Справа № 308/8906/19
05.11.2020 місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016070030002143 від 21.06.2016 року, про обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області під головуванням судді ОСОБА_6 знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016070030002143 від 21.06.2016 року, про обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської від 11.09.2020 року постановлено продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів - до 09.11.2020 року, включно.
03.11.2020 року від прокурора до суду надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
На підставі проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку з перебуванням головуючого судді ОСОБА_6 на лікарняному згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03.11.2020 року для розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначено суддю ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
В обґрунтування клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор посилається на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, що належить до категорії тяжкого, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років. Вказує на наявності ризиків, передбачених статтею ст. 177 КПК України, зокрема того, що ОСОБА_4 , з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. Існування зазначених ризиків обґрунтовується встановленими фактичними обставинами кримінального правопорушення, зокрема, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_4 після вчинених кримінальних правопорушень, які він вчиняв під час іспитового терміну, втік з місця події та у подальшому переховувався від органу досудового розслідування, впливав на свідків, зокрема свідка ОСОБА_7 . З врахуванням викладеного, у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 буде переховуватися суду, зможе знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. З цих підстав більш м'які запобіжні заходи, такі як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт та застава не зможуть запобігти ризикам, визначеним ст. 177 КК України.
Прокурор у судовому засіданні вказане клопотання підтримав та просив задовольнити.
Захисник у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати відносно обвинуваченого більш м'який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт з електронними засобами контролю.
Обвинувачений ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні клопотання та змінити йому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Розглянувши клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 29 Конституції України регламентовано, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (рішення Європейського суду з прав людини від 26.06.1991 року «Летельє проти Франції», скарга № 12369/86).
Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, суд вважає, що передбачені ст. 177 КПК України ризики, які враховувалися при обранні та продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у виді триманні під вартою, на даний час не відпали і продовжують існувати, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування запобіжного заходу відсутні.
Оцінюючи наявність ризиків у кримінальному провадженні суд виходить з того, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Суд також враховує характер висунутого ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, що має підвищений ступінь суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише його прав, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів, дані про особу обвинуваченого, існуючих соціальних зв'язків, який вчинив інкримінований йому злочин під час іспитового строку. При цьому слід зважити і на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в інкримінованому злочині.
За наведених обставин, оскільки судове провадження не завершено, суд дійшов до висновку, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, чим тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не дасть змогу дослідити всі обставини кримінального правопорушення у встановлені законом строки, у зв'язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню та запобіжний захід у виді тримання під вартою слід продовжити.
Доводи сторони захисту зазначених висновків суду не спростовують, а матеріали провадження не містять переконливих відомостей, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 331, 369, 372, 376 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до двох місяців, а саме, до 04 грудня 2020 року, включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити Державній установі «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)».
Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали 06 листопада 2020 року об 11 год. 00 хв.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1