Постанова
Іменем України
03 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 340/431/15-ц
провадження № 61-11582св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Бистрецька сільська рада,
треті особи: Верховинський районний відділ Держземагенства, Верховинський районний виробничий відділ Івано-Франківської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного Земельного Кадастру»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шемрай Сергія Богдановича на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 03 липня 2020 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Бистрецької сільської ради про визнання незаконними та скасування рішення Бистрецької сільської ради, державного акту про право приватної власності на землю, договору купівлі-продажу земельної ділянки, повернення земельної ділянки та усунення перешкод в її користуванні.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 22 лютого 2008 року він є власником земельної ділянки площею 0,1 га, що знаходиться в с. Бистрець урочище Ліщина Верховинського району Івано-Франківської області із цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва.
Однак, при перегляді відомостей, наявних в кадастровій карті, він виявив відсутність кадастрового номера приватизованої ним земельної ділянки 2620881001:01: 001:0528.
Від начальника відділу Держземагенства у Верховинському районі від 09 жовтня 2013 року № 02-11/691 стало відомо, що оформлення результатів робіт із землеустрою в електронному вигляді (обмінного файлу) не можливо нанести на індексно кадастрову карту, оскільки ділянка не відповідає своїм координатам, тому вона не має свого правильного місця розташування. Рекомендовано звернутися в Верховинський районний виробничий відділ Івано-Франківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», оскільки вони є виконавцями його робіт, які формували елементи обмінного файлу, щодо надання інформації про обмінний файл.
Також стало відомо, що на його земельну ділянку частково накладається земельна ділянка, яка належала ОСОБА_2 , а згодом ним за договором купівлі-продажу була відчужена ОСОБА_3 .
Отримавши інформацію, що передану йому в приватну власність земельну ділянку не можливо зареєструвати (внести існуючий кадастровий номер) у зв'язку із накладкою іншої земельної ділянки, власником якої на даний час є ОСОБА_3 , він звернувся до Бистрецької сільської ради про видачу йому відповідних рішень сільської ради. Однак, відповідно до отриманої довідки від 19 вересня 2013 року № 180/2-24/32 Бистрецька сільська рада стверджує, що на приватизовану ним земельну ділянку, що в с. Бистрець урочище Ліщина (біля Бистрецького лісництва Карпатського НПП), рішення сесій Бистрецької сільської ради іншим особам не видавались.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд: визнати незаконним та скасувати рішення Бистрецької сільської ради про передачу в приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що в с.Бистрець урочище Гапківка Верховинського району Івано-Франківської області; визнати незаконним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що в с. Бистрець урочище Гапківка Верховинського району Івано-Франківської області, виданий на ім'я ОСОБА_2 Бистрецькою сільською радою Верховинського району Івано-Франківської області в 2007 році на підставі рішення 9 сесії 5 демократичного сликання Бистрецької сільської ради; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: с. Бистрець урочище Гапківка Верховинського району Івано-Франківської області з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;витребувати від ОСОБА_3 на його користь земельну ділянку площею 0,1000 в с. Бистрець урочище Ліщина Верховинського району Івано-Франківської області, призначену для індивідуального дачного будівництва, (кадастровий номер земельної ділянки 2620881001:01:001:0528); зобов'язати Верховинський районний виробничий відділ Івано-Франківської регіональної філії ДП «Центр Державного Земельного Кадастру» виправити помилки у технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідно до Державного акту серії ЯД №831120 виданого на його ім'я - 22 лютого 2008 року про право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1000 в с. Бистрець урочище Ліщина Верховинського району Івано-Франківської області, призначеної для індивідуального дачного будівництва.
Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Витребувано від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га в с. Бистрець урочище Ліщина Верховинського району Івано-Франківської області призначену для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер земельної ділянки 2620881001010010528.
Зобов'язано Верховинський районний виробничий відділ Івано-Франківської регіональної філії ДП «Центр Державного Земельного Кадастру» виправити помилки у технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) ОСОБА_1 земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідно до Державного акту серії ЯД № 831120 виданого на ім'я ОСОБА_1 22 лютого 2008 року про право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га в с. Бистрець прис. Ліщина Верховинського району Івано-Франківської області призначеної для індивідуального дачного будівництва .
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно договору купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельна ділянка на урочищі Ліщина не продавалась, а продавалась тільки земельна ділянка на прис. Гапківка. Тому при встановленні координат придбаної земельної ділянки відділ Держземагенства неналежно поставив координати земельної ділянки, чим допустив порушення пункту 1 статті 37 Закону України «Про державний земельний кадастр». Таким чином, оскільки земельна ділянка, яка належить на праві власності ОСОБА_1 має перетин із земельною ділянкою ОСОБА_3 , така підлягає витребуванню у відповідача.
Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив із їх необґрунтованості.
Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 подали апеляційні скарги.
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних у кримінальних справ від 08 червня 2017 року, апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Бистрецької сільської ради, треті особи: Верховинський районний відділ Держземагенства, Верховинський районний виробничий відділ Івано-Франківської регіональної філії ДП «Центр Державного Земельного Кадастру» про визнання незаконними та скасування рішення Бистрецької сільської ради, Державного акту про право приватної власності на землю, договору купівлі-продажу земельної ділянки, повернення земельної ділянки та усунення перешкод в її користуванні, відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із недоведеності заявлених вимог з підстав вказаних позивачем, оскільки останній не довів факту порушеного права.
Короткий зміст заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
У січні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шемрай С. Б. звернувся до апеляційного суду із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2017 року за нововиявленими обставинами.
У заяві представник вказав, що ОСОБА_1 був потерпілим у кримінальному провадженні № 12016090000000193, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 вересня 2016 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України.
Ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 29 жовтня 2019 року по справі № 340/445/19 ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, на підставі статті 49 КК України у зв'язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 вересня 2016 за № 12016090000000193 відносно ОСОБА_4 за частиною другою статті 367 КК України, закрито.
Ухвалою суду встановлено, що внаслідок злочинної недбалості, допущеної землевпорядником ОСОБА_4 , ОСОБА_1 фактично позбавлено права користування та володіння частиною належної йому земельної ділянки площею 0,0943 га, вартістю 25 715,61 грн.
Наведена обставина, на думку представника заявника, є нововиявленою в розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, у зв'язку з чим, просив переглянути рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2017 року за нововиявленими обставинами та ухвалити нове рішення у справі, яким позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 липня 2020 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Шемрай С. Б. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2017 року - відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, апеляційний суд посилався на відсутність підстав для задоволення заяви.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У серпні 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Шемрай С. Б. засобами поштового зв'язку надійшла касаційна скарга на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 03 липня 2020 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2017 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанцій постановлена ухвала без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
30 вересня 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шемрай С. Б., в якому відповідач просить суд касаційну скаргу представника позивача залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
28 жовтня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з частиною другою статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Для визначених пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частини четверта, п'ята статті 423 ЦПК України).
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Частина третя статті 429 ЦПК України визначає, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Саме по собі процесуальне рішення у кримінальному провадженні і встановлення певних фактів винних дій особи не є безпосередніми підставами для скасування рішення. Такими вони можуть бути за умови, що вони стали підставою для відмови в позові.
В даному випадку, при ухваленні судового рішення апеляційний суд виходив із сукупності обставин, які вказували на відсутність доказів про порушення права власності на спірну земельну ділянку саме позивача. Обставина на яку вказує представник позивача, з огляду на наявність інших визначальних підстав для відмови в позові, не є нововиявленою обставиною в силу якої рішення підлягає скасуванню.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2017 року за нововиявленими обставинами, оскільки обставини, на які посилається представник позивача у своїй заяві та які викладені в ухвалі Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 29 жовтня 2019 року, виходячи зі змісту статті 423 ЦПК України, не можуть вважатися нововиявленими.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шемрай Сергія Богдановича залишити без задоволення.
Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 03 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев