26 серпня 2020 року Справа № 160/6556/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКЛ Тандем» про стягнення заборгованості, -
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКЛ Тандем», в якій просить: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКЛ Тандем» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративного-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування особи з інвалідністю за 2019 рік у розмірі 58 805,88 грн.
Позивач позовні вимоги обґрунтовує Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та зазначає, що відповідачем самостійно визначено кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати у нього, проте станом на кінець звітного періоду відповідач не виконує нормативи щодо працевлаштування інвалідів, внаслідок чого до нього застосовано адміністративно-господарські санкції в розмірі 58 805,88 грн. Оскільки вищезазначена сума у визначений законодавством строк відповідачем не сплачена утворилася заборгованість на вказану суму. Також позивач стверджує, що ненадходження сум адміністративно-господарських санкцій до Державного бюджету України завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє в повній мірі створити особам з інвалідністю необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву вх.№40888/20, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначає, що при складанні звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів ТОВ «СКЛ Тандем» за 2019 рік працівниками підприємства було допущено технічну помилку, а саме в рядку «02» звіту відображено помилково цифру «2», замість вірної цифри «3». Звіт за формою №3-ПН до центрального органу виконавчої влади, що реалізую державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції не подавався у зв'язку з відсутністю вакансій. Станом на 2019 рік на ТОВ «СКЛ Тандем» були працевлаштовані 4 особи з інвалідністю.
На адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується із відзивом та зазначає, що у відзиві не спростовані твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог, просить задовольнити позовні вимоги враховуючи наступне.
15 червня 2020 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів листом №477/04-01 надано роз'яснення щодо процедури надання відповідачем уточнюючої форми звітності за формою 10-ПІ «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019». При виявлені вказаної технічної помилки відповідачу необхідно було самостійно з відповідною заявою звернутися до органів Держпраці щодо дотримання ним вимог статей 19 і 20 України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991. За результатами перевірки Державною інспекцію України з питань праці на підставі акту встановлення факту щодо виконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів буде внесено зміни до ЄІАБД у поданому звіті за 2019 рік за формою 10-ПІ, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42. Позивачем листом від 15.06.2020 року №477/04-01 надано роз'яснення щодо процедури надання відповідачем до відділення фонду уточнюючої форми звіту за формою 10-ПІ «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2019 рік.
На адресу суду від представника відповідача 19 серпня 2020 року надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому останній не погоджується з твердженнями позивача та повідомляє наступне.
Обов'язку щодо звернення до Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю (Держпраці) з питання встановлення факту виконання/невиконання суб'єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання до відділень Фонду звіту про зайнятість про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, законодавством не встановлено. Порядком проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2017 р. №70 ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019р. №466) суб'єкту господарювання надано право на звернення для проведення позапланової перевірки за його бажанням. У матеріалах справи наявні підтверджуючі документи, що свідчать про виконання ТОВ «СКЛ Тандем» вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо нормативу працевлаштування інвалідів, а саме: копії трудових книжок, копії наказів про прийняття на роботу, копії повідомлень органів ДПС про працевлаштування, копії розрахункових відомостей заробітної плати працівників. Враховуючи, що відповідачем дотримано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, останній просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що ТОВ «СКЛ Тандем» було створене як юридична особа 23.04.2013 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Серії АБ № 733770.
Приватне підприємство ТОВ «СКЛ Тандем» - відповідач перебуває на обліку у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.
Так, згідно з поданим відповідачем 21.01.2020 року №03-07/215 звітом за формою №10-ПІ «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 р.» середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 68 осіб; з них : - середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 2 особи; - кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 3 особи.
Відповідно до п.2.2. розрахунку суми позову наданого позивачем, кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю 3-2= 1 чол.
У зв'язку з відсутністю в штаті відповідача необхідної кількості працевлаштованих осіб з інвалідністю, за 1 робоче не зайняте особою з інвалідністю відповідач зобов'язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 58805,88 грн.
Згідно інформації Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 27.04.2020 № 12/19-1480 звіт за формою № 3-ПН відповідачем до центру зайнятості на протязі 2019 року не подавався.
Відповідно до листа від 05.06.2020р. вих.№30 направленого ТОВ «СКЛ Тандем» директору Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, повідомлено що під час складання Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів ТОВ «СКЛ Тандем» за 2019 рік працівниками підприємства було допущено помилку. Факично на підприємстві працювало 4 особи з інвалідністю: - ОСОБА_1 , диспетчер, прийнятий на роботу з 02.12.2019 року; - ОСОБА_2 , табельник, прийнята на роботу з 31.12.2015 року; - ОСОБА_3 , диспетчер, прийнятий на роботу з 14.03.2017 року; - ОСОБА_4 , мерчендайзер, прийнята на роботу з 10.10.2018 року.
Для підтвердження виконання нормативу надано копії документів що підтверджують працевлаштування осіб з інвалідністю : копії наказів про прийняття на роботу, копії Довідок до акту огляду МСЕК, копії паспортів вказаних осіб, копії повідомлень ДПС про прийняття на роботу, копії розрахункової відомості.
На вказаний лист Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів надано відповідь від 15 червня 2020 року вих. №477/04-01 згідно якої роз'яснена процедура надання відповідачем уточнюючої форми звітності за формою 10-ПІ «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019».
При виявлені вказаної технічної помилки необхідно було самостійно з відповідною заявою звернутися до органів Держпраці щодо дотримання ним вимог статей 19 і 20 України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991. За результатами перевірки Державною інспекцію України з питань праці на підставі акту встановлення факту щодо виконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів буде внесено зміни до ЄІАБД у поданому звіті за 2019 рік за формою 10-ПІ, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42.
Згідно наданих відповідачем та досліджених судом наявних в матеріалах справи копій паспортів, наказів про прийняття на роботу, повідомлень органів ДПС про працевлаштування, розрахункових відомостей заробітної плати, довідок до актів огляду МСЕК, судом встановлено що на підприємстві відповідача працювали особи з інвалідністю :
- ОСОБА_1 , диспетчер, прийнятий на роботу з 02.12.2019 року, підтверджується Наказом про прийняття на роботу №84-2436707817 від 29 листопада 2019 року;
- ОСОБА_2 , табельник, прийнята на роботу з 31.12.2015 року, підтверджується Наказом про прийняття на роботу №31/12-29 від 31 грудня 2015 року.
- ОСОБА_3 , диспетчер, прийнятий на роботу з 14.03.2017 року, підтверджується Наказом про прийняття на роботу №00000000011-0000000023 від 13 березня 2017 року.
- ОСОБА_4 , мерчендайзер, прийнята на роботу з 10.10.2018 року, підтверджується Наказом про прийняття на роботу №0000022 - 2945123980 від 09 жовтня 2018 року.
Таким чином на підприємстві позивача працювало чотири особи, яким встановлена інвалідність.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Правові засади соціальної захищеності інвалідів в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, визначаються Законом України від 21.03.1991 №875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.
В силу положень статті 17 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я осіб з інвалідністю.
Відповідно до статті 18 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.ь
В силу положень статті 181 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" обов'язок здійснювати пошук підходящої роботи для інваліда відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань, покладено на Державну службу зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (стаття 18 Закону).
Зі змісту статті 18 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", встановлено що обов'язок відповідача створити робочі місця і умови для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, не супроводжується обов'язком відповідача здійснювати пошук інвалідів, адже в силу статті 181 цього Закону такий обов'язок покладено на Державну службу зайнятості.
Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми № 3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня у справі № 819/639/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", і забезпечують працевлаштування інвалідів. При цьому, згідно зі статтею 20 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Адміністративно-господарські санкції, що застосовуються до працедавців за незайняті інвалідами робочі місця, є заходом впливу до правопорушника у зв'язку з учиненням правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
В силу частини другої статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Це означає, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися до працедавця в разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому цей суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом України від 21.03.1991 №875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". В контексті прийнятого Закону України "Про зайнятість населення" та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.
Суд звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року справа №806/1368/17, від 20 травня 2019 року справа №820/1889/17.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкта господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.
Проте судом встановлено, матеріалами справи підтверджено що на підприємстві позивача в спірний період працювало чотири особи, яким встановлена інвалідність.
Таким чином, відповідачем вчинені необхідні заходи для працевлаштування інвалідів, однак допущено технічну помилку у поданому 21.01.2020 року №03-07/215 звіті за формою №10-ПІ «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 р.» зазначивши помилково цифру «2», замість вірної цифри «3».
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність в діях відповідача складу правопорушення, за вчинення якого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій.
Враховуючи, що відповідачем виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік, створено необхідні робочі місця та працевлаштовані особи з інвалідністю, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст.73-77, 90, 94, 242-246, 250 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКЛ Тандем» про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Турлакова