Справа № 308/8317/20
05.11.2020 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Сарай А.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з військової частини НОМЕР_1 , відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що обіймає посаду: номер обслуги роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , солдата, за ч. 4 ст. 172-11 КУпАП,
З протоколу № 30 про військове адміністративне правопорушення від 18.08.2020 року вбачається, що 05.08.2020 року, о 08.00 год., м. Ужгород, вул. Другетів, 91, солдат ОСОБА_1 був направлений на медичне освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння, де був складений протокол № 630 від 05.08.2020 року із заключенням: стан сп'яніння, внаслідок вживання алкоголю, неускладнений. Солдат ОСОБА_1 перебував на території військової частини у стані алкогольного сп'яніння під час виконання службових обов'язків, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.
ОСОБА_1 у судові засідання, призначені на 03.09, 25.09, 16.10 та 05.11.2020 року, не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом надіслання судових повісток про виклик рекомендованими поштовими відправленнями, про причини неявки не повідомлено.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що провадження в даній справі слід закрити у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи зі змісту приписів ст. ст. 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та одних із засобів доказування у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.
Згідно з вимогами ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, серед іншого: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Частиною 4 ст. 172-11 КУпАП передбачено відповідальність за діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду (самовільне залишення військової частини або місця служби).
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 перебував на території військової частини у стані алкогольного сп'яніння під час виконання службових обов'язків, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.
Під час судового розгляду встановлено, що матеріали даної справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. 251 КУпАП, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.
Протокол є актом обвинувачення й повинен містити конкретне обвинувачення, виходячи з поняття адміністративного правопорушення, відповідно до вимог КУпАП.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з положень ст. ст. 8, 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Отже, на підставі відповідної практики Європейського суду з прав людини можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст. 6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.
З огляду на викладене, суд позбавлений змоги самостійно витребовувати докази та документи на підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, вказаний обов'язок повністю покладений на орган або особу, яка складає відповідний протокол.
Це повністю узгоджується з приписами ч. 2 ст. 251 КУпАП, згідно з якими обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За таких обставин, вважаю, що протокол № 30 про військове адміністративне правопорушення від 18.08.2020 року не може бути покладений в основу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення згідно зі ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю відповідно до вимог ст. ст. 252, 280 КУпАП.
З урахуванням наведеного, приходжу до переконання, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП, сам протокол про адміністративне правопорушення, як підстава для притягнення особи до відповідальності та один із засобів доказування, складений із суттєвими порушеннями вимог чинного законодавства, зокрема суть викладеного у протоколі правопорушення не відповідає диспозиції правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП, а тому провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 247 п. 1, 283, 284 КУпАП,
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 172-11 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області А.І. Сарай