29 жовтня 2020 року ЛуцькСправа № 140/10814/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
при секретарі судового засідання Шопік М. М.,
за участю представника позивача Максимчука Ю. В.,
представника відповідачів Ярошика Т. В., Решетника О. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волтранс» до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Волтранс» (далі - ТзОВ «Волтранс», позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1649145/42030582 від 18.06.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної №8 від 04.05.2020; зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №8 від 04.05.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між TзOB «Волтранс» та TOB «Моноліт-Брук» було укладено договір купівлі-продажу, у відповідності до якого сторони домовилися про купівлю-продаж товару, a саме пісок. B подальшому, між TзOB «Волтранс» та TзOB «Моноліт-Брук» було укладено додаткову угоду дo вищевказаного договору, у відповідності до якої сторонами було уточнено номенклатуру товару, який підлягає поставці, а саме пісок та щебінь. Нa підставі отриманого замовлення від покупця ТзОВ «Волтранс» було виставлено рахунок на загальну суму 338 580,00 грн., на яку надійшла часткова передоплата в розмірі 188 100,00 гpн. У свою чергу, TзOB « Волтранс» на суму коштів, що надійшли від TOB «Моноліт-Брук» як попередня оплата, було складено в електронній формі та відправлено 28.05.2020 на реєстрацію до Єдиного реєстру податкову накладну № 8 від 04.05.2020 на суму 188 100,00 грн., номенклатура: пісок, код товару згідно УКТ 2505.
Однак, дана податкова накладна була доставлена до центрального рівня ДПC України, прийнята системою, проте її реєстрація була зупинена на підставі пункту 201.16 статті 201 ПK України. Підставою для зупинення реєстрації, згідно квитанції, було наступне: коди УKTЗEД/ДKПП тoвapy/пocлyг 2505, вiдcyтнi в тaблицi дaниx плaтникa податку на дoдaнy вapтicть, як тoвapи/пocлyги, що на пocтiйнiй ocнoвi пocтaчaютьcя (вигoтoвляютьcя) тa їx oбcяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого тoвapy/пocлyги тa oбcягy його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. З метою реєстрації зупиненої податкової накладної, позивачем в електронній формі було подано повідомлення про подання пояснень тa копій документів по відмовленій ПH/РК та надано весь пакет документів, який необхідний для реєстрації податкової накладної. Крім тoгo, позивачем надавалися письмові пояснення cтocoвнo наявності основних засобів, трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності. Вищевказаними документами в повній мірі підтверджуються фактичне здійснення господарської операції по зупиненій податковій накладній, та даних документів та пояснень достатньо для реєстрації податкової накладної № 8 від 04.05.2020.
Разом з тим, за результатами розгляду поданих позивачем пояснень та первинних документів, Комісією ГУ ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних було прийнято рішення № 1649145/42030582 вiд 18.06.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 8 від 04.05.2020. Підставою для відмови, згідно рішення, було ненадання платником податку копій документів, a саме первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, y тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі тoвapiв (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків. Графа «додаткова інформація» не заповнена. З даним Рішенням ТзОВ «Волтранс» категорично не погодилося та оскаржило його до ДПC України, проте, дану скаргу було залишено без задоволення.
Крім того, представник позивача зазначає, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, контролюючий орган має витребувати від платника документи на спростування наявних у органу ДПC сумнівів, пов'язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітлити платнику податків у своїх поясненнях. У свою чергу, зі змісту надісланої відповідачем квитанції вбачається, що позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПH/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, без зазначення конкретної пропозиції шодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПH/РК в ЄРПН.
Представник позивача, вважає, що первинними документами, якими оформлені господарські операції з поставки піску та щебеневої продукції в повній мірі підтверджуються фактичне здійснення господарських операцій, а відтак, підстав для відмови у реєстрації податкової накладної № 8 від 04.05.2020 немає.
Що стосується висновків комісії відповідача про тe, що кoд УKTЗEД/ДКПП товару/послуг 2505, відсутні в таблиці даних платника податку нa додану вартість, як товари/послуги, щo на постійній основі пocтaчaютьcя (виготовляються) тa їх обсяг постачання дopiвнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, представник позивача вказує, що одночасно із первинними документами, ними до комісії відповідача подавалася Таблиця даних платника ПДВ, у якій був відображений код УКТЗЕД 2505. Дана таблиця була врахована комісією, відтак, підстава для зупинення реєстрації спірної податкової накладної була спростована. Отже, у контролюючого органу не було підстав відмовляти в реєстрації податкової накладної № 8 від 04.05.2020.
На думку представника позивача, оскаржуване рішення комісії не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку позивача виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень. Отже, таке рішення прийняте без врахування всіх обставин у справі та не у спосіб, визначений законом, a відтак, є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 8 від 04.05.2020, то на думку представника позивача, вона є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву ГУ ДПС у Волинській області та ДПС України із вимогами викладеними в адміністративному позові не згідні та вважають їх безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки зі змісту квитанції чітко вбачається, що зупинення реєстрації податкової накладної №8 від 04.05.2020 відбулося саме у зв'язку з тим, що коди УКТ ЗЕД/ДКПП товару/послуг 2505, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються) та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, а відтак цілком очевидно, що позивач мав надати документи в спростування вказаних обставин та на підтвердження обсягу придбання товару (піску) в кількості 380 т., який в подальшому реалізовувався ТОВ «Моноліт-Брук» на підставі спірної податкової накладної. Разом з тим, документів на підтвердження того, що ТзОВ «Волтранс» придбало пісок у такій кількості, яка була реалізована згідно податкової накладної №8 від 04.05.2020 ТОВ «Моноліт Брук» позивачем не надано ні контролюючому органу, ні суду.
Зокрема, представник відповідачів вказує, що контролюючому органу було надано договір купівлі-продажу №26 від 17.03.2020, укладений між ТзОВ «Волтранс» та ТОВ «Гірник-ВВ» на придбання піску та видаткова накладна №040503 від 04.05.2020 виписана на підставі вказаного договору, відповідно до якої була здійснена поставка лише 76 т. піску. Суду, ТзОВ «Волтранс» додатково надає видаткову накладну №070505 від 07.05.2020 на поставку 38 т. піску, №120504 на поставку 38 т. піску, №180502 від 18.05.2020 на поставку 41 т. піску та №150502 від 15.05.2020 на поставку 76,5 т. піску. При цьому, представник відповідачів вказує, що вказані податкові накладні були складені вже після того як була виписана податкова накладна №8 від 04.05.2020, а відтак беззаперечно, вони не можуть слугувати доказами придбання піску, який був реалізований згідно вказаної податкової накладної «Моноліт-Брук». Разом з тим, навіть з урахуванням всіх документів, що були надані суду і не були надані контролюючому органу, ТзОВ «Волтранс» придбало лише 269,5 т. піску, тоді як згідно податкової накладної №8 від 04.05.2020 здійснював продаж піску в кількості 380 т. Таким чином, обсяг постачання піску перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, і наданими документами позивач вказаних обставин не спростував та інформації зазначеної у спірній податковій накладній не підтвердив. З огляду на зазначене, у поданій позовній заяві представник позивача безпідставно стверджує, що позивачем до комісії регіонального рівня було подано весь пакет первинних документів, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, по яким була складена спірна податкова накладна, в яких відображено весь ланцюг купівлі та подальшого продажу ТОВ «Моноліт-Брук» піску.
Також, представник відповідачів вказує, що позивач необґрунтовано посилається на той факт, що додатковою угодою було уточнено номенклатуру товару, який підлягає поставці, а саме: пісок та щебінь та ТОВ «Моноліт-Брук» вирішили дещо змінити номенклатуру замовленого товару та дозамовити також щебеневу продукцію, оскільки із податкової накладної №8 від 04.05.2020 чітко вбачається, що здійснювалась поставка виключно піску, а у разі зміни номенклатури товару позивач зобов'язаний подати розрахунок коригування до вказаної податкової накладної, чого зроблено не було.
На думку представника відповідачів, посилання позивача на документи, що стосуються поставки щебеневої продукції взагалі не мають значення для вирішення спірних правовідносин у даній справі та наданню правової оцінки рішенню ГУ ДПС у Волинській області від 18.06.2020, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №8 від 04.05.2020 на підставі якої здійснювалась поставка піску, а не щебню.
Крім того, представник відповідачів вказує, що контролюючому органу було надано видаткову накладну №399 від 18.05.2020 відповідно до якої здійснювалась поставка 76,5 т. піску та згідно видаткової накладної №040503 від 04.05.2020 - 76 т. піску, разом 152,5 т. піску. При цьому, відповідно до всіх інших накладних, як наданих контролюючому органу, так і додатково наданих суду здійснювалася поставка саме щебня, а не піску. Крім того, згідно наданої контролюючому органу товарно-транспортної накладної №505 від 11.05.2020 поставлено 25,260 т. піску та згідно товарно-транспортної накладної №482 від 07.05.2020 38 т. піску, разом лише 63,76 т. піску, а не 380 т. як зазначено у податковій накладній №8 від 04.05.2020. У свою чергу, суду ТзОВ «Волтранс» додатково надає товарно-транспортну накладну №508 від 12.05.2020 на поставку 38 т. піску, товарно-транспортну накладну №540 від 15.05.2020 на поставку 38,5 т. піску та товарно-транспортну накладну №541 від 15.05.2020 на поставку 38 т. піску, які не були надані контролюючому органу. При цьому, аналогічно як і з додатково наданими суду видатковими накладними, поставка згідно із товарно-транспортними накладними здійснювалась уже після того як була виписана податкова накладна №8 від 04.05.2020, а відтак вони не можуть слугувати доказами транспортування піску, який був реалізований згідно вказаної податкової накладної «Моноліт-Брук». Разом з тим, навіть з урахуванням всіх товарно-транспортних накладних, які були надані суду і не були надані контролюючому органу, ТзОВ «Волтранс» поставило ТОВ «Моноліт-Брук» лише 178,26 т. піску, тоді як згідно податкової накладної №8 від 04.05.2020 здійснював продаж піску в кількості 380 т.
Також, представник відповідачів вказує, що позивачем не надано контролюючому органу і розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків на підтвердження здійснення оплати за пісок в кількості 380 т. на загальну суму 188100,00 грн. Зокрема, згідно платіжного доручення №1877 від 04.05.2020 ТзОВ «Волтранс» отримало від ТОВ «Моноліт-Брук» оплату за щебінь, а не за пісок. При цьому, наданий суду лист від 07.07.2020 не може слугувати як доказ оплати за товар згідно податкової накладної №8 від 04.05.2020 , оскільки згідно вказаного листа ТОВ «Моноліт-Брук» просить зарахувати кошти згідно платіжного доручення №1877 від 04.05.2020 в розмірі 188100,00 грн. як оплату за пісок та щебеневу продукцію, тоді як згідно податкової накладної №8 від 04.05.2020 здійснювався продаж виключно піску на суму 188100,00 грн.
Крім того, представник відповідачів звертає увагу, що не відповідає дійсності твердження позивача про те, що графа «додаткова інформація» не заповнена, оскільки в оскаржуваному рішенні у графі «додаткова інформація» зазначено, що відсутні первинні документи щодо підтвердження придбання реалізованого товару. Встановлено, що обсяг постачання товару перевищує величину обсягу придбанню, тобто ті обставини у зв'язку із наявністю яких і була зупинена реєстрація спірної податкової накладної та які згідно з наданими документами не були спростовані позивачем.
Щодо таблиці даних платника ПДВ, то вона подається платником податків з метою надання контролюючому органу інформації щодо видів економічної діяльності платника податку та кодів товарів, які постачаються та/або придбаваються (отримуються) таким платником податку, а не як хибно вважає позивач в спростування підстав для зупинення реєстрації податкової накладної, зупинення реєстрації якої уже відбулося задовго до подання такої таблиці даних. З наведених підстав представник відповідачів просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін задоволено, перейдено із розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, Призначено у даній справі підготовче засідання на 10:00 22.09.2020.
У відповіді на відзив представник позивача вказує, що комісією не було враховано, що податкова накладна №8 від 04.05.2020 була виписана по першій події, а саме даті зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, як це передбачено пунктом 187.1 статті 187 та пунктом 201.7 статті 201 ПК України. Представник позивача вважає, що в даному випадку документами, які підтверджують реальність виписки податкової накладної є документи про домовленість здійснити господарську операцію та документи, які підтверджують отримання передоплати. Тому, оскільки податкова накладна булла виписана не по факту відвантаження, а по факту отримання попередньої оплати, представник позивача вважає, що вимога контролюючого органу про те, що позивач був зобов'язаний надати первинні документи на підтвердження обсягу придбання товару (піску) в кількості 380 т., який в подальшому реалізовувався ТОВ «Моноліт-Брук» на підставі спірної податкової накладної є безпідставними та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Що стосується розбіжностей у призначенні платежу в платіжному дорученні №1877 від 04.05.2020 та номенклатурою товару у податковій накладній №8 від 04.05.2020, то така розбіжність виникла внаслідок неврахування відповідальними за складання таких документів особами змін, внесених у договір купівлі-продажу в частині зміни номенклатури. У той же час, по факту ТзОВ «Волтранс» було відвантажено на користь ТОВ «Моноліт-Брук» увесь замовлений товар, а саме 152,5 т. піску та 276,06 т. щебню на загальну суму 188100,00 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними на загальну суму 221039,60 грн., а факт транспортування даного товару підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, які наявні в матеріалах справи.
Також представник позивача вказує, що господарські операції між ТзОВ «Волтранс» та ТОВ «Моноліт-Брук» носять регулярний систематичний характер починаючи з березня 2020 року і оплата за товар здійснюється «Моноліт-Брук» шляхом авансування по мірі доступних обігових коштів. У свою чергу, відвантаження товару здійснюється шляхом повної загрузки транспортного засобу. Тому, вартість та тонаж оплаченого товару може дещо не співпадати з вартістю та тонажем в окремих видаткових накладних та ТТН. Однак, в сукупності вищевказаними первинними документами підтверджується фактичне здійснення господарських операцій в повному обсязі.
Крім того, представник позивача звертає увагу, що ТзОВ «Волтранс» здійснило придбання у ТОВ «Вирівський кар'єр» щебню в загальній кількості 272,06 т., що повністю співпадає з кількістю щебню, який був відвантажений ТОВ «Моноліт-Брук». Крім того, позивачем було придбано у ТОВ «Гірник-ВВ» пісок в загальній кількості 269,5 т., що навіть перевищує кількість піску, який був відвантажений ТОВ «Моноліт-Брук». А тому, доводи представника відповідачів про те, що позивач не підтвердив обсяг придбання товару, який був реалізований ТОВ «Моноліт-Брук» є безпідставними, не відповідають дійсності та спростовуються наданими первинними документами.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 15:00 28.09.2020.
У судовому засіданні 28.09.2020 було оголошено перерву до 10:00 26.10.2020, у свою чергу судове засідання 26.10.2020 було відкладено на 11:00 29.10.2020.
Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідачів, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 24.02.2020 між TзOB «Волтранс» (Постачальник) та TOB «Моноліт-Брук» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №24/02/-2, відповідно до якого постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, що визначені цим договором, передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, що визначені цим договором оплатити та прийняти товар, а саме: пісок (пункт 1.1 договору). Кількість та вартість товару встановлюються сторонами за взаємною згодою на основі заявки покупця (заявка може подаватись як в письмовій, так і в усній формі) і зазначається в видаткових накладних на товар, що оформляються при продажу кожної окремої партії товару (пункт 1.2 договору). Покупець зобов'язаний оплатити повну вартість (в розмірі 100%) товару, що відображена в рахунку та видаткових накладних постачальника, на протязі трьох банківських днів з дня передачі товару покупцю (пункт 3.3 договору) (а.с.13-14).
Крім того, між ТзОВ «Волтранс» та ТОВ «Моноліт-Брук» було укладено додаткову угоду, згідно якої сторони внесли зміни в пункт 1.1 договору та виклали його в наступній редакції: постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, що визначені цим договором передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, що визначені цим договором оплатити та прийняти товар, а саме: пісок та щебінь з доставкою (а.с.15).
04.05.2020 ТзОВ «Волтранс» було виставлено рахунок на оплату №321 товару на загальну суму 338580,00 грн. (а.с.18).
У свою чергу, згідно платіжного доручення від 04.05.2020 №1877 на рахунок ТзОВ «Волтранс» надійшла часткова передоплата за товар по рахунку №321 від 04.05.2020 у розмірі 188100,00 грн. (а.с.19), у зв'язку з чим позивачем на дану суму була складена та відправлена на реєстрацію податкова накладна від 04.05.2020 №8 (а.с.9).
Однак, відповідно до квитанцій від 31.05.2020 реєстрація зазначеної податкової накладної була зупинена на підставі пункту 201.16 статті 201 ПK України, у зв'язку із тим, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 2505 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. У квитанції позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.10).
Для підтвердження реєстрації податкової накладної №8 від 04.05.2020 ТзОВ «Волтранс» було подано пояснення, a також пакет додаткових документів, а саме: 1) копія договору купівлі-продажу №24/02/-2 від 24.02.2020; 2) копія рахунку №321 від 04.05.2020; 3) копія платіжного доручення №1877 від 04.05.2020; 4) копія видаткової накладної №361 від 07.05.2020; 5) копія товарно-транспортної накладної №465 від 06.05.2020; 6) копія видаткової накладної №360 від 06.05.2020; 7) копія товарно-транспортної накладної №464 від 05.05.2020; 8) копія видаткової накладної №378 від 12.05.2020; 9) копія товарно-транспортної накладної №482 від 07.05.2020; 10) копія товарно-транспортної накладної №505 від 11.05.2020; 11) копія товарно-транспортної накладної №504 від 11.05.2020; 12) копія товарно-транспортної накладної №506 від 11.05.2020; 13) копія видаткової накладної №9503 від 05.06.2020; 14) копія видаткової накладної №040503 від 04.05.2020; 15) копія видаткової накладної №10493 від 11.05.2020; 16) копія договору поставки №26 від 17.03.2020; 17) копія договору поставки №108-2018/Р-UA від 12.06.2020; 18) копія додаткової угоди №2 від 26.12.2019.
Однак, комісією ГУ ДПC у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення від 18.06.2020 №1649145/42030582 про відмову в реєстрації податкової накладної №8 від 04.05.2020, з підстав ненадання платником податку копій документів, a саме: не надано первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків (а.с.60).
Вважаючи вищезазначене рішення про відмову у реєстрації податкової накладної протиправним, позивач звернувся в суд з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Як зазначено у пункті 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів визначає Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі - Порядок № 1165, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 1165 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.
Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Згідно із вимогами пунктів 6 та 7 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Отже, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є відповідність: 1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку; 2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.
Суд зазначає, що положення пунктів 6 та 7 Порядку №1165 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов'язків контролюючих органів.
Згідно з пунктом 10 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
Відповідно до пункту 11 Порядку №1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було сформовано та надіслано позивачу квитанцію від 31.05.2020 про зупинення реєстрації податкової накладної, з підстав відсутності коду УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 2505 в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Разом з тим, позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.10).
У свою чергу, Критерії ризиковості здійснення операцій оформлені у вигляді Додатку №3 до Порядку №1165.
Відповідно до пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов'язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.
Аналіз пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій свідчить про те, що для того, аби встановити наявність у господарської операції такої ознаки мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності господарської операції вказаному критерію слід навести обґрунтований розрахунок за цим критерієм, якому відповідає платник податку, чого вимагає пункт 11 Порядку №1165.
Суд звертає увагу, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено, які саме документи слід надати платнику податків та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, аби реєстрація податкової накладної стала можливою, що свідчить про невідповідність сформованої квитанції вимогам до таких, що визначені пунктом 11 Порядку №1165.
Також суд зазначає, що механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначає Порядок прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 12.12.2019 № 520 (далі - Порядок № 520).
Відповідно до пункту 5 Порядку №520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Суд зазначає, що пункт 5 Порядку №520 визначає перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, який не є вичерпним та не передбачає необхідності надання платником податку усіх документів згідно такого переліку. Крім того, суд зазначає, що конкретний перелік таких документів може залежати, зокрема від змісту операції з постачання, суб'єктного складу її учасників, їх податкової поведінки.
Тобто, наданню підлягають лише ті документи, які безпосередньо стосуються предмета розгляду господарської операції, згідно якої оформлено ПН чи РК.
Відповідно до пункту 9 Порядку №520, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.
Згідно пункту 11 Порядку №520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;
та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;
та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що рішення Комісії державної податкової служби повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.
Згідно з вимогами пунктів 9, 10 та 11 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Підставами для прийняття комісією регіонального рівня рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Однак, підставою для відмови в реєстрації спірної податкової накладної стало ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт/послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. На підтвердження реальності здійснення господарської операції, позивачем подані пояснення з підтверджуючими первинними документами.
Разом з тим, Комісія ГУ ДПС у Волинській області, незважаючи на надіслане позивачем повідомлення та додані до нього первинні документи, прийняла оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної № 8 від 04.05.2020 без зазначення мотивів неврахування поданих позивачем документів. Які саме документи було враховано, а які ні, в рішенні комісії не зазначено.
Також суд зазначає, що відсутність певного документа чи ненадання його контролюючому не може бути підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, за умови, що інші документи підтверджують проведення господарської операції.
Суд також звертає увагу на той факт, що форма рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (додаток до Порядку №520) визначає обов'язок комісії регіонального рівня у графі «відмова у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з ненаданням документів» підкреслити серед переліку документів ті документи, які не надані платником податків.
Разом з тим, оскаржуване рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не містить жодних підкреслень у даній графі, що свідчить про не надання комісією належної оцінки вирішенню питання, які ж саме документи платником податку не було подано, і яким чином це унеможливило реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.
Тобто, відповідач 1 формально зазначив причини для відмови у реєстрації спірної податкової накладної в ЄРПН з посиланням на увесь перелік документів, який визначений формою рішення, який, на думку контролюючого органу, не наданий платником податків, що є недопустимим. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Суд зазначає, що загальними вимогами, яким повинен відповідати акт індивідуальної дії, як акт правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість. У разі незазначення в індивідуальному акті підстав його прийняття (фактичних і юридичних), чітких та зрозумілих мотивів його прийняття такий акт не може вважатися правомірним.
Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Крім цього, зазначений висновок контролюючого органу спростовується наявними у справі письмовими доказами, наданими позивачем в підтвердження здійснення господарської діяльності з ТОВ «Моноліт-Брук», під час виконання якої позивачем і була складена податкова накладна № 8 від 04.05.2020.
Зокрема, як було встановлено судом між ТзОВ «Волтранс» та ТОВ «Моноліт-Брук» 24.02.2020 було укладено договір купівлі-продажу піску. В подальшому, між ТзОВ «Волтранс» та ТОВ «Моноліт-Брук» було укладено додаткову угоду, згідно якої було внесено зміни до договору від 24.02.2020, а саме уточнено номенклатуру товару, який підлягає поставці, зокрема про купівлю-продаж не лише піску, а й щебню.
Суд звертає увагу, що згідно договору купівлі-продажу від 24.02.2020 кількість та вартість товару встановлюються сторонами на основі заявки покупця, яка у свою чергу може бути подана як в письмовій, так і в усній формі та зазначається у видаткових накладних на товар, що оформляються при продажу кожної окремої партії товару. Як вказує представник позивача, ТОВ «Моноліт-Брук» в телефонному режимі було подано заявку на поставку 684 т. піску, у зв'язку з чим ТзОВ «Волтранс» було виставлено рахунок №321 від 04.05.2020. Проте, в подальшому ТОВ «Моноліт-Брук» вирішили змінити номенклатуру замовленого товару та змінили замовлення на 152,5 т. піску та 276,06 т. щебню. 04.05.2020 на рахунок ТзОВ «Волтранс» надійшла часткова передоплата по рахунку №321 від 04.05.2020 у сумі 188100,00 грн.
Крім того, суд зазначає, що факт відвантаження та транспортування піску у розмірі 152,5 т. та щебню у розмірі 276,06 т. підтверджується видатковими накладними №360 від 06.05.2020 (а.с.20), №361 від 07.05.2020 (а.с.22), №378 від 12.05.2020 (а.с.24), №384 від 13.05.2020 (а.с.29), №388 від 14.05.2020 (а.с.32) та №399 від 18.05.2020 (а.с.36) та товарно-транспортними накладними №464 від 05.05.2020 (а.с.21), №465 від 06.05.2020 (а.с.23), №505 від 11.05.2020 (а.с.25), №482 від 07.05.2020 (а.с.26), №504 від 11.05.2020 (а.с.27), №506 від 11.05.2020 (а.с.28), №507 вів 12.05.2020 (а.с.30), №508 від 12.05.2020 (а.с.31), №510 від 13.05.2020 (а.с.33), №511 від 13.05.2020 (а.с.34), №512 від 13.05.2020 (а.с.35), №540 від 15.05.2020 (а.с.37), №541 від 15.05.2020 (а.с.38).
Щодо підтвердження придбання товару ТзОВ «Волтранс», який в подальшому було реалізовано ТОВ «Моноліт-Брук», суд зазначає наступне.
12.06.2018 між ТзОВ «Вирівський кар'єр» (постачальник) та ТзОВ «Волтранс» (покупець) було укладено договір поставки №108-2018/Р-UA, згідно якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю щебеневу продукцію (а.с.41-43). Як вбачається з видаткових накладних №9503 від 05.05.2020 (а.с.45), №9618 від 06.05.2020 (а.с.46), №10493 від 11.05.2020 (а.с.47), №10586 від 12.05.2020 (а.с.48), №10849 від 13.05.2020 (а.с.49) позивачем за період з 05.05.2020 по 13.05.2020 було придбано у ТзОВ «Вирівський кар'єр» щебеневу продукцію у загальному розмірі 272,06 т., що повністю відповідає тій кількості щебеневої продукції, яка була реалізована ТзОВ «Волтранс» для ТОВ «Моноліт-Брук».
Крім того, 17.03.2020 між ТзОВ «Гірник-ВВ» (продавець) та ТзОВ «Волтранс» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №26, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а саме пісок, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с.51-52). Як вбачається з видаткових накладних №040503 від 04.05.2020 (а.с.53), №070505 від 07.05.2020 (а.с.54), №120504 від 12.05.2020 (а.с.55), №150502 від 15.05.2020 (а.с.56), №180502 від 18.05.2020 (а.с.57), позивачем за період з 04.05.2020 по 18.05.2020 було придбано у ТзОВ «Гірник-ВВ» пісок у загальній кількості 269,5 т., що перевищує кількість піску, який був реалізований позивачем для ТОВ «Моноліт-Брук» (152,5 т.). Таким чином, суд вважає безпідставними твердження представника відповідачів, що відсутності документів, які підтверджують факт придбання ТзОВ «Волтранс» товару у тій кількості, що була поставлена для ТОВ «Моноліт-Брук».
Враховуючи вищезазначене, подані ТзОВ «Волтранс» для реєстрації податкової накладної документи відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підтверджують факт здійснення господарських операцій та є достатніми для прийняття Комісією ГУ ДПС у Волинській області рішення про реєстрацію вищевказаної податкової накладної.
Крім того, позивачем разом з первинними документами була подана Таблиця даних платника ПДВ (а.с.11), у якій був відображений код УКТЗЕД 2505, як код товару, що на постійній основі постачається позивачем.
Разом з тим, Комісія, не зважаючи на надіслані позивачем пояснення та додані до нього документи, прийняла оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, без зазначення, як було вказано вище, мотивів неврахування поданих позивачем документів.
Відтак, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції між позивачем та його контрагентом, суд приходить до висновку, що в контролюючого органу не було достатніх підстав для відмови у проведенні реєстрації податкової накладної №8 від 04.05.2020, а тому, прийняття відповідачем-1 оскаржуваного рішення з підстав неподання позивачем первинних документів є неправомірним.
Крім того, суд зазначає, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не було зазначено перелік документів, необхідних для її реєстрації. Податковим органом лише запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію, без уточнення їх переліку. У свою чергу, в оскаржуваному рішенні Комісії про відмову в реєстрації такої податкової накладної фактично було лише процитоване положення пункту 5 Порядку №520, а саме: третій абзац цього пункту, тобто викладена загальна норма без зазначення конкретних документів, яких, на думку відповідача, не вистачає для здійснення реєстрації податкової накладної, а також без повідомлення причин та мотивів, за яких надані позивачем пояснення та документи не були враховані.
Також, суд звертає увагу на той факт, що, приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України. У свою чергу, при реєстрації податкових накладних фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями.
Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.
Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач-1 не довів правомірності рішення комісії ГУ ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.06.2020 № 1649145/42030582 про відмову в реєстрації податкової накладної №8 від 04.05.2020, поданої ТзОВ «Волтранс», а тому позовні вимоги в цій частині є підставними та підлягають задоволенню
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 8 від 04.05.2020, то така також підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до вимог пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов'язків платника податків.
У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, оскільки у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим.
Згідно із пунктами 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Крім того, Європейський суд з прав людини у пунктом 50 рішення від 13.01.2011 у справі Чуйкіна проти України (заява №28924/04) констатував: що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп.28 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, пунктом 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, пунктом 25, ECHR 2002-II).
Суд також зауважує, що рішення суду має бути не тільки законним та обґрунтованим, воно повинно бути ще й ефективним у захисті порушених прав, свобод та інтересів, а тому вважає, що покладання на відповідача 2, як на єдину уповноважену на такі дії особу, обов'язку зареєструвати вказану податкову накладну в ЄРПН, не вважатиметься втручанням у його дискреційні повноваження.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачами, надані позивачем документи підтверджували реальність здійснення господарської операції по поданій податковій накладній. При цьому, обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом не встановлено.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 8 від 04.05.2020.
Разом з тим, на думку суду, відсутні підстави для встановлення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов'язання відповідача ДПС України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, як про це просить позивач, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення у цій справі, а примусове виконання рішень суду у даній категорії справ забезпечується органами державної виконавчої служби.
Крім того, відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області та ДПС України судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог по 1051,00 грн. з кожного, сплаченого відповідно до платіжного доручення від 21.07.2020 року № 2402 (а.с.8).
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9100,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас частинами четвертою, п'ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Як вбачається із доданих письмових доказів (договору про надання правничої допомоги від 07.07.2020, детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським об'єднанням «АФК» та здійснених позивачем витрат, необхідних для надання правничої допомоги, вартості послуг адвокатського об'єднання, рахунків-фактур №79 від 11.08.2020 та №104 від 07.10.2020, актів приймання-передачі наданої правничої допомоги від 11.08.2020 та від 07.10.2020, платіжних доручень №2494 від 11.08.2020 та №2789 від 19.10.2020 позивач сплатив Адвокатському об'єднанню кошти в загальній сумі 9100,00 грн. на оплату правової допомоги, яка відповідно до детального опису складається з: ознайомлення з матеріалами справи, підготовка адміністративного позову (4 год.) - 5400,00 грн., ознайомлення з відзивом до позовної заяви, підготовка відповіді на відзив (2 год.) - 2700,00 грн., участь у судових засіданнях (1 год.) - 1000,00 грн.
У свою чергу, представник відповідача у відзиві на позовну заяву вказав на відсутність підстав для стягнення з відповідачів витрат на професійну правову допомогу у розмірі 9100,00 грн.
Суд вказує, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев'ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев'ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
На думку суду, заявлена сума витрат на правову допомогу є завищеною. Враховуючи те, що заявлена кількість годин на надання адвокатом правової допомоги є неспівмірною, виходячи зі складності справи, виконаними адвокатами роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на правову допомогу до 4000,00 грн.
Суд також зауважує, що у висновку ЄСПЛ, викладеному у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), у пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), у пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява №66561/01), суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обгрунтованим, а у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Lavents v. Latvia» (Заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну ціну.
Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, та приймаючи до уваги заперечення представника відповідачів щодо відсутності правових підстав для стягнення витрат на правову в розмірі 9100,00 грн., суд вважає, що заявлений до відшкодування їх розмір є надмірним.
З урахуванням принципу справедливості і складності справи, обсягу опрацьованого матеріалу, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати на правову допомогу, понесені у зв'язку з наданням адвокатом послуг по підготовці позовної заяви у сумі 4000,00 грн. Решту витрат повинен понести позивач.
Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області та ДПС України необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог по 1051,00 грн. з кожного, сплаченого відповідно до платіжного доручення від 21.07.2020 року № 2402 (а.с.8), а також витрати на правову допомогу по 2000,00 грн. з кожного.
Керуючись статтями 243 ч. 3, 245, 246, 250 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1649145/42030582 від 18 червня 2020 року про відмову у реєстрації податкової накладної від 04 травня 2020 року №8.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Волтранс» податкову накладну від 04 травня 2020 року №8.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 43143484) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волтранс» (45661, Волинська область, Луцький район, село Коршовець вулиця Квітнева, 1н, код ЄДРПОУ 42030582) судовий збір у розмірі 1051,00 грн. (одна тисяча п'ятдесят одна грн. 00 коп.) та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі грн. 00 коп.).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волтранс» (45661, Волинська область, Луцький район, село Коршовець вулиця Квітнева, 1н, код ЄДРПОУ 42030582) судовий збір у розмірі 1051,00 грн. (одна тисяча п'ятдесят одна грн. 00 коп.) та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі грн. 00 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя О. О. Андрусенко
Повний текст судового рішення складено 06.11.2020.