Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 листопада 2020 р. Справа №200/5793/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Макарова Вадима Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.09.2020 року позов ОСОБА_1 до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково: визнано протиправним та скасовано рішення Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 26.02.2020 року №29 про відмову в зарахуванні довідок; зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.02.2020 року №25305 з урахуванням висновків суду.
06.11.2020 року від представника позивача на адресу суду надійшла заява про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по даній справі. В обґрунтування поданої заяви представник зазначає, що відповідач не прийняв відповідне рішення і, як наслідок, не визначив всіх записів у трудовій книжці позивача.
У зв'язку з вищевикладеним представник позивача просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виконання судового рішення від 21.09.2020 року;
- постановити окрему ухвалу у відповідності до ст. 249 КАС України;
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення від 21.09.2020 року.
Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
При цьому, відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Враховуючи наведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
При поданні даної заяви заявник вказав, що виконавчий лист по даній справі позивачем не отримувався та на виконання до виконавчої служби не направлявся. Тому інформація про хід виконавчого провадження відсутня. При цьому заявник зазначає, що згідно з рішенням у справі «Лізанець проти України» від 31.05.2007 року Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання.
Частиною 2 статті 383 КАС України встановлено вимоги до поданої заяви. Зокрема, зазначено, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Вказана процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності. Слід зазначити, що відповідно до положень пунктів 7, 8 частини 2 статті 383 КАС України заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду має містити інформацію про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження. Таким чином, виходячи з наведених вище норм, звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 року у справі №805/1458/17-а, та від 27.06.2019 року у справі №807/220/18.
Отже, звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви у порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Стосовно рішення ЄСПЛ у справі «Лізанець проти України» від 31.05.2007 року суд зазначає, що воно є неприйнятним до застосування в даній справі. Зокрема, заявником невірно процитовано рішення. Так, ЄСПЛ зазначає, що «недоречно вимагати від особи, на користь якої прийнято рішення у справі, відповідачем в якій є держава, пізніше ініціювати виконавче провадження для того, щоб отримати компенсацію». За обставинами справи заявник не міг отримати стягнутої на його користь суми компенсації за незаконне порушення кримінальної справи та ув'язнення. Натомість в даному випадку мова йдеться про зобов'язання органу державної влади прийняти певне рішення і рішення суду тільки 21.10.2020 року набуло законної сили.
В будь-якому разі, на думку суду, зобов'язання дотримання процесуального обов'язку (в даному випадку пред'явлення виконавчого листа до виконання для набуття права звернення з заявою в порядку ст. 383 КАС України) не може розцінюватися надмірним тягарем, покладеним на учасника справи.
Відповідно до частин 5 статті 383 КАС України у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
На підставі викладеного та керуючись статтями 14, 248, 249, 370, 371, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Заяву Макарова Вадима Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Донецького окружного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Суддя Бабаш Г.П.