Справа № 420/1653/20
05 листопада 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення про розмір призначеної пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести розрахунок пенсії, починаючи з 06.12.2017 року у розмірі відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосувавши відомий розмір заробітної плати позивачки, коефіцієнти її заробітної плати та стажу, показник середньої заробітної плати за 2016-2017 роки, в розмірі 5377,90 грн., з проведенням розрахунку відповідно до вимог діючого законодавства та щоквартального підвищення розміру пенсії, починаючи з 06.12.2017 року, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно нараховані суми, починаючи з 06.12.2017 року до їх фактичної виплати, з дотриманням норм Закону про те, що пенсія позивачки не може бути меншою за мінімум, встановлений Законом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданий 29.12.2014 року органом 2ISR. Трудовий стаж позивачки складає більш ніж 25 років.
Позивач вказала, що відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.07.2018 року по справі № 815/2615/18, Центральне об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зобов'язано призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з дати її звернення із заявою про призначення пенсії за віком, тобто з 06.12.2017 року.
На виконання рішення суду, якими було визнано право позивачки на призначення пенсії з 06.12.2017 року, відповідно до яких відповідач був зобов'язаний призначити та виплачувати пенсію позивачці, Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області поновило виплату пенсії позивачці з 06.12.2017 року в розмірі 1497,00 грн. на місяць та з 01.01.2019 року - 1638,00 грн. на місяць.
Позивачка не погоджується з розрахунками нарахованої їй пенсії, вважає їх невірними та помилковими та звернулася з цим позовом до суду за захистом та відновленням її порушеного права та законного інтересу на належний їй розмір пенсійних виплат.
Ухвалою судді від 03.03.2020 року відкрито загальне позовне провадження у вказаній справі та призначено підготовче засідання на 02 квітня 2020 року о 10:00 год.
Ухвалою від 03.03.2020 року у відповідача витребувано матеріали пенсійної справи позивача.
Ухвалою від 02.04.2020 року встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання решти заяв по суті справи. Продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 05 травня 2020 року на 10.00 год.
Ухвалою від 25.05.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зупинення провадження до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів. Відкладено підготовче засідання на 11 червня 2020 року на 09:30 год.
Ухвалою від 11.06.2020 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 23 липня 2020 року о 15 год. 00 хв.
Судове засідання 23.07.2020 року перенесене на 13.08.2020 року на 15:00 год. у зв'язку із знаходженням судді-доповідача по справі у відпустці.
У судове засідання, призначене на 13.08.2020 року на 15.00 год., сторони не з'явилися.
31.07.2020 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач про причини неявки суд не повідомив.
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.
23.03.2020 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що згідно п.1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Відповідач вказав, що страховий стаж позивача складає 30 років, розмір пенсії з 26.02.2020 року складає 2000 грн. Пенсія позивача призначена на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.07.2018 року по справі №815/2615/18, розрахована на підставі документів, наявних в пенсійній справі, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо компенсації втрати частини доходів відповідач зазначив, що спірні виплати пенсії позивачу нараховані не були, оскільки було порушено питання про право на такі виплати. Компенсація на підставі статті 2 Закону №2050-ІІІ була б можливою, якби пенсія була нарахована і не виплачена. Враховуючи те, що між позивачем та Управлінням мав місце спір про право на перерахунок пенсії, а отже, цей дохід мав бути нарахований тільки після ухвалення судом відповідного рішення, а також те, що Управління не порушило строків виконання такого рішення, передбачених зазначеною статтею Закону №2050-ІІІ, підстав для виплати позивачу компенсації втрати частини доходів немає.
На думку відповідача, оскільки доходи, в даному випадку пенсія, виплачуються вчасно, без затримки, підстав для виплати компенсації немає.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон номер НОМЕР_2 (а.с. 22-38).
ОСОБА_1 в Україні набула трудовий стаж більше 25 років, що підтверджується копією трудової книжки, виданої 02.04.1980 року (а.с. 40-48).
20.05.1996 року позивач виїхала з України на постійне проживання в державу Ізраїль, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль.
06 грудня 2017 року ОСОБА_1 через свого представника, який діяв на підставі нотаріальної довіреності, звернулася до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Одеси (уповноважений територіальний орган Пенсійного фонду України, що має розглянути заяву позивача про призначення пенсії згідно листа ПФУ № 18903/З-11 від 21.11.2017 року) із нотаріально посвідченою та апостильованою заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 122).
За результатом розгляду поданої позивачем заяви щодо призначення пенсії за віком, відповідачем прийнято рішення № 9981 від 18.12.2017 року про відмову у призначені пенсії.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивачка оскаржила його до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.07.2018 року по справі №815/2615/18 позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання рішення неправомірним, зобов'язання призначити та виплатити пенсію задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №9981 про відмову у призначенні пенсії від 18.12.2017 року. Зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з дати її звернення із заявою про призначення пенсії за віком, тобто з 06.12.2017 року (а.с. 54-61).
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області поновило виплату пенсії позивачці з 06.12.2017 року в розмірі 1373,00 грн. на місяць, з 01.01.2019 року - 1638,00 грн. на місяць, з 01.01.2020 року - 2000 грн. на місяць.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно ст.25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс = См * Вс / (100% * 12), де:
Кс - коефіцієнт страхового стажу;
См - сума місяців страхового стажу;
Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом десятим частини третьої статті 24 цього Закону, - 0,85.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.27 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях;
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлено статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами, в редакції, чинній на дату, з якої позивачу призначено пенсію (06.12.2017 року).
Згідно ч.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній станом на 06.12.2017р.), для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8 і 9 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.
Відповідно до ч.2 ст.40 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній станом на 06.12.2017р.), заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс * (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою:
Кз = Зв : Зс, де:
Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи;
Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.
Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою:
Зв = З + Зд, де:
Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);
З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу). У разі якщо сума страхових внесків, сплачена виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), для обчислення пенсії враховується розмір мінімальної заробітної плати;
Зд - сума заробітної плати (доходу) або з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу) або з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, і яка визначається за формулою:
Зд = Д:Т*100%, де:
Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону, або додаткових сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати;
Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.
У разі подання застрахованою особою для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату (дохід) за період до 1 січня 1992 року при визначенні коефіцієнта заробітної плати (доходу) середня заробітна плата за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою заробітною платою (доходом) в Україні, з якої сплачено страхові внески, відповідного року (кварталу).
У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.
При обчисленні коефіцієнта заробітної плати (доходу) за періоди сплати страхових внесків за застрахованих осіб, зазначених у пунктах 7, 8 і 9 статті 11 цього Закону та за періоди, які включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, враховується мінімальний розмір заробітної плати.
Питання індексації та перерахунку пенсії позивача регулюються частинами 2 та 3 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які не зазнавали змін в період з 06.12.2017 року (часу, з якого позивачу призначена пенсія) до даного часу.
Відповідно до ч.2 ст.42 вказаного Закону для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Згідно частини 3 статті 42 Закону тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
Згідно ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Суд бере до уваги доводи позивача про те, що відповідач при призначенні пенсії не врахував надані нею довідку про заробітну плату № 162/1 від 10.06.2013 року за період роботи з 1978 по 1982 р.р., видану ВАТ "ПРЕСМАШ", згідно якої довідка видана на підставі особових рахунків за 1978-1982 роки, та на всі виплати нараховані страхові внески до Пенсійного фонду України (страхові внески); та довідку № 162/2 від 10.06.2013 року, видану ВАТ "ПРЕСМАШ", згідно якої довідка № 162/1 від 10.06.2013р. видана згідно з первинними документами, платіжними відомостями, особовими рахунками (а.с.50, 51).
Тому суд погоджується з посиланням позивача на те, що в порушення ст.ст.25, 27 та ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідачем не враховані при обчисленні пенсії ОСОБА_1 показники заробітної плати позивачки та не розрахований коефіцієнт її заробітної плати та коефіцієнт стажу, що підтверджується матеріалами пенсійної справи позивача.
Згідно матеріалів пенсійної справи відповідач безпідставно зазначає в розрахунках «Коефіцієнт стажу - 0», адже в протоколі/ розпорядженні щодо призначення/ перерахунку пенсії зазначено, що загальний страховий стаж позивачки складає 25 років, 2 місяці, 23 дні, що також підтверджується трудовою книжкою позивача.
Отже, враховуючи той факт, що заробітна плата та коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є основними складовими розміру пенсії за віком, зазначення в цих даних « 0» є неправомірним.
За таких обставин, призначена позивачу з 06.12.2017 року пенсія за віком підлягає розрахунку у розмірі, відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням відомого розміру заробітної плати позивача, коефіцієнтів її заробітної плати та стажу.
Разом з тим, суд вважає безпідставними та не враховує доводи позивача про те, що відповідачем має бути застосований показник середньої заробітної плати за 2016-2017 роки на підставі абз4 ч.2 ст.40 Закону, яким передбачено, що тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.
Як вже зазначено судом вище, пенсія призначена позивачу з 06.12.2017 року, а тому пенсія має бути розрахована станом саме на цю дату, з урахуванням приписів абз.4 ч.2 ст.40 Закону, згідно якого показник Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Тобто, середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, для розрахунку пенсії позивача має враховуватися за період 2014-2016 роки.
Тому в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача застосувати при розрахунку пенсії ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати за 2016-2017 роки в розмірі 5377,90 грн слід відмовити.
Відповідно до абзаців 1, 2 частини 1 ст.2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Згідно з частиною 5 ст.2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, вказана норма Закону в питаннях індексації пенсій відсилає до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», частинами 2 та 3 ст.42 якого, що наведені судом вище, передбачено порядок такої індексації шляхом проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
При цьому, частина 3 ст.42 Закону пов'язує зі збільшенням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також зі збільшенням розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 28 цього Закону, тобто мінімального розміру пенсії за віком.
Тому суд вважає обгрунтованими доводи позивача про те, що розмір пенсії позивача не може бути меншим за мінімум, встановлений законом, тобто мінімального розміру пенсії за віком.
Разом з тим, вимога позивача щодо зобов'язання відповідача провести щоквартальні підвищення розміру пенсії позивача, на думку суду, задоволенню не підлягає, оскільки такі підвищення стосуються перерахунку мінімальної пенсії за віком згідно приписів ч.3 ст.42 Закону, у той час як позивач стверджує, що їй протиправно було призначено пенсію в мінімальному розмірі через незастосування приписів ст.ст.25, 27 ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Тому в цій частині вимога позивача підлягає задоволенню шляхом зобов'язання відповідача провести індексацію та перерахунок пенсії відповідно до приписів ч.ч.2, 3 ст.42 Закону.
Стосовно вимоги позивача про компенсацію втрати частини доходів на усі несвоєчасно нараховані суми пенсії суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
З наведених положень ст.2 Закону вбачається, що компенсації втрати частини доходів підлягають нараховані, але не виплачені своєчасно доходи.
Тому суд погоджується з доводами відповідача про те, що спірні виплати пенсії позивачу нараховані не були, оскільки позивачем було порушено питання про право на такі виплати, а тому підстав для виплати позивачу компенсації втрати частини доходів немає.
За викладених обставин, у задоволенні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача провести розрахунок пенсії позивача з проведенням компенсації втрати частини доходів на усі несвоєчасно нараховані суми - слід відмовити.
Також суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про розмір призначеної позивачу пенсії, оскільки ані дати, а ні номера такого рішення позивач не навів, і з матеріалів пенсійної справи позивача не вбачається, що відповідачем з цього питання приймалося конкретне рішення, як суб'єктом владних повноважень. Тому дана вимога, на думку суду, не є ефективним способом захисту порушеного права позивача.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, та необхідність належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за можливе, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, виходячи за межі позовних вимог, визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення розрахунку пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 06.12.2017 року у розмірі відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки саме в такий спосіб можливий ефективний захист прав позивача, а також зобов'язати відповідача провести розрахунок пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 06.12.2017 року, у розмірі відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням розміру заробітної плати згідно довідки № 162/1 від 10.06.2013р., виданої ВАТ "ПРЕСМАШ", коефіцієнтів її заробітної плати та стажу, показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, з проведенням індексації та перерахунку пенсії відповідно до ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, ст.ст. 241-246, 291, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення розрахунку пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 06.12.2017 року, у розмірі відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести розрахунок пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 06.12.2017 року, у розмірі відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням розміру заробітної плати згідно довідки № 162/1 від 10.06.2013р., виданої ВАТ "ПРЕСМАШ", коефіцієнтів її заробітної плати та стажу, показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, з проведенням індексації та перерахунку пенсії відповідно до ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У задоволенні решти позову ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасною подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Андрухів