ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 листопада 2020 року м. Київ № 640/15914/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного бюро розслідувань (далі - відповідач, ДБР), в якому просить:
визнати бездіяльність ДБР по ненаданню інформації, запитуваної адвокатським запитом від 06.06.2019 №19-093-0812, - протиправною;
зобов'язати відповідача в строк не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням суду в цій справі законної сили надати позивачу повну інформацію, зазначену в адвокатському запиті від 06.06.2019 №19-093-0812, а саме: повні відповіді на поставлені у адвокатському запиті від 06.06.2019 №19-093-0812 питання №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2019 відмовлено у відкриті провадження у справі.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2019 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду з тих мотивів, що позивач не запитував інформацію чи копії документів, отриманих під час здійснення конкретного кримінального чи цивільного провадження, натомість, суть запиту зводиться до надання інформації стосовно публічних висловлювань керівника відповідача відносно довірителя позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2019 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно не надав відповіді по суті звернутого до нього запиту у повному обсязі.
Відповідач у відзиві (т. 1 а.с. 105-109) посилається, зокрема, на те, що підписант відповіді на запит позивача надав інформацію у повному обсязі в межах своєї компетенції, на інші пункти не мав можливості надати відповідь, оскільки запитання поставлені некоректно.
Таким чином, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні.
У відповіді на відзив (т. 1 а.с. 112-116) позивач вказує на те, що наявність або відсутність компетенції, зокрема, у підписанта відповіді на запит не має жодного стосунку до обов'язку відповідача надати запитувану позивачем інформацію.
Також позивач вважає відзив відповідача формальним, не спрямованим на спростування тверджень позивача.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 22.05.2019 між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір №0812 про надання правової допомоги.
06.06.2019 позивач звернувся до відповідача з адвокатським запитом від 06.06.2019 №19-093-0812 (т. 1 а.с. 55-58), в якому, посилаючись на опублікованому в мережі інтернет інформацію, з метою надання клієнту професійної правничої допомоги, на підставі статей 20 та 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», просив повідомити:
1. Коли, де саме та в якій формі (усній, письмовій, електронній) Директором ДБР ОСОБА_4 було поширено коментар?
2. Якій саме особі та/або засобу масової інформації було надано вказаний коментар?
3. Хто виступив ініціатором зустрічі Директора ДБР ОСОБА_4 під час якої було поширено коментар?
4. Чи здійснювалась представником засобу масової інформації або іншою особою, яким було поширено коментар, попередня реєстрація на прийом до Директора ДБР ОСОБА_4 , та якщо так, то ким і коли саме?
5. Чи надався вказаний коментар Директором ДБР Трубою Р.М. як представником ДБР, чи він є особистою його думкою?
6. Чи є висловлена у вказаному коментарі позиція Директора ДБР ОСОБА_4 офіційною позицією ДБР?
7. Чи ознайомлювався Директор ДБР ОСОБА_4 з усіма заявами ОСОБА_5 щодо можливого вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, які було подано ОСОБА_5 до ДБР, зокрема:
- заявою щодо можливого вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 109 КК України (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади), ст. 111 КК України (державна зрада) та ст. 426-1 КК України (перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень).
- заявою щодо можливого вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209 КК України (легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом), ч. 1 ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)) при купівлі-продажу акцій Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському».
- заявою щодо можливого вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209 КК України (легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом), ч. 1 ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)) при набутті власності на Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» (Відкрите акціонерне товариство «Телеканал «ТОНІС»).
- заявою щодо можливого вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 109 КК України (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади), ст. 382 КК України (невиконання судового рішення), при призначенні членів Вищої ради правосуддя.
8. Чи стосується усіх заяв ОСОБА_5 щодо ймовірно-можливого вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень висновок Директора ДБР ОСОБА_4 щодо того, що «дивлячись на аргументацію, що викладена в заявах, можна сміливо стверджувати, що ці справи мають юридично-правову перспективу»?
9. До яких саме заяв ОСОБА_5 щодо ймовірно-можливого вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень віднесено Директором ДБР ОСОБА_4 висновок щодо того, що «дивлячись на аргументацію, що викладена в заявах, можна сміливо стверджувати, що ці справи мають юридично-правову перспективу»?
10. Що означає твердження Директора ДБР ОСОБА_4 щодо того, що «дивлячись на аргументацію, що викладена в заявах, можна сміливо стверджувати, що ці справи мають юридично-правову перспективу» та чи означає таке твердження, що Директор ДБР ОСОБА_4 дійшов висновку про те, що мають місце події кримінальних правопорушень у кримінальних провадженнях, розпочатих за заявами ОСОБА_5 , поданих до ДБР у травні 2019 року?
11. Чи надавав Директору ДБР Трубі Р.М. слідчий або прокурор письмовий дозвіл щодо розголошення під час поширення коментаря даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування у кримінальних провадженнях, розпочатих за заявами ОСОБА_5 , поданими до ДБР у травні 2019 року?
За результатами розгляду вказаного запиту, відповідач листом від 12.06.2019 №01-9085 (т. 1 а.с. 53-54), за підписом в.о. начальника відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ, повідомив позивачу, що 03 червня поточного року в ході телефонного інтерв'ю з журналістом інформаційного агентства «Українські Новини» Олександром Хорольським Директор ДБР ОСОБА_6 повідомив інформацію, з приводу початку досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо можливих протиправних дій службових осіб, які займали, або займають особливо відповідальне становище в органах державної влади України, зареєстрованих на підставі відповідних заяв ОСОБА_5 . В ході вказаного телефонного інтерв'ю, Директором ДБР були надані відомості, які не можуть зашкодити об'єктивності та всебічності під час досудового розслідування вищезазначених кримінальних проваджень. У згаданому інтерв'ю журналісту інформаційного агентства «Українські Новини», Директор ДБР ОСОБА_4 інформації, що могла б свідчити про розголошення таємниці досудового розслідування у кримінальних провадженнях, розпочатих за заявами ОСОБА_5 , не надав. Більше того, у своєму коментарі Директор ДБР наголосив на неможливості розголошення таємниці слідства.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації на вказаний адвокатський запит, а саме: на питання №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
У статті 1 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
За частинами першою, другою статті 7 цього Закону право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Статтею 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» закріплено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 20 названого Закону під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється. Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз'яснень положень законодавства.
Відповідно до частини другої цієї статті орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту. У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом (частина третя статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем скеровано адвокатський запит до відповідача на підставі вказаного договору про надання правової допомоги. До запиту додано копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордеру на ведення справи.
Отже, адвокатський запит відповідав вимогам статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», направлявся в інтересах клієнта позивача та мав бути розглянутий відповідачем у встановленому законом порядку. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25.04.2018 у справі №826/22531/15.
Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, з аналізу змісту відповіді відповідача на запит позивача видно, що вона не містить відповідей за питання запиту під номерами 3-11, тобто є фактичною відмовою у наданні запитуваної інформації у цій частині.
Водночас відповідачем не надано будь-яких доказів, що запитувана інформація є інформацією з обмеженим доступом.
Твердження відповідача про те, що підписант відповіді на запит позивача надав інформацію у повному обсязі в межах своєї компетенції, на інші пункти не мав можливості надати відповідь через некоректно поставлені запитання, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки, по-перше, такої підстави для відмови у наданні запитуваної інформації у відповіді не зазначено, по-друге, чинне законодавство не містить такої підстави для відмови у наданні запитуваної інформації та, відповідно, жодним чином не нівелює обов'язок щодо її надання.
Що стосується посилання відповідача у відзиві на те, що відповіді щодо особистих внутрішніх переконань з приводу вказаних у запиті тверджень можливо отримати лише звернувшись до особи, яка їх висловлювала - Директора ДБР Труби Р.М., суд не приймає до уваги з вже наведених підстав.
Крім того, як вбачається з відповіді позивача, коментарі надавались ОСОБА_4 саме як Директором ДБР, тобто особою, яка здійснює керівництво діяльністю ДБР (частина 1 статті 10 Закону України «Про Державне бюро розслідувань»), несе відповідальність за його діяльність, організовує роботу ДБР, встановлює порядок реєстрації, оброблення, зберігання та знищення відповідно до законодавства отриманої ДБР інформації, вживає заходів із запобігання несанкціонованому доступу до інформації з обмеженим доступом, а також забезпечує додержання законодавства про доступ до публічної інформації, розпорядником якої є ДБР, представляє ДБР у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськими об'єднаннями, а також органами іноземних держав, міжнародними організаціями тощо (частина 1 статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань»).
Враховуючи наведене у сукупності, суд погоджується з твердженням позивача, що відповідачем не надано позивачу запитувану ним інформацію у повному обсязі, що свідчить про протиправну бездіяльність ДБР по ненаданню інформації, запитуваної адвокатським запитом від 06.06.2019 №19-093-0812 у такій частині.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованою похідну позовну вимогу про зобов'язання відповідача в строк не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням суду в цій справі законної сили надати позивачу повну інформацію, зазначену в адвокатському запиті від 06.06.2019 №19-093-0812, а саме: повні відповіді на поставлені у адвокатському запиті від 06.06.2019 №19-093-0812 питання №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11.
В той же час, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений пунктом 4 частини 3 статті 2 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
За вказаних умов та наведеного правового регулювання, а також з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності ДБР по ненаданню інформації, запитуваної адвокатським запитом від 06.06.2019 №19-093-0812, а саме відповідей на питання №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, зобов'язання відповідача в строк не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням суду в цій справі законної сили надати позивачу повну інформацію, зазначену в адвокатському запиті від 06.06.2019 №19-093-0812, а саме: повні відповіді на поставлені у адвокатському запиті від 06.06.2019 №19-093-0812 питання №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і не довів правомірності своєї відповіді.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до частини 1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державного бюро розслідувань по ненаданню інформації, запитуваної адвокатським запитом від 06.06.2019 №19-093-0812, а саме відповідей на питання №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11.
Зобов'язати Державне бюро розслідувань в строк не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням суду в цій справі законної сили надати ОСОБА_1 повну інформацію, зазначену в адвокатському запиті від 06.06.2019 №19-093-0812, а саме: повні відповіді на поставлені у адвокатському запиті від 06.06.2019 №19-093-0812 питання №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11.
Стягнути з Державного бюро розслідувань за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 536,80 грн (одна тисяча п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» цього ж Кодексу.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач - Державне бюро розслідувань (місцезнаходження юридичної особи: 01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 12/2; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 41760289).
Суддя О.М. Чудак