Справа № 639/5159/20
Провадження № 2/639/1617/20
03 листопада 2020 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Гаврилюк С. М.,
секретар судового засідання - Пивоварова Т. В.,
за участю представника позивача - Божка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 639/5159/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з вивезення побутових відходів,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» заборгованість за надання послуг з вивезення побутових відходів за період з 01.04.2017 по 01.03.2020 у розмірі 449,77 грн, з яких: 385,03 грн - сума основної заборгованості за надання послуг з вивезення побутових відходів; 43,51 грн - інфляційні витрати; 21,23 грн - три відсотки річних від простроченої суми.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що послуги з вивезення побутових відходів за адресою: АДРЕСА_1 , надаються ТОВ «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» з 01.08.2013 на підставі договору про надання послуг з вивезення побутових відходів, опублікованому в офіційному друкованому засобі масової інформації Харківської міської ради - газеті «Харьковские известия» № 75/1 (2669/1) від 25.06.2013. УДППЗ «Укрпошта» було здійснено доставку примірника газети, в якому опубліковано договір, в тому числі за адресою реєстрації відповідача.
До набрання чинності зазначеним договором, тобто до 01.08.2013 від відповідача не надходило жодних заяв про свою незгоду із умовами опублікованого договору, а тому вважається, що він погодився отримувати ці послуги, однак за них не сплачує, внаслідок чого за період з 01.04.2017 по 01.03.2020 утворилась заборгованість у розмірі 385,03 грн, яка до теперішнього часу не погашена. На цю суму нараховано індекс інфляції у розмірі 43,51 грн, та три відсотки річних від простроченої суми 21,23 грн відповідно до ст. 625 ЦК України.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 20.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 35-36).
Представник позивача ОСОБА_2 , що діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити їх, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві.
Відповідачем 23.10.2020 подано до суду заяву щодо розгляду справи у його відсутність, в якій він позовні вимоги не визнав та просив застосувати строки позовної давності (а.с. 63).
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Виходячи з вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.04.2020 скасовано судовий наказ Жовтневого районного суду м. Харкова № 639/1836/20 від 30.03.2020 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг з вивезення побутових відходів (а.с. 10).
Згідно ч. 3 ст. 171 ЦПК України у разі скасування судового наказу заявник має право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Отже, позивач звернувся з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за надання послуг з вивезення побутових відходів в порядку позовного провадження.
Судом встановлено, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб з Реєстру територіальної громади міста Харкова, сформованою 20.08.2020 (а.с. 34).
Відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (який діяв на момент виникнення відповідних правовідносин між сторонами) комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (який діяв на момент виникнення відповідних правовідносин між сторонами), передбачено, що виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Разом з тим, відповідно до п.п. 1, 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (який діяв на момент виникнення відповідних правовідносин між сторонами) споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно до ч. 2 та 11 ст. 35-1 Закону України «Про відходи» власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі житлових будинків, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах визначає виконавця послуг з перевезення побутових відходів з певної території населеного пункту.
Так, рішеннями виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.12.2011 № 940 та від 22.04.2020 № 248 «Про визначення виконавців послуг з вивезення побутових відходів в місті Харкові» виконавцями послуг з вивезення побутових відходів у м. Харкові визначено зокрема ТОВ «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» (а.с. 11, 12).
Відповідно до ст. 35-1 Закону України «Про відходи» та ст.ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (який діяв на момент виникнення відповідних правовідносин між сторонами) ТОВ «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» 25.06.2013 опубліковано Договір про надання послуг з вивезення побутових відходів від 25.06.2013 в офіційному друкованому засобі масової інформації Харківської міської ради - газеті «Харьковские известия» № 75/1 (2669/1), умови якого відповідають умовам типового договору затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070 (а.с. 13-16, 17).
Пунктами 1 та 11 вказаного договору передбачено, що виконавець (ТОВ "ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС") зобов'язується згідно з графіком надавати споживачу послуги з вивозу побутових відходів на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 940 від 28.12.2011 "Про визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів в місті Харкові" та відповідно до схеми санітарного очищення, затвердженої рішенням 18 сесії Харківської міської ради 4-го скликання № 284/03 від 24.12.2003 зі змінами та доповненнями, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим Договором. Розрахунок обсягу і вартості послуг здійснюється згідно з Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів та додатком 1 до цього Договору, який є невід'ємною частиною цього договору. Оплата послуг здійснюється щомісячно. Платежі вносяться не пізніше 15-го числа періоду, що настає за розрахунковим.
За змістом пунктів 3, 5 цього Договору, послуги з вивезення твердих відходів надаються за контейнерною та без контейнерною схемами; в місцях, де не встановлені контейнери, вивезення твердих відходів здійснюється за без контейнерною схемою.
Пунктом 34 вказаного Договору передбачено, що споживач із Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів та витягами із законодавства про відходи, санітарними нормами і правилами поводження з побутовими відходами та утримання території населених пунктів ознайомлений, оскільки вищевказані документи публікуються разом із Договором в офіційному друкованому засобі масової інформації Харківської міської ради - газеті "Харьковские известия".
21.06.2013 між Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" та позивачем було укладено Договір про надання послуги з доставки рекламної та/або інформаційної продукції № 28/373 за яким, УДППЗ "Укрпошта" здійснено доставку відповідачеві примірника газети "Харьковские известия" № 75/1 (2669/1) від 25.06.2013, в якому було опубліковано Договір про надання послуг з вивезення побутових відходів від 25.06.2013 (а.с. 18-20).
Вказані обставини також підтверджуються Актом виконаних робіт до договору 28/373 від 21.06.2013 (а.с. 21).
Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Згідно з частинами першою, другою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов'язанні.
Акцептом визнається відповідь особи, якій адресована оферта, про її прийняття. Акцепт повинен бути повним і беззастережним. Мовчання за загальним правилом не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом.
Разом з тим, згідно зі статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Виходячи з тлумачення пункту 2 статті 205 ЦК України і пункту 2 статті 642 ЦК України, можна зробити висновок, що укладення договору шляхом вчинення виключно конклюдентних дій або мовчання можливе, якщо для певного договору не передбачена обов'язкова письмова форма або якщо таке укладення договору передбачено законом.
Таким чином, договір про надання послуг з вивезення побутових відходів є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення у договорі або законі не висловив заперечень проти договору (мовчання).
Договір з вивезення відходів містить в собі також елементи договору приєднання (стаття 634 ЦК України), оскільки договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Вищезазначені положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (а саме пункти 1 та 5 частини 3 статті 20) свідчать про обов'язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та не можливість споживача відмовитись від укладання договору (за виключенням у випадках встановлених законом та у порядку встановленому законом), зокрема договору про вивезення відходів. За таких обставин, прийняття оферти виконавця послуг з вивезення відходів може бути у вигляді мовчання.
Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (який діяв на момент виникнення відповідних правовідносин між сторонами) процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.
Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Тобто, укласти договір з виконавцем послуг на вивезення побутових відходів є також обов'язком користувачів житлових будинків (земельних ділянок) приватної власності, яким є відповідач по справі.
Судом встановлено, що з моменту опублікування договору та протягом одного місяця після цього відповідач не звертався до ТОВ «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» із заявою про незгоду з умовами публічного Договору про надання послуг з вивезення побутових відходів.
Відповідно до частини третьої статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (який діяв на момент виникнення відповідних правовідносин між сторонами) процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.
Згідно частиною третьою статті 205 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Таким чином, згідно Договору про надання послуг з вивезення побутових відходів, цей Договір набрав чинності для сторін з 01.08.2013 та згідно ч. 3 ст. 205, ст.ст. 639-643 ЦК України вважається укладеним строком на 3 роки, якщо інше не буде заявлено споживачем у письмовій формі.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Надання позивачем послуг з вивезення побутових відходів за адресою відповідача підтверджується Графіком планово-подворового вивезення твердих побутових відходів з приватних домоволодінь Новобаварського району м. Харкова (а.с. 22, 23-24).
Отже, судом встановлено, що ТОВ «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» надає відповідачеві послуги з вивезення побутових відходів, а відповідач їх використовує.
Суд зазначає, що відсутність письмового договору про надання житлово-комунальних послуг не є правовою підставою для припинення ТОВ «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» відповідних нарахувань за надання товариством послуг з вивезення побутових відходів відповідно до графіка вивезення твердих побутових відходів від приватних будинків та не звільняє відповідача від обов'язку по сплаті за фактичне використання цих послуг.
Згідно з пунктом «б» частини першої статті 15 Закону України «Про відходи» громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов'язані вносити в установленому порядку плату за користування послугами з вивезення побутових відходів.
Рішеннями Харківської міської ради № 896 від 20 грудня 2011 року, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, та № 92 від 18 лютого 2015 року, яким скасовано зазначене рішення, та № 472 від 19 липня 2017 року, яким скасовано зазначене рішення, а також № 586 від 29 серпня 2018 року, яким скасоване попереднє рішення, встановлено тарифи на послуги з вивезення (перевезення, захоронення) побутових відходів, які надає Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» (а.с. 25, 26).
Згідно Довідки ТОВ «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» про рух коштів по особовому рахунку № НОМЕР_1 у відповідача наявна заборгованість, яка станом на 01.10.2018 становить 385,03 грн (а.с. 27), яка і підлягає стягненню з відповідача.
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов'язання.
Частиною першою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Главою 63 ЦК України.
За змістом ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Суд зазначає, що правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Суду наданий розрахунок суми інфляційних втрат за час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. Зазначена сума складає відповідно 43,51 грн та 21,23 грн і підлягає стягненню з відповідача (а.с. 28-29).
Виходячи з викладеного, враховуючи не надання відповідачем відзиву на позов, аналізуючи наведені обставини, досліджені докази, встановивши правовідносини, які випливають із з'ясованих обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав щодо задоволення обґрунтованих і доведених вимог позивача та стягнення з відповідача на користь ТОВ «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» суми заборгованості за надані послуги з вивезення побутових відходів за період з 01.04.2017 по 01.03.2020 в розмірі 385 грн 03 коп.; інфляційні витрати в розмірі 43 грн 51 коп.; три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 21 грн 23 коп.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частинами першою та п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Про порушення відповідачем вимог щодо сплати за отримані послуги з вивезення побутових відходів позивач дізнався ще в квітні 2017 р., тому саме з цього моменту у ТОВ «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, яким позивач і скористався, звернувшись в березні 2020 р. до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з вивезення твердих побутових відходів за період з 01.04.2017 по 01.03.2020 в розмірі 509,86 грн.
Так, 30.03.2020 Жовтневим районним судом м. Харкова видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» заборгованості в розмірі 509,86 грн.
Однак, ухвалою суду від 24 квітня 2020 року вказаний судовий наказ скасовано за заявою ОСОБА_1 та роз'яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» право на звернення до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 10).
Згідно з частинами 2 та 3 статті 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Зверненням позивача до суду в березні 2020 року з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення боргу з відповідача, перебіг позовної давності перервався, після чого розпочався заново.
Судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.
На цьому неодноразово наголошував Верховний Суд у своїх постановах, в тому числі у постанові від 31 жовтня 2019 року у справі № 465/5138/15, провадження № 61-22490св18.
Ураховуючи те, що судовий захист на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому ЦПК України, перериває перебіг позовної давності.
Саме до цього зводиться правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14 та Верховного Суду у постанові від 23 травня 2018 року справі № 216/5756/15-ц (провадження № 16-13753св18).
Таким чином загальний строк позовної давності не сплив та заява відповідача щодо застосування таких строків задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд також враховує роз'яснення, які містяться у п. 36 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», про те, що вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1891,80 грн за подачу цього позову та 210,20 грн за подачу заяви про видачу судового наказу, що документально підтверджується платіжними дорученнями, долученими до матеріалів цивільної справи (а.с. 7, 8), підлягає стягненню на користь позивача з ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 6, 7, 12, 13, 43, 76, 81, 82, 89, 128, 131, 141, 164, 171, 258, 259, 263-265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 11, 15, 16, 205, 509, 525, 526, 530, 625, 633, 901, 903 Цивільного Кодексу України, ст. 144 Конституції України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, Законом України «Про відходи» від 05.03.1998 № 187/98-ВР, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з вивезення побутових відходів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» заборгованість за надання послуг з вивезення побутових відходів у розмірі 449 (чотириста сорок дев'ять) грн 77 коп., з яких: 385,03 грн - сума основної заборгованості за надання послуг з вивезення побутових відходів; 43,51 грн - інфляційні витрати; 21,23 грн - три відсотки річних від простроченої суми.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС», код ЄДРПОУ 35588643, п/р № НОМЕР_2 в АТ «ПроКредит Банк», м. Київ, адреса місцезнаходження: 61010, м. Харків, вул. Георгіївська, буд. 27.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повне рішення складено 06.11.2020.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Суддя С. М. Гаврилюк