Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 листопада 2020 р. Справа№200/6756/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2019 року, яке набрало чинності, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати йому пенсію з 01.06.2018 року в розмірі 90 % від грошового забезпечення згідно з довідкою для перерахунку пенсії від 27.06.2019 року, виплативши різницю в пенсії.
Однак відповідачем вказане рішення виконано не в повному обсязі, а саме, пенсія позивача в розмірі 90 % повинна складати 17 867, 52 грн, тоді як відповідач виплачує її в розмірі 16 380, 00 грн., а з липня 2020 року 17 120, 00 грн. Направивши відповідну заяву відповідачеві, ОСОБА_1 отримав відповідь про те, що йому обмежено максимальний розмір пенсії на підставі ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ.
Позивач вважає вказані дії відповідача з приводу обмеження максимального розміру пенсії при перерахунку з 01.06.2018 року протиправними, а тому з урахуванням уточнень просить суд зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років з 01.06.2018 року без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням довідки Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Донецькій області № 237лк від 27.06.2019 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, застосувавши основний розмір пенсії 90 % від грошового забезпечення та виплатити різницю недоотриманої позивачем пенсії, починаючи з 01.06.2018 року.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву. В обґрунтування незгоди представник Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зазначає, що позивачу 17 квітня 2020 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2019 року № 200/11348/19-а здійснено перерахунок пенсії за вислугою років з 01.06.2018 року з урахуванням довідки Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Донецькій області 237лк від 27.06.2019 року про розмір грошового забезпечення у розмірі 90 % від розміру грошового забезпечення, означеного у довідці. У зв'язку з чим, розмір пенсії позивача складає 17 867, 52 грн.
Однак виплата пенсії з 01.04.2020 року здійснювалась у розмірі - 16 380, 00 грн, а з 01.07.2020 року - у розмірі 17 120, 00 грн. Так, з 01 січня 2016 року розмір пенсії із урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Представник відповідача вказує, що у період з 01 червня 2018 розмір пенсії із урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством не може перевищувати з 01.06.2018 року - 13 730, 00 грн., з 01.07.2018 року - 14 350, 00 грн., з 01.12.2018 року - 14 970, 00 грн.; з 01.01.2019 року - 14 970, 00 грн., з 01.07.2019 року - 15 640, 00 грн., з 01.12.2020 року -16 380, 00 грн.; з 01.01.2020 року - 16 380, 00, з 01.07.2020 року - 17 120, 00 грн., з 01.12.2020 року - 17 690, 00 грн.
З огляду на встановлені Законом обмеження, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Донецький окружний адміністративний суд ухвалою від 27.07.2020 року залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії у зв'язку з наявністю недоліків, а саме відсутністю належного документа про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову за другу вимогу немайнового характеру у розмірі 840, 80 грн.
Ухвалою від 07.09.2020 року суд прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії та відкрив провадження по справі № 200/6756/20-а. Розгляд адміністративної справи № 200/6756/20-а визначив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
28.09.2020 року суд залишив без задоволення клопотання представника відповідача про проведення розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін в порядку загального позовного провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
З огляду на ці обставини суд на підставі частини п'ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (а.с.4).
22 листопада 2019 року Донецький окружний адміністративний суд позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 24/03-1-19 від 14.08.2019 року, якими відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з 01.06.2018 року, згідно довідки про розмір грошового забезпечення від 27.06.2019 року № 237лк та застосуванні перерахунку пенсії за вислугою років МВС згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», основного розміру пенсії 90 % від розміру грошового забезпечення. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугою років з 01.06.2018 року та виплатити різницю в пенсії з 01.06.2018 року та виплачувати її на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року з урахуванням довідки Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Донецькій області № 237лк від 27.06.2019 року про розмір грошового забезпечення та виплатити різницю недоотриманої пенсії, починаючи з 01.06.2018 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив (а.с.9-14).
Вказане рішення набрало законної сили 21.02.2020 року, відповідно до ухвали Першого апеляційного адміністративного суду.
У відповідь на заяви позивача (а.с.5, 7) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області листами від 16.04.2020 року та від 20.05.2020 року повідомлено, що пенсія позивачу перерахована, однак її розмір обмежено на підставі ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ (а.с.6, 8).
Суд зазначає, що з матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що перерахунок пенсії за вислугу років було здійснено з 01.04.2020 року з урахуванням довідки Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Донецькій області № 237лк від 27.06.2019 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, застосувавши основний розмір пенсії 90 % від грошового забезпечення. Розмір пенсії ОСОБА_1 становить 17 210, 00 грн. Однак виплата пенсії з 01.04.2020 року позивачу здійснювалась у розмірі - 16 380, 00 грн (а.с.34-37).
Позивач, вважаючи такі дії відповідача щодо виплати його пенсії в обмеженому розмірі протиправними, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.
Спеціальний Закон, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI внесено зміни до Закону від 09.04.1992 року № 2262-XII, а саме доповнено ст. 43 новою частиною - сьомою, згідно якої максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668-VI, внесено зміни до Закону від 09.04.1992 року № 2262-XII, на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року № 911-VIII, а саме частину 7 ст. 43, яку викладено в наступній редакції "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність" та доповнено реченням такого змісту "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".
Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зі змінами, а саме: частини 7 статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абз 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України у Справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року (вказана вище Справа № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.
Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України Рішення від 20 грудня 2016 року у справі № 7-рп/2016, є втрата чинності із 20 грудня 2016 року норм частини 7 статті 43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Це, у свою чергу, виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною ч. 7 ст. 43 Закону від 09.04.1992 року № 2262-XII, така норма вважається "відсутньою" у тексті Закону.
Згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, передбачено, що відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, він набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Як вбачається із відзиву на позовну заяву, відповідач при проведенні перерахунку пенсії позивача, послався на те, що на позивача поширюється дія ст. 43 Закону від 09.04.1992 року № 2262-XII в редакції, чинній на момент перерахунку пенсії позивача.
Разом з тим, суд зазначає, що ч. 7 ст. 43 Закону від 09.04.1992 року № 2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016.
Буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, дозволяє стверджувати, що у Законі від 09.04.1992 року № 2262-XII була відсутньою норма ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Тобто, вказане означає, що починаючи із 2017 року ст. 43 Закону від 09.04.1992 року № 2262-XII не містила норм про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Отже, внесені Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до ч. 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії - "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року"), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі № 638/6363/17 та від 12 березня 2019 року у справі № 522/3049/17.
Відтак, аргументи відповідача про існування законних підстав для обмеження пенсії ОСОБА_1 є безпідставними та не узгоджуються із нормативним регулюванням спірних правовідносин.
Крім цього суд звертає увагу й на те, що принцип обов'язковості рішень Конституційного Суду України, та їх властивість "негативної нормотворчості" проявляється у недопустимості запровадження правового регулювання з тими самими недоліками.
Зокрема, Конституційний Суд України в п. 7 Рішення від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 висловлював правову позицію, якою зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені". Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Наведені висновки теж спростовують твердження відповідача про те, що ст. 43 Закону від 09.04.1992 року № 2262-XII на момент перерахунку пенсії носила імперативний характер та в установленому законодавством порядку неконституційною не визнавалася.
Також Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).
Конституційний Суд України зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).
Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом від 09.04.1992 року № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Отже, підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що обмеження розміру пенсії позивача до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, не ґрунтуються на положеннях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" 06.12.2016 року № 1774-VIII, оскільки аналогічні за суттю та змістом обмеження, передбачені ч. 7 ст. 43 Закону від 09.04.1992 року № 2262-XII, визнанні неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016.
Виходячи із викладеного, заявлена позивачем позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження розміру пенсії її максимальним розміром підлягає задоволенню.
Зважаючи на протиправність дій відповідача, що полягали у застосуванні обмеження граничного розміру при виплаті позивачу пенсії, підлягають задоволенню й вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за вислугу років з 01.06.2018 року без обмеження максимального розміру пенсії та виплатити різницю між нарахованою та отриманою пенсією за період з 01.06.2018 року, які є похідними від вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження розміру пенсії її максимальним розміром.
Суд зазначає, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок його пенсії з 01.06.2018 року з урахуванням довідки Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Донецькій області № 237лк від 27.06.2019 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, застосувавши основний розмір пенсії 90 % від грошового забезпечення не підлягають задоволенню, з огляду на те, що відповідний перерахунок ОСОБА_1 вже було проведено. Про вказане свідчать матеріали пенсійної справи.
Щодо клопотання позивача про встановлення на підставі ч. 1 ст. 382 КАС України судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.
Будучи ініціатором розгляду процесуального питання про зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, позивач в силу норм ст. 77 КАС України, повинен довести можливе ухилення відповідача від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог та обґрунтувати свої твердження про можливість недобросовісності дій чи бездіяльності відповідача в процесі виконання судового рішення.
Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання, оскільки при прийнятті рішення позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин, які б ставили під сумнів добросовісність дій відповідача в процесі виконання цього рішення. При цьому, у випадку виникнення таких обставин, позивач вправі звернутися із аналогічним клопотанням до суду на стадії виконання рішення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню відповідно до ст. 139 КАС України.
Враховуючи те, що позов задоволено частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 630,60 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місце знаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька області; код ЄДРПОУ: 13486010) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 червня 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 01.06.2018 року без обмеження максимального розміру пенсії та виплатити різницю між нарахованою та отриманою пенсією за період з 01.06.2018 року.
В решті заявлених вимог, - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 630, 60 грн. (шістсот тридцять гривень шістдесят копійок).
Повний текст рішення складено 06 листопада 2020 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Голуб