26 жовтня 2020 року м. Ужгород№ 260/138/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Калинич Я.М.
при секретарі судового засідання - Попович М.М.
за участю:
позивач: не з'явився,
представник позивача: не з'явилась,
представник відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Закарпатській області), в якому просить суд: 1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Закарпатській області від 19.12.2019 року №0001263201. 2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Закарпатській області від 19.12.2019 року № 0001273201.
Позовні вимоги мотивує наступним. 21.12.2019 року позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 19.12.2019р. № 0001263201 та податкове повідомлення-рішення від 19.12.2019р. №0001273201, згідно з якими на позивача було накладено штрафні (фінансові) санкції за порушення ст.17 Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», у частині ст. 17 цього закону, що передбачає відповідальність: за зберігання алкогольних напоїв, за зберігання тютюнових виробів, за виробництво, зберігання, транспортування, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, загальна сума штрафних санкцій накладених на позивача становить 51 000 грн. Позивач вважає такі податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що належать до скасування.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
24 лютого 2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач не погоджується із викладеним у позові та просить відмовити у задоволенні такого. Зазначив, що проведеною фактичною перевіркою магазину за адресою АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , встановлено факт зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів. До перевірки не було представлено ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, та не представлено довідку про внесення місця зберігання алкогольних напоїв та/чи тютюнових виробів до Єдиного державного реєстру місць зберігання, за адресою магазину АДРЕСА_1 . Звертає увагу суду на те, що акт фактичної перевірки від 27.11.2019 року був підписаний позивачем без зауважень. Переконаний, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими застосовано штрафні (фінансові) санкції до позивача є такими, що прийняті правомірно.
10 березня 2020 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої зазначає, що відповідачем порушено порядок проведення фактичної перевірки, що полягало у незазначені в наказі про перевірку та направленні на проведення перевірки відносно кого вона здійснюється, окрім того, в таких не зазначено конкретної підстави, за наявності якої може проводитись фактична перевірка, а лише наведено перелік норм ПК України. Тобто наказ про проведення фактичної перевірки від 22.11.2019 року №394 та направлення на перевірку від 22.11.2019 року №803/32-01 та №804/32-01 не містять необхідних реквізитів.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання сторони не з'явились.
26 жовтня 2020 року до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та представника позивача. Позовні вимоги, за обставин викладених у позовній заяві, підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення такого.
На виконання вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного висновку.
Наказом ГУ ДПС у Закарпатській області №394 від 22.11.2019 року «Про проведення фактичних перевірок» було доручено провести у листопаді 2019 року фактичні перевірки згідно переліку.
Згідно з направленнями від 22.11.2019 року за №804/32-01 та №803/32-01 головними державними ревізор-інспекторами відділу контролю за виробництвом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і пального, обслуговування акцизних складів та податкових постів, моніторингу та аналітичного супроводження контрольно-перевірочної роботи управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДПС у Закарпатській області ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проведено перевірку ФОП ОСОБА_1 .
За результатами перевірки було складено акт (довідку) про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним №0215/07/16/32/ НОМЕР_1 від 27.11.2019 року, який підписаний позивачем без зауважень (заперечень).
Під час перевірки встановлено факт зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів у магазині за адресою АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 .
Згідно акту перевірки від 27.11.2019 року встановлено порушення вимог ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та п.2.226, п.11.226 ст.226 Податкового кодексу України.
В зв'язку із виявленими порушеннями, ГУ ДПС у Закарпатській області винесено податкове повідомлення-рішення №0001263201 від 19.12.2019 року, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001273201 від 19.12.2019 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 34000 грн.
Позивач, не погодившись з правомірністю дій відповідача під час проведення фактичної перевірки та як наслідок з правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Щодо дотримання контролюючим органом порядку проведення фактичної перевірки, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що відповідно до наказу від 22.11.2019 року №394 контролюючим органом призначено фактичну перевірку об'єкту торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п.80.1 ст.80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Пункт 80.2 статті 80 Податкового кодексу України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.
При цьому, пунктом 80.5 ст.80 ПК України визначено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Згідно п.81.1 ст.81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Відповідно до пункт 81.2 статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.
Згідно Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків затвердженні Наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 №22 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), зокрема пункту 1.4.6 у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної фіскальної служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови, та вживаються заходи, передбачені пунктом 81.2 статті 81 та статтею 94розділу II Податкового кодексу України.
Таким чином, з аналізу вищезазначених норм випливає, що для встановлення правомірності чи протиправності проведення спірної перевірки визначальними є обставини щодо пред'явлення, направлення або надіслання платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції направлення, копії наказу та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Окрім цього, в наказі та направленні про проведення перевірки повинні бути зазначені мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені Податковим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
З матеріалів справи судом встановлено, що магазин за адресою АДРЕСА_1 зареєстрований за гр. ОСОБА_4 , мешканкою АДРЕСА_2 , що підтверджується Довідкою Березівської сільської ради Хустського району Закарпатської області від 10.02.2020 року та такий слугує торгівельним майданчиком для неї та її сім'ї, а торгівельна точка позивача розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Тобто, наказ про проведення фактичної перевірки від 22.11.2019 року № 394 та направлення на перевірку від 22.11.2019 р. № 803/32-01 та № 804/32-01 не містять необхідних реквізитів стосовно якого суб'єкта господарювання, що здійснює підприємницьку діяльність за вищевказаною адресою, повинна проводитись дана перевірка та підстав проведення такої перевірки.
Свідок ОСОБА_3 повідомив суду, що ним дійсно проводилася фактична перевірка торгівельної точки згідно направлення на перевірку, позивач був ознайомлений з наказом про проведення перевірки, в наказі було зазначено об'єкт перевірки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Під час перевірки було виявлено тютюнові вироби без акцизу та алкогольні напої. За результатами перевірки було складено акт перевірки, з яким позивача було ознайомлено. Також повідомив суду, що підставою для перевірки стало звернення Березівської сільської ради Хустського району.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 також повідомив суд про те, що ним проводилася фактична перевірка торгівельної точки згідно направлення на перевірку, позивач був ознайомлений з наказом про проведення перевірки, в наказі було зазначено об'єкт перевірки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Надав суду заяву Березівської сільської ради про проведення перевірки приватних підприємців, які здійснюють реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявних ліцензій та рішення Березівської сільської ради від 22.04.2018 року Про створення комісії при Березівській сільській раді по перевірці фізичних осіб-підприємців, які торгують підакцизними товарами. Повідомив, що відповідач був за прилавком, всі документи щодо підприємницької діяльності позивача знаходились під прилавком, також повідомив, що контрольна закупка не здійснювалася.
Відповідачем призначено перевірку відповідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, проте, з огляду на вимоги вказаної норми ПК України, фактична перевірка може бути призначена у випадку наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Відповідачем не надано доказів наявності в нього інформації щодо порушень ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що стало б підставою для проведення відносно нього фактичної перевірки.
Окрім того, згідно пункт 80.2 статті 80 Податкового кодексу України що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.
Також, судом встановлено, що позивачем отримано запрошення про підписання протоколу про адміністративне правопорушення за ознаками вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 164-5 КУпАП, однак зазначений протокол стосовно нього не складався та такий до адміністративної відповідальності не притягався.
Суд зазначає, що не зважаючи на правову поведінку платника податків, контролюючий орган, як орган державної влади, під час проведення перевірки повинен чітко дотримуватись принципу законності та діяти виключно в межах чинного законодавства, в тому числі податкова перевірка повинна базуватися на принципах законності, достовірності даних, всебічного та об'єктивного розгляду зібраної інформації.
В даному випадку, висновки Акту перевірки не відповідають принципам обґрунтованості, оскільки контролюючий орган під час проведення перевірки не здобув необхідної інформації для повної та всебічної податкової перевірки, а також порушив порядок проведення податкової перевірки.
При цьому, вирішуючи питання правомірності податкових повідомлень - рішень, суд враховує правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 21.02.2020 по справі №826/17123/18, відповідно до якого, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
З огляду на вищезазначений правовий висновок Верховного Суду оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки (наказу), яким судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, мас бути надана правова оцінка в першу чергу.
В даному випадку, судом встановлено, що контролюючим органом порушено порядок проведення податкової перевірки, а Акт перевірки є недопустимим доказом, оскільки складений з порушення порядку встановленого Податковим кодексом України.
А відтак, висновки акту перевірки від 27.11.2019 року за №0215/07/16/32/ НОМЕР_1 не можуть бути покладені в основу жодних рішень контролюючого органу, в тому числі і в основу спірних податкових повідомлень - рішень.
За таких обставин, у зв'язку із встановлення порушення порядку проведення податкової перевірки, суд не досліджує зміст виявлених порушень, оскільки такі виявлено з порушенням встановленої процедури.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, у зв'язку з чим такі рішення підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ 43143065) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 19 грудня 2019 року №0001263201.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 19 грудня 2019 року №0001273201.
4. Стягнути з Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ 43143065) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень 80 коп.) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 05 листопада 2020 року.
СуддяЯ. М. Калинич