621/3004/20
1-кс/621/910/20
іменем України
06 листопада 2020 року м. Зміїв
Слідчий суддя Зміївського районного суду Харківської області ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання дізнавача-інспектора СД Зміївського відділу поліції ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Зміївського відділу Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_4 , про арешт тимчасово вилученого майна,
05.11.2020 дізнавач-інспектор СД Зміївського відділу поліції ОСОБА_3 під час досудового розслідування кримінального провадження №12020225300000158 від 03.11.2020 за фактом вчинення кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України, звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, а саме на: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , ключі до запалення автомобіля "Hyandai Coupe 1.6", автомобіль "Hyandai Coupe 1.6", реєстраційний номер НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_5 , з передачею вилученого майна до Зміївського ВП ГУНП в Харківській області.
Раніше, 03.11.2020, до суду було подано клопотання про арешт тимчасово вилученого вище вказаного майна, яке ухвалою слідчого судді від 04.11.2020 було повернуте прокурору для усунення невідповідностей вимогам пунктів 1 та 2 частини 2 статті 171 Кримінального процесуального кодексу України.
На обґрунтування доопрацьованого клопотання зазначено, що 02.11.2020 співробітниками СРПП Зміївського ВП ГУНП в Харківській області був зупинений автомобіль "Hyandai Coupe 1.6", реєстраційний номер НОМЕР_2 , сірого кольору, яким керував ОСОБА_5 , під час складання адміністративного матеріалу було встановлено, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу підроблене.
Згідно витягу з бази МВС АМТ автомобіль з номером кузова НОМЕР_3 , який зазначений в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 був перереєстрований та має реєстраційний номер НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_6 , а не ОСОБА_7 , як зазначено в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.
02.11.2020 під час огляду місця події поблизу №26 по вул. Донецькій в м. Змієві Харківської області ОСОБА_5 добровільно передав працівникам поліції свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , ключі до запалення автомобіля "Hyandai Coupe 1.6", автомобіль "Hyandai Coupe 1.6", реєстраційний номер НОМЕР_2 , які були вилучені та поміщенні для зберігання до Зміївського ВП ГУНП в Харківській області.
На підставі викладеного дізнавач дійшов висновку, що тимчасово вилучені речі, документ та автомобіль можуть зберегти сліди злочину та можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді від 05.11.2020 призначено розгляд клопотання.
Прокурор ОСОБА_4 подала заяву, в якій просила розглянути клопотання за її відсутності, на задоволенні клопотання наполягала.
Фактичний власник тимчасово вилученого майна ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, будь-яких заяв чи заперечень проти клопотання не подавав.
За таких обставин, клопотання розглянуто за відсутності дізнавача, прокурора, особи, майно якої тимчасово вилучено та особи.
Дослідивши доводи клопотання та матеріали кримінального провадження, дійшов наступного.
Частиною першою, пунктом 7 частини 2 статті 131 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Заходами забезпечення кримінального провадження є: 7) арешт майна.
Відповідно до положень статті 170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Частиною 1 статті 40-1 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Дізнавач несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення дізнання.
Відповідно до статті 98 Кримінального процесуального кодексу України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно частини 1 статті 173 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020225300000158 відомості про зазначене кримінальне правопорушення внесено до реєстру 03.11.2020, з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення - частина 1 статті 358 Кримінального кодексу України.
З протоколу огляду місця події від 02.11.2020 вбачається, що поблизу адміністративної будівлі Зміївського ВП ГУНП в Харківській області, розташованого по вул. Донецькій, 26 в м. Змієві Харківської області, було вилучено у ОСОБА_5 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ключі до запалення та автомобіль.
За відомостями Довідки АМТ (МВС), власником автомобіля з номером кузова НОМЕР_3 , з реєстраційним номером НОМЕР_4 , є ОСОБА_6 .
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , автомобіль "Hyundai Coupe 1.6" з номером кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить ОСОБА_7 .
Разом з тим, підстав вважати, що тимчасово вилучене майно, а саме ключі до автомобіля, автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу і мають значення речових доказів по кримінальному провадженні, і що існує можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, слідчим у клопотанні не наведено, та не надано таких доказів до клопотання.
Тимчасово вилучене майно речовими доказами у кримінальному провадженні не визнано, а відповідна постанова дізнавача відсутня. В клопотанні не зазначено, яким чином вилучене майно може бути використане як докази у кримінальному провадженні за частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України.
Дізнавачем не підтверджено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою, у якої було тимчасово вилучене майно, кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Дізнавачем ОСОБА_3 у клопотанні погодженому прокурором ОСОБА_4 не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні.
Зокрема, для оцінки потреб досудового розслідування, належить врахувати, що вилучення та арешт зазначених у клопотанні транспортного засобу, речей і документів порушуватиме права власника на володіння, розпорядження та користування ними.
Відомості клопотання та доданих до нього копій матеріалів досудового розслідування не дають підстав вважати, що існують такі потреби досудового розслідування, які є підставою для застосування арешту тимчасово вилученого майна.
За таких обставин, належить відмовити у задоволенні клопотання дізнавача про накладення арешту на тимчасово вилучені транспортний засіб, ключі до нього та свідоцтво про його реєстрацію.
На підставі викладеного і керуючись статтями 131, 132, 170-173, 175 Кримінального процесуального кодексу України,
1. Відмовити у задоволенні клопотання дізнавача-інспектора СД Зміївського відділу поліції ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Зміївського відділу Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_4 , про арешт тимчасово вилученого майна, що тягне за собою негайне повернення майна, що було тимчасово вилучене під час огляду місця події 02.11.2020.
2. Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1