Справа №461/7399/20
06 листопада 2020 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, ФОП, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.2 ст.154 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
26 серпня 2020 року близько 20 години 00 хвилин у м. Львові у парку імені Івана Франка ОСОБА_1 вигулювала собаку породи Кане-корсо без намордника, внаслідок чого собака вкусила гр. ОСОБА_2 за руку, заподіявши шкоду її здоров'ю, чим ОСОБА_1 порушила правила встановлені ухвалою ЛМР №6225 від 23.01.2020 року «Про затвердження правил тримання і поводження з домашніми тваринами у м. Львові».
ОСОБА_1 у судовому засіданні факт правопорушення заперечила. Зазначила, що дійсно 26 серпня 2020 року о 20 годині 00 хвилин у м. Львові у парку Івана Франка вона вигулювала свою собаку породи кане-корсо без намордника. На прогулянці вона була з подругою та її дитиною. Під час прогулянки собака потерпілої - породи такса підбігла до них і почала лаяти, чим спровокувала конфлікт з її собакою. Ззаперечує той факт, що її собака наніс шкоду здоров'ю потерпілої, оскільки він її не кусав.
Захисник в процесі судового розгляду заперечив наявність складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 . З цього приводу подав письмові пояснення вказуючи на недоліки які мали місце під час складання протоколу, відсутність у діях особи складу правопорушення, відсутність достатніх доказів, які доводять факт вчинення правопорушення
Потерпіла ОСОБА_2 підтримала протокол, вказуючи, що 26 серпня 2020 року близько 20 години 00 хвилин у м. Львові у парку імені Івана Франка вона гуляла із своїм собакою породи такса. Під час прогулянки у її собаки та собаки ОСОБА_1 виник конфлікт. Вона хотіла забрати свого собаку, у процесі чого її вкусила собака ОСОБА_1 . Собака ОСОБА_1 була без намордника. Вона одразу ж викликала поліцію. Після укусу вона була змушена звертатися за медичною допомогою, у неї залишився шрам, чим було завдано шкоди її здоров'ю. Крім того, певний проміжок часу вона не могла виконувати свої професійні обов?язки за місцем праці.
Статтею 245 цього ж Кодексу передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За змістом ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих записів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Виходячи із диспозиції ч.2 ст.154 КУпАП, об'єктивна сторона цього адміністративного правопорушення полягає у триманні собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в невідведених для цього місцях, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну, а так само повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених ч.1 цієї статті.
Згідно п. 3.1.7. ухвали ЛМР №6225 від 23.01.2020 року «Про затвердження правил тримання і поводження з домашніми тваринами у м. Львові», власник домашнього собаки зобов'язаний забезпечувати наявність намордника під час вигулу потенційно небезпечного чи небезпечного собаки у громадських місцях. Відповідальність власників небезпечних та потенційно небезпечних собак підлягає обов'язковому страхуванню за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам. Супровід такого собаки дозволений особі, яка досягла 18-річного віку.
Цією ж ухвалою визначено терміни, а саме:
-небезпечний собака - собака, що за відсутності виправдовувальних обставин здійснив напад на людину та/або іншу тварину, який призвів до завдання травм чи смерті постраждалій особі/тварині. Виправдовувальними обставинами вважаються: агресивні дії з боку постраждалої особи чи тварини, які передували здійсненому нападу; реакція собаки на завданий йому біль чи травму; захист цією твариною себе, своїх цуценят, свого власника та членів його сім'ї;
-потенційно небезпечний собака - собака, що на постійній основі своєю поведінкою демонструє загрозу нападу, проявляє агресію, спрямовану на людей та/або інших тварин.
При оцінці доказів суд керується принципом "поза розумним сумнівом», а саме, що доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення учасників процесу, вважаю, що в діях ОСОБА_1 є склад вказаного вище адміністративного правопорушення, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АА №343111 від 26.08.2020 року, поясненнями ОСОБА_3 , згідно яких між собаками потерпілої та ОСОБА_1 дійсно виник конфлікт під час прогулянки у парку, довідкою Львівського травматологічного пункту №1 від 27.08.2020 року, з якої вбачається, що ОСОБА_4 звернулась у травмпункт з приводу укусу правого передпліччя по внутрішній поверхні, фотознімками слідів укусу на тілі потерпілої, поясненнями потерпілої в судовому засіданні.
Зазначені докази узгоджуються між собою, а в матеріалах даної справи відсутні докази, які б їх спростовували. Водночас, надана суду копія паспорта собаки не спростовує обставин наведених у протоколі, а лише фіксує реєстрацію собаки, який належить ОСОБА_1 .
Аналізуючи докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.154 КУпАП доведена повністю.
При цьому, оцінюючи доводи ОСОБА_1 щодо відсутності у її діях складу правопорушення, вважаю, що такі не підтверджені жодними доказами по справі, спрямовані на ухилення від відповідальності, спростовуються вищенаведеними матеріалами справи, а тому не беруться до уваги судом.
Суд виходить з того, що сама ОСОБА_1 не заперечила той факт, що належний їй собака був без намордника. Водночас, в ході розгляду справи не встановлено жодних обставин, які можуть свідчити про те, що потерпіла може оговорювати ОСОБА_1 . Посилання ОСОБА_1 на конфлікт між собаками не спростовує того, що ОСОБА_1 вигулювала свою собаку без намордника.
Щодо решти доводів сторони захисту, слід відзначити, що в ході розгляду справи не встановлено обставин, які свідчать про недопустимість протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема наведені захисником доводи не є достатніми для визнання даного доказу недопустимим, а тому такі доводи відхиляються судом.
Доводи захисника стосовно того, що собака ОСОБА_1 не кусав потерпілу спростовуються поясненнями ОСОБА_4 , вищеописаним медичним документом та фотоматеріалами.
Разом з тим, той факт, що свідок ОСОБА_3 не бачила моменту укусу не свідчить про те, що укусу не було, адже зі змісту письмових пояснень свідка не вбачається, що вона безперервно спостерігала виключно за потерпілою під час відображених у протоколі подій. Разом з тим, оцінюючи пояснення даного свідка, суд підкреслює, що у жодного з учасників процесу зауважень до безпосередньо досліджених судом її письмових пояснень не було.
Відсутність у матеріалах справи ухвали Львівської міської ради не може вказувати на порушення права на захист внаслідок нечіткого формулювання обвинувачення, як зазначає захисник, адже даний нормативний акт є загальнодоступним та оприлюднений у встановлений законом спосіб. Крім того, відсутність посилання на конкретні пункти даної ухвали не може бути підставою для звільнення від відповідальності, оскільки протокол містить посилання на дану ухвалу, а також відображає суть порушення - вигул собаки у громадському місці без намордника.
Під час судового розгляду учасникам провадження створені всі необхідні умови для реалізації сторонами процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, що зокрема підтверджується тим, що в жодного з учасників процесу зауважень з цього приводу не виникло.
В ході судового розгляду покладені в основу цього судового рішення докази досліджені за участю сторони захисту, тобто з дотриманням принципу змагальності.
Вказані докази узгоджуються між собою, в тому числі частково з показами самої ОСОБА_1 , яка не заперечила факту вигулу собаки без вдягнутого намордника, заперечивши лише спричинення шкоди потерпілій собакою.
Крім того, в процесі судового розгляду не здобуто жодного доказу та не встановлено факту виправдовувальних обставин такої поведінки собаки, зокрема агресивні дії з боку потерпілої, які передували здійсненому нападу, реакція собаки на завданий йому біль чи травму, захист цією твариною себе, своїх цуценят, свого власника та членів його сім'ї. У будь-якому випадку, напад собаки на людину за відсутності будь-яких даних які вказують на агресивну поведінку з боку потерпілого прямо вказує на потенційну небезпеку даної тварини.
Під час оцінки того, чи було провадження в цілому справедливим, враховую якість наданих суду доказів, які не дають приводу сумніватися в їх достовірності й точності. Суд також приймає до уваги відсутність зауважень і доповнень в учасників процесу щодо повноти дослідження обставин справи.
На підставі наведених доводів та мотивів, судом відхиляються пояснення ОСОБА_1 та її захисника щодо відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно ст. 23 КУпАП України, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При призначені адміністративного стягнення враховую характер та ступінь небезпеки вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 , яка вперше притягується до адміністративної відповідальності.
Обставин, які обтяжують та пом'якшують відповідальність особи, не встановлено.
Враховуючи дані про особу ОСОБА_1 , характер вчиненого правопорушення, ступінь вини у скоєному, те, що фактично саме поведінка господаря собаки - ОСОБА_1 , яка виходячи на прогулянку із власною собакою у громадське місце, яке очевидно може містити потенційні небезпеки для агресивної поведінки тварини, не одягнула на неї намордник, приймаючи до уваги відсутність даних про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, беручи до уваги, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення нею нових правопорушень, необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу з конфіскацією тварини, тобто в межах санкції статті за якою остання притягається до відповідальності.
Крім того, ст.40-1КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з особи яка притягається до відповідальності на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 420,40 гривень.
Керуючись ст. ст.154, 283, 284 КУпАП, -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.154 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 (трьох) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 (п'ятдесят одну) гривню 00 копійок, з конфіскацією тварини - собаки (згідно паспорта: ім'я - Райт, порода - кане-корсо, дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 420 гривень 40 копійок судового збору.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.В. Стрельбицький