02 листопада 2020 року Справа 160/13672/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи «Криворізька установа виконання покарань №3» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
26.10.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Криворізька установа виконання покарань №3», у якому позивач просить суд:
- визнати бездіяльність Державної установи «Криворізька установа виконання покарань №3» протиправною що полягає у невиплаті грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 9994 гривні 51 копійка, мені ОСОБА_1 .
- стягнути з Державної установи «Криворізька установа виконання покарань №3» на користь ОСОБА_1 , грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 9994 гривні 51 копійка.
- стягнути з Державної установи «Криворізька установа виконання покарань №3» на користь ОСОБА_1 , індекс інфляції за несвоєчасну виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за період з 01.10.2016 року по 30.09.2020 року у сумі 3478 гривень 09 копійок.
Відповідно до пунктів 3 та 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої-третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою цієї ж статті обумовлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Щодо посилання позивача на статтю 233 КЗпП суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі №802/1677/16-а (провадження №К/9901/47541/18), грошова компенсація за неотримане речове майно, що підлягало видачі під час проходження військової служби не є грошовим забезпеченням військовослужбовця (чи його складовою) і за своєю суттю не може вважатися оподатковуваним місячним/річним доходом такої особи.
Оскільки предметом переданого на розгляд адміністративного спору є компенсація за неотримане речове майно, яка не входить до структури заробітної плати, підстави для застосування частини третьої статті 233 КЗпП відсутні.
Суд акцентує увагу на тому, що під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України як норми спеціального процесуального закону. Такого висновку Верховний Суд дійшов, із-поміж інших, у постанові від 4 грудня 2019 року в адміністративній справі № 815/2681/17.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
У справі Європейського суду з прав людини «Стаббігс та інші проти Великобританії» визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У Рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Виходячи з вищенавденого судом встановлено, що початок строку на зверненя до суду є 23.01.2020 року відповідно до підпису позивача на довідці №1 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, а з цим позовом позивач звернувся до суду 26 жовтня 2020 року через 9 місяців, тобто з пропуском установленого КАС України місячного строку звернення до адміністративного суду.
Крім того, згідно з положеннями частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.
Крім того, згідно з приписами частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Зі змісту адміністративного позову вбачається, що в якості підстави для звільнення від сплати судового збору позивач посилається на п.4 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" та вказує, що у даному випадку спір стосується виплати компенсації.
Проте суд зазначає, що відповідно до положень п.4 ч.1 ст. 5 "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах щодо спорів, пов'язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".
З аналізу вказаної норми законодавства вбачається, що звільненню від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях підлягають громадяни, реабілітовані відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" у спорах пов'язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості.
Однак, позивачем під час звернення до суду з даним позовом оспорюється бездіяльність відповідача щодо невиплати при звільненні з військової служби у запас грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, що не є компенсацією майна громадянину, реабілітованому відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач вільно трактуючи вказане положення діючого законодавства не може бути звільнений від сплати судового збору на підставі п.4 ч.1 ст. 5 "Про судовий збір".
Перевіривши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вказаний позов майнового характеру.
За положеннями частини 1 статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 3 статті 4 Закону №3674-VI ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано фізичною особою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX передбачено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2020 року становить 2 102,00 гривні.
Таким чином, позивач мав сплатити судовий збір за подання цього адміністративного позову у розмірі 840,80 грн (13472,60 грн х 1% = 134,72грн, але не менше 840,80 грн.).
За наведених обставин позивачу необхідно сплатити судовий збір за наступними реквізитами: отримувач коштів: УК у Чечелівському районі міста Дніпра, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989253, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA178999980000034316206084014, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: судовий збір у розмірі 840 гривень 80 копійок, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ(суду) 34824364.
Частинами 1 та 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
На підставі викладеного суд залишає подану заяву без руху та пропонує позивачеві усунути наступні недоліки шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску;
- документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі та порядку, встановлених чинним законодавством України.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Криворізька установа виконання покарань №3» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду.
Крім того, роз'яснити що, відповідно до абз. 2 ч.3 Прикінцевих положень КАС України суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
Роз'яснити позивачеві, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та в самостійному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Юхно