Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 листопада 2020 р. Справа№200/8970/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
30 вересня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов адвоката Біцулової Анни Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації про скасування рішення від 07 квітня 2020 року про відмову в призначенні соціальної допомоги: допомоги на дітей одиноким матерям, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та щомісячної адресної допомоги переміщеним особам; скасування рішення комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам про призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 02 квітня 2020 року №190 в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні соціальної виплати; зобов'язання призначити та виплатити ОСОБА_1 та її дитині - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , допомогу одиноким матерям, соціальну допомогу з моменту звернення як малозабезпеченій особі та щомісячної адресної допомоги переміщеним особам; зобов'язання призначити та виплатити соціальну допомогу з моменту звернення як тимчасово переміщеним особам на компенсацію оренди житла.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач всупереч Конституції України, Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" відмовив позивачці у призначенні допомоги: на дітей одиноким матерям, малозабезпеченим сім'ям та щомісячної адресної допомоги переміщеним особам, у зв'язку із неявкою у триденний термін до управління праці та соціального захисту населення. Вважає, що прийняття відповідачем рішення про відмову у призначенні допомоги позивачці, порушує право дитини на соціальний захист, тому є протиправним.
Відповідач позов не визнав, 26 жовтня 2020 року надав відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на Порядок призначення відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року №365, яким передбачена перевірка достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання або перебування внутрішньо переміщеної особи. Відповідач зазначив, що ОСОБА_1 відмовлено в призначенні допомоги у зв'язку з відсутністю заявниці (внутрішньо переміщеної особи) за місцем фактичного проживання зазначеним у заяві, що зафіксовано в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї. Вважає, що управлінням правомірно було прийнято рішення про відмову в призначенні допомоги.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та витребувано докази у відповідача.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту Серія НОМЕР_1 , виданим 18 серпня 2004 року Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області. Позивачка є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 , виданим 24 квітня 2018 року Волноваським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області. 20 червня 2018 року ОСОБА_2 видана довідка №0000562303 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .
Позивачка 11 березня 2020 року звернулася до відповідача із заявою, встановленого зразка, про призначення державної допомоги на дітей одиноким матерям, держаної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та про призначення щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на наступний шестимісячний строк, а саме: з 22 березня 2020 року.
Згідно акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї № 80389 ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , 31 березня 2020 року залишено повідомлення.
Відповідно до витягу з Протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 02 квітня 2020 року №190 вирішено відмовити в призначені соціальних виплат ОСОБА_1 .
Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації від 07 квітня 2020 року вирішено відмовити в призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та допомоги на дітей одиноким матерям, згідно витягу з протоколу №190 комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 02 квітня 2020 року. На підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 02 квітня 2020 року №190 розпорядженням від 08 квітня 2020 року відмовлено позивачці в призначенні допомоги внутрішньо переміщеним особам з 22 березня 2020 року.
Спірним у даній справі є відмова у призначенні державної допомоги на дітей одиноким матерям, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та щомісячної адресної допомоги переміщеним особам у зв'язку із відсутністю за адресою місця фактичного проживання вказаної у заяві.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
На підставі статті 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі Закон № 2811-XII). Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2811-XII громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.
Частиною першою статті 18-1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" визначено, що право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини. Право на допомогу на дітей одиноким матерям (батькам) має мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника, соціальну пенсію або державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника, передбачену Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю".
Умови призначення допомоги на дітей одиноким матерям передбачено статтею 18-2 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Так, допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку. Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги, передбачених цим Законом.
Положеннями ст. 18-3 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" передбачено, що допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно- технічних, а також вищих навчальних закладах І-ІУ рівнів акредитації, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року, Далі - Порядок №1751).
Відповідно до приписів статті 18-4 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) припиняється у разі: 1) позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; 2) позбавлення отримувача допомоги волі за вироком суду; 3) скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним; 4) реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку; 5) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом; 6) смерті дитини; 7) смерті отримувача допомоги.
Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) призупиняється у разі: 1) тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; 2) відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; 3) тимчасового працевлаштування дитини.
У разі припинення дії обставин, передбачених частиною другою цієї статті, виплата допомоги поновлюється за письмовою заявою отримувача допомоги до органу, який призначає допомогу, з місяця, що настає за місяцем, в якому припинилася дія зазначених обставин. Припинення або призупинення виплати допомоги здійснюється на підставі відомостей про обставини, зазначені у частинах першій та другій цієї статті, з місяця, що настає за місяцем, в якому було виявлено зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.
Наявність у позивачки визначеного законом статусу та надання нею разом із заявою про призначення допомоги необхідних документів не є спірною обставиною даної справи, не заперечується відповідачем - у рішенні про відмову у призначенні допомоги на дітей одинокій матері не визначено про такі підстави або наявність випадків, передбачених ст. 18-4 Закону № 2811-XII.
Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - державна соціальна допомога) - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї (ст. 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" 1 червня 2000 року № 1768-III (далі - Закон № 1768-III)).
Відповідно до ст. 4 цього Закону заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім'ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до місцевої державної адміністрації.
До заяви дається згода сім'ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для мети цього Закону. При цьому, абз. 4 цієї статті визначено перелік документів, подання яких є необхідним для призначення допомоги.
Місцеві державні адміністрації для мети цього Закону мають право користуватися всіма офіційними джерелами інформації, в тому числі й інформацією органів доходів і зборів. Державна соціальна допомога призначається з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи. Рішення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні приймається місцевою державною адміністрацією протягом десяти календарних днів і наступного після його прийняття дня надсилається уповноваженому представнику малозабезпеченої сім'ї.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
Рішення про відмову в наданні державної соціальної допомоги має бути вмотивованим і містити роз'яснення порядку його оскарження.
Порядок призначення та виплати державної соціальної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 3 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року N 250 (далі - Порядок № 250) призначення і виплата соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї.
Соціальна допомога за місцем фактичного проживання призначається за умови неотримання зазначеної допомоги за зареєстрованим місцем проживання заявника. Перевірка відомостей щодо неотримання допомоги здійснюється органами соціального захисту населення з використанням інформаційних систем (п. 4 цього Порядку).
Пунктом 6 Порядку № 250 встановлено, що для призначення соціальної допомоги на наступний строк уповноважений представник сім'ї подає заяву і декларацію про доходи та майно. Згідно п. 9 вказаного Порядку рішення про призначення соціальної допомоги або про відмову в її наданні приймається органом соціального захисту населення протягом десяти календарних днів.
У разі прийняття рішення про відмову в наданні соціальної допомоги орган соціального захисту населення письмово повідомляє про це уповноваженого представника сім'ї із зазначенням підстав відмови та порядку оскарження рішення.
Відповідно до ст. 6 Закону № 1768-III державна соціальна допомога призначається на шість місяців. Згідно ст. 7 цього Закону державна соціальна допомога не призначається у випадках, передбачених цим пунктом.
Слід зазначити, що надання позивачем всіх необхідних документів не є спірним між сторонами. При цьому, умови, на яку посилається відповідач при відмові у призначенні державної допомоги: незнаходження за адресою реєстрації отримувача допомоги, вказані вище Закони не містять. Крім того, у спірному рішенні не визначено порядок його оскарження, як це вимагається Законом № 1768-III.
Так, в обґрунтування правомірності своїх дій відповідач послався на приписи Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365.
Пунктом 13 цього Порядку визначено, що комісія (з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам), крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати.
Проте слід зазначити, що вказаний пункт Порядку №365 скасований постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2017 року у справі № 826/12123/16, що набрала законної сили 4 липня 2018 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі № 826/12123/16.
Зазначеною постановою суду також скасовані п.п. 7, 8, 9 цього Порядку, якими передбачалось право органу на проведення перевірки достовірності зазначеної в заяві про призначення соціальних виплат інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, складання акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за результатом перевірки, обов'язок особи повідомляти структурний підрозділ з питань соціального захисту населення про зміну фактичного місця проживання/перебування, а також скасовані Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 та абз. 10 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 5 листопада 2014 року № 637
Крім того, суд зазначає, що нормативно-правовий акт, на який посилається відповідач як підставу для відмови у призначенні допомоги, не є законом, а тому не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Суд наголошує, що позивачка і її дитина є громадянами України, тобто, мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги на дітей одиноким матерям, малозабезпеченим сім'ям у зв'язку з відсутністю за адресою реєстрації, як внутрішньо переміщеної особи. Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення "Кечко проти України" від 8 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Отже, позивачка має право на отримання державної допомоги на дітей одиноким матерям та державної допомоги малозабезпеченим сім'ям. Реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", не може позбавляти її права на отримання допомоги на дітей одиноким матерям.
Стосовно щомісячної допомоги переміщеним особам суд зазначає наступне.
Згідно пункту 1 Постанови КМУ від 1 жовтня 2014 року № 505 внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг установлена щомісячна адресна допомога. Вказаною Постановою затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - Порядок № 505). Цей Порядок визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) (п. 1 Порядку № 505).
Так, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців (п. 2 Порядку № 505).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 505 грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї).
Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.
Пунктом 5 Порядку визначено документи які додаються та необхідні відомості, які зазначаються у заяві. Грошова допомога не призначається у випадках визначених п. 7 Порядку №505.
При цьому слід зазначити, що у розпорядженні щодо відмови в призначенні допомоги внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 не зазначено обставини, визначених п. 7 Порядку № 505.
В обґрунтування правомірності своїх дій відповідач посилається на приписи Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365.
Пунктом 12 цього Порядку №365 передбачено, що за результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї або інших документів, визначених в абзацах другому і третьому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати.
Як убачається з Акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї №80389 позивачці залишено повідомлення 31 березня 2020 року. При цьому вказаний акт не містить інформації про відсутність позивачки за місцем фактичного проживання.
До того ж, у разі відсутності позивачки за місцем фактичного проживання, представник управління соціального захисту населення повинен залишити внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації. У разі коли внутрішньо переміщена особа протягом трьох робочих днів не з'явилася до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, такий підрозділ надсилає їй рекомендованим листом повторне повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися для проходження фізичної ідентифікації. Водночас структурний підрозділ з питань соціального захисту населення робить запит до Держприкордонслужби щодо виїзду внутрішньо переміщеної особи за кордон, на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі або до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (п.п. 6,7 Постанови №365).
Проте, слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем таких дій.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача щодо відмови у призначенні позивачці допомоги переміщеним особам.
На підставі зазначеного, обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, приходить висновку, що достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивачки у даній справі є прийняття рішення про визнання протиправними та скасування рішень відповідача про відмову в призначенні державної допомоги та зобов'язання призначити та виплатити відповідну допомогу за заявою позивачки.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в сумі 840,80 грн. належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління праці та соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації від 07 квітня 2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та допомоги на дітей одиноким матерям.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження управління праці та соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації від 08 квітня 2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 допомоги внутрішньо переміщеним особам. малозабезпеченим сім'ям та допомоги на дітей одиноким матерям.
Зобов'язати управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (місцезнаходження: Донецька область, м. Волноваха, вул. Гагаріна, 36; код ЄДРПОУ 03197227) призначити та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям та допомогу на дітей одиноким матерям, за заявою від 11 березня 2020 року.
Зобов'язати управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (місцезнаходження: Донецька область, м. Волноваха, вул. Гагаріна, 36; код ЄДРПОУ 03197227) призначити та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою від 11 березня 2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (місцезнаходження: Донецька область, м. Волноваха, вул. Гагаріна, 36; код ЄДРПОУ 03197227) на користь Держаного бюджету України судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 3 розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв