Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
06 листопада 2020 року № 520/13823/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бадюкова Ю.В.,
при секретарі судового засідання - Андрущенко Д.В.,
за участі:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Матата Ю.І.,
розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (майдан Свободи, Держпром, 6 під., 10 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 34952393) про скасування постанови, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якому просить суд:
- скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Мирної Т.В. про стягнення виконавчого збору від 30.09.2019 р., винесену у межах виконавчого провадження №60179660.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною через те, що заходів примусового виконання рішення державним виконавцем не вчинялось та порушено процедуру її прийняття, не на наступний робочій день з дня повернення виконавчого документа стягувачу - 08.10.2020, а раніше - в день відкриття виконавчого провадження № 60179660 - 30.09.2020 року.
Позивач та його представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов в якому зазначив про його необґрунтованість та безпідставність, оскільки Закон України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік випадків коли виконавчий збір не стягується. У цьому виконавчому провадженні відсутні обставини, які би виключали стягнення з позивача суми виконавчого збору.
Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що 30.09.2020 року на підставі заяви стягувача ОСОБА_2 від 30.09.2020 року про примусове виконання рішення, державним виконавцем Шевченківського ВДВС міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області Мирною Т.В. відкрито виконавче провадження № 60179660 з виконання виконавчого листа № 638/13764/18 від 25.09.2019 р., виданого Дзержинським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу за договором позики у розмірі 1500000, 00 грн. (один мільйон п'ятсот тисяч гривень), а також в межах даного виконавчого провадження № 60179660 було прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 150000,00 грн.
05.10.2020 року стягувачем ОСОБА_2 до Шевченківського ВДВС було подано заяву про повернення йому виконавчого листа № 638/13764/18 від 25.09.2019 р., виданого Дзержинським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу за договором позики у розмірі 1500000, 00 грн. (один мільйон п'ятсот тисяч гривень).
07.10. 2020 року постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області Мирною Т.В. у виконавчому провадженні № 60179660 було повернуто виконавчий документ стягувану, яким останнім отримано 07.10.2020 року про що свідчить копія підпису ОСОБА_2 на копії постанови про повернення виконавчого документа від 07.10.2020 року.
Спірні правовідносини склались з приводу виконання рішення суду, а відтак при розв'язанні спору слід виходити з положень Закону України “Про виконавче провадження”, згідно з ст. 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Крім того, суд зазначає, що відповідно ч.1 ст.27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до ст.10 Закону заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Спір у цій справі виник у зв'язку з невизначеністю правового режиму застосування судами частини другої статті 27, якою передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів та частини третьої статті 40 Закону N 1404-VIII при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).
Так, положення частини третьої статті 40 Закону N 1404-VIII зобов'язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.
Натомість, як вказував суд вище, частина перша статті 27 Закону N 1404-VIII передбачає, що виконавчий збір за примусове виконання рішення, тобто державним виконавцем мають бути вжиті заходи його примусового виконання.
Крім того, пункт 22 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція) встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Виходячи зі змісту наведених вище норм ч. 1 ст. 27 Закону та Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак, законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.
Як установив суд у цій справі, з матеріалів виконавчого провадження N 60179660 убачається, що державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом № 638/13764/18 від 25.09.2019 р., виданого Дзержинським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу за договором позики у розмірі 1500000, 00 грн. (один мільйон п'ятсот тисяч гривень), а також державний виконавець не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому листі.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону N 1404-VIII.
Отже, позаяк за своїм змістом виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до виконання рішення, то, у разі їх не вчинення та не виконання рішення, стягнення у такому випадку з боржника є протиправним.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно приписів ч.ч. 1 та 2 ст. 77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За статтею 90 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи викладене вище в сукупності, суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень за правилами ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів юридичну правильність і фактичну обґрунтованість спірного рішення.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (майдан Свободи, Держпром, 6 під., 10 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 34952393) про скасування постанови - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Мирної Т.В. про стягнення виконавчого збору від 30.09.2019 р., винесену у межах виконавчого провадження № 60179660.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (майдан Свободи, Держпром, 6 під., 10 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 34952393).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та оголошено в судовому засіданні 06.11.2020 року.
Суддя Бадюков Ю.В.