м. Вінниця
05 листопада 2020 р. Справа № 120/5433/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тростянецького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправним та скасування рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Тростянецького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправним та скасування рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач повідомив його про необхідність внести на рахунок відділу ДВС різницю між вартістю нереалізованого майна за ціною третіх електронних торгів та сумою коштів щодо стягнень, пов'язаних з трудовими правовідносинами, що підлягають стягненню на його користь, на депозитний рахунок відділу ДВС, що становить 483608,74 грн. Так, з листа відповідача від 10.09.2020 вбачається, що останній прийняв рішення про передачу позивачу нереалізованого майна (нежитлової будівлі блоку теплових стоянок за адресою: АДРЕСА_1 ) за ціною третіх електронних торгів в сумі 589750,00 грн. в рахунок задоволення вимог на суму 106141,26 грн., що виникли у зв'язку з трудовими правовідносинами та відносяться до третьої черги, із зобов'язанням здійснити доплату різниці між вартістю нереалізованого майна за ціною третіх електронних торгів та сумою коштів щодо стягнень, пов'язаних з трудовими правовідносинами, що підлягають стягненню на користь позивача, без врахування суми боргу в розмірі 94287,44 грн. (заборгованість по договору позики), яку необхідну також стягнути на користь ОСОБА_1 та, яка відноситься до п'ятої черги задоволення вимог стягувана.
Вважаючи таке рішення відповідача неправомірним, необґрунтованим та таким, що порушує його права як стягувана щодо задоволення майнових вимог за рахунок нереалізованого майна боржника, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Тростянецького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький), яке викладене у листі №12313 від 10.09.2020, щодо зобов'язання ОСОБА_1 здійснити доплату різниці між вартістю нереалізованого майна боржника, яке він бажає залишити собі, за ціною третіх електронних торгів та сумою коштів щодо стягнень, які належать до третьої черги, без врахування суми боргу в розмірі 94287,44 грн., яка відноситься до п'ятої черги задоволення вимог стягувача.
Крім того, позивач просив поновити строк звернення до суду, оскільки такий пропущений з поважних причин.
Ухвалою суду від 09.10.2020 позовну заяву залишено без руху.
У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 26.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін з урахуванням особливостей, визначених ст. 287 КАС України. Цією ж ухвалою у задоволенні клопотання позивача про залучення третіх осіб до участі у справі відмовлено.
Крім того, в ухвалі також вказано, що питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду та відповідне клопотання позивача вирішуватиметься під час розгляду справи по суті, надавши відповідачу можливість висловити свою позицію з цього приводу.
04.11.2020 на електронну адресу суду надійшов відзив, у якому Тростянецький районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) просить винести рішення у відповідності до норм чинного законодавства України. Крім того, у зв'язку із встановленням КМУ карантину та обмежувальних заходів щодо запобігання виникнення та поширення коронавірусної хвороби, просить розглядати справу без представника відповідача.
Сторни у судове засідання не прибули, про дату, час та місце його проведення повідомлялись завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Поряд з цим, представником позивача до канцелярії суду подано заяву про розгляд справи без її участі, в порядку письмового провадження.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Частиною 4 статті 229 КАС України встановлено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На виконанні в Тростянецькому районному відділі державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) знаходиться зведене виконавче провадження №61774886 щодо примусового виконання виконавчих документів про стягнення з боржника Тростянецької міжгосподарської шляхо-будівельної пересувної механізованої колони №51 заборгованості на користь стягувачів:
- ОСОБА_2 - заборгованість на загальну суму 280298, 98 грн.;
- ОСОБА_1 - заборгованість на загальну суму 200428,70 грн.;
- Головного управління ДФС у Вінницькій області - заборгованість на загальну суму 280987,57 грн.;
- Головного управління ПФУ у Вінницькій області - заборгованість на загальну суму 71213,30 грн.;
- ТОВ «Поділля-вибух» - заборгованість на суму 347310 грн.;
- Тростянецької селищної ради Вінницької області - заборгованість на суму 66761,75 грн.;
- ОСОБА_3 - заборгованість на суму 49247,05 грн.;
- на користь держави - на загальну суму 905,67 грн.
В подальшому, під час проведення виконавчих дій по примусовому виконанню виконавчих документів та стягнення заборгованості на користь стягувачів, відповідачем описано та виставлено на продаж нерухоме майно підприємства - боржника Тростянецької МШБПМК №51, а саме:
- комплекс будівель та споруд загальною площею 1023,10 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (стартова ціна 269292,00 грн.);
- нежитлова будівля блоку теплових стоянок загальною площею 1430,4 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (стартова ціна 589750,00 грн.).
Реалізація зазначеного нерухомого майна здійснювалась у відповідності до вимог ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», шляхом проведення електронних торгів.
Листом від 07.09.2020 №12027 відповідач повідомив стягувачів, що відповідно до протоколів ДП «СЕТАМ» щодо проведення електронних торгів встановлено, що електронні торги по реалізації арештованого майна МШБПМК №51 втретє не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів. В порядку ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" відповідне арештоване майно МШБПМК №51 знято з реалізації. Також запропоновано стягувачам вирішити питання щодо залишення за собою нереалізованого майна.
Позивач листом від 09.09.2020 повідомив Тростянецький районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, а саме, нежитлову будівлю блоку теплових стоянок загальною площею 1430,4 кв.м, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 . Також позивач зазначив, що сума коштів, що підлягає стягненню на його користь становить 200428,70 грн., тому просив надати рахунок на суму 389321,30 грн. для внесення на рахунок ДВС різниці між вартістю нереалізованого майна на третіх електронних торгах (589750 грн.) та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь (200428,70 грн.).
Згідно листа від 10.09.2020 №12313 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що на даний час до відділу ДВС надійшло дві заяви від стягувачів щодо залишення за собою нереалізованого майна. Відповідно до статті 46 ЗУ «Про виконавче провадження» позивач має першочергове право на задоволення своїх вимог в частині стягнення боргу по заробітній платі (третя черга), що становить 106141,26 грн. В четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів в особі державних органів влади (ДПС, ПФУ). Заборгованості по договору позики у розмірі 94287,44 грн. на користь ОСОБА_1 належить до п'ятої черги задоволення вимог стягувана. Тому, на підставі вищевикладеного повідомлено, що позивачу необхідно внести на рахунок відділу ДВС різницю між вартістю нереалізованого майна за ціною третіх електронних торгів та сумою коштів щодо стягнень пов'язаних з трудовими правовідносинами, що підлягають стягненню на користь позивача, що становить 483608,74 грн. на депозитний рахунок Тростянецького районного ВДВС.
Водночас, позивачем 21.09.2020 та 22.09.2020 внесено різницю на рахунок відповідача у загальній сумі 389321,30 грн.
Також, судом встановлено, що відповідно до статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач ОСОБА_2 подав заяву до відділу ДВС, так як виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, комплекс будівель та споруд, за ціною третіх електронних торгів в сумі 269290 грн. (третя черга в сумі - 155822,78 грн.; п'ята черга в сумі - 124376,20 грн., всього на загальну суму 280198,98 грн.); хоча державним виконавцем запропоновано сплатити - 133467,22 грн. - стягувачем різниця не сплачена.
Стягувач ОСОБА_1 подав заяву до відділу ДВС, так як виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно: блок теплових стоянок, за ціною третіх електронних торгів в сумі 589750 грн. (третя черга в сумі - 106141,26 грн.; п'ята черга в сумі - 94287,44 грн., на загальну суму 200428,70 грн.) На депозитний рахунок відділу ДВС різницю між вартістю нереалізованого майна за ціною третіх електронних торгів та сумою коштів до стягнення - стягувачем ОСОБА_1 сплачено 21.09.2020 - 138321,30 грн., а 22.09.2020 - 251000,00 грн., всього - 389321,30 грн., хоча державним виконавцем запропоновано сплатити - 483608,74 грн., тобто не сплачено - 94287,44 грн.
Стягувач TOB «Поділля-вибух» подав заяву до відділу ДВС, так як виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно: комплекс будівель та споруд або блок теплових стоянок, за ціною третіх електронних торгів: 269 290,00 грн. або 589 750,00 грн. (п'ята черга - 347 310 грн.). На депозитний рахунок відділу ДВС різницю між вартістю нереалізованого майна за ціною третіх електронних торгів та сумою коштів до стягнення стягувачем TOB «Поділля-вибух» сплачено 30.09.2020 - 242240,00 грн., хоча до сплати підлягало за блок теплових стоянок - 242 440,00 грн., тобто не сплачено 200 грн.
Інші стягувачі заяв до відділу ДВС не подавали.
Відтак, на думку позивача, рішення відповідача, яке викладене у листі від 10.09.2020 №12313 є протиправним та таким, що порушує його права як стягувача, тому звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить з наступного.
Процесуальні строки, згідно ч. 1 ст. 118 КАС України це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншим законом.
Положеннями ч. 1, 2 ст. 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку звернення до суду позивач зазначає, що про оскаржуване рішення відповідача йому стало відомо 11.09.2020, після отримання у Тростянецькому районному відділі ДВС листа №12313 від 10.09.2020. Тому, з метою оскарження вказаного рішення, позивач протягом 10 днів звернувся до Тростянецького районного суду Вінницької області зі скаргою на дії державного виконавця, у відповідності до вимог ст. 447 ЦПК України. Однак, ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 17.09.2020 відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 та роз'яснено позивачу про право звернення до адміністративного суду. Крім того, позивач вказує, що листом від 28.09.2020 відповідач повідомив запитувану інформацію, необхідну для звернення з позовом до суду. Відтак, просить суд поновити, пропущений з поважних причин, строк звернення до суду.
Так, завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 03.04.2008 року наголосив, що саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Таким чином, поновлення строку, пропущеного з поважних причин, є гарантією захисту для фізичних осіб, а також єдиною, за таких обставин, можливістю відновити порушені права та інтереси. Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку, суд позбавляє таку особу можливості встановити справедливість та виконати найголовніше завдання адміністративного судочинства - захистити права, свободи та інтереси фізичних осіб.
Враховуючи все вищевикладене, а також враховуючи відсутність позиції відповідача з питань щодо дотримання строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, суд доходить висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду, а відтак про наявність підстав для задоволення заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон №1404).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як, зокрема, обов'язковість виконання рішень (ст. 2 Закону № 1404).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Положеннями ч. 1-2 ст. 48 Закону № 1404 встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Частиною п'ятою цієї статті передбачено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Приписами ч. 1 ст. 56 Закону № 1404 визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Статтею 61 Закону № 1404 встановлено, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна.
Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.
Не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно - 75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
У разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється на треті електронні торги за ціною, що становить 70 відсотків, а рухоме майно - 50 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
У разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.
У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.
У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.
Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.
У разі наявності кількох стягувачів, які виявили бажання залишити за собою нереалізоване майно, воно передається в порядку черговості, визначеної статтею 46 цього Закону (у разі наявності застави та/або іпотеки декількох стягувачів щодо такого майна - також з урахуванням відповідних норм Закону України "Про заставу" та/або Закону України "Про іпотеку"), а в межах однієї черги, визначеної статтею 46 цього Закону, - у порядку надходження виконавчих документів на виконання.
Водночас, стаття 46 Закону № 1404 визначає черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів.
Так, відповідно до цієї статті, у разі якщо під час розподілу грошових сум у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 45 цього Закону, стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, кошти розподіляються виконавцем між стягувачами в такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку із втратою годувальника;
3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими правовідносинами;
4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету;
5) у п'яту чергу задовольняються всі інші вимоги.
Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інші вимоги, пов'язані з трудовими правовідносинами, задовольняються в порядку надходження виконавчих документів.
У разі якщо виконавчі документи щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інших вимог, пов'язаних із трудовими правовідносинами, надійшли протягом одного дня і стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог за такими виконавчими документами, відповідні вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми.
Так, судом встановлено, що на виконанні в Тростянецькому районному відділі державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) знаходиться зведене виконавче провадження №61774886 щодо примусового виконання виконавчих документів про стягнення з боржника Тростянецької міжгосподарської шляхо-будівельної пересувної механізованої колони №51 заборгованості на користь стягувачів.
Під час проведення виконавчих дій по примусовому виконанню виконавчих документів та стягнення заборгованості на користь стягувачів, відповідачем описано та виставлено на продаж нерухоме майно підприємства - боржника Тростянецької МШБПМК №51, а саме:
- комплекс будівель та споруд загальною площею 1023,10 кв.м., розташований за адресою: смт. Тростянець, вул. Суворова, 29 (стартова ціна 269292,00 грн.);
- нежитлова будівля блоку теплових стоянок загальною площею 1430,4 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (стартова ціна 589750,00 грн.).
Реалізація зазначеного нерухомого майна здійснювалась у відповідності до вимог ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», шляхом проведення електронних торгів, однак, електронні торги по реалізації арештованого майна МШБПМК №51 не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів. Тому, відповідне арештоване майно МШБПМК №51 знято з реалізації. У зв'язку з цим, відповідач листом від 07.09.2020 №12027 повідомив вказане стягувачам та запропонував вирішити питання щодо залишення за собою нереалізованого майна.
Позивач листом від 09.09.2020 повідомив Тростянецький районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, а саме, нежитлову будівлю блоку теплових стоянок загальною площею 1430,4 кв.м, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 . Також позивач зазначив, що сума коштів, що підлягає стягненню на його користь становить 200428,70 грн., тому просив надати рахунок на суму 389321,30 грн. для внесення на рахунок ДВС різниці між вартістю нереалізованого майна на третіх електронних торгах (589750 грн.) та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь (200428,70 грн.).
Поряд з цим, листом від 10.09.2020 №12313 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що на даний час до відділу ДВС надійшло дві заяви від стягувачів щодо залишення за собою нереалізованого майна. Відповідно до статті 46 ЗУ «Про виконавче провадження» позивач має першочергове право на задоволення своїх вимог в частині стягнення боргу по заробітній платі (третя черга), що становить 106141,26 грн. В четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів в особі державних органів влади (ДПС, ПФУ). Заборгованості по договору позики у розмірі 94287,44 грн. на користь ОСОБА_1 належить до п'ятої черги задоволення вимог стягувана. Тому, на підставі вищевикладеного повідомлено, що позивачу необхідно внести на рахунок відділу ДВС різницю між вартістю нереалізованого майна за ціною третіх електронних торгів та сумою коштів щодо стягнень пов'язаних з трудовими правовідносинами, що підлягають стягненню на користь позивача, що становить 483608,74 грн. на депозитний рахунок Тростянецького районного ВДВС.
У контексті наведеного, суд звертає увагу, що за своїм змістом оскаржуваний лист відповідача від 10.09.2020 №12313 носить інформативно-роз'яснювальний характер, хоча позивач вважає саме цей лист рішенням про зобов'язання позивача здійснити доплату різниці між вартістю нереалізованого майна боржника, яке останній бажає залишити за собою та сумою коштів щодо стягнень, які належать до третьої черги, без врахування суми боргу в розмірі 94287,44 грн., яка відноситься до п'ятої черги задоволення вимог стягувача.
Між тим, до правових актів індивідуальної дії належать рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, які спрямовані на виникнення, зміну або припинення права та обов'язків суб'єктів, щодо яких вони прийняті.
Водночас, ч. 6, 8 ст. 61 Закону № 1404 чітко передбачено, що у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець лише повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна.
У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом.
У свою чергу, на виконання ч. 6, 8 ст. 61 Закону № 1404, Тростянецьким районним відділом державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) і було повідомлено (роз'яснено) позивача про можливість внесення на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, однак не зобов'язано.
Відтак, оцінивши за своїм змістом лист-повідомлення від 10.09.2020 №12313, суд приходить до висновку, що оспорюваний лист не є актом індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, оскільки носить лише роз'яснювальний та інформаційний характер.
Тобто, у даному випадку, сам факт складання державним виконавцем листа зазначення у ньому відповідної інформації, не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку про протиправність такого документа чи його скасування. У зв'язку з цим суд вважає відсутніми підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування такого листа відповідача.
В контексті встановлених обставин справи слід зазначити, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв'язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
У розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем в момент здійснення ним оскаржуваних дій чи рішень.
Аналогічна правова позиція підтверджується, зокрема, рішеннями Конституційного Суду України від 25.11.1997 за № 6-рп/1997 та від 25.12.1997 за № 9-рп/1997, зі змісту яких випливає, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
При цьому слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
У свою чергу вважаю за необхідне звернути увагу позивача на те, що дії - це певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм; рішення - це нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Водночас, звертаючись до суду із позовною заявою, особа повинна чітко зазначити дії, бездіяльність чи рішення суб'єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права. При цьому, звертаючись з даною позовною заявою позивач не визначив спосіб порушеного права
Разом із тим, з огляду на положення КАС України, суд не уповноважений на власний розсуд визначати належний спосіб захисту порушеного права.
Положеннями ч. 2 ст. 9 КАС України чітко передбачено, що суд, розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
У даній справі суд не встановив порушення прав позивача внаслідок повідомлення останнього листом від 10.09.2020 №12313 про необхідність внести на рахунок відділу ДВС різницю між вартістю нереалізованого майна за ціною третіх електронних торгів та сумою коштів щодо стягнень пов'язаних з трудовими правовідносинами, що підлягають стягненню на користь позивача, що становить 483608,74 грн. на депозитний рахунок Тростянецького районного ВДВС, якщо позивач хоче залишити за собою нереалізоване майно.
Отже, інформація, яка міститься в листі відповідача від 10.09.2020 №12313 не потягнула для позивача жодних негативних наслідків, а відтак, відсутні підстави для захисту прав позивача судом.
Таким чином, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі та не підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню.
Щодо інших аргументів, на які посилався позивач, як на підставу для задоволення позову то, в даному випадку, варто зазначити, що судом, рішення про відмову в задоволенні позову приймалось з урахування судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, у п. 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини суд не зобов'язаний детально вивчати всі аргументи, на які посилається позивач, якщо такі аргументи не стосуються предмету спору та є надуманими.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Відповідно, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо: по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції і по-друге, оспорювані рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Звертаючись до суду з позовом щодо законності нормативно-правового акта суб'єкта владних повноважень чи акта індивідуального характеру позивач також повинен пояснити які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень.
Відсутність у будь-кого, зокрема й у позивача, прав та/або обов'язків у зв'язку з прийняттям оскаржуваних рішень не породжує у такої особи і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.
Правову позицію аналогічного змісту неодноразово висловлював Верховний Суд України, зокрема у постановах від 15 липня 2014 року у справі № 21-273а14, від 3 лютого 2015 року у справі № 21-617а14, від 12 квітня 2017 року у справі №П/800/589/16.
Суд вважає, що позивачем не надано достатніх доказів та обґрунтувань того, що оскаржуваний в межах даної справи лист відповідача порушив його права чи інтереси, або вплинув на обов'язки позивача.
Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
Відповідач: Тростянецький районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) (вул. Соборна, 90, смт. Тростянець, Вінницька область, 24300, код ЄДРПОУ 34928025)
Суддя Комар Павло Анатолійович