Ухвала
06 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 199/3784/19
провадження № 61-13306ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, про визнання договору міни дійсним та визнання права власності,
У травні 2019 року ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, про визнання договору міни дійсним та визнання права власності.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
16 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2020 року, з пропуском строку на касаційне оскарження, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2020 року залишено без руху - в тому числі для зазначення заявником у касаційній скарзі обов'язкових підстав касаційного оскарження.
У жовтні 2020 року до суду на виконання вказаної ухвали суду надійшли матеріали, зокрема, заява про усунення недоліків касаційної скарги. Проте у цій заяві ОСОБА_1 знову узагальнено посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, і не зазначає, щодо якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Таким чином, заявником так і не було обґрунтовано зазначено обов'язкові підстави касаційного оскарження, передбаченні пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ураховуючи викладене, заявник у відведений судом строк, станом на 04 листопада 2020, ухвалу суду касаційної інстанції від 24 вересня 2020 року не виконала.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, узгоджуються із положеннями Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключають з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягнення таких цілей.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно із частиною третьою статті 185, частиною другою статті 393 ЦПК України, у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.
Враховуючи викладене, невиконання вимог суду про усунення недоліків касаційної скарги перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, а тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню.
Керуючись статтями 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, про визнання договору міни дійсним та визнання права власності повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. В. Черняк