Справа № 420/8409/20
05 листопада 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕДАНТА-АГРО» (вул. Приморська, буд. 6, м. Одеса, 65026) до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21а, м. Одеса, 65078) про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови в митному оформленні товарів, -
Ухвалою суду від 31.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі №420/8095/20 за позовом ТОВ «ВЕДАНТА-АГРО» до Одеської митниці Держмитслужби (далі Одеська митниця) про визнання протиправними і скасування рішень та карток відмови в митному оформленні товарів.
Роз'єднані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕДАНТА-АГРО», виділені в самостійне провадження позовні вимоги, зокрема, про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UА500500/2020/000011/1 від 07.07.2020р та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2020/01302.
Справи, які виділені в окремі провадження було передано на реєстрацію в автоматизованій системі документообігу суду та їх розподілу на загальних підставах у порядку ст. 31 КАС України.
Справі, яка виділена в окреме провадження, що була передана на реєстрацію в автоматизованій системі документообігу суду та їх розподілу на загальних підставах у порядку ст. 31 КАС України, а саме: про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів UА500500/2020/000011/1 від 07.07.2020 р та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2020/01302 - присвоєний № 420/8409/20 та передана на розгляд судді Катаєвій Е.В.
Ухвалою від 07.09.2020 року прийнято справу №420/8409/20 до провадження. Вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувані докази по справі. Роз'яснено, що сторонам, що подання заяв по суті справи (позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву) є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Позивач у позові зазначив, що 01.04.2020 між ТОВ «ВЕДАНТА-АГРО» та компанією «LC MOTORS» (Республіка Корея) укладено контракт №251430, відповідно до якого компанія LC MOTORS зобов'язалась поставити Позивачу на умовах CFR Україна, Чорноморськ, Одеса, Южне («Інкотермс-2010»), а Позивач відповідно зобов'язувався оплатити - товари (транспортні засоби) та прийняти їх у власність. Асортимент, кількість, ціна за одиницю, загальна сума, термі оплати та інші умови поставки товарів визначаються у специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного контракту.
04.07.2020 року ТОВ «ВЕДАНТА-АГРО» звернулось до Одеської митниці для митного оформлення (випуску) товару з МД №UA500500/2020/248641 від 04.07.2020 «Автомобіль з двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем), що був у використанні 1 шт. - Марка КІА; - Номер кузова (VIN) НОМЕР_1 ; - Модель CARNIVAL; - Робочий об'єм циліндрів 2199 cm3; - Рік виготовлення 2016 р; - Модельний рік виготовлення 2016 р.; - Колісна формула 4x2; - Номер двигуна нема даних; - Номер шасі нема даних; - Вид ТЗ легковий автомобіль; - Призначений для перевезення людей; - Загальна кількість місць для сидіння, включаючи місце водія 9; - Тип двигуна дизель; - Тип кузова мінівен; - Колір сірий; - Торговельна марка КІА; - Технічний стан - автомобіль має пошкодження: дефекти та подряпини ЛФП крила заднього лівого в нижній частині, порога лівого, дверей передніх лівих, капота. Деформація крила заднього лівого в нижній частині, порога лівого. Країна виробництва: Республіка Корея, KR. Вивантажено з контейнера TCKU6029487».
Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з МКУ з визначенням митної вартості товару за основним методом - за ціною контракту.
Позивач зазначив, що незважаючи на повну інформацію у поданих документах щодо митної вартості товару, ним для здійснення митного оформлення були подані додаткові документи, проте відповідачем ухвалені оскаржувані рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.4,5 ст. 58 МКУ. Відповідачем не було обґрунтовано в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості заявленої декларантом. Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, тощо.
З аналізу ч. 1 ст. 55 та частини 6 ст. 54 МКУ слідує, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є наявність у митного органу обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Позивач стверджує, що вказані у оскаржуваному рішенні підстави його прийняття є цілком необґрунтованими.
Зокрема, необґрунтованими є вимоги надання документів у підтвердження витрат на транспортування. Товари, за митним оформленням (випуском) яких звернулось ТОВ «ВЕДАНТА-АГРО», поставлявся на виконання умов контракту №251430 від 01.04.2020 за базисом поставки CFR (вартість і фрахт) «Інкотермс 2010», що повністю кореспондується з інформацією щодо умов поставки, яка зазначена у інвойсі.
Відповідно до змісту «Інкотермс 2010» Правил ICC (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати) для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі, CFR (cost and Freight) - «Вартість і фрахт» означає, що продавець зобов'язаний укласти договір, сплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до вказаного порту призначення, однак ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов'язки щодо митного очищення товару для експорту.
Враховуючи вказані положення, у розумінні «Інкотермс 2010» термін «Фрахт» включає в себе всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати по навантаженню товару на борт судна та будь-які збори в зв'язку з вивантаженням товару у порту призначення, які за умовами договору покладаються на продавця. Базис поставки не зобов'язує жодну із сторін здійснювати страхування товару, що поставляється від ризику випадкового знищення чи загибелі.
Отже, вищезазначена вимога митного органу суперечить ч.2 ст. 53 МКУ, на яку він посилається, та умовам поставки за контрактом, оскільки необхідність підтвердження витрат на транспортування та подача транспортних (перевізних) документів допускається лише у випадку якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.
Крім того, відповідач неправомірно посилається на вимоги наказу Мінфіну від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», адже зазначений наказ підлягає застосуванню лише у випадках подання декларації митної вартості та необхідності підтвердження відомостей, що в ній містяться. У спірних же правовідносинах декларація митної вартості не подавалася на підставі частин 5, 6 ст. 52 МКУ, відтак дія наказу не може поширюватися на ці відносини і, відповідно, такий наказ не може бути застосовано.
Таким чином, для цілей визначення митної вартості товарів, поставлених згідно умов контракту №251430 від 01.04.2020, такі складові митної вартості товару як витрати на транспортування не потребують додаткового підтвердження та подання додаткових документів, оскільки транспортні витрати вже включені продавцем до ціни імпортованих товарів.
Іншою підставою для прийняття оскаржуваного рішення відповідачем в оскаржуваному рішенні наведені положення ст.368 МКУ.
Позивач стверджує, що відповідач протиправно посилається та прагне застосувати до спірних правовідносин положення статті 368 МКУ про те, що при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Відповідач не врахував, що зазначена стаття міститься у розділі XII МК України, який регулює умови та порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами, а не юридичними особами. Позивач є юридичною особою, яка здійснює підприємницьку діяльність.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 05.11.2019 у справі №820/2147/16.
Відповідного обґрунтування митним органом зроблено не було. В оскаржуваному рішенні відповідач лише процитував норми МК України, однак не вказав, яким чином додатково витребувані ним документи, кореспондуються з тими сумнівами, що визначені митним органом, та які складові митної вартості товарів необхідно підтвердити.
Позивач зазначив, що він скористався своїм правом на для пришвидшення митного оформлення направив до митного органу копії експортної митної декларації країни відправлення, копії платіжних доручень в іноземній валюті, які підтверджують здійснення 100% передплати за імпортовані товари, та кореспондуються із відомостями щодо вартості товарів, визначених у специфікаціях до контракту від 01.04.2020 №251430.
Окрім того, за власним бажанням декларантом подано до митного органу додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів - витяги-підтвердження з історії участі в автомобільних аукціонах, в яких, зокрема, визначено характеристику імпортованого транспортного засобу та вартість за яку експортер придбав автомобіль на аукціоні в Республіці Корея.
Страхування товару не здійснювалось, оскільки це не передбачено умовами договору та поставки, а тому відповідні документи декларант надати до митного оформлення не міг.
Позивач також звернув увагу, що згідно з вимогами ч.6 ст. 53 МКУ забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Проте в оскаржуваному рішення таки вимоги наявні, зокрема, відповідач додатково витребував у декларанта банківські платіжні документи, які стосуються сплати перевезення, транспортно-експедиторських та інших послуг за межами митної території України; калькуляцію транспортних витрат за межами митної території України з урахуванням вартості фрахту, вартості інших складових вартості транспортування транспортного засобу, що декларується, у тому числі територією країни експортера; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, чим грубо порушив права та охоронювані законом інтереси ТОВ «ВЕДАНТА-АГРО».
Посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на відсутність у коносаментах інформації щодо умов сплати фрахту «Collect» чи «Prepaid», що може вплинути на митну вартість товарів, суперечить фактичним обставинам справи та положенням законодавства, оскільки поставка товарів здійснювалася за умовами CFR, а отже сплата фрахту покладена на продавця (відправника) та вже включена у фактурну (контракту) вартість. А тому не потребує додаткового підтвердження.
Згідно за ст.ст. 133,137 Кодексу торговельного мореплавства агент перевізника зобов'язаний видати відправнику коносамент, який є доказом прийому перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті. Позивачу не може ставитися в вину відсутність певної інформації у коносаментах, оскільки коносамент видається перевізником відправнику на основі укладеного між ними договору та всі відмітки чи написи у ньому робляться перевізником, з яким у Позивача відсутні будь-які взаємовідносини. Крім того. відсутність певних відміток в коносаментах, жодним чином не впливає і не може впливати на рівень митної вартості товарів, що свідчить про безпідставність та протиправність оскаржуваних рішень відповідача щодо неточності умов поставки товару, зазначених у різних частинах інвойсів.
Відповідач вказує, що у інвойсі у прикінцевій частині зазначено «Проплата» якщо вона застосовується повинна прямо та безперечно означати доставку транспортного засобу в порт Одеса (Україна) на умовах DAT - ІНКОТЕРМС 2020, що суперечить даним у інвойсі, зазначеним у графі «Умови поставки»- CFR Odessa Ukraine.
Позивач вважає, що не можуть бути прийнятими до уваги у якості підстав для коригування митної вартості товарів та прийняття оскаржуваних рішень посилання відповідача на невідповідність умов поставки товару, зазначених у різних частинах (графах) інвойсів, з, оскільки згідно пункту 4.1 контракту від 01.04.2020 №251430, який є основним документом, що регулює відносини продавця і покупця та визначає умови поставки товарів, Продавець поставляє Покупцю Товар на умовах CFR Україна, Чорноморськ, Одеса, Южний (Інкотермс-2010).
Визначені у графах «умови поставки» та «умови поставки до порту Одеси» основної частини інвойсу відповідають умовам поставки, визначеним контрактом від 01.04.2020 №251430 - CFR.
Окрім зазначених контракту та інвойсів, поставка товарів на умовах CFR підтверджується відомостями граф 38, 46, 49 експортних митних декларацій країни відправлення Таким чином, посилання відповідача на невідповідність умов поставки товару, зазначених у різних частинах (графах) інвойсів не може бути визнано розбіжністю, підставою для сумнівів чи коригування митної вартості, адже, усувається за допомогою решти поданих до митного органу товаросупровідних документів.
На думку позивача додаткові прикінцеві написи на інвойсах є очевидно технічними описками, оскільки жодним чином не стосуються поставки імпортованих товарів (містять інші умови поставки (DAT) та регулюються редакцією Інкотермс-2020), що свідчить лише про неуважність працівників продавця при виставленні рахунків та застосування шаблону рахунку з іншими контрагентами.
Разом з тим, надані до митного оформлення інвойси відповідають за формою та змістом уніфікованому рахунку-фактурі, що визначений Рекомендацією №6 Європейської економічної комісії ООН «Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі» (ECE/TRADE/148) (Женева, вересень 1983 року). А додаткові прикінцеві написи взагалі не входять до структури відповідного документу згідно зазначеної Рекомендації.
На думку позивача, невідповідність умов поставки товару, зазначених у різних частинах (графах) інвойсів, не можуть бути визнані розбіжностями, підставами для сумнівів чи коригування митної вартості товарів, оскільки не стосуються числових значень, що могли б вплинути на ту чи іншу складову митної вартості товарів, а також не виключали можливості перевірки митним органом числових значень заявленої митної вартості товарів.
Неспроможними є обґрунтування для прийняття рішення про корегування митної вартості товару недотримання на думку відповідача умов передплати.
Відповідно до оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів UА500500/2020/000011/1 відповідач вказує на те, що згідно умов специфікації оплата за товар має бути здійснена до моменту прибуття товару на територію України, проте дати платіжних доручень співпадають з відмітками митного органу на коносаментах, тобто умови передплати не додержано.
Між тим, згідно з п.2 специфікації оплата здійснюється до моменту прибуття товару на митну територію України в розмірі 100% від загальної вартості. На виконання умов контракту від 01.04.2020 №251430 та специфікації здійснено 100% передплату товарів, що підтверджується платіжними дорученнями.
Так, передплата за поставку товарів була здійснена позивачем до моменту прибуття товару на митну територію України, до подання МД на товари, до моменту митного оформлення та до випуску товарів у вільний обіг на митну територію України. Дати платіжних документів та відмітки митного органу датуються одним днем, однак, зазначене свідчить лише про вчинення двох дій в один календарний день і аж ніяк не про недотримання позивачем умов передплати, як це самовільно трактується відповідачем.
Контракт чи специфікації до нього не містять жодних застережень щодо неможливості проведення оплати в один день із днем прибуття на митну територію України.
Позивач також наголошує, що жодних письмових консультацій між митним органом та Позивачем щодо методу визначення митної вартості товарів не проводилося, Відповідач лише констатував обраний ним метод вже у самих рішеннях про коригування митної вартості товарів.
Більш того, позивач звертає увагу на вибірковість дій відповідача при здійсненні митного оформлення товарів за контрактом від 01.04.2020 №251430 та прийнятті рішень про коригування митної вартості товарів, оскільки ТОВ «ВЕДАНТА-АГРО» звернулось до відповідача за митним оформленням тридцяти двох транспортних засобів за трьома специфікаціями до контракту від 01.04.2020 №251430 з відповідними ідентичними комплектами товаросупровідних документів. Відповідач по вісімнадцяті з тридцяти двох прийняв рішення про корегування митної вартості, решту транспортних засобів заявлено до митного оформлення та оформлено митним органом у вільний обіг за методом визначення митної вартості - за ціною контракту з ідентичними пакетами
Позивач вважає, що зазначені обставини свідчать про намагання митного органу безпідставно та штучним шляхом підвищити митну вартість певних товарів Позивача, що суперечить вимогам законодавства та свідчить про протиправність дій та рішень відповідача. Оскільки, якби такі розбіжності чи сумніви дійсно мали місце, то вони стосувалися б усіх без виключення товарів, заявлених до митного оформлення, адже воно здійснювалося за одним контрактом та ідентичними товаросупровідними документами відповідно.
Крім того, відповідачем порушені вимоги ст.ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів Відповідачем митну вартість товарів за МД №UА500500/2020/248641 від 04.07.2020 скориговано до рівня 8000 дол. США та, відповідно, збільшено суми митних платежів, які підлягають сплаті при митному оформленні товару, мито - на 6271,74 грн та ПДВ - на 13797,83 грн.
Згідно з пунктом 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Митним органом не обґрунтовано мотиви та підстави з яких надано перевагу інформації з баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, перед чинними висновками експертних досліджень та інших товаросупровідних документах, які складено відповідно до вимог законодавства, та інших документів, наданих до митного оформлення.
Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню, як таки, що не відповідають вимогам статті 55 МК України та пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, оскільки не містять обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.
Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що відповідно до ч.1 ст. 54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, а декларант згідно з ч.1 ст.53 МКУ одночасно з митною декларацією подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів визначений у ч.2 ст. 53 МКУ.
За обставинами справи для підтвердження митної вартості товарів до Одеської митниці декларантом ТОВ «ВЕДАНТО-АГРО» було подано митну декларацію типу ІМ 40 на товар «автомобіль з двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення(дизелем), що був у використанні 1 шт. Марка КІА, модель КЗ, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 ...», яку прийнято до митного оформлення за № UA500500/2020/248641 від 04.07.2020.
Митна вартість товару заявлена за ціною договору щодо товару, який імпортується (вартість операції) на умовах поставки CFR UA Одеса.
Разом із митними декларацією для підтвердження митної вартості товару були надані: зовнішньоекономічний договір, інвойс, копія митної декларації країни відправлення, висновок про вартісні характеристики товару, банківський платіжний документ.
Наказом ДФС від 11.09.2015 №689 затверджені Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (далі - Методичні рекомендації №689).
Пунктом 8 розділу 2 вказаних Методичних рекомендацій передбачено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин 3,4 ст.53 здійснює запит додаткових документів. У випадках передбачених ч.6 ст. 54 Кодексу та ч.1 ст. 55 Кодексу посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, рішення про коригування митної вартості товарів.
Під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ та Наказу Мінфіну від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: 1. рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; 2. банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; 3. калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту; - згідно частини 2 статті 53 МКУ, якщо рахунок сплачено, декларантом для підтвердження митної вартості подаються банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - згідно статті 368 МКУ при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Таким чином, згідно частини 6 статті 54 МКУ, не подані основні документи, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість.
На підставі ч.3 ст.53 МКУ декларанту направлена вимога про надання додаткових документів.
Наданими декларантом документами не були усунуті розбіжності щодо визначення митної вартості товару.
Представник відповідача у відзиві наводить мотиви неможливості застосування інших методів визначення митної вартості товару ніж шостий.
Представник відповідача зазначив, за результатом проведених консультації між органом доходів і зборів та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - резервний, про що зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів.
Таким чином, Одеська митниця Держмитслужби, під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та прийняття оскаржуваних рішень діяла у відповідності до вимог законів їх нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Справу розглянуто у письмовому провадженні.
Судом встановлено, що ТОВ «ВЕДАНТА-АГРО» зареєстрована 30.06.2016року, основний вид діяльності код 45.11 торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами.
В ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності 01.04.2020 року позивачем (покупець) укладений з компанією «LC MOTORS» (Республіка Корея) (продавець) зовнішньоекономічний контракт №251430, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти від продавця транспортні засоби (надалі Товар). Згідно з п.1.2 Контракту щодо предмету контракту асортимент,кількість ціна за одиницю, загальна сума, термін оплати та інші умови поставки Товару визначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Контракту Пунктом 4.1 Контракту визначено, що продавець постачає покупцю товарна умовах CFR Україна, Чорноморськ, Одеса, Южне («Інкотермс-2010») .
12.05.2020 року сторонами договору підписана Специфікація №120520 на поставку партії Товару, у тому числі на Автомобіль, що був у використанні 1 шт. Марка - КІА, модель КЗ, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , вартість 5688дол. США.
Відповідно до зазначеного договору та Специфікації в Україну прибула партія товару.
04.07.2020 року ТОВ «ВЕДАНТА-АГРО» звернулось до Одеської митниці для митного оформлення (випуску) товару з МД №UA500500/2020/248641 від 04.07.2020 «Автомобіль з двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем), що був у використанні 1 шт. - Марка КІА; - Номер кузова (VIN) НОМЕР_1 ; - Модель CARNIVAL; - Робочий об'єм циліндрів 2199 cm3; - Рік виготовлення 2016 р.; - Модельний рік виготовлення 2016 р.; - Колісна формула 4x2; - Номер двигуна нема даних; - Номер шасі нема даних; - Вид ТЗ легковий автомобіль; - Призначений для перевезення людей; - Загальна кількість місць для сидіння, включаючи місце водія 9; - Тип двигуна дизель; - Тип кузова мінівен; - Колір сірий; - Торговельна марка КІА; - Технічний стан - автомобіль має пошкодження: дефекти та подряпини ЛФП крила заднього лівого в нижній частині, порога лівого, дверей передніх лівих, капота. Деформація крила заднього лівого в нижній частині, порога лівого. Країна виробництва: Республіка Корея, KR. Вивантажено з контейнера TCKU6029487».
Митну вартість товару визначено за першим методом - за ціною договору.
З метою підтвердження заявленої митної вартості товару та методу її визначення за МД №UА500500/2020/248641 від 04.07.2020 на виконання вимог статті 53 МК України декларантом було подано копії наступних документів: контракт №251430 від 01.04.2020; специфікація від 12.05.2020; інвойс та пакувальний лист від 12.05.2020 №ІІА-221227; домашній коносамент від 17.05.2020 №221227; лінійний коносамент від 17.05.2020 №М350061783; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 04.05.2020 №2828- 202005-000144; висновок від 02.07.2020 №1395-Е/20 експертного авто товарознавчого дослідження; довідка про відповідність рівню екологічних вимог від 30.06.2020 №52887- Д; акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 01.07.2020; наряд від 25.06.2020 №176/1.
Відповідно до поданих товаросупровідних документів митну вартість заявлено на рівні 5688 дол. США.
Проте відповідачем прийняте рішення про корегування митної вартості товарів № UА500500/2020/000011/1 від 07.07.2020р та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500500/2020/01302.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 07.07.2020 року зазначено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей підтверджуючих числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ та Наказу Мінфіну від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: 1. рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; 2.банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно - експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; 3.калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту; - згідно частини 2 статті 53 МКУ, якщо рахунок сплачено, декларантом для підтвердження митної вартості подаються банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - згідно статті 368 МКУ при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Таким чином, згідно частини 6 статті 54 МКУ, не подані основні документи, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість.
В рішенні вказано, що позивачу запропоновано надати додаткові документи.
Декларант надав додаткові документи. В оскаржуваному рішенні зазначено, що вказані документи не були переведені на українську мову, були недостатніми для визначення митної вартості автомобіля.
Одеська митниця при прийняті Рішення про коригування митної вартості товарів визначила їх митну вартість резервним методом, із застосуванням рівня митної вартості оформлених товарів, митне оформлення яких вже здійснено, проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлена митна вартість 8000дол США (митна декларація №UА500500/2020/232360 від 06.05.2020 року)
Позивачу, як декларанту роз'яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням права на його оскарження, а також права на випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п.23,24 ст.4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.
Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (розбіжності у документах, ознаки підробки документів, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 07.07.2020 року зазначено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей підтверджуючих числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Проте жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей підтверджуючих числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари відповідачем не надано.
В договорі, декларації, Інвойсі, які є основними документами, не міститься жодних розбіжностей щодо митної вартості товару.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про неспроможність твердження відповідача, про відсутність всіх відомостей підтверджуючих числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зокрема, в оскаржуваному рішенні зазначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ та Наказу Мінфіну від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Між тим, представник відповідача у відзиві жодним чином не спростував доводи позивача, що умови поставки товару, зазначені у Контракті №251430 від 01.04.2020, а саме CFR (вартість і фрахт) «Інкотермс 2010» виключають необхідність підтвердження витрат на транспортування, оскільки умови поставки CFR (cost and Freight) - «Вартість і фрахт» означає, що продавець зобов'язаний укласти договір, сплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до вказаного порту призначення, однак ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов'язки щодо митного очищення товару для експорту. Термін «Фрахт» включає в себе всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати по навантаженню товару на борт судна та будь-які збори в зв'язку з вивантаженням товару у порту призначення, які за умовами договору покладаються на продавця. Базис поставки не зобов'язує жодну із сторін здійснювати страхування товару, що поставляється від ризику випадкового знищення чи загибелі.
Також підставою для витребування додаткових документів в оскаржуваному рішенні зазначені положення ст.368 МКУ відповідно до якої при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Представником відповідача у відзиві не спростував твердження позивача, що вказана норма не може застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки регулює умови та порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами - фізичними особами, а не юридичними особами.
Позивач вважав, що у відповідача відсутні підстави для витребування додаткових документів, оскільки митна вартість автомобіля за ціною контракту чітко визначена та підтверджена наданими документами, проте намагаючись здійснити митне оформлення товару без затримки надав наявні у нього додаткові документи.
Позивач направив до митного органу копії експортної митної декларації країни відправлення, копії платіжних доручень в іноземній валюті, які підтверджують здійснення 100% передплати за імпортовані товари, та кореспондуються із відомостями щодо вартості товарів, визначених у специфікаціях до контракту від 01.04.2020 №251430.
Проте це стало підставою для визначення в оскаржуваному рішення додаткових мотивів не здійснення митного оформлення автомобіля, з посиланням на відсутність переводу на українську мову декларації відправника, відсутність у коносаментах інформації щодо умов сплати фрахту «Collect» чи «Prepaid», незважаючи на те, що умови сплати фрахту «Collect» чи «Prepaid» ніяким чином не спливають на митну вартість Товару, оскільки поставка товарів здійснювалася за умовами CFR, тобто сплата фрахту покладена на продавця (відправника) та вже включена у фактурну (контракту) вартість.
Недоліки в платіжних документах не можуть бути підставою для корегування митної вартості товару, враховуючи наявність основних документів, які свідчать про митну вартість товару.
Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18, зазначив, що чинним законодавством не встановлено обов'язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.
Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.
Надаючи оцінку умовами поставки та умовами оплати (до виставлення інвойсу), суди виходили з того, що обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
При цьому суд враховує, що позивач з метою об'єктивної оцінки щодо митної вартості товару провів експертне дослідження автомобілю, якій був оцінений з урахуванням наявного пошкодження у 4996,15дол США, тоді як позивач згідно визначення митної вартості за ціною контракту вказав 5688дол США, тобто вище ринкової ціни.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем надані всі документи, які встановлені ч.2 ст.53 МКУ, , що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.
Водночас приписи МКУ зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено наявність законних підстав для витребування додаткових документів у позивача.
Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03. 2020 року по справі №808/4127/15
МК України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.
Суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що відповідачем не встановлено наявності жодного застереження, визначеного у ч.2 ст.58 МК України, що виключають можливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів.
Згідно ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частинами 3,6 цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 статті 57 МКУ встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.
Відповідно до п.2,4 ст.55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МКУ.
Згідно з оскаржуваним рішенням про корегування митної вартості товару єдиною підставою для корегування митної вартості товару слугувала інформація з електронної бази даних ЄАІС ДФС України щодо митного оформлення схожих товарів з вищим рівнем митної вартості.
Оцінюючи вказане рішення відповідача суд вважає за необхідне застосувати правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).
У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.
Такі докази не містяться і в матеріалах даної справи.
Суд ухвалою від 07.09.2020 року витребував у відповідача належним чином завірену копію митної декларації №UА500500/2020/232360 від 06.05.2020 року , на яку наявне посилання в оскаржуваному рішенні як на підставу визначення нової митної вартості, а також відомості з належними доказами щодо відбувалось чи ні корегування митної вартості товару по вказаній митній декларації. Проте вказані докази відповідачем суб'єктом владних повноважень не надані, тобто не доведено правомірність застосування митної вартості товару позивача за ціною у вказаній декларації (не зазначено який саме товар поставлявся, умови поставки тощо).
Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Дослідивши надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення про корегування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, в митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та витребуванні додаткових документів щодо митної вартості товарів Одеською митницею не дотримано вимог законодавства, оскільки фактично жодної з підстав, які надають митному органу відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ право вимагати від декларанта додаткових документів, митним органом не встановлено.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 72, 73, 75, 76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що Верховним Судом у постанові від 18.02.2020 року по справа №320/3053/19 сформований правовий висновок, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, лише в сукупності позбавляють позивача права оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов'язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару. Відповідно, скасування зазначених актів митного органу є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити Товар за заявленою ним митною вартістю, що вказує на те, що це є однією позовною вимогою.
Суд вважає, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 2102,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,7,9,12,13, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕДАНТА-АГРО» (вул. Приморська, буд. 6, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 40611066) до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови в митному оформленні товарів - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2020/000011/1 від 07.07.2020 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2020/01302.
Стягнути з Одеської Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕДАНТА-АГРО» судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва
.