06 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 120/3275/20-а
адміністративне провадження № К/9901/27123/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у справі №120/3275/20 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» про визнання протиправною та скасування постанови,
І. Суть справи
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, у якому просила:
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження ВП №62419060 від 25 червня 2020 року.
Вінницький окружний адміністративний суд своїм рішенням від 28 липня 2020 року, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року, позов задовольнив:
- визнав протиправною та скасував постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження ВП №62419060 від 25 червня 2020 року.
Суди встановили, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із прийняттям приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною 25 червня 2020 року постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса.
Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов, виходили з того, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною прийнято постанову від 25 червня 2020 року ВП №62419060 за виконавчим написом №8299, який виданий 15 квітня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованості у розмірі: 10000 грн, однак боржник не проживає, а його майно відсутнє у цьому виконавчому окрузі. Отже, виконавець прийняв оскаржувану постанову всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження», що є підставою для визнання її протиправною і скасування.
У своїй касаційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у справі №120/3275/20-а та відмовити у задоволенні позову. Також скаржниця просить поновити строк на касаційне оскарження.
Стосовно клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, то Верховний Суд вважає за необхідне його задовольнити з наступних підстав.
Згідно статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду була ухвалена 14 вересня 2020 року. Однак, скаржник подав касаційну скаргу 19 жовтня 2020 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
У касаційній скарзі Дорошкевич Віра Леонідівна вказує, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції було надіслано їй поштовим зв'язком 17 вересня 2020 року та отримано нею 20 вересня 2020 року, на підтвердження чого додає копію конверта апеляційного суду.
Отже, оскільки скаржниця подала касаційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії оскаржуваної постанови, Верховний Суд визнає поважними наведені скаржницею причини пропуску строку на касаційне оскарження.
Проте, ознайомившись із доводами касаційної скарги, Верховний Суд вважає за потрібне відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
До того ж, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України») суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Стаття 287 КАС України врегульовує особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, визначає право учасників виконавчого провадження звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо особа вважає, що рішенням державного виконавця порушено її права, свободи чи інтереси.
Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті у справі, предмет спору в якій підпадає під дію положень статті 287 КАС України. Одночасно, у касаційній скарзі скаржниця посилається на те, що зазначена справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Скаржниця мотивує свою касаційну скаргу тим, що при ухваленні судового рішення судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, проте за такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження судового рішення в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Водночас, в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин, скаржницею не обґрунтовано.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Доводи скаржниці у касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Водночас аналіз ухваленого у цій справі судового рішення і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Суд звертає увагу скаржника на те, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 248, 287, 333 КАС України, Верховний Суд
Визнати поважними причини пропуску Дорошкевич Вірою Леонідівною строку на касаційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року і постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у справі №120/3275/20-а і поновити цей строк.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у справі №120/3275/20-а за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» про визнання протиправною та скасування постанови від 25 червня 2020 року.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду