Провадження № 1-кп/331/602/2020
ЄУН 331/3750/20
06 листопада 2020 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника потерпілого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя клопотання прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження №12016080020001798 від 25.05.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190, ч. 1 ст. 191 КК України з підстав, передбачених ст.284 КПК України, -
Прокурор Запорізької місцевої прокуратури №1 в Запорізькій області ОСОБА_3 звернулася до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з клопотанням про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016080020001798 від 25.05.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190, ч. 1 ст. 191 КК України з підстав, передбачених ст.284 КПК України.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлена особи привласнила членські профспілкові внески з заробітної плати найманих працівників ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у сумі понад 60 тисяч гривень.
Відомості про вищевказане кримінальне правопорушення на підставі ухвали слідчого судді ОСОБА_5 Жовтневого районного суду м. Запоріжжя було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016080020001798 від 25.05.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 191 КК України.
17.10.2019 року набрав чинності Закон України від 04.10.2019 №187-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства», яким частину першу статті 284 КПК України доповнено пунктом 3-1, згідно якого кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 191 КК України відноситься до нетяжких злочинів, з урахуванням положень ст. 49 КК України, прокурор просить закрити дане кримінальне провадження на підставі п. 3-1 ч. 1ст. 284 КПК України,у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та просила задовольнити. Прокурор також надала суду матеріали кримінального провадження для ознайомлення.
Представник потерпілої сторони в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання та направити справу для продовження досудового розслідування.
У судовому засіданні прокурором було заявлене клопотання про не допуск до участі у судовому засіданні ОСОБА_4 у зв'язку із тим, що у неї немає відповідного статусу учасника кримінального провадження. З такими доводами прокурора суд не може погодитися, з огляду на положення ст. 55 КПК України.
Відповідно до положень частини першої та другої ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Відповідно до доданої прокурором до свого клопотання заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення від 16.02.2016 року, ОСОБА_4 як представником Запорізької міської організації профспілки працівників агропромислового комплексу подано клопотання про визнання організації потерпілою у вказаному провадженні. Повторно клопотання про визнання потерпілим подавалося 14.05.2018 року. Процесуальних рішень слідчого або прокурора щодо відмови у визнанні потерпілим у матеріалах кримінального провадження не має. Таким чином, з огляду на норми кримінального процесуального законодавства, Запорізька міська організація профспілки працівників агропромислового комплексу є потерпілим у цьому провадженні, а її голова є представником потерпілого в силу своїх повноважень.
За приписами ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст.7 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до положень ч.2 ст.9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Стаття 25 КПК України визначає, що прокурор, слідчий в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення зобов'язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Згідно ч.1 ст.219 КПК України, строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Згідно з ч.4 ст.38 КПК України, орган досудового розслідування зобов'язаний застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Аналіз вищенаведених положень Кримінального процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що рішенню про закриття кримінального провадження за будь-якою із підстав, що визначені у ч.1 ст.284 КПК України має передувати повне, всебічне та неупереджене дослідження усіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ч. 1, ч. 3 ст.26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень п. 4 ч. 1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які є підставою закриття кримінального провадження.
Відповідно до ч.2 ст.93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст.92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України покладається на слідчого, прокурора, та у встановлених цим Кодексом випадках - потерпілого.
У контексті наведеного, всебічність дослідження обставин кримінального провадження означає, по-перше, висунення і дослідження всіх можливих версій щодо характеру події, що має ознаки кримінального правопорушення та винуватості особи, а по-друге, однаково ретельне встановлення і перевірку як обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують особу.
Повнота дослідження обставин кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні, використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У п. 42 рішення Європейського суду з прав людини від 13.01.2011 року у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Закриття кримінального провадження це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження та оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Аналіз зазначених процесуальних норм права приводить до висновку, що підставою для закриття кримінального провадження необхідна наявність одночасно двох обставин, а саме: закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ст. 49 КК України) та неможливість досудового слідства встановити особу, яка вчинила кримінальне правопорушення. При цьому, не можливість встановлення особи, повинно бути доведено доказами, які б давали суду можливість дійти до висновку, що органами досудового розслідування було вжито всіх можливих заходів для встановлення особи.
З матеріалів досудового розслідування встановлено, що відомості про правопорушення внесено до ЄРДР 26 травня 2016 року на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.
Останні слідчі та процесуальні дії були проведені на початку 2018 року. Також судом встановлено, що 05 березня 2018 року постановою слідчого вказане провадження закривалося. Однак, ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2018 року зазначену постанову скасовано з огляду на те, що вона є передчасною та не ґрунтується на вимогах закону. Не зважаючи на рішення слідчого судді, після його винесення жодних слідчих або процесуальних дій у кримінальному провадженні не проводилося.
На думку суду, це свідчить про недбалість відповідних службових осіб органу досудового розслідування та процесуального керівництва.
Вказане розслідування аж ніяк не може вважатись ефективним, ретельним, безстороннім, сумлінним та таким, що спрямоване на виконання завдань кримінального провадження.
Суд вважає, що таке використання органами досудового розслідування норми, що була запроваджена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства» та введена в дію 17 жовтня 2019 року, як можливості закінчити досудове розслідування кримінального провадження шляхом закриття судом на підставі п. 3-1 ч.1 ст.284 КПК України, суперечить завданням та загальним засадам, встановленим чинним КПК України.
Відтак, в даному випадку, закриття кримінального провадження на підставі п.3-1 ч.1 ст.284 КПК України суперечитиме принципу верховенства права та матиме формальний характер.
Керуючись ст.ст.2,284 КПК України, ст.ст.2,12,49 КК України, суд,-
У задоволенні клопотання прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 в Запорізькій області ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження №12016080020001798 від 25.05.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190, ч. 1 ст. 191 КК України з підстав, передбачених ст.284 КПК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1