Справа № 308/10304/20
1-кс/308/4629/20
05 листопада 2020 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, клопотання слідчого СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором у кримінальному провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202070030002505 від 05.10.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України про продовження відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави,-
Слідчий СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, із клопотанням погоджене прокурором у кримінальному провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202070030002505 від 05.10.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України про продовження відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Клопотання мотивовано наступним: близько 01 години 00 хвилин 05 жовтня 2020 року ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи значення свої дій, їх караність та суспільну небезпечність, знаходячись по вулиці Швабській в м. Ужгород, неподалік кафе «Лаунч бар 51» вчинив конфлікт з потерпілим ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході якого, з мотивів явної неповаги до суспільства, виражаючи власну зневагу до норм і правил поведінки в суспільстві, за допомогою заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень предмету зовні схожого на пістолет, здійснив постріл в бік ОСОБА_8 . Внаслідок чого ОСОБА_8 , отримав кульове поранення шиї та був госпіталізований для надання медичної допомоги до ЦМКЛ м. Ужгород.
У клопотанні вказано, що відповідно до показань свідків та потерпілого у вказаному кримінальному провадженні, останній впізнає особу, яка вчинила хлуліганскі дії в ході яких за допомогою предмета зовні схожого на пістолет здійснила постріл в його бік, внаслідок чого він отримав кульове поранення шиї.
Слідчий вказує на те, що у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Мукачево, Закарпатської області, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, не працюючий, раніше не судимий.
Як зазначає слідчий, 05 жовтня 2020 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було затримано у порядку ст. 208 КПК України та в подальшому 05 жовтня 2020 року було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Слідчий вказує на те, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05.10.2020; копією довідки з травмпункту; копією протоколу огляду місця події від 05.10.2020; копією потоколу огляду місця події від 05.10.2020; копією протоколу допиту потерпілого ОСОБА_8 , копією протоколу допиту свідка ОСОБА_9 , копією протоколу допиту свідка ОСОБА_10 , копією протоколу допиту свідка ОСОБА_11 , копією протоколу допиту свідка ОСОБА_12 , копією протоколу допиту свідка ОСОБА_13 .
У клопотанні вказано, що 07 жовтня 2020 року слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, було задоволено клопотання слідчого, погодженого з прокурором та постановлено ухвалу про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 09 листопада 2020 року.
Разом із тим слідчий зазначає, що оскільки строк дії запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою завершується 09 листопада 2020 року, завершити досудове розслідування до вказаних строків неможливо, та разом з тим ризики які встановленні слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу 07 жовтня 2020 року не зменшились, зокрема підозрюваний ОСОБА_7 , може переховуватись від органів досудового розслідування, оскільки усвідомлює про неминучість покарання за вчинення тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до семи років, може незаконно впливати на потерпілого, свідків, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення та існують ризик його протиправної поведінки, у зв'язку з чим особисте зобов'язання, особиста порука підозрюваного, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту. В зв'язку з цим є необхідність у продовженні даного запобіжного заходу в межах строку досудового розслідування.
Керуючись ст.ст. 40, 131, 132, 176-179, 183, 184, 194, 199 КПК України, слідчий просить слідчого суддю: продовжити відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мукачево, Закарпатської області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Прокурор та слідчий у судовому засіданні клопотання підтримали та просили задовольнити з підстав, що в ньому зазначені. Крім того, прокурор та слідчий просили врахувати, що за вказаний період часу не можливо було призначити експертизу відносно ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому та проведення ряду слідчих дій за його участю, оскільки такий перебував на стаціонарному лікуванні. Крім того, просили врахувати, що було призначено ряд експертиз, зокрема судово-балістичну експертизу вилученої гумової кулі після хірургічного втручання з шиї потерпілого, встановлені свідки події, частина з яких не було допитано. На даний час не встановлено місцезнаходження пристрою з якого було здійснено постріл в потерпілого, було проведено обшук автомобіля підозрюваного, але такий не пристрій не виявлено.
У судовому засіданні підозрюваний та його захисник заперечували проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Захисник та підозрюваний просили застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою або визначити розмір застави.
Окрім того, адвокатом ОСОБА_6 , подано письмові заперечення на клопотання про продовження строку запобіжно заходу у вигляді тримання під вартою. Так, адвокат стверджує, що ризики які були взяті до уваги при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , на даний час перестали існувати. Так, ОСОБА_6 , вказує на те, що підозрюваний не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, перешкоджати кримінальному правопорушенню, не має наміру впливати на свідків чи потерпілого чи вчиняти інші протиправні дії. При цьому вказує на те, що у рамках кримінального провадження проведено всі необхідні процесуальні дії, вилучені всі необхідні речі, які на думку сторони обвинувачення мають доказове значення у справі, допитані свідки. Адвокат зазначає, що під час перебування під вартою ОСОБА_7 зробив висновки щодо протиправних дій, та має намір вести законослухняний спосіб життя. Також, адвокат вказує на те, що його підзахисний не мав намір спричиняти потерпілому шкоду, а нанесення тілесних ушкоджень сталося випадково, в результаті протиправних дій самого потерпілого.
Адвокат підозрюваного просить слідчого суддю: обрати ОСОБА_7 , більш м'який запобіжний захід непов'язаний із триманням під вартою, або в разі неможливості - у відповідності до приписів ч.3 ст. 183 КПК України, визначити розмір застави достатньої для забезпечення підозрюваним процесуальних обов'язків.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: 1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості; 2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
При вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою слід враховувати вимоги статей 177, 178, 197, 199 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202070030002505 від 05.10.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України
У вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Мукачево. Закарпатської області, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, не працюючий, раніше не судимий.
05 жовтня 2020 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було затримано у порядку ст. 208 КПК України та в подальшому 05 жовтня 2020 року було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Матеріалами клопотання підтверджується наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення зокрема зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05.10.2020; копією довідки з травмпункту; копією протоколу огляду місця події від 05.10.2020; копією протоколу огляду місця події від 05.10.2020; копією протоколу допиту потерпілого ОСОБА_8 , копією протоколу допиту свідка ОСОБА_9 , копією протоколу допиту свідка ОСОБА_10 , копією протоколу допиту свідка ОСОБА_11 , копією протоколу допиту свідка ОСОБА_12 , копією протоколу допиту свідка ОСОБА_13 .
Додатково після обрання запобіжного заходу проведено огля відеозапису з камер відео нагляду встановлених на фасаді будівлі по вул. Швабській, 51 в м.Ужгород, на якому зафіксовані події які мали місце 05 жовтня 2020 року з відомостями наявності у осіб предмета схожого на пістолет.
При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 , слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України за яке передбачено покарання караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21.04.2011р.). Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57). Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу. Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».
Сукупність фактичних даних, які містяться в наведених доказах, є достатньою для висновку про причетність підозрюваного до вищевказаного злочину.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Слідчий суддя констатує, що питання про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, для підтвердження винуватості підозрюваної у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, вирішується судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. Оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість, на даній стадії досудового розслідування слідчим суддею суду першої інстанції перевірці не підлягають.
Як вбачається з матеріалів, наданих слідчим, які обґрунтовують клопотання, зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_14 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).
Зокрема, питання застосування заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відносяться і запобіжні заходи регламентовані Главою 10 - заходи забезпечення кримінального провадження і підстави їх застосування та Главою 18 - запобіжні заходи, затримання особи Кримінального процесуального Кодексу України (надалі - КПК України).
Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Під час розгляду клопотання встановлено, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 07 жовтня 2020 року, було задоволено клопотання слідчого, погодженого з прокурором та постановлено ухвалу про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 09 листопада 2020 року.
Разом із тим, завершити досудове розслідування у даному кримінальному провадженні не вбачається за можливе, адже необхідно провести ряд слідчих дій та заходів, спрямованих на отримання повного обсягу фактичних даних (доказів) у даному кримінальному провадженні, зокрема: отримати висновки балістичної експертизи, що потребує значного часу у зв'язку із значною завантаженістю експертної установи, надати їм належну оцінку; допитати ряд свідків, яких на даний час не виявилось за можливе допитати; на даний час у органу досудового розслідування відсутній висновок судово-медичної експертизи щодо тяжкості тілесних ушкоджень завданих потерпілому у даному кримінальному провадженні, яка має вагоме значення для подальшого розслідування даного кримінального провадження, з урахуванням отриманих відповідей та матеріалів експертиз провести і інші необхідні слідчі (розшукові) дії; виконати вимоги ст. 290 КПК України та скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування.
Тобто завершити досудове розслідування до вказаного часу не надається можливим у зв'язку із об'єктивними причинами.
В судовому засіданні слідчий та прокурор зазначили що неможливість раніше призначити та провести вказану експертизу було зумовлено довготривалим перебуванням ОСОБА_8 на стаціонарному лікуванні.
Крім цього, у даному кримінальному провадженні, необхідно провести допит свідків, які на даний час встановлені, не проведено ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, зокрема за участю потерпілого, що потребує додаткового часу та вказане не є можливим здійснити до 09.11.2020 року.
При розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваному, слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим, наявність підстав вважати, що останній, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, що унеможливить повноту, всебічність при розслідуванні даного кримінального провадження, може незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадження, експертів, що свідчить про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів». Отже, суд приймає до уваги тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень та покарання, що підвищує ризик зникнення обвинувачених від правосуддя.
У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Слідчий суддя вважає доведеним, що під час досудового розслідування ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, та дають достатні підстави вважати, що існує реальна загроза того, що підозрюваний перебуваючи на волі може впливати на потерпілого та свідків, незаконно перешкоджати встановленню інших можливих свідків та інших співучасників даного злочину.
Слідчий суддя вважає доведеним, що на час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваного, заявлені ризики не зменшилися, а наведені в клопотанні, та з'ясовані у судовому засіданні обставини, виправдовують тримання особи під вартою. Зокрема існують ризики того, що підозрюваний спроможний: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); знищити, сховати або спотворити речі, які мають значення для досудового розслідування та не вилучені на даний час (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на свідків, потерпілого, експертів, спеціалістів, у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України).
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Слідчий суддя вважає за необхідне вказати на те, що оцінка наведеним ризикам вже дана слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вказані ризики не зменшились, та продовжують існувати на даний час.
Окрім наявності вказаних ризиків, слідчий суддя також враховує особу підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_7 , має постійне місце проживання, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимий, стан його здоров'я, по місцю постійного проживання характеризується позитивно, має міцні соціальні зв'язки за місцем постійного проживання, має сім'ю, його молодий вік.
Доводи сторони захисту про необхідність врахування характеризуючи даних, не може бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного, оскільки дані обставини є такими, які не виключають наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Щодо обґрунтованості застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 183 КПК України визначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчий суддя звертає увагу на спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Під час досудового розслідування ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, та дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 , може: незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки їх покази мають вагоме значення у даному кримінальному провадженні; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, враховуючи відсутні відомостей про встановлене на даний час місцезнаходження предмету з якого було здійснено постріл в потерпілого.
За таких обставин слідчий суддя вважає доведеним наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 , інкримінованого йому злочину та вищевказаних ризиків, станом на день вирішення клопотання ризики не зменшилися, не відпали та продовжують існувати, і неможливість їх запобігання при вжитті більш м'яких запобіжних заходів, передбачених КПК України оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до семи років. Окрім того, слідчий суддя бере до уваги і те, ОСОБА_7 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням предмету, який пристосований для пострілів гумовими кулями, що спричинило тілесні ушкодження потерпілому, тим самим завдало шкоди його здоров'ю, а у відповідності до ст.3 Конституції України - людина, її життя та здоров'я визнаються найвищою соціальною цінністю, а також наявність обставин які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення строку дії попередньої ухвали, вважає доцільним продовжити підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Отже, враховуючи обставини провадження, характер обвинувачення, слідчий суддя вважає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваної.
Доводи адвоката про те, що на даний час можливо обрати ОСОБА_7 , запобіжний захід не пов'язаний із триманням під ватрою чи визначити розмір застави, слідчий суддя вважає не обґрунтованими та недоведеними при розгляді клопотання. Наведені захисником аргументи, щодо того, що в рамках досудового розслідування проведені усі на його думку необхідні слідчі дії, опитані всі свідки та вилучені всі докази, та що підозрюваний через перебування під вартою не може виконати взяте на себе зобов'язання щодо виплат потерпілому, а підозрюваний зробив висновки щодо протиправних дій, не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу чи обрання іншого запобіжного заходу.
На думку слідчого судді, застосування більш м'якого запобіжного заходу не унеможливить прояв встановлених слідчим суддею ризиків, та не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження та свідчить про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, щодо злочину, який спричинив загибель людини, щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Зазначена норма закону не містить прямої заборони визначити розмір застави у такому випадку, а лише надає суду таке право, при цьому слідчий суддя повинен вирішувати питання щодо наявності підстав для визначення розміру застави поряд із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кожному конкретному випадку окремо, виходячи з обставин справи і даних про особу підозрюваного.
При цьому, в даному випадку суб'єктивна сторона кримінального правопорушення (умисний чи необережний злочин) юридичного значення не має, тим самим нівелються доводи адвоката про те, що злочин було вчинено випадково та його дії не були направлені на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства.
Слідчим суддею враховані конкретні обставини справи, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , ті обставини, що злочин, який інкримінується підозрюваному, спричинив тілесні ушкодження потерпілому, вчинений із застосуванням вогнепальної зброї, на даний час відсутні висновки судово-медичної експертизи, враховуючи також, що вік та стан здоров'я підозрюваного дозволяє застосувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, отже, задовольняючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне не визначити підозрюваному розмір застави.
Виходячи з вищевикладеного, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про продовження підозрюваному ОСОБА_7 строків тримання під вартою підлягає задоволенню, так як є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризик якого залишився з огляду на серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, їх тяжкість з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, та може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Згідно ч.4 ст.196 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом. Вказана норма застосовується і до вимог ухвали слідчого судді про продовження строків тримання під вартою.
Статтею 113 КПК України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст. 114 КПК України, будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.
Згідно п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься розумність строків.
Засада розумності строків кримінального провадження випливає із завдання швидкого розслідування і судового розгляду, закріпленого в ст. 2 КПК України, і відповідає вимогам ст. 6 КЗПЛ, яка гарантує, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У МПГПП встановлено, що кожен має право на основі повної рівності бути судимим без невиправданої затримки» (п. «с» ч. 2 ст. 14). При цьому кожен заарештований або затриманий має право на судовий розгляд протягом розумного строк (ч. 3 ст. 9). Звід принципів захисту всіх осіб, які піддаються затриманню чи ув'язненню будь - яким чином, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 9 грудня 1988 р., вимагає проведення судових розглядів в розумні строки після затримання, або звільнення суду (принцип 38).
Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримання процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.
Відповідно до положень ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів і продовжується слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, а тому, зважаючи на право підозрюваного, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк стало предметом судового розгляду, визначені ст. 28 КПК України розумні строки кримінального провадження, строк тримання під вартою ОСОБА_7 слід продовжити, у межах строку досудового розслідування, до 26.11.2020 року.
З урахуванням наведеного вище клопотання підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 117, 178, 183, 184, 193-194, 197, 199, 202, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором у кримінальному провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202070030002505 від 05.10.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, про продовження застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою, підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мукачево, Закарпатської області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, у вигляді тримання під вартою, до 26.11.2020 р. включно, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1