Постанова
Іменем України
04 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 615/1170/19
провадження № 61-8854св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - голова Сидоренківської сільської ради Валківського району Харківської області Дригайло Сергій Федорович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до голови Сидоренківської сільської ради Валківського району Харківської області Дригайла Сергія Федоровича про відшкодування шкоди, завданої посадовою особою сільської ради,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 25 лютого 2020 року у складі судді Товстолужського О. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 13 травня 2020 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Тичкової О. Ю.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з голови Сидоренківської сільської ради Валківського району Харківської області (далі - Сидоренківська сільська рада) ОСОБА_2 на свою користь 579 722,00 грн на відшкодування шкоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що у грудні 2009 року він подав голові Сидоренківської сільської ради ОСОБА_2 заяву про видачу йому нового свідоцтва на право власності на майновий пай члена Колективного сільськогосподарського підприємства «Заповіти Ілліча» (далі - КСП «Заповіти Ілліча»), реорганізованого у Сільськогосподарський виробничий кооператив «Надія» (далі - СВК «Надія»), на підставі угод на загальну суму вартістю паю 579 722,00 грн. На підставі угод Сидоренківська сільська рада в особі голови зобов'язана була видати йому свідоцтво про право власності на майновий пай. Однак сільський голова ОСОБА_2 вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки вніс до порядку денного сесії Сидоренківської сільської ради від 10 серпня 2010 року питання про розгляд його заяви щодо відмови у видачі нового свідоцтва. 10 серпня 2010 року Сидоренківська сільська рада прийняла рішення № 326-V, яким відмовила йому у видачі нового свідоцтва на право на майновий пай у зв'язку з виділенням майна в натурі згідно із загальними зборами пайовиків від 16 травня 2009 року, анулювала свідоцтва на право на майновий пай згідно зі списком. Такі дії вважає незаконними, оскільки сільська рада не наділена повноваженнями на вилучення оригіналів свідоцтва на право власності на майновий пай члена підприємства за будь-яких підстав, а лише має право на підставі списку осіб, затвердженого загальними зборами членів підприємства, видавати свідоцтво на право на майновий пай або на підставі цивільно-правових угод нове свідоцтво. На його думку, дії сільського голови ОСОБА_2 щодо внесення до порядку денного сесії ради питання про розгляд його заяви вчинені без належних повноважень, а рішення Сидоренківської сільської ради і дії є нікчемним. У зав'язку з цим просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Валківський районний суд Харківської області рішенням від 25 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивач не надав доказів того, що рішення Сидоренківської сільської ради про відмову у видачі нового свідоцтва про право власності на майнові паї прийняте всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки» (далі - Постанова № 177) в частині неналежних повноважень органу, що видав рішення, а тому підстав для стягнення шкоди немає.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Харківський апеляційний суд постановою від 13 травня 2020 року рішення Валківського районного суду Харківської області від 25 лютого 2020 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував рішення тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційний суд виходив з того, що обставини щодо правомірності дій сільського голови вже були предметом судового розгляду, і порушень вимог чинного законодавства при здійсненні ним повноважень встановлено не було. Рішення Сидоренківської сільської ради від 10 серпня 2010 року № 326-V не скасовано, є чинним та, враховуючи відсутність неправомірних дій голови сільради, немає підстав вважати його нікчемним.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У травні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Валківського районного суду Харківської області від 25 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 травня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції при розгляді справи по суті не застосували Постанову № 177, яка підлягає застосуванню, до спірних правовідносин. Суди не взяли до уваги того, що сільський голова ОСОБА_2 свідомо відмовив видати ОСОБА_1 нове свідоцтво на право власності на майновий пай на підставі пункту 13 Постанови № 177, проте вилучив у нього договори і оригінали свідоцтва продавців паю та анулював їх, посилаючись на рішення Сидоренківської сільської ради від 10 серпня 2010 року № 326-V, яке сам ініціював, підписав та виконав, яке є нікчемним. Також скарга містить доводи про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі 615/1856/15-ц, який застосовано апеляційним судом у цій справі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
10 серпня 2020 року справа № 615/1170/19 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 10 жовтня 2009 року між ОСОБА_1 та 36 власниками майнових паїв КСП «Заповіти Ілліча» були укладені договори купівлі-продажу майнового паю на загальну суму 579 722,00 грн, розмір загальної частки - 5,589 %.
Рішенням Сидоренківської сільської ради від 10 серпня 2010 року № 326-V ОСОБА_1 відмовлено у видачі нового свідоцтва на майновий пай у зв'язку з виділенням майна в натурі групі осіб, уповноваженої ОСОБА_1 згідно із загальними зборами пайовиків від 16 травня 2009 року; анульовано свідоцтво на майновий пай згідно з наказом Міністерства аграрної політики України від 13 березня 2001 року № 79 «Про затвердження Порядку видачі та обліку Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат)» (втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики від 05 червня 2001 року № 149,) відповідно до якого одночасно з підписанням акта приймання-передачі майна майнові свідоцтва вилучаються.
У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Сидоренківської сільської ради про скасування рішення Сидоренківської сільської ради від 10 серпня 2010 року № 326-V про відмову видати йому нове свідоцтво на майновий пай члена КСП «Заповіти Ілліча» на підставі договорів купівлі-продажу майнових паїв і зобов'язання видати йому нове свідоцтво на майновий пай на суму 577 722,00 грн, що відповідає 5,858 % загальної вартості пайового фонду КСП «Заповіти Ілліча», та стягнення з голови Сидоренківської сільської ради 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Постановою Валківського районного суду Харківської області від 18 травня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року постанову від 18 травня 2011 року скасовано, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито.
У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сидоренківської сільської ради про визнання незаконним рішення Сидоренківської сільської ради та відшкодування шкоди.
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 01 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20 березня 2013 року, у задоволенні позовів ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення Сидоренківської сільської ради і відшкодування шкоди, а також про поновлення права на майновий пай та зобов'язання видати свідоцтво на майновий пай реформованого підприємства відмовлено.
У липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати рішення Сидоренківської сільської ради від 10 серпня 2010 року № 326-V та зобов'язати Сидоренківську сільську раду видати нове свідоцтво про право на майновий пай члена КСП «Заповіт Ілліча», реорганізованого у СВК «Надія», на його ім'я на підставі договорів купівлі-продажу паїв на загальну суму 579 722,00 грн.
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 04 березня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 28 квітня 2015 року зазначене рішення суду залишено без змін.
Також рішенням Валківського районного суду Харківської області від 13 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27 листопада 2017 року та постановою Верховного Суду від 30 січня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Сидоренківської сільської ради та голови Сидоренківської сільської ради Дригайла С. Ф. про визнання рішення зазначеної сільської ради від 10 серпня 2010 року № 326-V недійсним та стягнення з голови Сидоренківської сільської ради ОСОБА_2 шкоди на суму 579 722,00 грн. відмовлено.
Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що співвласники майнових паїв, з якими ОСОБА_1 уклав договори купівлі-продажу паїв, отримали майно з пайового фонду в натурі і розпорядилися їм на свій розсуд, а тому підстав для видачі нового свідоцтва про право власності на майнові паї немає.
При перегляді судових рішень від 13 червня 2016 року та від 27 листопада 2017 року суд касаційної інстанції погодився з висновками суду попередніх інстанцій про те, що позивач не довів протиправності дій сільської ради і того, що сільський голова ОСОБА_2 при прийнятті колегіальним органом - Сидоренківською сільською радою рішення від 10 серпня 2010 року діяв з порушенням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування» чи інших нормативно-правових актів, а також не надав доказів на обґрунтування факту нанесення і розміру майнової шкоди.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).
Згідно зі статтею 74 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.
Відповідно до частини першої статті 77 зазначеного Закону шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Частинами першою - третьою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що сільський голова ОСОБА_2 вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки вніс до порядку денного сесії Сидоренківської сільської ради від 10 серпня 2010 року питання про розгляд його заяви щодо відмови у видачі нового свідоцтва. 10 серпня 2010 року Сидоренківська сільська рада прийняла рішення № 326-V, яким відмовила йому у видачі нового свідоцтва на право на майновий пай у зв'язку з виділенням майна в натурі згідно із загальними зборами пайовиків від 16 травня 2009 року, анулювала свідоцтва на право на майновий пай згідно зі списком.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не надав доказів того, що рішення Сидоренківської сільської ради про відмову у видачі нового свідоцтва про право власності на майнові паї прийняте всупереч вимогам Постанови № 177 в частині неналежних повноважень органу, що видав рішення. При цьому суди виходили з того, що низкою судових рішень за позовами ОСОБА_1 встановлено, що він не довів протиправності дій сільської ради та того, що сільський голова ОСОБА_2 при винесенні колегіальним органом - Сидоренківською сільською радою рішення від 10 серпня 2010 року діяв з порушенням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування» чи інших нормативно-правових актів, а також не надав доказів на обґрунтування факту нанесення і розміру майнової шкоди.
Зазначення у рішенні Сидоренківської сільської ради від 10 серпня 2010 року № 326-V нормативного акта, який втратив чинність - наказ Міністерства аграрної політики України від 13 березня 2001 року № 79 «Про затвердження Порядку видачі та обліку Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат)» та підтвердження судовими рішеннями правомірності цього рішення Сидоренківської сільської ради саме по собі не є підставою для висновку про те, що при прийнятті цього рішення сільський голова завдав позивачу майнової шкоди.
Враховуючи зазначене, Верховний Судпогоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач не довів відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, що діями (бездіяльністю) голови Сидоренківської сільської ради ОСОБА_2 йому завдано майнової шкоди. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінку доказів.
Доводи касаційної скарги про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі 615/1856/15-ц, який застосовано апеляційним судом у цій справі є безпідставними, оскільки у справі 615/1856/15-ц Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність заявлених вимог. При цьому Верховний Суд у справі 615/1856/15-ц не робив висновків про застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, які не застосовані апеляційним судом при вирішенні цієї справи.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі, що не належить до компетенції касаційного суду.
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, й підстав для їх скасування немає.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Валківського районного суду Харківської області від 25 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 травня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:А. Ю. Зайцев
С. Ю. Бурлаков
Є. В. Коротенко