Справа № 953/10824/20
н/п 2/953/2393/20
06 листопада 2020 року Київський районний суд м.Харкова
у складі головуючого судді Колесник С.А.,
за участю секретаря судового засідання Кудінової К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу №953/10824/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
08.07.2020 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , відповідно до якого просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути сплачений судовий збір з відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є власником трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира була набута позивачем під час перебування у шлюбі з дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та була нашою спільною власністю. Відповідно до договору про поділ майна подружжя від 12.07.2018, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Цимбал І.В., зареєстрованого в реєстрі за №571, було припинено право спільної сумісної власності подружжя на вказану квартиру і вона перейшла в особисту приватну власність позивача. Після поділу майна подружжя 17.08.2018 шлюб з ОСОБА_2 був розірваний. Відразу після розлучення, колишня дружина позивача зібрала свої речі та виїхала в невідомому для нього напрямку, її теперішнє місцезнаходження ОСОБА_1 невідоме, стосунків не підтримують та не спілкуються. На теперішній час позивач має намір продати вказану квартиру, але наявність колишньої дружини на реєстраційному обліку ускладнює продаж, оскільки потенційні покупці не бажають придбати квартиру з наявністю на реєстраційному обліку сторонньої особи. В добровільному порядку ОСОБА_2 знятися з реєстраційного обліку не має наміру. Відповідач на протязі знаходження на реєстраційному обліку в належній позивачу квартирі оплату комунальних послуг не здійснювала, не приймала участь в ремонті та утриманню квартири також.
На підставі викладеного позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2020 справа передана для розгляду судді Колесник С.А.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 09.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання позивач не з'явився, 31.07.2020 представник позивача - адвокат Малик Д.О. подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача, на задоволенні позовної заяви наполягає в повному обсязі (а.с.18).
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилась, про дату, час і місце судових засідань повідомлялась належним чином шляхом направлення судової повістки-повідомлення про виклик у судове засідання разом із копією ухвали про відкриття провадження з копією позовної заяви та доданих до неї документів та шляхом направлення судових повісток про виклик у судове засідання за місцем реєстрації (а.с.26, 28, 29), не використала наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явилась у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у її відсутності до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.
Відповідно до ч.2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надала, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Відповідно до ухвали суду від 06.11.2020, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлялась про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.
Судом встановлені наступні фактичні обставини.
Квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №80169817 від 13.02.2017 (а.с.9).
Відповідно до Договору про поділ майна подружжя від 12.07.2018, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Цимбал І.В., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійшли згоди про те, що право спільної сумісної власності подружжя на квартиру АДРЕСА_2 припиняється і ця квартира переходить в особисту приватну власність ОСОБА_1 (а.с.10).
17.08.2018 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, про що 17.08.2018 складено відповідний актовий запис №416 у Харківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с.11).
Згідно Довідки про зареєстрований у житловому приміщення осіб від 01.07.2020, в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12, 15).
20.10.2020 комісією к складі мешканців будинку за адресою АДРЕСА_3 складено Акт про не проживання особи за місцем реєстрації, відповідно до якого мешканці квартир АДРЕСА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_5 засвідчують те, що починаючи з 08.01.2018 ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично там не проживає. Акт засвідчено заступником директора ТОВ «Керуюча компанія «ЖИЛСЕРВІС-МЖК» (а.с.32).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 відсутня за місцем реєстрації, не сплачуює за комунальні послуги, не несе інших витрат по утриманню житлового приміщення, у зв'язку з чим позивач, як власник житла, має перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження своїм майном.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 р. відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
При цьому згідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпоряджання своїм майном.
Правова позиція Верховного суду України по справі № 6-92цс15, викладена в Постанові від 27.05.2015 року, вказує, що передбачений ст. 391 ЦПК України спосіб захисту усунення перешкод власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.
Правова позиція Верховного суду України по справі № 6-709цс16, викладена в Постанові від 16.11.2016 р., вказує, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Згідно ст..150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України " Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Згідно зі ст. 11 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а ОСОБА_2 слід визнати такою, що втратила право користування житловим приміщенням, квартирою, за адресою АДРЕСА_1 з наведених вище підстав.
Розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.. 41, 129 Конституції України, ст.. 316, 317, 319, 321, 386, 391 ЦК України, ст..150 ЖК України, ст. 2, 12, 13, 81, 141, 206, 223, 259, 263-265, 272-275, 279 ЦПК України, Законом України " Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання", суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 ) такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_6 .
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ,зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2020.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ,зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 06.11.2020.
Суддя Колесник С.А.