Ухвала
Іменем України
05 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 533/46/20
Провадження № 51-5344 ск 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу представника цивільного відповідача Приватне акціонерне товариства «Страхова Група «ТАС»» - адвоката ОСОБА_4 на вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22 червня 2020 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року щодо ОСОБА_5 ,
встановив:
За вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22 червня 2020 року
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»» (Далі - ПАТ «СГ «ТАС»») на користь потерпілого ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 109 439 гривень 79 коп.
Стягнуто з ПАТ «СГ «ТАС»», на користь потерпілого ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 25 462 гривень та моральну шкоду в сумі 60 000 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 85 708 гривень та моральну шкоду в сумі 40 000 гривень.
Знято арешт з автомобіля марки «DAEWOO» моделі «LANOS» реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля «CHEVROLET» моделі «LACETTI» реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Відповідно до змісту оскаржених судових рішень і встановлених судом першої інстанцій обставин, ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 10 вересня 2019 року біля 15 год, керуючи автомобілем марки «DAEWOO» моделі «LANOS» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на автошляху «Полтава-Олександрія» в напрямку міста Полтава, порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, не впорався з керуванням, в результаті чого, допустив зіткнення з автомобілем марки «CHEVROLET» моделі «LACETTI» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 в салоні, якого знаходився пасажир ОСОБА_7 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_7 було заподіяно тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості,відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 760 від 26 грудня 2019 року, відносяться до ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи №565 від 24 жовтня 2019 року причиною дорожньо-транспортної пригоди та наслідків, що настали є порушення водієм ОСОБА_5 вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою іншою зміною напрямку руху, водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. З технічної точки зору дії ОСОБА_5 знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. В даній дорожній обстановці водій автомобіля марки «DAEWOO» моделі «LANOS» реєстраційний номер НОМЕР_1 мав можливість запобігти дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) шляхом виконання вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України.
У касаційній скарзі представник цивільного відповідача -ПАТ «СГ «ТАС»» -адвокат ОСОБА_4 , вказує на незаконність та необґрунтованість вироку суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову щодо стягнення на користь потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виплат на відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Обґрунтовуючи свої вимоги зпосиланням на положення Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-ІV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-ІV), представник цивільного відповідача зазначає, що матеріальна шкода стягнута судом, без встановлення ринкової вартості автомобіля після ДТП та без врахування франшизи в розмірі 950 грн. Також, вважає необґрунтованим стягнення витрат на лікування на користь потерпілих, оскільки документально така сума не підтверджена, при цьому не відраховані судом суми, відшкодовані засудженим ОСОБА_5 на лікування. Крім того, вказує, що позовна заява ОСОБА_7 не містить вимог про стягнення з ПАТ «СГ «ТАС»» моральної шкоди, а тому таке стягнення вважає незаконним та необґрунтованим.
Вказує, що апеляційний суд, у порушення вимог ст. 419 КПК України, залишаючи його апеляційну скаргу без задоволення, не перевірив належним чином її доводів та не навів мотивів для їх спростування.
Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з наведених у ній мотивів, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Винуватість ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення, кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 286 КК Українита вид і розмір призначеного йому покарання в касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи представника цивільного відповідача ПАТ «СГ «ТАС»» про незаконність та необґрунтованість стягнення на користь потерпілих зі страхової компанії коштів на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також відшкодування витрат на лікування є безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до статей 1166, 1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У ст. 979 ЦК України зазначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статей 1194, 1195 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як убачається зі змісту вироку суду першої інстанції, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 , були пред'явлені цивільні позови до засудженого та до ПАТ «СГ «ТАС»» потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та майнової шкоди, завданої злочином. Вимоги потерпілого ОСОБА_6 полягали у відшкодуванні на його користь з ПАТ «СГ «ТАС»» майнової шкоди в сумі 100 000 грн, що становила розмір страхової виплати по полісу № АО5111466 та додатково витрати по заподіянню шкоди здоров'ю в розмірі 9439 грн 79 коп. Крім того, з засудженого ОСОБА_5 потерпілий просив стягнути, моральну шкоду у розмірі 100 000 грн майнової шкоди, що перевищувала розмір страхової виплати в сумі 85 708 грн. 30 коп. Потерпілий ОСОБА_7 , в свою чергу, ставив вимогу про стягнення з АТ «СГ «ТАС»» витрати пов'язані з заподіянням шкоди здоров'ю в розмірі 25 462 грн 02 коп та з засудженого ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 100 000 грн.
При вирішенні цивільних позовів, суд встановив, що цивільно-правова відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки - автомобіля «DAEWOO» моделі «LANOS» реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахована в ПАТ «СГ «ТАС»» (поліс № АО/5111466). Внаслідок ДТП потерпілий ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, у зв'язку з чим поніс витрати на лікування в сумі 14 439 грн, що було підтверджено документально. При цьому, засуджений ОСОБА_5 добровільно сплатив потерпілому ОСОБА_6 шкоду спричинену здоров'ю у сумі 5000 грн, у зв'язку з чим, відрахувавши з суми понесених витрат потерпілим виплачену засудженим шкоду, суд ухвалив стягнути з АТ «СГ «ТАС»» шкоду спричинену потерпілому ОСОБА_6 здоров'ю в сумі 9 439,79 грн.
Крім того, судом встановлено, що потерпілому ОСОБА_6 спричинена матеріальна шкода внаслідок знищення автомобіля «CHEVROLET» «LACETTI» реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 188 від 18 листопада 2019 року, яка становить 185 708 грн.Відповідно до даних страхового полісу визначено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 100 000 грн на одного потерпілого та розмір франшизи в розмірі 950 грн, узв'язку з чим заявлена сума потерпілим в розмірі 185 708 грн перевищувала ліміт відповідальності страховика. Врахувавши зазначене, суд, задовольняючи позовні вимоги, відрахував визначеного полісом ліміт вартості автомобіля, та ухвалив, що стягнення грошового відшкодування майнової шкоди підлягає з обвинуваченого ОСОБА_5 у розмірі 85 708, 30 гривень.
Слід зазначити, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-ІV порядку.
Відповідно до ст. 22 Закону№ 1961-ІVу разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Крім того, відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за якими страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Отже, враховуючи, що між потерпілими ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та засудженим ОСОБА_5 виникли деліктні зобов'язання через завдання шкоди внаслідок ДТП. У той же час між засудженим та страховою компанією існували договірні зобов'язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, колегія суддів вважає, що суд правильно визначив позовні вимоги потерпілого та вважає доводи представника цивільного відповідача щодо помилковості розрахування при вирішенні цивільних позовів необґрунтованими.
Щодо доводів представника цивільного відповідача про необґрунтованість стягнення з ПАТ «СГ «ТАС»» на користь потерпілих відшкодувань на лікування, оскільки вони документально не підтверджені, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положеннями ст. 23 Закону № 1961-ІV шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Всупереч доводам представника цивільного відповідача ПАТ «СГ «ТАС»», про необґрунтованість задоволення позовних вимог потерпілого ОСОБА_7 в частині відшкодування матеріальної шкоди, як убачається зі змісту рішення, судом досліджено в судовому засіданні докази, зокрема, фіскальні чеки, квитанції витрат на лікування, вартість придбаних зазначених лікарських засобів та препаратів у виписці із його медичної картки стаціонарного хворого. У зв'язку з чим, на підставі досліджених доказів в частині відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_7 та придбання ліків судом встановлена сума у розмірі 25 462, 02 грн, з урахуванням сплачених потерпілому засудженим ОСОБА_5 15 000 грн.
Томутвердження цивільного відповідача, в цій частині колегія суддів вважає безпідставними.
Щодо вирішення цивільного позову в частині задоволення вимог потерпілого на його користь моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.
Зі змісту судового рішення вбачається, що судом першої інстанції при вирішенні цивільного позову в частині відшкодування з ПАТ «СГ ТАС»» на користь потерпілого ОСОБА_7 моральної шкоди, враховано стан здоров'я потерпілого, фізичні та душевні страждання, що призвели до негативних змін у житті потерпілого, тяжкість вимушених змін у його звичайному способі життя, час та зусилля, необхідні для відновлення до попереднього стану. Крім того, враховано характер та обсяг страждань фізичних, душевних та психічних, яких зазнав потерпілий, ступінь тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень, стан здоров'я. Зокрема те, що у зв'язку із отриманими травмами потерпілим необхідно пройти тривалий період лікування та реабілітації.
З огляду на зазначене, колегія суддів касаційного суду вважає, що судом першої інстанції, відповідно до положень статей 23, 1168 ЦК України, правильно вирішено цивільний позов щодо стягнення моральної шкоди на користь потерпілого, а посилання цивільного відповідача на протилежне є безпідставним.
Враховуюче зазначене, рішення суду про цивільні позови прийнято з дотриманням положень статей 128, 129 КПК України та статей 1166, 1167, 1194 ЦК України.
Вирок суду відповідає вимогам ст. 370, 374 КПК України, у ньому наведено підстави для задоволення цивільних позовів. Рішення суду про стягнення зокрема з ПАТ «Страхова Група «ТАС»» коштів у рахунок відшкодування шкоди потерпілим відповідає вимогам закону.
Як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, доводи в касаційній скарзі представника цивільного відповідача ПАТ «Страхова Група «ТАС»», аналогічні за змістом доводам його апеляційної скарги, були предметом ретельної перевірки судом апеляційної інстанції, який обґрунтовано визнав їх безпідставними і належним чином мотивував у своєму рішенні висновки, з якими погоджується колегія суддів касаційного суду.
Судове рішення апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги,
наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження представнику цивільного відповідача необхідно відмовити.
На підставі викладеного та керуючись вимогами п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника цивільного відповідача Приватне акціонерне товариства «Страхова Група «ТАС»» - адвоката ОСОБА_4 на вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22 червня 2020 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року щодо ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3