з питань встановлення судового контролю за виконанням рішення
м. Вінниця
06 листопада 2020 р. Справа № 120/1506/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича, розглянувши в письмовому провадженні заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі
за позовом: ОСОБА_1
до: Вінницької міської ради, Виконавчого комітету Вінницької міської ради
про: визнання протиправними та нечинними рішень, зобов'язання вчинити дії,
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання протиправними та нечинними рішень, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.06.2020 позов задоволено частково. Визнано протиправною та нечинною частину першу Додатку 5 "Вимоги до графічних матеріалів" до рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 04.04.2013 № 753 "Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 15.09.2011 № 2231". Визнано протиправним та скасовано пункт 13 рішення 48 сесії 7 скликання Вінницької міської ради від 27.12.2019 № 2109 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам, відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, встановлення земельного сервітуту". Зобов'язано Вінницьку міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та прийняти мотивоване рішення з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи. В задоволенні решти вимог відмовлено.
07.08.2020 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.06.2020 №120/1506/20-а набуло законної сили.
На виконання вказаного судового рішення судом 02.09.2020 видано виконавчий лист.
28.10.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю. Заява мотивована тим, що відповідно до пункту 26 витягу з рішення 55 сесії 7 скликання Вінницької міської ради "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам, відмову в наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою, встановлення земельного сервітуту та поновлення договору про встановлення земельного сервітуту громадян" від 25.09.2020 № 2422 (далі - рішення №2422) позивачеві було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв'язку з ненаданням погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні такої особи. На думку сторони позивача, Вінницькою міською радою було прийнято немотивоване рішення без урахування висновків суду зазначених у мотивувальній частині рішення у справі № 120/1506/20-а, так як відповідач вчинив формальну відмову, яка могла б складати враження про фактичне виконання рішення суду для позивача та посадових осіб державної виконавчої служби.
Відтак, необхідність звернення до суду в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) зумовлена тим, що відповідачем, на переконання ОСОБА_1 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.06.2020 у справі №120/1506/20-а не виконано належним чином.
Ухвалою від 29.10.2020 вирішено призначити заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю до розгляду в судовому засіданні з повідомленням учасників справи на 04.11.2020. Окрім того, встановлено Вінницькій міській раді строк до 04.11.2020 для подання письмових заперечень на заяву.
Ухвалою від 03.11.2020 було задоволено заяву представника позивача від 02.11.2020 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
03.11.2020 представником Вінницької міської ради та Виконавчого комітету Вінницької міської ради було подано до суду заперечення щодо заяви про встановлення судового контролю, у якому вказується, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.06.2020 у справі № 120/1506/20-а виконано у повному обсязі, клопотання позивача розглянуто 25.09.2020 на 55 сесії 7 скликання Вінницької міської ради та прийнято рішення №2422 з дотриманням вимог чинного законодавства. Окрім того, представник відповідачів просив здійснити розгляд заяви про встановлення судового контролю за його відсутності.
В судове засідання, призначене на 04.11.2020 сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. У свою чергу, представником позивача 04.11.2020 було подано заяву про розгляд справи без участі останнього у порядку письмового провадження та зазначено, що подане клопотання сторона позивача підтримує у повному обсязі та просить його задовольнити.
Відповідно до ч. 4 ст. 382 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду цього питання.
За приписами ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 24.09.2020 у справі № 120/1506/20-а у порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Визначаючись щодо заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд виходив з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили незважаючи на те, чи погоджується учасник справи з висновками суду викладеними в цьому рішенні, яке набрало законної сили.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду.
У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 6 ст. 245 КАС України у випадках, визначених у частинах 3 - 5 цієї статті, суд може визначити відповідачу - суб'єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення. З набранням чинності нової редакції КАС України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов'язковості судового рішення. При цьому, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
В той же час, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст.129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з'ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об'єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.
Судом встановлено, що 21.09.2020 на підставі виконавчого листа від 02.09.2020 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) було відкрито виконавче провадження.
Відповідно до постанови державного виконавця від 21.09.2020 Вінницькій міській раді було надано 10 робочих днів для виконання рішення суду, шляхом повторного розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га у власність, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), та прийняття мотивованого рішення з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.
Відповідно до пункту 26 витягу з рішення 55 сесії 7 скликання Вінницької міської ради "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам, відмову в наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою, встановлення земельного сервітуту та поновлення договору про встановлення земельного сервітуту громадян" від 25.09.2020 № 2422 ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в м. Вінниця (приєднані території до м. Вінниця) у зв'язку з ненаданням погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні такої особи.
Суд зазначає, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.06.2020 у справі №120/1506/20-а було зобов'язано Вінницьку міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та прийняти мотивоване рішення з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи. Отже, судом було зобов'язано відповідача прийняти саме мотивоване рішення, яке б містило обґрунтування причин відмовити, окрім того, при прийнятті такого рішення Вінницька міська рада мала б враховувати висновки суду наданні у рішенні від 10.06.2020 у справі №120/1506/20-а.
Також, поза увагою Вінницької міської ради залишились висновки суду наведенні у мотивувальній частині рішення, щодо того, що відповідач не вправі відмовляти позивачеві з тих самих підстав, за яких судом визнано рішення відповідача протиправним. У свою чергу відповідно до абзацу 11 сторінки 10 рішення суду від 10.06.2020 у справі №120/1506/20-а суд дійшов висновку, що відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстави ненадання згоди фактичного землекористувача є протиправною. Такого висновку суд дійшов, з огляду на те, що в силу ч. 2 ст. 77 КАС України Вінницька міська рада не може посилатись на витяги з ДЗК суміжних земельних ділянок від 23.04.2020 за кадастровими номерами 0520681000:09:001:0106 та 0520681000:09:001:0103, оскільки вони не були покладенні в основу рішення № 2109 та створенні вже після його прийняття, тому дані докази не брались судом до уваги.
У свою чергу у суду відсутня інформація, щодо того якими саме документами керувалась Вінницька міська рада при повторному розгляді клопотання ОСОБА_1 та прийнятті рішення від 25.09.2020 №2422.
Крім того, у заяві про встановлення судового контролю сторона позивача вказує, що ОСОБА_1 було надіслано запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" до органів державної влади та місцевого самоврядування та запитувалась інформація: чи передано у власність або користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , між ділянками з кадастровими номерами 0520681000:09:001:0106 та 0520681000:09:001:0103 (на яку позивачем подавалось клопотання)?
Як вказує позивач, згідно з відповідей Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області ( № 52-запит від 28.08.2020), виконавчого комітету Вінницької міської ради (№ Ц-01-56865/1.00.10 від 17.07.2020), Вінницько-Хуторської сільської ради Вінницького району Вінницької області (№ 83 від 24.07.2020), Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (№ ПІ-170/0-194/0/63-20 від 08.07.2020), земельна ділянка щодо якої подавалось ОСОБА_1 клопотання - у користування та власність нікому не передавалась.
Отже, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем вживались належні заходи для виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.06.2020 у справі № 120/1506/20-а, адже останнім не надано жодних доказів, які б підтверджували зворотнє, а додані до клопотання позивача про встановлення судового контролю документи свідчать про те, що рішення 55 сесією 7 скликання Вінницької міської ради про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, є немотивованим та прийнятим без урахування висновків суду.
З огляду на викладене суд вважає, що заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.06.2020 №120/1506/20-а підлягає задоволенню шляхом встановлення Вінницькій міській раді строку для подання звіту про виконання вказаного рішення суду.
Керуючись ст.ст. 243, 248, 382 КАС України, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задовольнити.
Встановити судовий контроль за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.06.2020 у справі №120/1506/20-а за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, Виконавчого комітету Вінницької міської ради у Вінницькій області про визнання протиправними та нечинними рішень, зобов'язання вчинити дії.
Зобов'язати Вінницьку міську раду подати протягом 30 днів з дня отримання вказаної ухвали звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.06.2020 у справі №120/1506/20-а за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, Виконавчого комітету Вінницької міської ради у Вінницькій області про визнання протиправними та нечинними рішень, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович