06 листопада 2020 року ЛуцькСправа № 140/11405/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2020 №№0024236-5033-0307, 0024237-5033-0307, 0024238-5033-0307.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є керівником та засновником фермерського господарства «Оберіг» (далі - ФГ «Оберіг»). Видами діяльності юридичної особи є: вирощування зернових культур (крім рису); бобових культур і насіння олійних культур (основний); вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; допоміжна діяльність у рослинництві; виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами. Відповідно до довідки органу місцевого самоврядування позивач із 2003 року і до сьогодні є сільськогосподарським товаровиробником. При цьому, належні йому на праві власності об'єкти нерухомого майна, а саме: приміщення реммайстерні площею 601,9 кв.м, яке розташоване у АДРЕСА_1 ; частина приміщення автогаража (38/100) площею 192,0 кв.м, яке розташоване у АДРЕСА_2 ; будівля комплексного приймального пункту побутового обслуговування, спеціальне ательє і майстерня, приймальний пункт хімчистки загальною площею 406,3 кв. м, які розташовані у АДРЕСА_2 (далі - об'єкти нерухомості, будівлі, споруди), використовуються ОСОБА_1 у сільськогосподарській діяльності.
Головне управління ДПС у Волинській області 06.05.2020 прийняло податкові повідомлення-рішення, якими ОСОБА_1 визначено суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на вказані об'єкти нерухомості: №0024236-5033-0307 за 2019 рік у сумі 4016,68 грн; №0024237-5033-0307 за 2019 рік у сумі 37675,93 грн; №0024238-5033-0307 за 2019 рік у сумі 25432,35 грн.
Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати, оскільки належні позивачу будівлі, споруди використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (в межах господарської діяльності ФГ «Оберіг», засновником та директором якого є ОСОБА_1 ), а тому відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), не є об'єктами оподаткування.
Ухвалою суду від 10.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.63).
У відзиві на позовну заяву від 27.08.2020 (а.с.65-67) відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та зазначив, що застосування пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов: використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та особа є сільськогосподарським товаровиробником (яким позивач не являється). Відтак фактично нерухоме майно, яке перебуває у власності позивача, не підпадає під дію пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, яким встановлено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських виробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. При цьому, слід враховувати, що ПК України регламентує правовий статус сільськогосподарського товаровиробника виключно як юридичної особи і жодної альтернативи податковим законодавством не передбачено. Разом з тим, звертає увагу на те, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, а не як юридична особа, що у відповідності до вимог пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України виключає достатні та необхідні правові підстави для застосування пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України. Щодо долученої до матеріалів справи довідки сільської ради зазначає, що у Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської області відсутні повноваження для підтвердження (спростування) статусу сільськогосподарського товаровиробника. Таким чином, вищевказані обставини свідчать про правомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому просив у задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив від 11.09.2020 позивач заперечив доводи контролюючого органу, викладені у відзиві, та повторно зазначив, що належні йому на праві власності будівлі і споруди використовуються в межах сільськогосподарської діяльності ФГ «Оберіг» для обслуговування та зберігання сільськогосподарської техніки, для виробництва сільськогосподарської продукції, її зберігання та реалізації. Крім того посилається на те, що він належними доказами підтвердив свою діяльність, як сільськогосподарського товаровиробника, оскільки контролюючому органу було надано відповідні підтвердження про отримання доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва, продуктів її переробки за 2019 рік. Нежитлові будівлі і споруди використовуються ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника, що віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Тому відповідач помилково та безпідставно стверджує про відсутність у ОСОБА_1 статусу сільськогосподарського товаровиробника. Відтак, вказана нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу положень підпункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 06.05.2020 ГУ ДПС у Волинській області винесено податкові повідомлення-рішення №№0024236-5033-0307, 0024237-5033-0307, 0024238-5033-0307, відповідно до яких ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за податковий період - 2019 рік у розмірі 4016,68 грн, 37675,93 грн, 25432,35 грн відповідно (а.с.15-17).
Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд враховує наступне.
Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано приписами статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Отже, за загальним правилом, об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно із статтею 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради обєднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Водночас у підпункті 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України наведені об'єкти, які не є об'єктом оподаткування за вказаної нормою закону.
Так, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів.
Відтак перелік будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства, визначений наведеною нормою, не є вичерпним та містить лише одне виключення.
Аналізуючи норми підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, слід дійти висновку, що законодавець визначив умовою звільнення таких об'єктів від оподаткування цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №0340/1905/18.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 є засновником та керівником (головою) фермерського господарства «Оберіг», яке зареєстроване як суб'єкт господарювання 10.12.2003, що підтверджується копіями довідки серії НОМЕР_1 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.32-33).
Видами діяльності ФГ «Оберіг» є: код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); код КВЕД 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; код КВЕД 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; код КВЕД 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; код КВЕД 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; код КВЕД 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами (а.с.32-33).
Господарська діяльність ФГ «Оберіг» із вирощування та реалізації зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур (сої, пшениці та ін.) підтверджується розрахунком частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2019 рік, копією договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №25/09-8 від 25.09.2019 (а.с.43-48).
У своїй діяльності ФГ «Оберіг» використовує орендовані земельні ділянки сільськогосподарського призначення відповідно до договору оренди землі від 22.12.2010 та додаткової угоди до нього, укладеного із Локачинською районною державною адміністрацією (а.с.24-29), належні позивачу на праві власності транспортні засоби (спеціалізований вантажний самоскид, машина для внесення рідких органічних добрив, розкидач органічних добрив, трактори колісні, комбайн зернозбиральний) (а.с.35-42).
При цьому ОСОБА_1 є власником об'єктів нерухомого майна, а саме: 1) комплексного приймального пункту побутового обслуговування, спеціалізоване ательє і майстерня, приймальний пункт хімчистки, загальною площею 406.3 м.кв, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; 2) приміщення реммайстерні, загальною площею 601,9 м кв - літера «А-1», розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; 3) 38/100 частини приміщення автогаража площею 192 м.кв, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчать інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна (а.с.18-23).
Зазначені об'єкти нерухомого майна відповідно до довідки сільського голови Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської області №362 від 12.05.2020 (а.с.34) ОСОБА_1 використовує у сільськогосподарській діяльності. Доказів протилежного відповідач суду не надав.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується та обставина, що об'єкти нерухомого майна, які належать позивачу на праві власності і щодо яких контролюючим органом донараховані податкові зобов'язання, є будівлями, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та фактично використовуються у сільськогосподарській діяльності ФГ «Оберіг», засновником та керівником якого є позивач.
Доводи контролюючого органу про те, що позивач, як фізична особа, не є сільськогосподарським товаровиробником, відтак на нього не поширюється пільга, передбачена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, суд вважає безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу ХIV Податкового кодексу України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін «сільськогосподарський товаровиробник» має інше змістовне навантаження.
Крім того, визначення «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18.01.2001 №2238-ІІІ, сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
При цьому слід зауважити, що встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників як юридичних осіб, так і фізичних, та направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Отже, в розумінні вимог підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України позивач ОСОБА_1 , як засновник та керівник фермерського господарства, є сільськогосподарським товаровиробником, відтак належні йому будівлі, споруди не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, з огляду на що суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
При прийнятті рішення судом також враховано, що в межах розгляду даного спору ГУ ДПС у Волинській області не надано доказів передачі позивачем належних йому на праві власності об'єктів нерухомості в оренду, лізинг чи позичку, що виключає право останнього на застосування податкової пільги.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 , з урахуванням встановлених судом обставин справи, підлягають до задоволення.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 840,80 грн, сплачений згідно з квитанцією від 06.08.2020 (а.с.62).
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 06 травня 2020 року №0024236-5033-0307, №0024237-5033-0307, №0024238-5033-0307.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок вісім) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 43143484).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій