04 листопада 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2577/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Войтовича І.І.,
при секретарі: Бондарчук О.О.,
за участю:
представника позивача - Шевченка О.А.,
представника відповідача - Оперчук О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі
про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску від 15.02.2020 року №0054965105,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску від 15.02.2020 року №0054965105.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець з 21.06.2002, перебуває на обліку, як платник податків, у т.ч., як платник єдиного внеску в ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з 27.06.2002 року. Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД є -47.89 роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами. 02.09.2020, ФОП ОСОБА_1 отримав особисто в податковому органі копію рішення від 15.02.2020 №0054965105 про застосування штрафної санкції у розмірі 6116,20 грн. та пені у розмірі 19916,18 грн. за несвоєчасну сплату ЄСВ. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним з наступних підстав. Станом на 31.08.2018 за позивачем рахувалася недоїмка у сумі 15509,75 грн. Податковим органом сформовано Вимогу №Ф-1190-25 від 04.09.2018 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску. Позивачем, зазначена недоїмка по ЄСВ була сплачена відповідно до квитанції №0.0.1125567962.1 на суму 14000,00 грн. та відповідно до квитанції №0.0.1125572575.1 на суму 1600,00 грн. Проте, як вбачається із рішення від 15.02.2020 № 0054965105 про застосування до позивача штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату ЄСВ , зобов'язання у ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску виникли з 21.01.2014, та станом на 31.08.2018 за позивачем рахувалася недоїмка у сумі 15509,75 грн. (згідно вимоги №Ф-1190-25 від 04.09.2018 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску). 15.02.2020, ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийнято рішення №0054965105 про застосування штрафних та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до ФОП ОСОБА_1 , а саме: застосовано штраф за період з 21.01.2014 до 21.10.2014 у сумі 502,26 грн. (штраф у розмірі 10% до 01.01.2015), за період з 21.01.2015 до 16.01.2020 у сумі 5613,94 грн. (штраф у розмірі 20% з 01.01.2015) та нараховано пеню у сумі 19916,18 грн. (у розмірі 0,1% суми недоїмки). Позивач вважає, що оскаржуване рішення про нарахування штрафу та пені не відповідає переліченим у ст. 2 КАС України критеріям, зокрема, критерію пропорційності (співмірності), розсудливості, своєчасності. На обґрунтування своєї позиції, позивач посилається на висновки Європейського суду з прав людини у справах «Зеленчук і Цицюра проти України», Мамидакис про Греції», «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» та ін.., Великої Палати Верховного Суду у справі №916/2791/13, №260/81/19, Верховного Суду у справі №826/12108/18, П'ятого апеляційного адміністративного суду у справі №540/2773/19.Зокрема позивач зазначає. що фактично сума штрафних санкцій (26032,38 грн.) перевищує суму основного боргу позивача зі сплати ЄСВ (15509,75 грн.), відтак застосування штрафних санкцій у такому розмірі порушує принцип розумності та справедливості. Щодо критерію своєчасності, позивач зауважує, що за змістом вимоги №Ф-1190-25 від 04.09.2018, зобов'язання ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску виникли з 21.01.2014 та станом на 31.08.2018 за позивачем рахувалася недоїмка у сумі 15509,75 грн. Вказана заборгованість виникла у період з 21.01.2014 року по 31.08.2018. Враховуючи, що рішення про нарахування суми штрафних санкцій датоване 15.02.2020 за період з недоїмки, котра мала місце у період, починаючи з 21.01.2014, позивач вважає, що дії відповідача не відповідають у повній мірі критерію своєчасності. За таких обставин, позивач вважає, що застосування штрафних санкцій у розмірі 26032,38 грн. становить непропорційну міру щодо законної мети переслідування, у зв'язку з чим позивач вважає таке нарахування штрафних санкцій несумісним зі статтею 1 Протоколу 1 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Враховуючи зазначене, позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 15.09.2020 адміністративний позов було залишено без руху та встановлено строк позивачу для усунення її недоліків.
28.09.2020, ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також даною ухвалою визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду.
Ухвалою суду від 20.10.2020, клопотання представника відповідача про розгляд справи №540/2577/20 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволено. Справу №540/2577/20 ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання на 04 листопада 2020 року о 09:30 год.
В судовому засіданні, представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві. Просив оскаржуване рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позов від 19.10.2020, зазначивши наступне. Зокрема, посилаючись на Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.08.2010 №2464 -VІ, Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, позицію Верховного Суду викладену в постанові від 10.06.20220 по справі №820/1995/17, вважає, що прийняте ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 15.02.2020 №0054965105 відповідає критерію пропорційності (співмірності), розсудливості та своєчасності. Крім цього, зазначив, що підстави, розмір та строки застосування штрафної санкції і пені чітко визначено у національному законодавстві України, є сталими та зрозумілими для платників. Враховуючи викладене вважає, що оскаржуване рішення прийнято контролюючим органом відповідно до вимог чинного законодавства України, а підстави для його скасування відсутні. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємств ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець з 21.06.2002 та перебуває на обліку, як платник податків, у т.ч., як платник єдиного внеску в ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з 27.06.2002 року.
Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД є: 47.89 - роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.
04.09.2018, податковим органом сформовано Вимогу №Ф-1190-25 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску відповідно до якої, станом на 31.08.2018, за ОСОБА_1 рахується податковий борг по єдиному внеску в сумі 15509,75 грн.
Позивачем, зазначена недоїмка по ЄСВ була сплачена 05.09.2018, що підтверджується квитанцією №0.0.1125567962.1 на суму 14000,00 грн. та квитанції №0.0.1125572575.1 на суму 1600,00 грн.
15.02.2020, ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийнято рішення №0054965105 про застосування штрафних та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до ФОП ОСОБА_1 , а саме: застосовано штраф за період з 21.01.2014 до 21.10.2014 у сумі 502,26 грн. (штраф у розмірі 10% до 01.01.2015), за період з 21.01.2015 до 16.01.2020 у сумі 5613,94 грн. (штраф у розмірі 20% з 01.01.2015) та нараховано пеню у сумі 19916,18 грн. (у розмірі 0,1% суми недоїмки).
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування, сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.08.2010 № 2464.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 частини 8 статті 9 Закону України № 2464-VI ).
З облікової картки платника податків вбачається, що за позивачем рахувалася заборгованість по зобов'язанням зі сплати єдиного внеску станом на 31.08.2018 рік у сумі 15509,75 грн., які позивачем не були сплачені.
Оскільки за позивачем рахувалася недоїмка, контролюючим органом сформовано Вимогу № Ф-1190-25 від 04.09.2018 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску.
Згідно з вимогами частини 11, 12 статті 9 Закону України № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією “Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).
Так, положеннями пункту 1 Розділу VI Інструкції № 449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абз. 2 пунктом 2 Розділу VI Інструкції № 449).
Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України № 2464-VI (в редакції, що діяла до 01.01.2015) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Згідно з внесених змін до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України № 2464-VI (в редакції, що діяла з 01.01.2015) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. (частини 10, 13 статті 25 Закону України № 2464-VI).
15.02.2020, ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийнято рішення №0054965105 про застосування штрафних та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до ФОП ОСОБА_1 , а саме: застосовано штраф за період з 21.01.2014 до 21.10.2014 у сумі 502,26 грн. (штраф у розмірі 10% до 01.01.2015), за період з 21.01.2015 до 16.01.2020 у сумі 5613,94 грн. (штраф у розмірі 20% з 01.01.2015) та нараховано пеню у сумі 19916,18 грн. (у розмірі 0,1% суми недоїмки).
Відповідно до змісту частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тобто під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, мають перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам, у тому числі, чи прийняті вони обґрунтовано.
Аналогічні вимоги містяться й у рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 15 грудня 2004 року щодо судового оскарження адміністративних актів і в статті 255 Угоди про асоціацію між Україною й Європейським союзом прямо наголошується на необхідності судового контролю не лише за законністю визнання правопорушення, але й за пропорційністю (обґрунтованістю) накладеної за нього санкції.
Перевіривши матеріли справи, колегія суддів погоджується з висновком суду з приводу наявності в діях позивача формального складу правопорушення, проте не може погодитись із тим, що оспорюване рішення в частині накладення санкцій відповідає переліченим у статті 2 КАС України критеріям, зокрема, критерію пропорційності (співмірності), розсудливості, своєчасності.
Так, втручання у право власності повинно не лише переслідувати за фактами та у принципі “законну ціль” у “загальному інтересі”, але також має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між вжитими заходами та метою, яку прагнули досягти будь-якими заходами, застосованими державою, у тому числі заходами, спрямованими на здійснення контролю за користуванням майном фізичною особою. Ця вимога виражена у понятті “справедливий баланс”, який має бути встановлений між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Завдання досягти цього балансу відображено у структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції в цілому. У кожній справі, що стосується стверджуваного порушення цієї статті, Суд повинен, таким чином, встановити, чи було покладено на відповідну особу непропорційний та надмірний тягар внаслідок втручання держави (див. п.101 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Зеленчук і Цицюра проти України”, Заяви № 846/16 та № 1075/16 від 22 травня 2018 року).
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного суду від 07.04.2020 по справі № 916/2791/13, втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
З огляду на такі висновки Європейського суду з прав людини та Верховного суду, вбачається, що під час судового розгляду потрібно окремо оцінювати, наскільки застосування штрафу за несвоєчасну сплату ЄСВ узгоджується зі справедливим балансом, який має дотриманий між вимогами загального інтересу щодо застосування штрафних санкцій та вимогами захисту прав особи.
Так, суд враховує, що фактично сума штрафних санкцій (26032,38 грн.) перевищує суму основного боргу позивача зі сплати ЄСВ (15509,75 грн.), відтак застосування штрафних санкцій у такому розмірі порушує принципи розумності та справедливості.
Близьких за змістом висновків дійшов Верховний суд України у постанові від 4 вересня 2014 року (справа № 6-100цс14).
Щодо критерію своєчасності суд зауважує, що за змістом Вимоги № Ф-1190-25 від 04.09.2018, зобов'язання ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску виникли з 21.01.2014, та станом на 31.08.2018 за позивачем рахувалася недоїмка у сумі 15509,75 грн. Вказана заборгованість виникла в період з 21.01.2014 по 31.08.2018.
Слід звернути увагу, що позивачем, зазначена недоїмка по ЄСВ була сплачена 05.09.2018.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі "Рисовський проти України" підкреслено особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70).
Враховуючи, що рішення про нарахування суми штрафних санкцій датоване 15.02.2020 за період недоїмки, котра мала місце у період, починаючи з 21.01.2014, суд вважає, що дії відповідача не відповідають у повній мірі критерію своєчасності.
Окрім цього, при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам'ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є “практичними та ефективними”. Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації ( див. п.102 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Зеленчук і Цицюра проти України”, Заяви № 846/16 та № 1075/16 від 22 травня 2018 року)
Також, слід врахувати, що Європейський суд з прав людини у справі “Мамидакис проти Греції” (Case of Mamidakis v. Greece (Application no. 35533/04, 11 January 2007) визнав, що фінансове зобов'язання, яке виникло внаслідок сплати штрафу, за вчинення контрабанди відповідало національному законодавству та задовольняло вимогам суспільного інтересу, проте воно призвело до надмірного навантаження на відповідну особу та суттєво вплинуло на її фінансове становище. За таких обставин, навіть з огляду на обґрунтованість застосування відповідного заходу примусу, призначення штрафу завдало такого удару фінансовому становищу заявника, що воно становило непропорційну міру щодо законної мети переслідування, у зв'язку з чим Суд визнав таке стягнення несумісним зі ст. 1 Протоколу 1 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини .
Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що оспорюване рішення не узгоджується з критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України.
Невідповідність рішення суб'єкта владних повноважень переліченим саме в КАС України критеріям є підставою для визнання судом його протиправним, попри наявність в інших законодавчих актах альтернативного переліку ознак протиправності таких рішень. Встановлення такого переліку не впливає на юрисдикцію суду та не може вважатися легітимним дозволом ігнорувати відсутні в такому переліку вимоги законодавства.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд у постанові від 10.03. 2020, справа № 826/12108/18, номер рішення в ЄДРСРУ 88150089.
За практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа "Серков проти України", заява N 39766/05, пункт 43).
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного суду у постанові від 01.07.2020, справа № 260/81/19|11-118апп20.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Враховуючи вищезазначене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі № 0054965105 від 15.02.2020 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску.
З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, що є підставою для задоволення позову.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 194, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 43143201, просп. Ушакова, 75, м. Херсон, 73026) від 15.02.2020 № 0054965105, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за період з 21.01.2014 до 21.10.2014 у сумі 502,26 грн. (штраф у розмірі 10% до 01.01.2015), за період з 21.01.2015 до 16.01.2020 у сумі 5613,94 грн. (штраф у розмірі 20% з 01.01.2015) та нараховано пеню у сумі 19916,18 грн. (у розмірі 0,1% суми недоїмки) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 43143201, просп. Ушакова, 75, м. Херсон, 73026) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ), сплачений судовий збір у сумі 840,80 грн. (Вісімсот сорок вісім гривень 80 коп.).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 06 листопада 2020 р.
Суддя І.І. Войтович
кат. 111060000