Справа № 464/5245/20
пр.№ 2/464/1483/20
(заочне)
06.11.2020 року м.Львів
Сихівський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - Сабари Л.В.,
секретаря судового засідання- Захарчук О.Ю.,
розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залі Сихівського районного суду м. Львова позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання їх такими, що втратили право на користування житловим приміщенням
за участю: представників позивачки- адвоката Якібчука П.П. та Цись Н.Й,,-
Позивачка просить визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , таким, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Свої вимоги мотивує тим, що вона, ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 01.08.2020 нотаріусом Ясінським В.Є. та зареєстрованого в реєстрі № 1823 являється власником квартири АДРЕСА_1 .
Згідно довідки про склад сім'ї виданої Сихівською районною адміністрацією Львівської міської ради від 25.08.2020 року № 34 вих. 65143 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані громадяни: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які там не проживають, про що складено Акт б/н від 07.09.2020р. представниками обслуговуючої організації - ЖБК № 243. Факт реєстрації відповідачів порушує право позивача на вільне розпорядження і користування майном, оскільки остання позбавлена можливості оформити субсидію. Станом на даний час, фактичне місцеперебування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , позивачу не відоме, вони не є членами її сім'ї, а тому вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів з метою визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 28.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлено учасників справи.
Представники позивача адвокат Якібчук П.П.( договір про надання правової допомоги а.с.26-30), та ОСОБА_4 ( довіреність ННО 053728 від 23.01.2019) в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, зіславшись на вищевикладені обставини. Не заперечують проти заочного розгляду справи. При цьому, ОСОБА_4 додатково пояснила, що являється дочкою позивача. Коли її мати придбавала квартиру не знала, що у ній зареєстровано місце проживання відповідачів. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не являються членами сім'ї чи родичами ОСОБА_1 . Реєстрація місця проживання у придбаній мамою квартирі відповідачів перешкоджає останній розпоряджатися майном на власний розсуд, оскільки створює додаткові обмеження, в тому числі щодо оформлення субсидії.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в судове засідання не з'явився, хоч про дату, час і місце судового засідання повідомлений, у встановленому Законом порядку, про що свідчить, оголошення на офіційному веб-сайті Сихівського районного суду м. Львова за веб-адресою : http://shi. lv.court.gov.ua. про виклик в судове засідання (а.с.24). Від них не поступив відзив на позов.
Суд, вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, надані позивачем на обґрунтування позову, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, взявши до уваги відсутність заперечень зі сторони відповідача, покази свідка, встановив наступне.
ОСОБА_1 01.08.2020 на підставі договору купівлі-продажу придбала квартиру АДРЕСА_1 , власником якої являється.
У квартирі АДРЕСА_1 зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які там фактично не проживають та не являються членами сім'ї позивача.
З цього слідує, що між сторонами виник спір з приводу усунення перешкод у користуванні правом власності.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частинами 1, 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 41 Конституції України - кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках або порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 405 ЦК України - члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Права власника будинку визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника ( подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Разом з тим, статтею 391 ЦК України передбачено, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Відтак з урахуванням статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жилого приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї
Ст.72 ЖК України встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ст. 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті, показаннями свідків оглянути речові докази.
З копії договору купівлі-продажу квартири укладеного 01.08.2020, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським В.Є. та зареєстрованого в реєстрі № 1823 вбачається, що ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 (а.с.6-7).
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 218699359 від 01.08.2020 підтверджено, що ОСОБА_1 є єдиним власником квартири АДРЕСА_2 .
Згідно акту складеного комісією у складі головного бухгалтера ЖБК-243 та сусідів з квартир ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 від 07.09.2020 вбачається, що власником квартири АДРЕСА_1 являється ОСОБА_1 , та зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які фактично там впродовж 2 років не проживають.
З листа Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради № 34 вих-65143 від 25.08.2020 встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 .
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , вказав, що проживає у квартирі АДРЕСА_4 . До 2015 у квартирі АДРЕСА_5 проживав ОСОБА_7 , після чого він разом із дружиною переїхали на інше місце проживання. Цього ж року у квартиру вселилися дочка ОСОБА_8 ОСОБА_2 разом із сином ОСОБА_3 де проживали приблизно до 2018. Потім йому стало відомо, що відповідачі переїхали на постійне місце проживання до Німеччини, наразі у квартирі ІНФОРМАЦІЯ_3 ніхто не проживає. Йому відомо зі слів ОСОБА_5 , що останній квартиру продав.
Отже, судом встановлено, що позивачка є власником майна - квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_6 і в силу ст.391 ЦК України, як власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідачі членами сім'ї чи іншими особами, які постійно проживають разом з власником квартири, ведуть з ним спільне господарство не являються.
Згідно постанови ВСУ від 16 листопада 2016 р. у справі № 6-709цс16 - згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним.
Отже, позивач на власний розсуд може визначити яким шляхом необхідно усунути її порушене право, обравши усунення перешкод шляхом визнання особи такою, що втратили право користування.
Відповідачі не бажають добровільно знятись з реєстраційного обліку, що створює для позивача незручності у реалізації права власності та користуванні квартирою.
Суд вважає, що реєстрація місця проживання відповідачів у квартирі, яка належить позивачу на праві власності , порушує права останньої, оскільки перешкоджає здійсненню нею права користування та розпорядження своїм майном, як складовими частинами права власності.
Таким чином в судовому засіданні встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають в квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 більше двох років, не являються членами сім'ї чи іншими особами, які постійно проживають разом з власником квартири, ведуть з ним спільне господарство, а реєстрація їхнього місця проживання у квартирі перешкоджає позивачу у здійсненні права власності, так як вона не може розпорядитися належним на праві власності майном на власний розсуд. Дана обставина відповідачами не спростована, доказів щодо домовленості між ними і власником про інші умови користування майном відповідачами не представлено, а тому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід визнати такими, що втратили право користування даною квартирою.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України.
На підставі ст. 41 Конституції України,ст.ст. 64, 72, 150, 156 ЖК України, ст.ст. 16, 321, 391,405 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 229, 258, 259, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити .
Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_7 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) сплачені позивачем при подачі позову до суду судові витрати в розмірі 840,80 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_7 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
Відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання, дані паспорта та РНОКПП невідомі).
Відповідач: ОСОБА_3 (місце проживання, дані паспорта та РНОКПП невідомі).
Повний текс рішення складено та проголошено 06.11.2020.
Головуюча Сабара Л.В.