Постанова
Іменем України
05 листопада 2020 року
м. Київ
справа №391/1151/14
провадження №61-30св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи:
- ОСОБА_2 ,
- начальник Компаніївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Скоробрух Микола Сергійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 жовтня 2019 року у складі судді Адаменко К. А. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у складі колегії суддів Карпенка О. Л., Голованя А. М ., Мурашка С. І.,
Короткий зміст вимог скарги
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірною та скасувати постанову начальника відділу Компаніївського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Скоробух М. С. щодо закінчення виконавчого провадження.
Заявник посилався на те, що він є стягувачем у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого листа № 391/1151/14-ц від 06 липня 2016 року, виданого Компаніївським районним судом Кіровоградської області про усунення порушення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання ОСОБА_2 перенести паркан в сторону земельної ділянки по АДРЕСА_1 , відповідно до встановлених межових знаків №6 і № 5, № 3 і № 4, що відображено в схемі додатку № 3 висновку земельно-технічної експертизи.
Заявник посилався на те, що державний виконавець не вжив усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання рішення, а постанова про закінчення виконавчого провадження є неправомірною та передчасною, оскільки боржник ОСОБА_2 не виконала рішення суду, а саме: не перенесла паркан в сторону земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідно до встановлених межових знаків № 5 і № 4, що відображено в схемі додатку № 3 висновку земельно-технічної експертизи, який до цього часу продовжує створювати перешкоди в користуванні земельною ділянкою. Крім того, в рішенні суду чітко зазначено про перенесення паркану, а не його демонтаж.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляцйіного суду мотивовані тим, що державний виконавець прийняв оспорювану заявником постанову відповідно до вимог закону. Встановлено, що боржником ОСОБА_2 демонтовано паркан в межах знаків №6 і №5, №3 і №4, що зображено на схемі додатку №3 висновку земельно-технічної експертизи. Таким чином усунуто порушення права власності заявника ОСОБА_1 на належну йому земельну ділянку. Щодо частини паркану у межах знаків № 5 і № 4, то рішенням суду не передбачено його перенесення в цій частині.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги скарги.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами порушено норми матеріального і процесуального права. Суди дійшли помилкових висновків, що демонтаж паркану між знаками № 6 і № 5, № 4 і № 3 усунув перешкоди в користуванні ним земельною ділянкою. Рішення суду в частині перенесення паркану між знаками № 4 і № 5 залишається невиконаним. Суд не врахував план меж його земельної ділянки та дугоподібний контур лінії паркану. У зв'язку з цим заявник вважає, що рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 01 червня
2016 року фактично не виконано.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_2 , просить залишити оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
У відзиві на касаційну скаргу, Компаніївський РВ ДВС не погоджується з доводами заявника, просить залишити оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини, встановлені судами
11 липня 2016 року начальником Компаніївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Скоробрухом М. С. відкрито виконавче провадження номер з примусового виконання виконавчого листа №391/1151/14-ц, виданого 06 липня 2016 року Компаніївським районним судом Кіровоградської області на виконання рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 01 червня 2016 року про усунення порушення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання ОСОБА_2 перенести паркан в сторону земельної ділянки по АДРЕСА_1 , відповідно до встановлених межових знаків № 6 і № 5, № 3 і № 4, що відображено в схемі додатку № 3 висновку земельно-технічної експертизи.
27 червня 2018 року начальник Компаніївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Скоробрух М. С. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 26 листопада
2018 року постанову начальника Компаніївського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Скоробух М.С. від 27 червня 2018 року про закриття виконавчого провадження № 51628181 визнано неправомірною у зв'язку з тим, що рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 01 червня 2016 року виконано не у повному обсязі, оскільки між межовими знаками № 3 і
№ 4, № 5 і № 6 залишилися бетонні залишки паркану - стовпчики з перемичками, що продовжує створювати перешкоди у користуванні земельною ділянкою.
Згідно з актом від 05 березня 2019 року, складеним в присутності стягувача та боржника, державним виконавцем Компаніївського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Скоробрух М. С. встановлено, що вказані залишки бетону та стовпчиків демонтовані, не демонтованими залишились каркас паркану в межах межових знаків № 5 і № 4, які згідно з рішенням суду перенесенню не підлягали.
Актом державного виконавця Компаніївського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Скоробрух М. С. від 21 червня 2019 року встановлено, що боржником ОСОБА_2 демонтовано паркан в межах межових знаків № 6 і № 5, а також № 4 і № 3. Також демонтовано залишки паркану, які були в ґрунті, а саме бетон та стовпчики. Залишився не демонтованим паркан в межах межових знаків № 5 і № 4.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ з наступними змінами).
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з виконавчим листом, виданим на підставі рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 01 червня 2016 року, резолютивна частина рішення має такий зміст: «Усунути порушення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання ОСОБА_2 перенести паркан в сторону земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідно до встановлених межових знаків № 6 і № 5, № 3 і № 4, що зображено в схемі додатку № 3 висновку земельно-технічної експертизи».
Отже, згідно з рішенням суду, перенесенню підлягає частина паркану між межовими знаками № 6 і № 5, а також № 3 і № 4 в напрямку земельної ділянки по АДРЕСА_2 , на відстані, які зазначені на схемі, яка є у додатку № 3 висновку земельно-технічної експертизи.
Резолютивна частина рішення суду є зрозумілою і подвійного тлумачення не допускає.
Згідно зі статею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Як встановлено судом, державним виконавцем в порядку статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» неодноразово здійснювались перевірка виконання боржником ОСОБА_2 рішення суду, про що були складені відповідні акти державного виконавця.
Згідно з останнім актом начальника Компаніївського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Скоробух М. С. від 05 березня 2019 року, складеного в присутності стягувача та боржника, державним виконавцем встановлено, що залишки бетону та стовпчиків паркану між межовими знаками № 5 і 6, а також між № 3 і № 4 на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , демонтовані боржником. Між межовими знаками № 5 і № 4 каркас паркану не демонтований.
Зміст рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 01 червня 2016 року та зазначена у ньому схема-додаток № 3 до висновку земельно-технічної експертизи не передбачають обов'язку перенесення паркану між межовими знаками № 4 і № 5, як того вимагає стягувач від державного виконавця.
Вимоги до державного виконавця та боржника про перенесення паркану між межовими знаками № 4 і № 5 є безпідставними.
Доводи стягувача про неналежне виконання рішення суду внаслідок демонтажу паркану, а не його перенесення, як передбачено рішенням, є необгрунтованими.
Так, демонтаж - зняття чогось цілого чи його складової частини з місця установки.
У цій справі перенесення паркану - це його переміщення за межі земельної ділянки стягувача.
Тобто внаслідок виконання рішення суду земельна ділянка має бути звільнена від паркану боржника.
У зв'язку з цим, демонтаж паркану, що має наслідком звільнення земельної ділянки стягувача, є належним і повним виконанням рішення суду.
Встановлення належного боржнику паркану на його ж земельній ділянці є правом власника.
З огляду на зазначене, правильними є висновки судів про те, що рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 01 червня 2016 року фактично виконано в повному обсязі, що є законною підставою для закінчення виконавчого провадження.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дослідивши обставини справи, перевіривши аргументи сторін та надані ними докази, дійшов обґрунтованого і правильного висновку, що оскаржувана постанова начальника Компаніївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Скоробруха М. С. від 26 червня 2019 року про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є правомірною, а отже скасуванню не підлягає.
За своїм змістом усі доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин в тому контексті, що, на думку заявника свідчить про неправомірність дій і бездіяльності державного виконавця під час виконання виконавчого провадження.
Вказані доводи касаційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки в силу приписів статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Нова оцінка доказів у справі виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених наведеною статтею процесуального закону.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області
від 10 жовтня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
А. А. Калараш
І. М. Фаловська