Справа № 752/22348/19
Провадження № 2/752/3121/20
іменем України
19 жовтня 2020 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -
у жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати за нею право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 53,3 м2, житловою площею 38,3 м2, прибудову (літ. а), сарай (літ. Б), погреб (літ. В), вбиральня (літ. Г), споруди (ворота, хвіртка, огорожа) (літ. № 1-3).
Позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_2 , з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 20.10.1973 року. В шлюбі народжені діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . До смерті ОСОБА_2 вони всі разом всією сім'єю проживали та були зареєстровані у будинку АДРЕСА_1 .
22.11.2016 року вона разом із дітьми звернулись до нотаріальної контори для прийняття спадщини за законом на майно померлого ОСОБА_2 як спадкоємці першої черги, у зв'язку із чим державним нотаріусом Дубенко А.О. було зареєстровано спадкову справу № 1356/20016 під номером в спадковому реєстрі 59848132, однак, у зв'язку із відсутністю документа, що посвідчує право власності на житловий будинок, та відсутністю реєстрації права власності на житловий будинок, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на житловий будинок з будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_6 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , і яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав, а спадкоємцем ОСОБА_6 був її син - ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.
Тому, змушена звернутись до суду із вказаним позовом.
Ухвалою від 01.11.2019 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 12.02.2020 року та витребувано з Першої Київської державної нотаріальної контори копії спадкових справ № 760/2016 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 та № 1356/2016 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с. 23).
12.02.2020 року підготовче засідання відкладено на 25.05.2020 року (а.с. 176).
Ухвалою від 25.05.2020 року підготовче провадження у справі закрито та призначено судовий розгляд справи на 19.10.2020 року (а.с. 181).
Позивач в судове засідання не з'явилась, від представника останньої надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, в котрій також просили позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач, будучи повідомленим в установленому законом порядку про час та місце розгляду справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, надав відзив, в якому просив слухати справу за його відсутності та прийняти рішення на підставі поданих доказів згідно чинного законодавства (а.с. 130-132).
Відповідно до ч. 2 ст. 274 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (після одруження ОСОБА_7 ) 30.091954 року уклали шлюб (а.с. 150).
Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 , виданого Кагановичеським бюро ЗАГС 22.12.1954 року у м. Києві ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_2 , батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_6 (а.с. 149).
20.10.1973 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 - позивачем у справі.
Від даного шлюбу у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 95, 98).
Судом встановлено, що ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому Кагановичеської ради депутатів трудящих від 21.11.1946 року № 1264 «Про надання земельної ділянки під індивідуальну забудову» було видано земельну ділянку під будівництво будинку АДРЕСА_2 , яка і 1953 році була перейменована на АДРЕСА_2, а з 1963 року - на АДРЕСА_2 .
12.02.1947 року між Житловим управлінням виконкому Кагановичеської ради депутатів трудящих та ОСОБА_5 , було укладено нотаріально посвідчений договір на право забудови.
Згідно експлікації приміщень до плану одноквартирного (садибного) житлового будинку АДРЕСА_1 , літ. А та характеристики будинку, господарських будівель та споруд за даними технічного паспорту Київського БТІ від 20.07.2016 року в період з 1947 року по 1965 рік на земельній ділянці площею 818 м2, були збудовані житловий будинок (літ. А), загальною площею 53,3 м2, житловою площею 38,3 м2, прибудова (літ. а), сарай (літ. Б), погреб (літ. В), вбиральня (літ. Г), споруди (ворота, хвіртка, огорожа) (літ. № 1-3) (а.с. 163-172).
З матеріалів справи вбачається, що домовласником будинку АДРЕСА_3 значиться ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , починаючи з 25.08.1951 року. З 25.08.1951 року у вказано будинку прописана дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з 30.07.1958 року - їх син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , з 22.11.1973 року - його невістка - дружина сина - ОСОБА_1 - позивач у справі.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5 - батько ОСОБА_2 - чоловіка позивача (а.с. 35).
ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_6 , мати ОСОБА_2 - чоловіка позивача.
Після смерті останньої відкрилась спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємцем якого була його дружина - ОСОБА_6 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.
22.06.2016 року ОСОБА_2 звернувся до Першої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , на підставі якої було заведено спадкову справу № 760/2016 (а.с. 30-80).
Постановою від 31.07.2016 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємцем якого була його дружина - ОСОБА_6 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав, у зв'язку з тим, що право власності на вказаний житловий будинок у померлого не виникло, оскільки відсутня державна реєстрація (а.с. 59).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 - чоловік позивача у справі.
Після смерті останнього відкрилась спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємцем якого була його дружина - ОСОБА_6 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.
22.11.2016 року ОСОБА_1 звернулась до Першої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , на підставі якої було заведено спадкову справу № 1356/2016 (а.с. 81-128).
Діти ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовились від прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 .
Постановою від 16.08.2019 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємцем якого була його дружина - ОСОБА_6 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав, а спадкоємцем ОСОБА_6 був її син - ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, у зв'язку з відсутністю документа, що посвідчує право власності на житловий будинок та право власності на зазначений житловий будинок не зареєстровано (а.с. 127).
Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_2 заповіт не складав.
Частиною 1ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно до 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ст. 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.
ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 20.10,1973 року (а.с. 92).
З позову вбачається, що ОСОБА_2 за життя не зареєстрував належний йому будинок АДРЕСА_1 відповідно до норм законодавства України.
З інформаційної довідки Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 29.06.2016 року № ПБ-2016 №1161 вбачається, що згідно з даними бюро житловий будинок АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстровано (а.с. 123).
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.
Згідно з абзацом 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Частиною 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 цього Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Так, судом встановлено, що з 31.01.1966 року по 19.01.1996 року питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», який визначав умови та правові наслідки будівництва, і постановою Ради Міністрів СРСР від 26.08.1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.04.1948 № 3211 «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків»4.
Пункт 2 постанови № 3211 визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.
Із чого слідує, що підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок з 26.08.1948 року по 22.02.1988 року був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.
Крім того, в той час діяла Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена від 31.01.1966 року Міністерством комунального господарства Української РСР, яка передбачала здійснення реєстрації всіх будинків у бюро технічної інвентаризації місцевих органів виконавчої влади на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлювальних документів, перелік яких додавався до неї).
Відповідно до Інструкції від 31.01.1966 року правовстановлювальними документами, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, є, зокрема, нотаріально посвідчені договори про право забудови, складені до видання Указу Президії Верховної Ради УРСР від 14.05.1949 року «Про внесення змін у законодавство Української РСР у зв'язку з виданням Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року «Про право громадян на купівлю та будівництво індивідуальних жилих будинків» («Відомості Верховної Ради УРСР» 1949 року № 3), та затверджений виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих акт державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію.
Згідно положень п. п. 71-73 розділу ІІ «Право забудови» Цивільного кодексу УРСР, чинного з 01.02.1923 року, договори про надання міських ділянок під забудову укладаються комунальними відділами з кооперативними об'єднаннями або іншими юридичними особами, а також з окремими громадянами. Договір про право забудови, під страхом недійсності його, повинен бути укладений у нотаріальному порядку. У договорі про право забудови обов'язково вказується:а) найменування домовляючихся сторін, б) строк дії договору, в) точне визначення наданої під забудову ділянки, г) розмір у золотих карбованцях та строки внесення орендної плати, д) характер та розмір споруд, які забудовники зобов'язуються побудувати, е) строк початку будівництва, ж) строк завершення будівництва, з) умови підтримання споруд у справному стані, и) умови страхування споруд та відновлення їх у випадку загибелі, к) неустойки на випадок прострочення та інших порушень договору забудовником.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.1947 року між Житловим управлінням виконкому Кагановичеської ради депутатів трудящих та ОСОБА_5 , було укладено нотаріально посвідчений договір на право забудови на АДРЕСА_4 строком будівництва з 10.05.1947 року по 10.05.1949 року.
Вказаний договір відповідає вимогам, що висувались до нього положеннями тоді чинного цивільного законодавства.
Тобто, підставою виникнення у ОСОБА_5 права власності на жилий будинок на АДРЕСА_4 був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства, а інших правовстановлюючих документів чинне на той час законодавство не передбачало.
Отже, вбачається, що в разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.
Як встановлено судом, за життя ОСОБА_6 , а в подальшому й ОСОБА_2 , не оформили право власності, тому у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу було відмовлено через відсутність правовстановлюючого документа на спадкове майно та відсутність його реєстрації.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Спору з приводу поділу спадкового майна не існує, проте ОСОБА_1 позбавлена можливості розпорядитися належним їй спадковим майном - будинком, що належав спадкодавцю ОСОБА_2 , оскільки немає правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності останнього, тому позивач позбавлена можливості зареєструвати успадковане нерухоме майно.
Враховуючи те, що у позивача існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, тому суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок в порядку спадкування за законом.
З таких обставин, вимоги позивача ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2-5, 10-13, 19, 81-82, 89, 142, 200, 206, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_3 року народження, право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 53,3 м2, житловою площею 38,3 м2, прибудову (літ. а), сарай (літ. Б), погреб (літ. В), вбиральня (літ. Г), споруди (ворота, хвіртка, огорожа) (літ. № 1-3), в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.С. Хоменко