1Справа № 335/7287/20 3/335/1747/2020
30 жовтня 2020 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Рибалко Н.І., розглянувши матеріали, що надійшли з військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заступника командира 3 гаубичної самохідно - артилерійської батареї з озброєння, старший лейтенант, місце служби військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,-
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії НГ №003430 від 28.08.2020 року - 28.08.2020 року ОСОБА_1 діючи умисно, всупереч інтересам служби, в порушення своїх обов'язків ст. 11, 13, 16, 17, 351-356 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, будучи військовослужбовцем контрактної служби в умовах особливого періоду, недбало ставився до виконання обов'язків чергового наряду військового містечка №2, 19.08.2020 року.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Білик В.О., посилаючись на відсутність доказів, що підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, вважає, що провадження по справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що в умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків встановлених для проведення мобілізації особливий період не діє. Зазначає про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, окрім того зазначає, що у старшого лейтенанта ОСОБА_2 були відсутні повноваження на складання протоколу.
Вислухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Білик В.О., суд приходить до наступних висновків.
Частина 2 ст. 172-15 КУпАП передбачає недбале ставлення військової службової особи до військової служби, в умовах особливого періоду.
Відповідно до листа Міністерства оборони України від 20.10.2016 року №316/1/906/ - на даний час в Україні діє особливий період.
Також, згідно листа Верховного Суду від 13.07.2018 р. N 60-1543/0/2-18, Верховний Суд однозначно сформулював правову позицію щодо тлумачення поняття "особливий період". Як зазначено в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі N 205/1993/17-ц (касаційне провадження N 61-1664св17) установлено, що особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 N 303/2014 "Про часткову мобілізацію". Також у цій справі наголошується, що Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав. Таким чином, Верховний Суд, забезпечуючи єдність правозастосовної практики, дотримується правової позиції, згідно з якою особливий період в Україні діє.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративне правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
Відповідно до ч. 1 ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган, (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, в якому зазначається суть правопорушення та інші дані, необхідні для розгляду справи і не може вважатися беззаперечним доказом вини особи.
Щодо формулювання суті адміністративного правопорушення, то Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винність у скоєнні якого певною особою має доводитись в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винності особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, об'єктивна сторона правопорушення передбаченого ч.2 ст. 172- 15 КУпАП характеризується суспільно- небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками у вигляді шкоди і причинним зв'язком між вказаними бездіяльністю і наслідками. Недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. Якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов'язків (через хворобу, у зв'язку з виконанням інших покладених на неї обов'язків внаслідок нетривалої роботи на посаді та за відсутності досвіду тощо), не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним.
Так у протоколі про адміністративне правопорушення не визначено конкретно у чому виразилося недбале ставлення до виконання службових обов'язків.
З письмових пояснень свідка ОСОБА_3 вбачається, що 19.08.2020 року ОСОБА_1 було знято з наряду. Разом з тим, пояснення свідка також не містять підтвердження того у чому конкретно виразилося недбале ставлення до виконання службових обов'язків ОСОБА_1 .
Як і не містяться конкретний склад адміністративного правопорушення у висновку службового розслідування від 28.08.2020 року.
За наведених підстав, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім того, в порушення вимог ст. 256 КУпАП України, протокол про адміністративне правопорушення НГ №7358 від 07.08.2020 року, не містить даних час вчинення адміністративного правопорушення.
Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Відповідно до положень ст.62 Конституції України винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Усі сумніви щододоведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відтак, суд дійшов переконливого висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 8, 27, 33-36, 172-20, 172-15, 283-284 КУпАП, -
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її оголошення. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.
Суддя Н.І.Рибалко