Справа № 752/5469/19
Провадження № 2/752/1614/20
іменем України
23 жовтня 2020 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
з участю секретаря Павлюх П.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, та пені, -
15.03.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути аліменти на утримання дитини, яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня досягнення дитиною повноліття, а саме: з 20.07.2019 року, і до 23 років або припинення навчання, та пеню в розмірі 207 690,54 грн.
Свої вимоги мотивувала тим, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, щомісяця, починаючи з 17.10.2003 року і до його повноліття.
Вказане судове рішення перебуває на примусовому виконанні у Оболонському районному управлінні юстиції у м. Києві, ВП № 27783299, проте, ОСОБА_2 з 2003 року і на момент звернення до суду з вказаним позовом не здійснив жодної оплати по аліментам і відповідно до розрахунку заборгованості від 29.08.2018 року має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 207 690,54 грн.
Зазначила, що їх син на даний час навчається на третьому курсі Коледжу ресторанного господарства Національного університету харчових технологій і має намір продовжити навчання для отримання освітньої кваліфікації магістр, а її матеріальний стан не дає їй змоги забезпечити йому гідне життя.
Ухвалою від 19.03.2019 року відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення сторін на 16.05.2019 року (а.с. 16-17).
Ухвалою від 16.05.2019 року розгляд справи відкладено на 30.08.2019 року (а.с. 21-22).
Ухвалою від 30.08.2019 року розгляд справи відкладено на 21.11.2019 року (а.с. 41-42).
Ухвалою від 21.11.2019 року розгляд справи відкладено на 10.02.2020 року (а.с. 79-80).
Ухвалою від 10.02.2020 року розгляд справи відкладено на 21.04.2020 року (а.с. 86-87).
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
03.09.2019 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти пред'явлених вимог заперечив та просив суд відмовити у їх задоволені. Свою позицію мотивував тим, що позивачем не надано жодного доказу наявності у нього майнового стану, який би дозволяв надати допомогу дорослій дитині. Зазначив, що з 2016 року перебуває у пошуках роботи, має на утримання малолітню дитину 2005 року народження та хворого батька. Щодо заборгованості по аліментам зазначив, що остання є наслідком причин, які не залежать від нього, а саме: відсутність роботи, а також протиправна поведінка позивача та державного виконавця. Тому, просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 50-54).
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Отже, предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч. . 1, 5 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, щомісяця, починаючи з 17.10.2003 року і до його повноліття (а.с. 5, 6).
Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 27783299/14 від 29.08.2018 року, станом на 01.08.2018 року ОСОБА_2 має заборгованість у розмірі 207 690,54 грн. (а.с. 7-9).
З наданої в розпорядження суду копії матеріалів виконавчого провадження № 27783299 вбачається, що станом на 20.07.2019 року ОСОБА_2 має заборгованість у розмірі 142 404,51 грн.
Докази погашення заборгованості матеріали справи не містять.
З копії довідки Коледжу ресторанного господарства Національного університету харчових технологій повнолітня № 268 від 05.01.2019 року син сторін - ОСОБА_3 є студентом третього курсу технологічного відділення денної форми навчання спеціальності «Виробництво харчової продукції», навчається за рахунок коштів державного замовлення, термін навчання у коледжі: з 01.09.2015 року по 28.02.2020 року (а.с. 13).
Позивач в позовній заяві посилалась на те, що відповідач не надає допомоги на утримання дитини яка продовжує навчання та потребує такої допомоги, а відповідач має змогу надавати таку допомогу і зобов'язаний це робити.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на недоведеність позивачем того факту, що повнолітній син потребує матеріальної допомоги, а також недоведеності, що відповідач має змогу надавати таку матеріальну допомогу.
Правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв'язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов'язано з обов'язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3 обов'язок батьків утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до довідки Коледжу ресторанного господарства Національного університету харчових технологій повнолітня № 268 від 05.01.2019 року є студентом третього курсу технологічного відділення денної форми навчання спеціальності «Виробництво харчової продукції», навчається за рахунок коштів державного замовлення, термін навчання у коледжі: з 01.09.2015 року по 28.02.2020 року (а.с. 13).
Враховуючи денну форму навчання, відсутність об'єктивних даних про наявність у ОСОБА_3 доходу, необхідність в харчуванні та одязі, витратах на проїзд, придбання підручників та канцелярських товарів, суд надходить до висновку про те, що у зв'язку з навчанням ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги.
Відповідачем доказів в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України неможливості надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, суду не надано.
Перед судом не спростовано, що відповідач є особою працездатного віку. Крім того, заперечуючи проти позову відповідач посилається на відсутність можливості утримання повнолітньої дитини через те, що він утримує іншу свою дитину 2005 року та непрацездатного батька, хоча відповідних доказів на підтвердження даної позиції не надає, що, в свою чергу, наводить до висновку про обмеження відповідачем прав повнолітнього ОСОБА_3 на тримання матеріальної допомоги.
Посилання відповідача на відсутність у нього доходу, суд не приймає до уваги з огляду на те, що не бажання особи працювати не звільняє від обов'язку утримувати повнолітню дитину на період її навчання.
При цьому, на думку суду, саме відповідач зобов'язаний довести, що в нього є об'єктивні та суб'єктивні поважні причини, через які він не взмозі надавати матеріальну допомогу повнолітній дитині.
Враховуючи, що ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання, факт потреби останнього у матеріальній допомозі є безумовним. Необхідність отримання належної освіти позбавляє ОСОБА_3 можливості працевлаштуватися та заробляти кошти на власне утримання. Крім того, вказана особа, яка ще не закінчила відповідного навчального закладу, не має потрібного обсягу професійних знань та навичок, які необхідні для такого працевлаштування.
СК України виходить із принципів рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина.
З матеріалів справи вбачається, що весь тягар утримання дитини до закінчення навчання покладено на особу, з якою дитина проживає, що не відповідає інтересам дитини та загальним принципам цивільного судочинства. принципам законності та справедливості.
Так як позивач не може самостійно забезпечити дитину, яка продовжує навчання, в зв'язку з чим є потреба в матеріальній допомозі, а - відповідач не навів суду доводів та не надав доказів неможливості надання такої допомоги, на думку суду позов в частині стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, з вказаним позовом до суду позивач 15.03.2019 року, проте, просила стягнути аліменти з 20.07.2019 року - дати виповнення ОСОБА_3 18 років.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд надійшов до висновку, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , підлягають стягненню аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20.07.2019 року до 23 років або припинення навчання.
Розглядаючи вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 пені, суд виходить з наступного.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій.
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1%.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 333/6020/16-ц.
У справі № 333/6020/16-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02.11.2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16.03.2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03.02.2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16.03.2016 року у справі № 6-300цс16, і вважала, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Аналогічно вирішено питання також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), згідно якої загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
p = (A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+(Anх1%хQn), де:
p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Пеня на заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Матеріали справи, містять розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 28.11.2019 року, яка станом на 20.07.2019 року становить 142 404,51 грн., на думку суду, свідчить про те, що ОСОБА_2 свої зобов'язання вчасно та в повному обсязі не виконує.
Відповідач, як батько дитини, зобов'язаний нести витрати по її утриманню, однак, відповідач в добровільному порядку аліменти у розмірі визначеному рішенням суду не сплачує, тим самим фактично намагається перекласти свій обов'язок піклуватись та матеріально забезпечувати сина виключно на позивача, що є порушенням норм чинного сімейного законодавства України.
Разом з тим ч. 1 ст. 196 СК України встановлено, що одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Тому, здійснюючи розрахунок пені, необхідно враховувати положення ч. 1 ст. 196 СК України в тій частині, що розмір пені обмежений розміром заборгованості, на який нараховується пеня.
Тому, з урахуванням положень ч. 1 ст. 196 СК України, суд провівши нарахування, надійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає пеня по сплаті аліментів за період з жовтня 2003 року по 20.07.2019 року у розмірі 142 404,51 грн.
За таких обставин, суд надходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем пред'явленої вимоги, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.
Вказане відповідачем не спростовано доказами в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України.
При цьому суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, через неправомірні дії позивача та державного виконавця, оскільки доказів в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України з даного приводу в розпорядження суду не надано.
Надана відповідачем копія скарги на дії державного виконавця вказаного не спростовує.
Крім того, суд вважає за необхідне на підставі ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь держави судові витрати у справі, оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави суму судового збору у розмірі 1 921,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 75, 80, 84, 180-184, 196 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 133 ,141, 200, 206, 211, 247, 259, 263-265, 268, 274-279, 352, 354 ЦІПК України, суд,-
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, та пені, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, щомісячно, починаючи з 20.07.2019 року до 23 років або припинення навчання.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення платежу (аліментів) за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 142 404,51 грн. (сто сорок дві тисячі чотириста чотири гривні 51 копійка).
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід судовий збір в сумі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Києва, адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.С. Хоменко