06 листопада 2020 року Справа 160/14259/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдфінанс» в особі ліквідатора ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
03.11.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдфінанс» в особі ліквідатора Сидорчука І.С. звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві, винесене 30 січня 2020 року №0002880510 про донарахування зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 604 391,00 грн. та штрафу в розмірі 151 097,75 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві, винесене 30 січня 2020 року №0002870510 про застосування штрафу в розмірі 302 195,50 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і встановлює строк для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суддя дійшов висновку про те, що зазначений позов необхідно залишити без руху на підставі ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За приписами ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень, юридичною особою майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2020 року становить 2 102,00 грн.
Таким чином, враховуючи, що позивачем заявлено позовні вимоги майнового характеру про скасування податкових повідомлень-рішень на суму 755 488,75 грн. та 302 195,50 грн., позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 15 865,26 грн., що складає 1,5 відсотка ціни позову.
Однак, як вбачається із доданих до позову документів, позивачем до адміністративного позову не додано документу про сплату судового збору у розмірі 15 865,26 грн. за подання даного адміністративного позову майнового характеру юридичною особою в порушення вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Проте, у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдфінанс» в особі ліквідатора Сидорчука І.С. просить звільнити ТОВ «Трейдфінанс» від сплати судового збору за подання даної позовної заяви, посилаючись на те, що товариство не має майнових активів та грошових коштів, а отже є фінансово неспроможним сплатити судовий збір. Так, рахунки підприємства закриті, тобто кошти на них відсутні.
Розглянувши заявлене клопотання, вивчивши надані докази на його підтвердження, суд зазначає про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору за подання заяви на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, умови, за яких суд може, зокрема, відстрочити чи зменшити сплату судового збору та перелік суб'єктів до яких таке відстрочення чи зменшення застосовується обов'язково обумовлено ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Проте, з матеріалів адміністративного позову вбачається, що до осіб, яким надані пільги щодо сплати судового збору, які визначені ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач не відноситься.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Так, єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 8 Закону України «Про судовий збір» повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Водночас, вимогами чинного законодавства не передбачена можливість відстрочити та зменшити позивачу (юридичній особі) сплату судового збору за підставами, які не визначені в ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Таким чином, зі змісту вищенаведеної норми вбачається, що юридичні особи не є суб'єктами, на яких розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 8 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон №2343) кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, визначеному цим Законом. З основного рахунка банкрута проводяться виплати кредиторам, виплати поточних платежів та витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
За приписами норм Закону №2343 до витрат ліквідатора в ліквідаційній процедурі відносяться, зокрема, витрати по сплаті судового збору.
Статтею 115 Закону №2343 врегульовано питання винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) й за змістом її частини 4 витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом, крім витрат на страхування його відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок неумисних дій або помилки під час виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, а також витрат, здійснення яких безпосередньо не пов'язане з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, і витрат, пов'язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати, що перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.
Згідно із частинами 5 та 6 статті 115 Закону №2343 сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника. Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.
Отже, виходячи з аналізу наведених норм, перебування боржника в процедурі банкрутства не є підставою для звільнення від сплати судового збору.
Враховуючи наведене, суддя дійшов висновку, що позивачем позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст.160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Вищезазначені недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до канцелярії суду документу про сплату судового збору у розмірі 15 865,26 грн. за подання даного адміністративного позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.8 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 133, 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдфінанс» в особі ліквідатора Сидорчука І.С. про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдфінанс» в особі ліквідатора Сидорчука І.С. до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без руху.
Позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду документу про сплату судового збору у розмірі 15 865,26 грн. за подання даного адміністративного позову.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець