05 листопада 2020 року Справа № 280/5308/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 65, ЄДРПОУ 38625593)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про застосування заходів реагування, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач), в якому позивач просить суд: застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівель та приміщень у яких здійснює господарську діяльність Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 повністю зупинити експлуатацію будівель і приміщень за вказаною адресою, окрім робіт пов'язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, до повного усунення цих порушень, що повинно бути встановлено на підставі перевірки Головним управлінням ДСНС України у Запорізькій області.
Ухвалою суду від 10 серпня 2020 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, а справу призначено до розгляду на 07 вересня 2020 року.
Ухвалою суду від 07 вересня 2020 року відкладено розгляд адміністративної справи №280/5308/20 та призначено наступне судове засідання на 28 вересня 2020 року.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що в ході перевірки позивачем встановлено, що об'єкт, де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 - будівлі, споруди, приміщення та територія бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 , експлуатується з порушеннями норм цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, через що позивач змушений звернутися до суду з позовною заявою про застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації.
В позовній заяві позивач просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі від 10 серпня 2020 року та ухвала про відкладення розгляду справи від 07 вересня 2020 року направлялись секретарем судового засідання на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження ФОП ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 .
Проте, до суду повертались конверти із довідкою, в якій зазначено причину повернення «адресат відсутній за вказано адресою».
Також, жодних заяв або клопотань від відповідача до суду не надходило.
На підставі частини четвертої статті 229 КАС України, разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
Якимівським РС Головного управління ДСНС України у Запорізькій області в період з 24 червня по 25 червня 2020 року проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 , за наслідками якої було складено акт № 75 від 25 червня 2020 року.
В ході перевірки позивачем встановлено, що об'єкт де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 - будівлі, споруди, приміщення та територія бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 , експлуатується з порушеннями норм цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, а саме:
- Для працівників охорони (сторожів), не розроблено інструкцію, в якій необхідно визначити їхні обов'язки щодо контролю за додержанням протипожежного режиму, огляду території і приміщень, порядок дій в разі виявлення пожежі, спрацювання систем протипожежного захисту, а також указати, хто з посадових осіб об'єкта має бути викликаний у нічний час у разі пожежі.
Працівників охорони не забезпечено списком посадових осіб об'єкта із зазначенням їх місць проживання, службових, домашніх (мобільних) телефонів.
Відповідно до вимог пункту 10 розділу 11 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014, зареєстрованих у Мін'юсті України 05 березня 2015 р. за № 252/26697, для працівників охорони (сторожів, вахтерів, вартових) повинно бути розроблено інструкцію, в якій необхідно визначити їхні обов'язки щодо контролю за додержанням протипожежного режиму, огляду території і приміщень, порядок дій в разі виявлення пожежі, спрацювання систем протипожежного захисту, а також указати, хто з посадових осіб об'єкта має бути викликаний у нічний час у разі пожежі.
Працівники охорони повинні мати список посадових осіб об'єкта із зазначенням їх місць проживання, службових, домашніх (мобільних) телефонів.
Відсутність інструкції, що визначає дії працівників охорони (сторожів), їхні обов'язки щодо контролю за додержанням протипожежного режиму, огляду території і приміщень, порядок дій в разі виявлення пожежі, спрацювання систем протипожежного захисту може привести до неправильних дій з боку працівників охорони (сторожів) в разі проведення евакуаційних заходів та заходів під час ліквідації пожежі, аварії техногенного або природного характеру, що в свою чергу, несе загрозу для здоров'я і життя людей.
- Не забезпечено проходження посадовими особами навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444 «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях».
Відповідно до вимог пункту 16 розділу II Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014, зареєстрований у Мін'юсті України 05 березня 2015 р. за № 252/26697, посадові особи та працівники проходять навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444 «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях».
Не проведення навчання веде до незнання посадовими особами елементарних правил пожежної безпеки при використанні обладнання та речовин, що використовуються в господарській діяльності, неможливості проведення інструктажів своїх працівників, невміння використовувати первинні засоби пожежогасіння та системи протипожежного захисту, а також неправильних дій у разі виникнення надзвичайної ситуації, що створює загрозу для життя та здоров'я людей.
Незнання правил пожежної безпеки персоналом може призвести до загибелі людей та ускладнення евакуації.
- У будинках дерев'яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) не оброблено засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності (адміністративна будівля, їдальня, господарча будівля, 13 житлових будинків).
Відповідно до вимог пункту 2.5 глави 2 розділу III Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014, зареєстрованих у Мін'юсті України 05 березня 2015 р. за № 252/26697,у будинках, крім будинків V ступеня вогнестійкості, дерев'яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) повинні оброблятися засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності.
Необхідність обробляння засобами вогнезахисту дерев'яних елементів інших конструкцій будинків визначається відповідними нормативними документами за видами будинків.
Відповідно до вимог пункту 2.6 глави 2 розділу III Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014, зареєстрованих у Мін'юсті України 05 березня 2015 р. за № 252/26697, роботи, пов'язані з проектуванням вогнезахисту та вогнезахисним обробленням, виконуються суб'єктами господарювання, які мають відповідну ліцензію на такий вид робіт.
Відсутність обробляння засобами вогнезахисту елементів горищного покриття може призвести до вкрай швидкого руйнування несучих дерев'яних конструкцій в разі впливу вогню, що в свою чергу може призвести до руйнування перекриття поверху під горищним приміщенням і створити загрозу для здоров'я і життя людей.
- Не забезпечено лінії живлення до побутових кондиціонерів автономними пристроями електричного захисту незалежно від наявності захисту на загальній лінії в приміщеннях будівель.
Відповідно до вимог пункту 2.26 Глава 2 Розділ IV Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014, із змінами, внесеними згідно з Наказом МВС № 657 від 31.07.2017, лінії живлення до кожного побутового кондиціонера, групи кондиціонерів необхідно забезпечувати автономним пристроєм електричного захисту незалежно від наявності захисту на загальній лінії, яка живить групу кондиціонерів.
Не забезпечення лініями живлення до побутових кондиціонерів автономними пристроями електричного захисту незалежно від наявності захисту на загальній лінії в приміщеннях будівель може привести до перевантаження загальної лінії електропостачання, яка в свою чергу може привести до короткого замикання та загоряння електропроводки.
Це може привести до виникнення пожежі, що несе загрозу для здоров'я і життя людей від виниклої пожежі або ураження електричним струмом.
- Не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» будівлі бази відпочинку (адміністративна будівля, їдальня, господарча будівля, 13 житлових будинків).
Відповідно до вимог пункту 1.2 глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014, зареєстрованих у Мін'юсті України 05 березня 2015 р. за № 252/26697, будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту».
Відсутність системи протипожежного захисту (пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу) не дасть можливості виявлення загорання, минаючи людський фактор, на його ранній стадії та сповіщення працюючого персоналу і підрозділів оперативно-рятувальної служби про загорання.
У такому випадку суттєво збільшується час розвитку пожежі до моменту її виявлення, що спричинить загибель та/або травмування людей.
- Не обладнано модульними системи локального пожежогасіння приміщення кухні для гасіння пожеж при загорянні жиру в зонах з кухонним обладнанням, відповідно до вимог пункту 8.1.5 ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту».
Відповідно до вимог пункту 1.2 глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014, із змінами, внесеними згідно з Наказом МВС № 657 від 31.07.2017, будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту».
Відповідно пункту 8.1.5 ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» приміщення з кухонним обладнанням повинно бути забезпечено модульними системами локального пожежогасіння. Модульна система локального пожежогасіння призначена для швидкого гасіння пожеж при загорянні жиру в зонах кухонного обладнання та щоб не допустити розповсюдження вогню на приміщення кухні та суміжні приміщення.
Система пожежної сигналізації, система оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей, спрямовані на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж, тому при не виконанні даного заходу і виникненні пожежі можливе швидке розповсюдження вогню, що створює загрозу для життя та здоров'я людей.
- Не передбачено виведення сигналу про пожежу у будівлях від приймально-контрольного приладу пожежної сигналізації на пульт централізованого нагляду державної пожежної охорони всупереч вимогам пункту 5.8 ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту».
Відповідно до вимог пункту 1.1 глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014, зареєстрованих у Мін'юсті України 05 березня 2015 р. за № 252/26697, усі системи протипожежного захисту мають бути справними і утримуватися в постійній готовності до виконання роботи. Несправності, які впливають на їх працездатність, повинні усуватися негайно, інші несправності усуваються в передбачені регламентом термін, при цьому необхідно робити записи у відповідних журналах.
Відповідно до вимог пункту 1.4 глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014, зареєстрованих у Мін'юсті України 05 березня 2015 р. за № 252/26697, підтримання експлуатаційної придатності систем протипожежного захисту повинно проводитися відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту».
Відсутність виводу сигналу на центральний пульт пожежного спостереження не дає можливості вчасно сповістити підрозділи оперативно-рятувальної служби про загорання.
Від своєчасного виявлення загорання і гасіння на початковій стадії залежить подальший успіх ліквідації пожежі та розміри збитків.
- Пожежний резервуар не захищено від замерзання води.
Відповідно до вимог підпункту 7 пункту 2.1 глави 2 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014, зареєстрованих у Мін'юсті України 05 березня 2015 р. за № 252/26697, пожежні резервуари (водойми) та їх обладнання повинні бути захищені від замерзання води.
Не виконання цієї вимоги може привести до неможливості використання води та обладнання при виникненні пожежі, що, в свою чергу, може призвести до розповсюдження вогню на значну площу, а також розповсюдження продуктів горіння, що несе загрозу для здоров'я та життя.
- Не забезпечено приміщення бази відпочинку у повному обсязі первинними засобами пожежогасіння (вогнегасниками) відповідно до розрахунків відповідно до наказу МВС України № 25 від 15.01.2018 р. «Про затвердження правил експлуатації та типових норм належності вогнегасників».
Відповідно до вимог пункту 3.6 глави 3 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014 р., зареєстрованих у Мін'юсті України 05 березня 2015р. за № 252/26697, територія підприємства, будинки, споруди, приміщення, технологічні установки повинні бути забезпечені у повному обсязі первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного матеріалу, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом, які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку.
Відповідно до вимог пункту 3.9 глави 3 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014, зареєстрованих у Мін'юсті України 05 березня 2015 р. за № 252/26697, вибирання типу та визначення необхідної кількості вогнегасників повинно здійснюватися відповідно до наказу МВС України № 25 від 15.01.2018р. «Про затвердження правил експлуатації та типових норм належності вогнегасників».
Відсутність первинних засобів пожежогасіння може ускладнити ліквідацію пожежі на початковій стадії її розвитку саме персоналом об'єкта, до прибуття пожежно-рятувального підрозділу.
За відсутності достатньої кількості засобів пожежогасіння є ризик розповсюдження вогню на значну площу, а також продуктів горіння, що несе загрозу для здоров'я та життя людини.
- На території бази відпочинку не укомплектовано пожежні щити згідно норма належності, а саме: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2 х 2 м - 1 шт., гаки - 3 шт., лопати - 2 шт., ломи - 2 шт., сокири - 2 шт.
Відповідно до вимог пункту 3.11 глави 3 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014, зареєстрованих у Мін'юсті України 05 березня 2015 р. за № 252/26697, для розміщення первинних засобів пожежогасіння у виробничих, складських, допоміжних приміщеннях, будинках, спорудах, а також на території підприємств повинні встановлюватися спеціальні пожежні щити (стенди).
Пожежні щити (стенди) повинні встановлюватись на території об'єкта площею більше 200 м'2 з розрахунку один щит (стенд) на 5000 квадратних метрів захищуваної площі.
До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщуються на пожежному щиті, входять: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало - 1 шт., багор або лом та гак - 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт.
На пожежних щитах (стендах) повинні розміщуватися ті первинні засоби гасіння пожежі, які можуть застосовуватися в даному приміщенні, споруді, установці.
Пожежні щити (стенди) та засоби пожежогасіння повинні бути пофарбовані у відповідні кольори згідно з ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности».
Відсутність первинних засобів пожежогасіння унеможливлює оперативне гасіння пожежі, а її розповсюдження несе загрозу для здоров'я та життя людей.
- Не проведене технічне обслуговування наявних вогнегасників у відповідності до Правил експлуатації та типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом МВС України № 25 від 15.01.2018 р., а також ДСТУ 4297-2004 «Технічне обслуговування вогнегасників. Загальні технічні вимоги».
Відповідно до вимог пункту 3.17 глави 3 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014 р., зареєстрованих у Мін'юсті України 05 березня 2015 р. за № 252/26697, технічне обслуговування вогнегасників повинно здійснюватися відповідно до Правил експлуатації та типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом затверджених наказом МВС України від 15.01.2018 за № 25, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України23 лютого 2018 р. за № 225/31677.
Не проведення технічного обслуговування наявних вогнегасників може привести до неможливості їх використання працівниками при виникненні пожежі з причин несправності, що, в свою чергу, може призвести до розповсюдження вогню на значну площу, а також розповсюдження продуктів горіння, що несе загрозу для здоров'я та життя людей.
- Не забезпечено об'єкт достатньою кількістю води для зовнішнього пожежогасіння відповідно до ДБН В.2.5-74:2013 «Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди».
Відповідно до вимог пункту 21 частини першої статті 20 КЦЗУ до завдань і обов'язків суб'єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.
Відповідно до вимог підпункту 2 пункту 2.1 глави 2 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014 р., зареєстрований у Мін'юсті України 05 березня 2015 р. за № 252/26697, пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж.
Відповідно до вимог пункту 6.2.3. ДБН В.2.5-74:2013.Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування.» витрату води на зовнішнє пожежогасіння (на одну пожежу) житлових і громадських будинків для розрахунку з'єднувальних та розподільних ліній водопровідної мережі, а також водопровідної мережі всередині мікрорайону або кварталу слід приймати для будівлі, що потребує найбільшої витрати води, згідно з таблицею 4.
Відсутність необхідної кількості води для зовнішнього пожежогасіння будівель сприяє ускладненню проведення заходів, пов'язаних з ліквідацією пожежі, що в свою чергу, створює загрозу для здоров'я і життя людей, які можуть знаходитись на даному об'єкті.
- Не проведено ідентифікацію об'єкта щодо визначення потенційної небезпеки.
Відповідно до ст.20 пункту 1 підпункту 21 Кодексу цивільного захисту України забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки;
Відповідно до пункту 9 Методики ідентифікації потенційно небезпечних об'єктів, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи № 98 23.02.2006р. “Про затвердження Методики ідентифікації потенційно небезпечних об'єктів», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20 березня 2006 р. за № 286/12160, ідентифікацію проводять відповідальні особи об'єктів господарської діяльності.
Ідентифікацію об'єктів, які визначені центральними та місцевими органами виконавчої влади відповідно до пункту 2 цієї Методики, проводять призначені ними особи.
Відповідно до пункту 10 Методики ідентифікації потенційно небезпечних об'єктів, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи № 98 23 лютого 2006р. “Про затвердження Методики ідентифікації потенційно небезпечних об'єктів», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20 березня 2006 р. за № 286/12160,відповідальні особи об'єктів господарської діяльності, які проводять ідентифікацію, узгоджують результати ідентифікації з місцевими органами державного нагляду у сфері цивільного захисту. Форма Повідомлення про результати ідентифікації щодо визначення потенційної небезпеки (далі - Повідомлення) наведена у додатку 1.
Відповідно до вимог пункту 7 Наказу МНС України № 140 від 16.08.2005р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 1 вересня 2005 р. за № 970/11250, ідентифікації підлягають усі об'єкти господарської діяльності, які розташовані на території України і перебувають у державній, колективній або приватній власності юридичних або фізичних осіб, а також інші об'єкти, визначені комісіями з питань ТЕБ та НС або відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади.
Не проведення ідентифікації об'єкта щодо визначення потенційної небезпеки веде до не визначення чи несе сам об'єкт потенціальну небезпеку, що не дає змоги передбачити необхідні дії при виникненні надзвичайних ситуацій, що несе загрозу для здоров'я та життя людей.
Отже, позивач вказує на те, що всі перелічені порушення вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, зазначені в Акті перевірки № 75 від 25 червня 2020 року, що вказані у позові, створюють реальну загрозу життю і здоров'ю людей, які працюють, перебувають на об'єкті, а також особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі, через що звернувся до суду з позовною заявою.
Згідно визначення ДСТУ 2272-06 «Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять» небезпечним чинником пожежі є прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опіків, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, травмування чи загибелі людей та (або) до заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища.
Акт перевірки підписаній фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 без заперечень, та примірник акту отримано 25 червня 2020 року.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до статті 64 Кодексу цивільного захисту України, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.
Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.
Відповідно до підпункту 35 пункту 4 Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області, затвердженого наказом ДСНС України № 661 від 12 листопада 2018 року, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань на відповідній території здійснює безпосередньо та через підпорядковані підрозділи нагляд (контроль) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки та цивільного захисту, складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а вразі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування.
Згідно зі статтею 66 Кодексу цивільного захисту України, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.
Пунктом 12 частиною першою статті 67 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки уповноважено звертатися до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей;
Відповідно до частини першої статті 68 Кодексу цивільного захисту України, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов'язані застосовувати санкції, визначені законом.
Згідно з частиною 2 статті 68 Кодексу цивільного захисту України, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Підстави для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів визначені статті 70 Кодексу цивільного захисту України, та являються:
- недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами;
- порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення;
- випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;
- нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій;
- відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;
невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність;
- порушення правил поводження з небезпечними речовинами;
- відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій;
- відсутність на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту;
- неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання;
- проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об'єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.
Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Відповідно до частини п'ятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.
На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду (частина сьома статті 7 Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).
Крім того, слід зазначити, що зі змісту даної норми слідує, що право на звернення до суду виникає у органу державного нагляду на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, та за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг.
Виходячи із системного аналізу положень Кодексу цивільного захисту України та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» органи ДСНС мають право звертатися до суду з позовом про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей. У разі якщо такі порушення не створюють загрозу життю та здоров'ю людей, орган ДСНС зобов'язаний скласти припис за допомогою якого зобов'язати підконтрольний об'єкт усунути виявлені порушення та застосувати штрафні санкції у разі невиконання у встановлені строки припису, що не потребує зупинення виробництва та відповідно звернення до адміністративного суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з урахуванням виявлених в ході проведення перевірки порушень, подальша експлуатація будівель та приміщень у яких здійснює господарську діяльність Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , без усунення виявлених порушень, створює реальну небезпеку для життя та здоров'я співробітників та відвідувачів, що є підставою для заборони їх експлуатації.
Доказів усунення виявлених порушень відповідачем до суду не надано.
Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Згідно частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Оскільки, відповідно до приписів статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати у даному випадку з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 241, 243-246, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 65, ЄДРПОУ 38625593) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про застосування заходів реагування, - задовольнити.
Застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівель та приміщень у яких здійснює господарську діяльність Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 повністю зупинити експлуатацію будівель і приміщень за вказаною адресою, окрім робіт пов'язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, до повного усунення цих порушень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 05 листопада 2020 року.
Суддя Д.В. Татаринов