Справа № 621/1454/20
Провадження № 2/621/678/20
Іменем України
06 листопада 2020 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Вельможної І.В.,
секретаря судового засідання - Акулової А.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності учасників справи в залі суду цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми,
04.06.2020 позивач, АТ КБ «Приватбанк», звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.03.2016, яка станом на 28.04.2020 становить 25907 грн. 71 коп., а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.03.2016 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н. При укладенні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідач при підписанні Анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами Банку", складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
Отже, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України, був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).
Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку.
В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 9000 грн.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. 3.2, п. 3.3 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни (збільшення або зменшення) за рішенням та ініціативою банку.
Таким чином, банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором.
Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, у зв'язку з чим у ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка станом на 28.04.2020 становить 25907 грн. 71 коп., яка складається з: 15576 грн. 13 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4455 грн. 27 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 4166 грн. 42 коп. - нарахована пеня; а також 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина); 1209 грн. 89 коп. - штраф (процентна складова).
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «Приватбанк».
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 11.06.2020 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду на 08.07.2020.
08.07.2020, 27.07.2020, 07.08.2020, 05.10.2020, 22.10.2020 належним чином повідомлені учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися, зокрема у зв'язку з неявкою відповідача судовий розгляд було відкладено.
Представник позивача Гребенюк О.С. в позовній заяві просив судовий розгляд справи проводити за відсутністю представника позивача, підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, не заперечував проти ухвалення по справі заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 не повідомив про причини повторної неявки в судове засідання, будь-яких заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подавав.
Суд не має відомостей про причину повторної неявки відповідача, який повідомлявся про час і місце розгляду справи в порядку, визначеному ЦПК України, і від якого не надійшли відзив чи заява про судовий розгляд за його відсутності, що дало підстави вирішити справу на підставі наявних у ній даних (постановити заочне рішення) у відповідністю з ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, проти чого не заперечував представник позивача.
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Даними Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 24.03.2016, Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , Довідкою про надання кредитних карт по договору б/н від 24.03.2016 підтверджується, що 24.03.2016 між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н (а. с. 16, 17, 18, 19).
Матеріали справи містять виписку з особового рахунку відповідача, в якій відображено рух коштів за виданими кредитними картками, довідки Банку, згідно яких ОСОБА_1 отримував кредитні картки на підставі підписаної Анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг зі строком дії останньої перевипущеної картки до вересня 2022 року включно (а.с. 13-15, 16, 17).
З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 станом на 28.04.2020 має заборгованість у сумі 25907 грн. 71 коп., яка складається з: 15576 грн. 13 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4455 грн. 27 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 4166 грн. 42 коп. - нарахована пеня; а також 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина); 1209 грн. 89 коп. - штраф (процентна складова) (а.с. 9-12).
Позивачем надано докази виникнення між сторонами правовідносин у зв'язку з укладанням кредитного договору б/н від 24.03.2016 та наявності з боку відповідача невиконаних зобов'язань за цим договором.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним - стаття 1055 ЦК України.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, в даному випадку АТ КБ «Приватбанк».
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 24.03.2016 та Довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» відсотки за ст. 625 ЦК України не містяться.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.
При цьому, заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦК України, банк обґрунтовує Умовами та Правилами надання банківських послуг.
Тобто відсотки за ст. 625 ЦК України є договірними.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за ст. 625 ЦК України та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві позичальника домовленості сторін про сплату відсотків за ст. 625 ЦК України, наданий банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Враховуючи, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, який міститься в матеріалах даної справи не містить підпису відповідача, суд дійшов висновку, що його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 24.03.2016 шляхом підписання Анкети-заяви, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за ст. 625 ЦК України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 4455 грн. 27 коп.
Щодо вимоги про стягнення штрафів, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим, у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів, а саме: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1209 грн. 89 коп. штраф (процентна складова) за порушення умов договору - слід відмовити, оскільки встановлено, що позичальник допустив порушення умов укладеного кредитного договору, за що позивач нараховував відповідачу пеню.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року № 6-2003цс15.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором станом на 28.04.2020 року у сумі 19742 грн. 55 коп., яка складається з наступного: 15576 грн. 13 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4166 грн. 42 коп. - нарахованої пені.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача понесені ним і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору пропорційно (76,20%) до задоволеної частини позовних вимог.
Пунктом 3 Розділу 12 Прикінцеві положення ЦПК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360,371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Керуючись ст. ст. 207, 509, 526, 527, 530, 549, 626, 628, 633, 634, 638, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 19, 76, 81, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 267, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 09 серпня 2000 року Зміївським РВ УМВС України в Харківській області, ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. № 1-Д, адреса для листування - 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, суму заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 24 березня 2016 року у розмірі 19742 (дев'ятнадцять тисяч сімсот сорок дві) грн. 55 коп., які перерахувати на рах. № НОМЕР_3 , МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 09 серпня 2000 року Зміївським РВ УМВС України в Харківській області, ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. № 1-Д, адреса для листування - 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, судовий збір у розмірі 1601 (одна тисяча шістсот одна) грн. 72 коп., які перерахувати на рах. № НОМЕР_3 , МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Зміївським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Роз'яснити учасникам справи, що строки, вказані у рішенні, обчислюються з урахуванням положень пункту 3 Розділу 12 Прикінцеві положення ЦПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 06.11.2020.
Головуючий: