м. Вінниця
26 жовтня 2020 р. Справа № 120/4213/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з вимогами визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду його заяви про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, пов'язаної із захворюванням під час проходження військової служби, а також зобов'язати відповідача повторно розглянути вказану заяву.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що у період з 06 жовтня 1998 року по 13 травня 2016 року проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України.
Наказом управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області від 10 травня 2016 року №53 о/с його звільнено зі служби у запас з 13 травня 2016 року.
Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, що видана Вінницьким обласним Центром медико-соціальної експертизи 25 травня 2016 року, ступінь втрати працездатності позивача становив 50%.
Після повторного огляду позивачеві встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
В подальшому, 12 травня 2020 року ОСОБА_1 безтерміново встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Звернувшись до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, пов'язаної із захворюванням під час проходження військової служби, заявника листом від 19 червня 2020 року повідомлено про відсутність підстав для виплати такої допомоги.
Позивач стверджує, що відповідач не приймав рішення за результатами розгляду його заяви та поданих документів, як це передбачено вимогами чинного законодавства, а оформив відмову у призначенні такої допомоги листом, що суперечить чинному законодавству.
ОСОБА_1 вважає, що бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду його заяви є протиправною, у зв'язку із чим останнього слід зобов'язати розглянути його заяву про виплату одноразової грошової допомоги.
Ухвалою від 25 серпня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати з правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою витребувано у Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції належним чином засвідчену копію заяви ОСОБА_1 , з якою він звертався до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності із відповідними до неї додатками (у разі наявності таких).
03 вересня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Центрально-Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Зокрема, відзив аргументований тим, що позивач помилково вважає, що відповідачем не розглянуто його заяву щодо виплати одноразової грошової допомоги та не прийнято відповідного рішення, адже за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги рішенням комісії з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, яке оформлено протоколом №6-20, що затверджене 16 червня 2020 року, відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги при встановленні другої групи інвалідності. Наведене підтверджує факт розгляду заяви позивача та спростовує його доводи щодо бездіяльності відповідача в частині неналежного розгляду заяви про виплату одноразової грошової допомоги.
Окрім того, у відзиві відповідач посилається на те, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті. Пунктом 8 розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4, передбачено, якщо поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Натомість, групу інвалідності позивачу встановлено після звільнення зі служби та виплачено одноразову грошову допомогу.
За наведених підстав, на думку відповідача, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Також у відзиві йдеться про необхідність розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, а також про залучення до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Міністерство юстиції України, що розцінено судом як відповідні клопотання.
Разом із відзивом на адресу суду надійшли витребувані судом докази.
17 вересня 2020 року позивачем подано відповідь на відзив, у якій навів спростування доводів відповідача, наведених у відзиві. Зокрема, на протиправність бездіяльності відповідача, на думку позивача, вказує те, що жодного рішення за результатами розгляду поданої ним заяви та доданих до неї документів відповідачем не прийнято. Також вказує на те, що копію рішення відповідач до відзиву на позов не долучив, що свідчить про неприйняття ним рішення за результатами розгляду його заяви. Відтак, на думку позивача, має місце саме бездіяльність відповідача щодо належного розгляду його заяви.
Крім того, у відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідно до приписів пункту 8 розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, що затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4, він має право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми.
22 вересня 2020 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, у яких наведено додаткові обґрунтування для відмови у задоволенні позовних вимог. У письмових запереченнях відповідач звернув увагу на приписи пункту 3 розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, згідно із якими рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги приймається керівником органу поліції або навчального закладу, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови. Оскільки протокольним рішенням комісії, що діє в структурі відповідача, відмовлено у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, тому міжрегіональне управління письмовим повідомленням у формі листа від 19 червня 2020 року повідомило позивача про відсутність підстав для виплати такої допомоги.
Ухвалою суду від 26 жовтня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Іншою ухвалою суду від 26 жовтня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі третьої особи.
Зважаючи на те, що розгляд цієї справи здійснюється в порядку письмового провадження, тому суд при ухваленні даного рішення зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Разом із тим, слід враховувати приписи частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відтак, аналіз приписів статей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.
З огляду на те, що ухвалою від 25 серпня 2020 року вирішено розгляд цієї справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (тобто в письмовому провадженні), тому повний текст рішення складено до закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив службу у органах Державної кримінально-виконавчої служби України, що підтверджується витягом із трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 .
Як свідчить наказ Управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області №53 о/с від 10 травня 2016 року, позивача з 13 травня 2016 року звільнено зі служби у запас відповідно до пункту 2 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, що видана Вінницьким обласним Центром медико-соціальної експертизи 25 травня 2016 року, ступінь втрати працездатності позивача становив 50%.
Після повторного огляду позивачеві встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
В подальшому, 12 травня 2020 року ОСОБА_1 безтерміново встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
З метою виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням позивачеві другої групи інвалідності останній звернувся до відповідача із відповідною заявою, долучивши до неї необхідні для цього документи.
Однак, протоколом №6-20, що сформований комісією Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та затверджений головою комісії 16 червня 2020 року, ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомогу.
Листом Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції вих. №4/4856 від 19 червня 2020 року заявника повідомлено про прийняте протокольне рішення комісії Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України №6-20 від 16 червня 2020 року, а також про підстави відмови у виплаті одноразової грошової допомоги.
Суд звертає увагу на тому, що предметом спірних правовідносин позивачем визначено саме бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду його заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності та, як наслідок, неприйняття відповідачем рішення за результатами розгляду такої заяви.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження врегульовано Законом України "Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні".
Особливості соціального захисту персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України визначені статтею 23 згаданого Закону, частиною 5 якого передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відтак, частина 5 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні" в частині виплати грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби відсилає до положень Закону України "Про Національну поліцію".
Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті; визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
При цьому, порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина 2 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію").
На виконання вимог частини 2 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (надалі - Порядок №4).
Пунктом 4 розділу І Порядку №4 встановлено випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського, серед яких наступні:
1) під час виконання службових обов'язків (пункт 1 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов'язаний з виконанням службових обов'язків, спрямованих на реалізацію повноважень та основних завдань поліції, у тому числі під час участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;
2) під час виконання службових обов'язків (пункти 3, 5 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов'язаний із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;
3) під час проходження поліцейським служби (пункт 2 частини першої статті 97 Закону) - випадок, який не пов'язаний із безпосереднім виконанням службових обов'язків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту;
4) пов'язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 4 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту;
5) пов'язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 6 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності, крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку №4 заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів.
Згідно з пунктом 5 розділу ІІІ Порядку №4 для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає:
1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності;
2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках);
3) довідку органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати);
4) копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
5) копію постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
6) копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;
7) копію посвідчення інваліда війни (за наявності);
8) копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
9) копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).
Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку №4 у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 5 розділу ІІІ, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою. У разі надсилання запитів до інших органів (підрозділів) поліції, підприємств, установ, організацій, заявника, строк підготовки висновку про призначення ОГД, може бути продовжено, до отримання відповідної інформації, для його належного оформлення, але не більш як на два місяці з дня відправлення запиту. Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.
При цьому, рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови (пункту 3 розділу IV Порядку №4).
Відтак, наведені норми врегульовують процедуру прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги. Зокрема передбачено, що рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги приймається керівником органу поліції або навчального закладу, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.
Отже, наведеними вище приписами чітко визначено, що у разі відмови у призначенні виплати одноразової грошової допомоги заявника в такому випадку письмово повідомляють про це із зазначенням підстав такої відмови; водночас, Порядком №4 не передбачено прийняття окремого рішення про відмову у призначенні виплати одноразової грошової допомоги за результатами розгляду відповідної заяви.
В ході судового розгляду встановлено, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, пов'язаної із захворюванням під час проходження військової служби, комісією з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, що діє в структурі відповідача, сформовано протокол №6-20, що затверджений головою комісії 16 червня 2020 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги.
На виконання пункту 3 розділу IV Порядку №4 відповідачем 19 червня 2020 року надіслано листа позивачеві вих. №4/4856, у якому повідомив про результати розгляду його заяви відповідною комісією та про прийняте протокольне рішення, навівши у такому листі підстави відмови у виплаті одноразової грошової допомоги.
Відтак, з огляду на те, що заява ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, пов'язаної із захворюванням під час проходження військової служби, розглянута відповідачем та за результатами її розгляду прийнято відповідне рішення, про що письмово повідомлено позивача, тому безпідставно стверджувати про допущення відповідачем бездіяльності щодо нерозгляду такої заяви, на чому наполягає позивач.
За таких обставин позовна вимога щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині неналежного розгляду заяви позивача про призначення одноразової грошової допомоги є необгрунтованою, у зв'язку із чим не підлягає задоволенню.
Не підлягає також задоволенню й позовна вимога щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути подану позивачем заяву про виплату одноразової грошової допомоги, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що така розглянута відповідачем відповідно до вимог Порядку №4.
Водночас, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (частина 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, оскільки позивачем не оскаржуються дії (протокольне рішення) відповідача щодо відмови у виплаті йому одноразової грошової допомоги, тому суд обмежений у повноваженнях здійснювати перевірку на відповідність таких приписам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як передбачено частинами 1, 2, 3 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України ).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем в повній мірі спростовано обставини, на які вказує позивач. Натомість, позивачем не доведено факт нерозгляду відповідачем поданої ним заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, пов'язаної із захворюванням під час проходження військової служби.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що доводи, наведені позивачем у позовній заяві, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачеві сплаченого ним при зверненні до суду судового збору у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )
Відповідач: Центрально-Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, вул. Брацлавська, 2А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40867306)
Повний текст рішення складено 26.10.2020
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович