартість автомобіля Mercedes-Benz, модель GL 320 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Крім вказаного, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відтак, приймаючи рішення зі спору у справі №904/4490/20 господарський суд взяв до уваги обставини встановлені постановою Дружківського міського суду Донецької області від 13.02.2019 по справі №229/358/19 номер провадження 3/229/177/2019, а саме:
"17.01.2019 року о 13-00 год., в районі будинку АДРЕСА_1 , водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем УАЗ 3962, н/з НОМЕР_6 , не обрав безпечну швидкість для руху, не врахував дорожні обставини, перед поворотом праворуч не переконався, що це буде безпечним, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем Mercedes, НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався у зустрічному напрямку та виконував лівий поворот, надавши механічних пошкоджень транспортним засобам, чим порушив вимоги п. 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху, і вчинив адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП.".
Таким чином, постановою Дружківського міського суду Донецької області від 13.02.2019 по справі №229/358/19 номер провадження 3/229/177/2019 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Позивач стверджує, що відповідно до інформації МТСБУ на момент настання дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 не має чинного договору страхування цивільно-правової відповідальності. Відповідач в свою чергу, не надав доказів на спростування вказаних обставин.
Отже, господарський суд констатує відсутність договору страхування цивільно-правової відповідальності.
Довідкою позивача №1 від 13.03.2019 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих визначено до сплати суму у розмірі 88792,86грн.
Наказом позивача від 22.03.2019 №2941 наказано фінансовому управлінню сплатити на рахунок власника автомобіля Mercedes-Benz, модель GL 320 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_3 - ОСОБА_3 88792,86грн. за шкоду заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Платіжним дорученням №936394 від 25.03.2019 на суму 88792,86грн. підтверджується виплата по справі №56235, згідно наказу №2941 від 22.03.2019, ОСОБА_3 , т.з. НОМЕР_3 .
Наявною в матеріалах справи копією акту виконання робіт від 28.02.2019 підтверджується, що ПрАТ "СК "Саламандра-Україна" на замовлення Моторного (транспортного) страхового бюро України виконало роботи вартістю 1600,00грн. з врегулювання справи щодо здійснення регламентних виплат та передало позивачу документи щодо дорожньо-транспортної пригоди.
Позивач оплатив виконані ПрАТ "СК "Саламандра-Україна" роботи, перерахувавши на рахунок страхової компанії 1600,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №937190 від 12.04.2019.
ПОЗИЦІЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо страхового відшкодування.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №4187 від 15.12.2016 Про введення автомобілю в експлуатацію як гуманітарної (благодійної) допомоги, закріплення за автомобілем водія та номерного знаку на підставі наказу першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 01.03.2015 №84-ог наказано автомобіль УАЗ 469 1979 року випуску, зеленого кольору, № кузова б/н, в період перебування, повернення в ППД закріпити за командиром зенітного ракетно-артилерійського дивізіону, присвоїти військовий номер (пункт 4). Відповідальність за контроль використання автомобіля на час перебування, зокрема спірного, в зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей покласти на командира зенітного ракетно-артилерійського дивізіону, а в разі відсутності на посадову особу, що буде виконувати його обов'язки.
Відповідач визнав, що водій автомобіля УАЗ 3962, н/з НОМЕР_6 , ОСОБА_2 , є командиром 2 зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 .
Зазначені обставини свідчать про те, що володільцем джерела підвищеної небезпеки - автомобіля УАЗ 3962, н/з НОМЕР_6 , на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, а саме 17.01.2019, був відповідач.
Відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Тобто нормами частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України визначено особливого суб'єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.
Згідно із частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Отже, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 (справа №6-108цс13) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 по справі №426/16825/16-ц Провадження №14-497цс18.
Господарський суд констатує, що відповідач, як власник транспортного засобу, водій якого визнаний винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, є відповідальним за відшкодування позивачу понесених ним витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування відповідно до пункту 38.2.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та статті 1191 Цивільного кодексу України в сумі 88792,86грн.
Щодо витрат на врегулювання справи в частині здійснення регламентної виплати.
Відповідно до пункту 40.3 статті 40 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.
МТСБУ здійснило оплату в сумі 1600,00 за послуги з врегулювання згідно з рахунком №56235 від 28.02.2019, що підтверджується платіжним дорученням №937190 від 12.04.2019.
Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Аналогічні положення закріплені в пункті 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Вимога позивача щодо стягнення оплачених послуг за врегулювання по справі у сумі 1600,00грн. не входить до складу виплаченого страхового відшкодування. Ці витрати належать до звичайної господарської діяльності страховика і не підлягають стягненню з особи, відповідальної за спричинену шкоду.
Таким чином, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення оплачених послуг за врегулювання по справі у сумі 1600,00грн. не є доведеними та є такими, що не підлягають задоволенню.
Аналогічна правова позиція міститься в ПОСТАНОВІ Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 по справі №914/2475/19.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2064,79грн., з урахуванням того, що 98,23% позовних вимог позивача судом задоволено.
Керуючись статтями 2-5, 7-15, 18, 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 220, 232-233, 236-242, 247-248, 252, 253-254, 256-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
ВИРІШИВ.
Позовні вимоги "МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ" (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 02154, місто Київ, РУСАНІВСЬКИЙ БУЛЬВАР, будинок 8; Ідентифікаційний код юридичної особи: 21647131) до Військової частини НОМЕР_1 (51272, Дніпропетровська область, Новомосковський район, селище міського типу Черкаське; Ідентифікаційний код: НОМЕР_7 ) про стягнення 90392,86грн. майнової шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (51272, Дніпропетровська область, Новомосковський район, селище міського типу Черкаське; Ідентифікаційний код: НОМЕР_7 ) на користь "МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ" (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 02154, місто Київ, РУСАНІВСЬКИЙ БУЛЬВАР, будинок 8; Ідентифікаційний код юридичної особи: 21647131) 88792,86грн. (вісімдесят вісім тисяч сімсот дев'яносто дві грн. 86 коп.) майнової шкоди; 2064,79грн. (дві тисячі шістдесят чотири грн. 79 коп.) судового збору.
В частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 (51272, Дніпропетровська область, Новомосковський район, селище міського типу Черкаське; Ідентифікаційний код: НОМЕР_7 ) на користь "МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ" (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 02154, місто Київ, РУСАНІВСЬКИЙ БУЛЬВАР, будинок 8; Ідентифікаційний код юридичної особи: 21647131) 1600,00грн. послуг за врегулювання по справі відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Дата підписання та складення повного судового рішення - 09.11.2020.
Суддя І.В. Петренко