Справа №:755/3336/18
"29" жовтня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в залі суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040016879 від 21 грудня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
22 жовтня 2020 року з Київського апеляційного суду на адресу Дніпровського районного суду м. Києва надійшло кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року частково задоволено апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 та скасовано вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 24 грудня 2019 року щодо ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України і призначено новий розгляд в суді першої інстанції.
Крім того, зазначеною ухвалою запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою продовжено на 60 днів до 27 листопада 2020 року.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою посилаючись на те, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років, тому існують ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду, а також незаконний вплив на свідківу кримінальному провадженні, а тому підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу на даний момент відсутні.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, крім того заявив клопотання про зміну його підзахисному запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у нічний період доби, з покладенням на нього відповідних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу обґрунтовані тим, що на даний час в кримінальному провадженні досудове слідство завершено, обвинувачений не мав і не має намірів переховуватись від суду або іншим чином впливати на учасників кримінального провадження та встановлення обставин справи. Також звернув увагу на те, що обвинувачений з 22 грудня 2017 року перебуває під вартою (2 роки 10 місяців), а тому певним чином відпали ризики переховування від правосуддя та вплив на свідків. Також, ОСОБА_3 має постійне місце проживання у місті Києві, є інвалідом 3 групи та має ряд захворювань. Також звернув увагу на те, що скасованим вироком обвинуваченого засуджено до 8 років позбавлення волі, а тому до нього не може бути застосоване важче покарання. Вважає зазначені обставини такими, які свідчать про необхідність зміни ОСОБА_3 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у нічний період доби. Також звернув увагу на те, що прокурором не вручено йому та обвинуваченому клопотання про продовження запобіжного заходу, крім того поставлено питання про продовження строку тримання під вартою за ініціативи суду.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання захисника та заперечував проти продовження строку тримання його під вартою.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання адвоката ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою, у зв'язку з його необґрунтованістю.
Суд, заслухавши прокурора, захисника та обвинуваченого, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, дійшов такого висновку.
Щодо вимог клопотанняадвоката ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, то суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч.1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Суд аналізуючи підстави для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 не знаходить підстав для задоволення клопотання його захисника, з таких підстав.
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає обґрунтованим і реальним, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, покарання за вчинення якого передбачає позбавлення волі на строк до 15 років.
Суд вважає, що стороною обвинувачення обґрунтовано і ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що згідно чинного законодавства, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. А тому, враховуючи характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 та обставини їх вчинення ризик впливу останнього на свідків, як вмовлянням, підкупом, так і іншими незаконними способами є досить реальним.
Тому твердження захисника ОСОБА_5 щодо необґрунтованості ризиків прокурором суд вважає неспроможними.
Як зазначається у клопотанні захисника основною підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу є його стан здоров'я, а саме те, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІІ групи, має ряд хронічних захворювань, а саме: цироз печінки, токсичного генезу, активна фаза, виразкова хвороба цибулини дванадцятипалої кишки, хронічний рецидивуючий панкреатит та ін; закритий уламковий перелом ліктьового виростку зліва зі зміщенням уламків.
Згідно ч. 5 ст. 8 Закону України «Про попереднє ув'язнення» порядок розміщення в лікувальних закладах місць попереднього ув'язнення осіб, що перебувають під вартою, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Щодо наявності захворювань у обвинуваченого, то слід зазначити, що вони жодним чином не спростовують, і не зменшують існування ризиків щодо виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а лише характеризують стан його здоров'я, а саме визначають обставину визначену у п. 3 ч. 1 ст. 178 КПК України, які судом враховуються при вирішенні питання продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому. При цьому жодних медичних документів, які б підтверджували, що за станом здоров'я ОСОБА_3 протипоказано знаходитись у слідчому ізоляторі, а також те, що він перебуває у лікувальному закладі місць попереднього ув'язнення, стороною захисту суду не надано.
Враховуючи вище викладені обставини у сукупності, суд вважає за необхідне врахувати інформацію про стан здоров'я обвинуваченого при вирішенні питання про доцільність продовження тримання під вартою обвинуваченого, а у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт слід відмовити.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
При визначенні питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 суд бере до уваги те, що він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до п'ятнадцяти років, його вік та стан здоров'я, а саме те, що у нього є ряд хронічних захворювань, міцність соціальних зв'язків, той факт, що він не одружений, не працює, із середньою освітою, зареєстрований та має постійне місце проживання у місті Києві, те, що він раніше не судимий, з моменту затримання - 22 грудня 2017 року перебуває під вартою.
На цей час свідки в даному кримінальному провадженні не допитані, докази передбачені ст. 84 КПК України з боку обвинувачення та захисту, у цей період, не досліджені, тому з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини передбачені ст. 177, п. 1, 2 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України є дійсними.
Також, в судовому засіданні встановлено, що обвинуваченому ухвалою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зі строком дії, який закінчується 27 листопада 2020 року. Однак, в зазначений строк не вдалось розглянути дане кримінальне провадження, з огляду на наявність об'єктивних передумов.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає недостатнім застосування до ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам.
Щодо тверджень захисника про відсутність у прокурора клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 та невручення стороні захисту їх завчасно, то слід зазначити таке.
В даному випадку судом, з урахуванням завантаженості по розгляду кримінальних провадженьпризначено наступну дату судового засідання на 30 листопада 2020 року, яка виходить за межі строку тримання під вартою обвинуваченого, а тому у відповідності до ч. 3 ст. 331 КПК України судом поставлено на вирішення питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою, жодним чином не ініціюючи клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 , а лише виконуючи вимоги ч. 3 ст. 331 КПК України.
Під час поставлення на вирішення питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою прокурором в усній формі заявлено клопотання про продовження ОСОБА_3 строку тримання під вартою з відповідним мотивуванням. При цьому, вимоги ч. 3 ст. 331 КПК України не зобов'язують сторону обвинувачення надавати відповідні клопотання, як це передбачено вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України.
Також суд враховує і ту обставину, що на момент розгляду даного кримінального провадження в судовому засіданні чинним був запобіжний захід застосований до ОСОБА_3 ухвалою Київського апеляційного суду. Крім того, дане провадження розпочате зі стадії судового розгляду, а тому відсутній обов'язок у прокурора, у відповідності до рішення Конституційного суду України №1-р/2017 від 23 листопада 2017 року, подавати клопотання про продовження обраного запобіжного заходу обвинуваченому за ч. 3 ст. 315 КПК України.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що дані заходи забезпечення кримінального провадження не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
Пояснення сторони захисту жодним чином вказані висновки не спростовують.
Із зазначених підстав суд вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах 2 місяців.
Керуючись ст.177, 183, 194, 199, 291, 314-318, 369-372, 376 КПК України, суд
клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 26 грудня 2020 року включно.
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Копію ухвали вручити прокурору, захиснику та обвинуваченому.
Ухвала може бути оскаржена у Київському апеляційному суді з підстав визначених рішенням Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13 червня 2019 року.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17 год 30 хв 02 листопада 2020 року.
Суддя: ОСОБА_1