про залишення позовної заяви без розгляду
04 листопада 2020 рокум. Ужгород№ 260/1855/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Дору Ю.Ю.
при секретарі судових засідань - Завидняк А.В.
та осіб, що беруть участь у справі:
позивач - не з'явився;
представника відповідача - Кіш М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Виноградівської районної державної адміністрації про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 , в особі представника Бочкор І.В., звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виноградівської районної державної адміністрації в особі начальника управління соціального захисту населення У.Курташ, якою просить: 1) Наказ № 17-к від 12.02.2020 року про звільнення ОСОБА_1 - скасувати. Поновити ОСОБА_1 на роботі у Виноградівській РДА; 2) Допустити негайне виконання рішення суду; 3) Стягнути з Виноградівської РДА моральну шкоду в сумі 100 000, 00 грн. та матеріальну шкоду в розмірі 30000, 00 грн. за час вимушеного прогулу.
Ухвалою суду (суддя Маєцька Н.Д.) від 12.06.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі № 260/1855/20 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Розпорядженням керівника апарату суду від 02 липня 2020 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 260/1855/20, у зв'язку з тривалою відсутністю судді (відпустка) ОСОБА_2 , за результатами якого справу передано на розгляд судді Дору Ю.Ю.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 року дану позовну заяву було прийнято до свого провадження.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 року судом замінено у адміністративній справі №260/1855/20 за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської районної державної адміністрації в особі начальника управління соціального захисту населення Курташ Уляни Ігорівни про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди первісного відповідача - Виноградівську районну державну адміністрацію в особі начальника управління соціального захисту населення Курташ Уляни Ігорівни на належного відповідача - Управління соціального захисту населення Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області (90300, м.Виноградів, вул.Миру, 54, код ЄДРПОУ 03192903).
14.09.2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні 01.10.2020 року суддею було з'ясовано, що дана позовна заява не відповідає вимогам статті 160 КАС України, у зв'язку з чим ухвалою суду від 01 жовтня 2020 року позов було залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків.
01 жовтня 2020 року представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду. Згідно вказаної заяви недоліки позову усунуті повністю на виконання вимог ухвали суду від 01 жовтня 2020 року.
Відповідно до вимог ухвали суду від 26.10.2020 року судом витребувано від Управління соціального захисту населення Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області наступні докази: - належним чином засвідчену копію наказу № 17-к від 12.02.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з відомостями про дату ознайомлення ОСОБА_1 з вказаним наказом; - витяг з журналу видачі трудових книжок з відомостями про дату видачі трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; - табель обліку робочого часу ОСОБА_1 за період з січня 2020 року по лютий 2020 року; - довідку про середню заробітну плату ОСОБА_1 виготовлену відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (обчислену виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи що передували звільненню).
У зв'язку із витребуванням судом доказів, розгляд справи було відкладено на 04.11.2020 року.
Позивач в судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 205 КАС України встановлено, що неявка у судове засідання будь - якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Представник відповідача проти задоволення даного адміністративного позову заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому додатково пояснивши, що позивачем пропущено строк звернення до суду і дана позовна заява підлягає залишенню без розгляду, на підтвердження чого відповідачем надано витребовуванні судом докази.
Розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду та пропущення такого з поважних причин, а також матеріали адміністративної справи, заслухавши думку представника відповідача та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч.5 ст. 122 КАС України чітко передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається і з матеріалів даної адміністративної справи, предметом оскарження в такій являється Наказ № 17-к від 12.02.2020 року про звільнення ОСОБА_1 ..
Тобто саме із 12.02.2020 року у позивача виник встановлений ч.5 ст. 122 КАС України місячний строк звернення до суду за захистом свого порушеного права, натомість, згідно штемпеля вхідної кореспонденції Закарпатського окружного адміністративного суду за вх.. №10180, позивач звернувся до суду лише 18.05.2020 року, тобто через два місяці та шість днів з моменту закінчення строку звернення до суду із даним позовом 13.03.2020 року.
Більш того, суд також звертає увагу позивача і на те, що такий звертався із даним позовом до Виноградівського районного суду Закарпатської області (справа №299/737/20), а отже знав про порушення свого права.
Крім цього, 13.03.2020 року позивач через уповноваженого представника ОСОБА_3 звернувся в суд із заявою про відкликання позовної заяви до відкриття провадження у справі, і згідно ухвали вищевказаного суду від 16.03.2020 року позовну заяву було повернуто позивачу.
Слід також зазначити, що на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, відповідачем по справі надано оскаржуваний позивачем наказ від 12.02.2020 року, де міститься його особистий підпис про ознайомлення з таким, проте без зазначення дати ознайомлення.
Однак, згідно особової картки державного службовця №62 ОСОБА_1 та журналу обліку видачі трудових книжок, позивачем отримано власну трудову книжку саме 12.02.2020 року, про що свідчить його особистий підпис, як на особовій картці, так і в журналі обліку видачі трудових книжок.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилась, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів.
Крім цього, початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) в рішенні “Іліан проти Туреччини”, зазначає, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
В контексті наведеного, суд зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, що надає впевненості іншим учасникам правовідносин.
При цьому, саме позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. В іншому випадку - виникають підстави для зловживання процесуальними правами.
У п. 41 рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року “Пономарьов проти України” Суд вказав, що: <...> Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За таких обставин суду констатує, що ні позивачем, ні його представником не надано належних та допустимих доказів щодо неможливості звернення до суду у строки визначені КАС України, а наведені в клопотанні підстави та докази не можуть бути визнані судом, як поважні причини пропуску строку, оскільки такими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зазначити, що ст. 17 КАС України передбачено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення позову.
Зважаючи на те, що згідно вимог ч.1 ст. 46 КАС України передбачено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач, суд констатує, що в даному випадку між позивачем та відповідачем досудового врегулювання даного спору виходячи з норми ст. 17 КАС України не було.
Таким чином, наведені позивачем причини пропущення строку на звернення до суду не дають підстав для визнання їх поважними та поновлення строку звернення до суду, оскільки позивач мав можливість та достатньо часу щоб своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів у передбачені ст. 122 КАС України строки, що в свою чергу було зроблено позивачем при зверненні до Виноградівського районного суду Закарпатської області.
Навіть виходячи з того, що позивач отримав ухвалу суду про повернення позовної заяви 16.03.2020 року, то строк звернення закінчувався 16.04.2020 року, натомість до суду позивач звернувся лише 18.05.2020 року.
Щодо посилань позивача на те, що на усій території України карантин установлено з 12.03.2020 року до 24.04.2020 року (постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 і від 02 квітня 2020 року № 255), то суд зазначає наступне.
Як зазначає сам позивач у своїй заяві про визнання причини пропуску строку звернення до суду поважними, що саме 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-ІХ), яким розділ XII «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого.
Тобто, в даному випадку закон набрав чинності вже задовго після пропуску позивачем місячного строку звернення до суду.
Більш того, суд звертає увагу позивача на те, що введення карантинних обмежень не перешкоджало позивачу звернутись із позовною заявою до Виноградівського районного суду Закарпатської області, більш того, введення каратнтинних обмежень не перешкоджало позивачу 13.03.2020 року подати до Виноградівського районного суду Закарпатської області заяву про відкликання позовної заяви.
Виходячи з наведеного в сукупності, суд дійшов висновку, що звернення позивача до суду з даним позовом 18.05.2020 року відбулось поза межами строку, установленого ч.5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України і підстав для поновлення такого судом не встановлено.
До того ж, вирішуючи питання щодо поважності таких причин пропущення строку звернення до суду, які встановлені ст.122 КАС України, слід зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами, а також дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
Умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск та відсутність поважних причин його пропуску.
Поважними причинами пропущення строку є причини, які не залежать від волі позивача та виключають (ускладнюють) можливість його звернення до суду з адміністративним позовом у визначений законом строк.
Так, у постанові Верховного Суду України від 06.12.2016 року у справі №№ п/800/9/16 зазначено, що поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об'єктивні перешкоди для звернення особи з адміністративним позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.
Відповідно до вимог ч.5 ст. 242 КАСУкраїни встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічна правова позиція з приводу строків звернення до суду в порядку ч.5 ст. 122 КАС України висвітлена Верховним Судом у постанові від 09.08.2019 року у справі №346/973/17 (адміністративне провадження №К/9901/19920/19).
Отже, будь-яких причин, що об'єктивно, всупереч волі позивача перешкоджали йому вчасно звернутися до суду з адміністративним позовом, ним не наведено, і матеріали справи не свідчать про наявність таких, а зазначені причини представником позивача у клопотанні не є поважними причинами пропуску такого.
Згідно частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
До того ж, суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення у справах “Deweer v. Belgium”, “Golder v. the United Kingdom”).
Таким чином, позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
На підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач не надав суду належних та допустимих доказів, у зв'язку з чим позов належить залишити без розгляду.
За змістом ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Оскільки факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду було виявлено судом після відкриття провадження в даній адміністративній справі, а наведені представником позивача у клопотанні причини пропуску такого та докази в підтвердження такого судом не можуть бути визнані поважними, суд вважає, що дану позовну заяву слід залишити без розгляду.
Пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
При цьому, у відповідності до частини четвертої цієї статті КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 123, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Виноградівської районної державної адміністрації (Закарпатська область, м. Виноградів, пл. Миру, буд. 54, код ЄДРПОУ - 03192903) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано судом 06.11.2020 року
СуддяЮ.Ю.Дору