Справа № 428/7269/20
Провадження № 2-а/428/377/2020
06 листопада 2020 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді - Посохова І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Гуртової К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом представника Уповноваженого з дотримання прав жителів Донецької та Луганської областей Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лисянського Павла Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до начальника 1 групи ІПК відділення ІПК Відділу прикордонної служби «Мілове» 1 категорія (тип Б) ім. В. Баних ОСОБА_3 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Представник Уповноваженого з дотримання прав жителів Донецької та Луганської областей Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лисянський Павло Леонідович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду з позовом до начальника 1 групи ІПК відділення ІПК Відділу прикордонної служби «Мілове» 1 категорія (тип Б) ім. В. Баних ОСОБА_3 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що 31.08.2020 року до Громадської приймальні Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Луганській області звернувся ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з заявою, в якій просить, звернутись Представника Уповноваженого з дотримання прав жителів Донецької та Луганської областей Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини до суду за захистом прав його бабусі ОСОБА_1 , яка у зв'язку з похилим віком (86 років) не спроможна самостійно захистити свої права у суді.
Постановою начальника 1 групи ІПК відділення ІПК відділу прикордонної служби «Мілове» 1 категорії (тип Б) ім. В. Баних ОСОБА_3 громадянку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2, було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1 700, 00 грн. за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП за те, що 29.08.2020 року під час прикордонного контролю був встановлений факт незаконного перетину Державного кордону України з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації через тимчасово не працюючий пункт пропуску через Державний кордон України «Новоазовськ» Донецької області.
Представник позивача вважає, що постанова про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною з таких підстав.
Під час винесення постанови про адміністративне правопорушення співробітник відділу прикордонної служби «Мілове» ОСОБА_3 в порушення ст. 268 КУпАП не надала ОСОБА_4 скористатися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. ОСОБА_4 під час винесення постанови заявляла клопотання ОСОБА_3 щодо надання їй безоплатної правової допомоги та відкладення розгляду справи до прибуття адвоката або іншого фахівця у галузі права.
У постанові СхРУ№ 072559, яка була вручена ОСОБА_4 , відсутня дата її складання.
ОСОБА_4 є внутрішньо переміщеною особою та мешкає в місті Сєвєродонецьк. До початку військового конфлікту 2014 року вона мешкала у м. Донецьк. 18.03.2020 року ОСОБА_5 поїхала на тимчасово окуповану територію до м. Донецьк через КПВВ «Майорськ». Представники окупаційних адміністрацій РФ в ОРДЛО заборонили виїзд на підконтрольну Українському уряду територію з 21.03.2020 року. Тобто ОСОБА_5 не мала іншої можливості потрапити до свого фактичного місця проживання до м. Сєвєродонецька, окрім як через територію Російської Федерації. Але перед тим, як прийняти таке рішення про перетин кордону тимчасово окупованої території України з РФ, ОСОБА_4 неодноразово зверталась до представників окупаційної влади РФ в м. Донецьк з вимогою пропустити її, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, так як умови на надання медичної допомоги на тимчасово окупованій території Донецької області відсутні. Протягом п'яти місяців з березня по серпень 2020 року представники окупаційних адміністрацій РФ в ОРДЛО не зважали на погіршення стану здоров'я ОСОБА_4 та відмовляли останній у перетині лінії розмежування. Та коли стан здоров'я ОСОБА_4 став ще гірше, остання зі своїм онуком ОСОБА_2 29.08.2020 року здійснили перетин державного кордону тимчасово окупованої території України з РФ через тимчасово не працюючий пункт пропуску - Державний кордон України «Новоазовськ» Донецької області.
Таким чином, представник позивача не погоджується із зазначеним рішенням начальника 1 групи ІПК відділення ІПК відділу прикордонної служби «Мілове» 1 категорії (тип Б) їм. В Баних ОСОБА_3, так як вважає ОСОБА_4 не винною, а постанову серії СхРУ № 072559 необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з неповними з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків начальника 1 групи ІПК відділення ІПК відділу прикордонної служби «Мілове» 1 категорії (тип Б) ім. В. Баних ОСОБА_3 фактичним обставинам справи, порушенням норм процесуального права (ст. 268, 283 КУпАП).
У судове засідання представник позивача Лисянський П.Л. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому на підставі ч. 3 ст. 268 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.
У судове засідання відповідач начальник 1 групи ІПК відділення ІПК Відділу прикордонної служби «Мілове» 1 категорія (тип Б) ім. В. Баних ОСОБА_3 не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила. До суду відзив на позовну заяву не подала.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення серії СхРУ № 072559 без дати, складену начальником 1 групи ІПК відділення ІПК Відділу прикордонної служби «Мілове» 1 категорія (тип Б) ім. В. Баних ОСОБА_3 , незаконною, у зв'язку з тим, що: оскаржувана постанова не відповідає вимогам діючого законодавства, є необґрунтованою та не ґрунтується на жодному доказі.
Відповідачем суду відеозапис з камер спостереження не наданий, відзив на позовну заяву з доказами на спростування обставин, на яких ґрунтується позов, до суду не подано.
Так, у судовому засіданні встановлено, що постановою начальника 1 групи ІПК відділення ІПК Відділу прикордонної служби «Мілове» 1 категорія (тип Б) ім. В. Баних ОСОБА_3 серії СхРУ № 072559 без дати ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 700 грн. Підставою притягнення до адміністративної відповідальності, згідно з наведеною постановою, було те, що 30.08.2020 року о 03:00 год. під час прикордонного контролю прикордонним нарядом «Перевірка документів» у міждержавному пункті пропуску через державний кордон України «Мілове» було виявлено громадянку України ОСОБА_1 , яка пояснила, що 07.07.2020 о 10:00 год. вона перетнула державний кордон України з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації через тимчасово непрацюючий пункт пропуску «Новоазовськ», чим порушила вимоги п. 3 Порядку в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 815, за що ст. 204-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
Прийнято по справі рішення застосувати до ОСОБА_4 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 700,00 грн.
При цьому постанова про накладення адміністративного стягнення серії СхРУ № 072559 не містить дати розгляду справи та відповідно дати її винесення.
Згідно з копією письмових пояснень ОСОБА_2 від 31.08.2020, які він надав представнику Уповноваженого з дотримання прав жителів Донецької та Луганської областей Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_6 , 29.08.2020 о 22 годині він прибув на митний пост «Мілове», разом із бабою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (86 років, інвалід 2-ої групи). Під час складання постанови про накладення адміністративного стягнення відносно нього та його бабусі він заявляв працівникам Луганського прикордонного загону, що потребує надання безоплатної правової допомоги та бажає відкладення розгляду справи до прибуття юриста або захисника. У наданні правової допомоги йому та бабусі було відмовлено.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем не було надано суду будь-яких доказів, які могли б спростувати пояснення представника позивача, який стверджував, що дії позивача не містять ознак скоєння адміністративного правопорушення, а постанова про накладення адміністративного стягнення винесена з порушенням вимог КУпАП та не відповідає вимогам закону, у зв'язку з чим суд доходить висновку про те, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності необґрунтовано.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 204-2 КУпАП порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї - тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З п. 3 Порядку в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 815, вбачається, що в'їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти відповідно до вимог цього Порядку.
Відповідно до ст. 222-1 КУпАП органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду-виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію, невиконанням рішення про заборону в'їзду в Україну, порушенням порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в'їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (стаття 202, частина друга статті 203, стаття 203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в'їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).
Зі змісту ст. 258 КУпАП вбачається, що протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених, зокрема, ст. 204-2 КУпАП (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в'їзду-виїзду), якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Отже, з досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, суд вбачає, що відповідачем не було надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів порушення позивачем вимог п. 3 Порядку в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 815, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.
Крім того, відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Як вбачається з оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення серії СхРУ № 072559, вона не містить дату розгляду справи, а отже, не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів того, що прийняте ним рішення є правомірним, оскільки, на думку суду, відповідач прийняв рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за відсутності належних доказів, з порушенням вимог КУпАП, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії СхРУ № 072559 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 1700 гривень 00 копійок такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем у позовній заяві заявлено вимогу про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, однак він не ставить питання про закриття справи про адміністративне правопорушення, а, розглядаючи дану справу, суд керується положеннями ст. 286 КАС України, при цьому враховує, що доказів вчинення адміністративного правопорушення відповідачем суду не надано, що свідчить про необхідність виходу за межі позовних вимог та відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 286 КАС України, разом з прийняттям рішення про скасування рішення суб'єкта владних повноважень прийняти рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. 2, 72-90, 99, 241-246, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов представника Уповноваженого з дотримання прав жителів Донецької та Луганської областей Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лисянського Павла Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до начальника 1 групи ІПК відділення ІПК Відділу прикордонної служби «Мілове» 1 категорія (тип Б) ім. В. Баних ОСОБА_3 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії СхРУ № 072559, винесену начальником 1 групи ІПК відділення ІПК Відділу прикордонної служби «Мілове» 1 категорія (тип Б) ім. В. Баних ОСОБА_3, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 1 700 гривень 00 копійок скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
- позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ;
- відповідач: начальник 1 групи ІПК відділення ІПК Відділу прикордонної служби «Мілове» категорія (тип Б) ім. В. Баних Франчук Тетяна Анатоліївна, місцезнаходження: 92500, Луганська область, Міловський район, смт. Мілове, вул. Міловська, буд. 58.
Суддя І. С. Посохов