Справа № 621/489/19
Провадження № 1-в/621/195/20
Іменем України
06 листопада 2020 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві клопотання заступника начальника Зміївського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_4 про визначення порядку виконання покарань за наявності кількох вироків відносно ОСОБА_5 ,
Заступник начальника Зміївського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_4 звернулась до суду з клопотанням про визначення порядку виконання покарань за наявності кількох вироків відносно ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання вказано, що копія вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 липня 2020 року надійшла на виконання до Зміївського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області 24 вересня 2020 року. Однак, ОСОБА_5 є засудженим 10 травня 2019 року Зміївським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України до 01 (одного) року обмеження волі (з урахуванням ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 21 липня 2020 року), на підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 02 (два) роки та з 14 червня 2019 року перебуває на обліку Зміївського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області.
Вбачається, що при призначенні покарання за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 липня 2020 року не було визначено порядок виконання вироку Зміївського районного суду Харківської області від 10 травня 2019 року.
Засуджений ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення подання не заперечував.
Представник Зміївського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.
Заслухавши думку прокурора, яка вважала, що є всі підстави для задоволення клопотання, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку:
Встановлено, що ОСОБА_5 засуджений 10 травня 2019 року Зміївським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України до 01 (одного) року обмеження волі (з урахуванням ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 21 липня 2020 року), на підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 02 (два) роки (а.с. 63-67, 90).
При цьому, 08.07.2019 ОСОБА_5 засуджений Червонозаводським районним судом м. Харкова, з урахуванням ухвали Харківського апеляційного суду від 23.07.2020, за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 02 (два) роки (а.с. 102-105).
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 537 Кримінального процесуального кодексу України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання, зокрема, про застосування покарання за наявності кількох вироків.
Відповідно до загальних вимог ст. 71 Кримінального кодексу України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. При складанні покарань у виді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п'ятнадцяти років, а у випадку, якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким, загальний строк позбавлення волі може бути більшим п'ятнадцяти років, але неповинен перевищувати двадцяти п'яти років. При складанні покарань у виді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі. Призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше злочинів, суд призначає покарання за ці нові злочини за правилами, передбаченими у статті 70 цього Кодексу, а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, встановлених у частині другій цієї статті.
Згідно вимог ст. 70 Кримінального кодексу України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі. До основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні яких особу було визнано винною. За правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Як на тому наголошено у п. п. 23, 25 постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» у разі визнання особи винною у вчиненні кількох злочинів рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням приймається тільки після визначення на підставі частини 1 статті 70 КК остаточного покарання, виходячи з його виду й розміру. Коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно. За сукупністю вироків (ст. 71 КК) призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили. За наявності щодо засудженого вироку, який не виконано і про який не було відомо суду, що постановив останній за часом вирок, суд за місцем виконання цього вироку зобов'язаний визначити порядок застосування покарання за всіма вироками відповідно до ст. 71 КК та статей 411, 413 КПК.
Як роз'яснено у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків» № 11 від 21.12.1990 під час вирішення питань, пов'язаних з виконанням вироку за наявності інших вироків, заборонено вирішувати питання, які зачіпають суть вироку та погіршують становище засудженого; звужують або розширюють обсяг обвинувачення; стосуються прогалин і недоліків вироків в частині кваліфікації злочинів, призначення покарання, вирішення цивільного позову.
Отже, в даному випадку неможливо визначити остаточне покарання шляхом повного чи часткового складання призначених покарань, оскільки це призведе до погіршення становища засудженого та фактично буде усуненням прогалин і недоліків вироків в частині призначення покарання.
За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 754/2749/17 щодо застосування частини 4 статті 70 КК України, коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення першого вироку інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, або звільняється від відбування покарання з випробуванням, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
У постанові від 21.01.2020 у справі № 484/5806/18 Верховний Суд також зазначив, якщо за вчинення злочинів особа була за вироком суду звільнена від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще і в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, то в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею злочинів має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням (попередній вирок), на момент постановлення наступного вироку. Тобто у тому випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу і в цьому разі, якщо наступним вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення частини 4 статті 70 щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок - попередній та наступний - виконуються самостійно.
Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 156/149/20.
З врахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що вирок Зміївського районного суду Харківської області від 10.05.2019, яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України до 01 (одного) року обмеження волі (з урахуванням ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 21 липня 2020 року), та на підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнено від відбування покарання з випробуванням на 02 (два) роки та вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08.07.2019, яким ОСОБА_5 , з урахуванням ухвали Харківського апеляційного суду від 23.07.2020, засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі та на підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 02 (два) роки - належить виконувати самостійно.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-
клопотання заступника начальника Зміївського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_4 про визначення порядку виконання покарань за наявності кількох вироків відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Визначити, що вирок Зміївського районного суду Харківської області від 10.05.2019 у справі № 621/489/19, яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України до 01 (одного) року обмеження волі (з урахуванням ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 21 липня 2020 року), та на підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнено від відбування покарання з випробуванням на 02 (два) роки, та вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08.07.2019, яким ОСОБА_5 , з урахуванням ухвали Харківського апеляційного суду від 23.07.2020, засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі та на підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнено від відбування покарання з випробуванням на 02 (два) роки - виконуються самостійно.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 7 діб з моменту її проголошення.
Суддя: