Провадження №2/447/496/20
Справа №447/595/20
(заочне)
05.11.2020 м. Миколаїв
Львівська область
Миколаївський районний суд Львівської області у складі судді Павліва В. Р.,
за участю секретаря судового засідання Волківської-Любінської Н. Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Процесуальні дії у справі.
Провадження у справі відкрито судом 27.08.2020 на підставі позову ОСОБА_1 , згідно якого позивачка просить суд визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 гараж АДРЕСА_1 , та провести поділ спільної сумісної власності подружжя, визнавши за позивачкою право власності на 1/2 частини вищезазначеного гаражу.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 19.09.2019, справа №447/2210/18, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 11.12.2010 виконавчим комітетом Новороздільської міської ради Львівської області. У період шлюбу за спільні кошти було набуто майно, зокрема, гараж № НОМЕР_1 по вулиці Довбуша, бокс № НОМЕР_2 , у м. Новий Розділ, Львівської області, що підтверджується договором купівлі-продажу гаражу, посвідченого 12.09.2014 приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Львівської області Сороколіт О. Г., зареєстрованого в реєстрі за №1109, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Набувачем права на вказане майно є відповідач, правовстановлюючі документи на майно оформлені на відповідача. Однак, позивачка не може досягти згоди щодо користування, розпорядження, володіння спільним майном, тому була змушена звернутись в суд із даним позовом.
У судове засідання позивачка не з'явилась.
Представник позивачки ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав.
Відповідач у судове засідання не з'явився, однак, належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи, відомостей про причини його неявки у суду немає.
Суд встановив:
Шлюб між сторонами був зареєстрований 11.12.2010 виконавчим комітетом Новороздільської міської ради Львівської області.
За час перебування у шлюбі в сторін народилась одна дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 19.03.2019 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
За час перебування у шлюбі сторони придбали майно: гараж № НОМЕР_1 по вулиці Довбуша, бокс № НОМЕР_2 , у м. Новий Розділ, Львівської області, що стверджується копією договору купівлі-продажу гаражу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Львівської області Сороколіт О. Г., зареєстрованого в реєстрі за №1109, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 452176246108.
Оцінка суду.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Ухвалою суду від 27.08.2020 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , у якій відповідачу роз'яснено право подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідач отримав вказану ухвалу, копію позовної заяви з доданими до неї матеріалами 03.09.2020, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду. Відзиву на позовну заяву відповідач не подав, строк для подання відзиву закінчився 18.09.2020.
Відтак, відповідачем не заперечувався факт, що вищевказаний гараж був придбаний за спільні кошти подружжя, доказів протилежного суду ним не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Враховуючи вищенаведене, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що у цій частині позов підлягає до задоволення.
Водночас, згідно ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Позивачка просить про відшкодування судових витрат: судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, позивачкою було подано лише попередній (орієнтовний) розрахунок суми таких витрат на суму 9 800 гривень.
Проте, частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові у справі №201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження №61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19).
Крім цього, під час розгляду справи, до закінчення судових дебатів у справі, представник позивачки не звернувся до суду з заявою про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, що передбачено положенням ст. 246 ЦПК України.
Таким чином, з огляду на відсутність у матеріалах справи підтверджуючих документів щодо витрат на професійну правничу допомогу, а саме: договору про надання правничої допомоги, акта виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої допомоги, квитанцій про сплату гонорару, суд відмовляє у частині стягнення з відповідача у користь позивачки судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що суд частково задовольнив позов, судовий збір слід стягнути з відповідача у розмірі 840, 80 гривень на користь позивачки.
Керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов задоволити частково.
Визнати спільною сумісною власністю майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , гараж АДРЕСА_1 .
Виділити ОСОБА_1 : 1/2 частини гаражу АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок на користь ОСОБА_1 .
У решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повний текст рішення складено 05.11.2020.
Суддя Павлів В. Р.