Справа № Справа № 530/1131/20
Номер провадження 2/530/527/20
04.11.2020 м. Зіньків
Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Ситник О.В., за участю секретаря Стрілець Л.Г. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Зіньків Полтавської області, цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк (далі по справі - АТ КБ) “Приват Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
02 вересня 2020 року позивач АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 12165,71 грн.
Як на підставу позовних вимог вказано, що відповідач звернувся до ПриватБанку про надання кредитних послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 07.09.2015 року, згідно якої отримав кредит, який в подальшому був збільшений до 4000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Через неналежне виконання позичальником грошових зобов'язань станом на 11.08.2020 року утворилася заборгованість в сумі 12165,71 грн., яка складається з: 8089,76 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 593,65 - заборгованість за простроченими відсотками, 3482,30 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625.
Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 10.09.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, розгляд справи був призначений на 07.10.2020. В судове засідання 07.10.2020 р. відповідач ОСОБА_1 не з'явилася, надіслала заяву в якій просила перенести розгляд справи у зв'язку з зверненням за юридичною допомогою, розгляд справи був відкладений на 04.11.2020 р.
У судове засідання 04.11.2020 сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Так, у поданій до суду письмовій заяві представник ПриватБанку просив розглянути справу за його відсутності та задовольнити позовні вимоги, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач надіслав до суду заяву суду в якій просить проводити розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає частково, а саме - тіло кредиту.
За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
07.09.2015 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», на теперішній час акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», та відповідачем укладено договір б/н у вигляді анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, згідно з умовами якого позичальник отримав кредит у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Підписавши анкету-заяву відповідач надав свою згоду, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також те, що він ознайомився та погодився з договором надання банківських послуг до його укладення і згодний з його умовами, екземпляр якого отримав самостійно шляхом роздруківки з офіційного сайта www.privatbank.ua.
Позивач додав до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті https://privatbank.ua/, підпис на яких позичальника відсутні.
Відповідно до розрахунку позивача, через неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань станом на 11.08.2020 року утворилася заборгованість в сумі 12165,71 грн., яка складається з: 8089,76 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 593,65 - заборгованість за простроченими відсотками, 3482,30 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625.
Факт руху грошових коштів на картковому рахунку відповідача позивач підтвердив випискою за період з 24.11.2017 року по 11.08.2020 року, а також довідкою про картки видані відповідачу відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору, остання з яких перевипущена 14.08.2017 року під номером НОМЕР_1 , терміном дії до 08/ 21 року.
Виписка по рахунку згідно Переліку типових документів, затверджених наказом Міністерством юстиції України від 12.04.2012 №578/5, має статус первинного документу, а отже є належним та допустимим доказом по справі.
За правилами статей 526, 530, 610 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статі 611 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 638 цього ж Кодексу, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) викладено правову позицію про те, що Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений. Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного правового регулювання.
Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, про що визначено в статті 209 ЦПК України.
З статті 213 ЦПК України слідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.
- Матеріали справи не містять підтверджень того, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначених в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Роздруківка із сайту позивача Умов та правил надання банківських послуг, як і Витяг з тарифів банку, не можуть бути належними доказами, оскільки ці докази повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити відповідні зміни до умов та правил споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 по справі № 6-16цс15 і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.
Крім того, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про огляд веб-сайту АТ КБ "ПриватБанку" оскільки не можливо встановити, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг були розміщені на сайті Банку в той час, як відповідач підписував анкету-заяву.
За такого, додані до позовної заяви Витяг з тарифів банку, а також Умови та правила надання банківських послуг, суд розцінює як неналежний доказ.
Між тим, підписана відповідачем анкета-заява про приєднання до умов кредитування, виписка по особову рахунку та довідка про видані відповідачу кредитні картки, є належними і допустимими доказами та підтверджують про наявність між сторонами кредитних відносин.
Однак, із змісту довідки про надання кредитних карток та розрахунку заборгованості наданого Банком, вбачається, що відповідно до кредитного договору від 07.09.2015 року б/н, відповідач отримав кредитну карту № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 користувалася позиченими грошима, знімаючи готівку, які потім повертала, проте в меншому розмірі (а.с.72-74).
За період користування кредитною карткою, ОСОБА_1 зняла кредитних коштів на загальну суму 13469, 95 грн., проте поповнення здійснила лише на суму 11501,97 грн, що підтверджено позивачем у наданому розрахунку заборгованості за договором (а.с.6-8), тим самим залишилася винною Банку 1967,98 грн. кредитних коштів за тілом кредиту.
Тобто Банк, станом на дату пред'явлення позову, розрахував суму боргу за простроченим тілом кредитом, без урахування повернутих грошей, що є неприпустимим. Вказану грошову суму він і повинен повернути Банку.
З огляду на викладене, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 1967,98 грн.
- Щодо заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК України, то суд виходить з того, що за статтею 13 ЦПК України одним із принципів цивільного судочинства є його диспозитивність, що передбачає розгляд справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості, вона розрахована Банком за період з 07.09.2015 року по 11.08.2020 року і до неї включені трати клієнтом кредитних коштів за період починаючи лише з 24.11.2017 року, що визначає межі розгляду позовних вимог.
Крім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що до нього не включено суми, добровільно сплачені відповідачем на погашення заборгованості за період з моменту укладення договору до 31.08.2019 року, хоча загалом з моменту укладення кредитного договору до 31.08.2019 року (на момент розрахунку, а.с.6-7) відповідачем на користь Банку сплачено 11501,97 грн. При цьому, вже у розрахунку заборгованості станом на 11.08.2020 року взагалі не зазначені кошти добровільно сплачені відповідачем на погашення заборгованості (а.с.8)
Розрахунок взагалі не містить сум нарахованих відсотків за користування кредитом, хоча згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 , Банком неодноразово в цей період здійснювалось списання відсотків за використання кредитних коштів за ставкою 3,5% за відсутності на те підстав..
Крім того, позивачем не надано розрахунок про нарахування 3482,30 грн. заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК України.
Відтак, розглядаючи справу у межах заявлених позовних вимог, за відсутності даних, яким чином розподілялись сплачені відповідачем кошти за попередній період, позивачем не доведено що станом на 11.08.2020 року заборгованість відповідача за період з 24.11.2017 року за відсотками нарахованими на прострочений кредит, становила саме 593,65 грн.
Оскільки позивачем не доведено наявність основного зобов'язання в розмірі 8089,76 грн., не надано розрахунок про нарахування заборгованості за відсотками, тому не підлягають задоволенню також вимоги про стягнення з відповідача відсотків на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, пропорційно задоволеному позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 340 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 19, 141, 259, 263-265, 280, 354 ЦПК України, суд, -
1.Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.
2.Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за договором № б/н від 07.05.2015 року, яка станом на 11.08.2020 року складає 1967,98 грн. заборгованості за тілом кредиту.
3.Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерне товариства комерційний банк "ПриватБанк" - 340 грн. судового збору.
У іншій частині позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Зіньківський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (АТ КБ "ПриватБанк"), 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 .
Суддя -