Справа №132/3491/20
Провадження №2/132/817/20
Ухвала
Іменем України
"06" листопада 2020 р. Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Аліменко Ю.О.
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним та скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності на 1/2 частку майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності,
02.11.2020 року до Калинівського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним та скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності на 1/2 частку майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2020 року головуючим по справі № 132/3491/20 (провадження 2/132/817/20) було обрано суддю ОСОБА_4 .
03.11.2020 року суддею Павленко І.В. заявлено самовідвід та справу передано до канцелярії суду для повторного автоматизованого розподілу справи між суддями відповідно до вимог ст. 33 ЦПК України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2020 року головуючим по справі № 132/3491/20 (провадження 2/132/817/20) було обрано суддю Аліменко Ю.О.
Разом з позовом до суду позивачем подано заяву про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, оскільки вона має скрутне матеріальне становище.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
За правилами ч. ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 136 ЦПК України, єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Таким чином, суд може відстрочити сплату судового збору при наявності беззаперечних доказів, які підтверджували б матеріальний стан платника.
На підтвердження свого майнового стану позивач ОСОБА_1 надала докази, які не в повній мірі відображають її майновий стан, оскільки як остання зазначила вона є пенсіонером, має скрутне матеріальне становище, проте згідно наданої довідки про отриману пенсію, видану Калинівським відділом обслуговування громадян ГУ ПФУ у Вінницькій області неможливо визначити річний дохід позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, так як вона охоплює лише 5 місяців попереднього календарного року та 2 місяці поточного календарного року.
Крім того, позивачем ОСОБА_1 не надано інших доказів які б підтверджували її скрутне матеріальне становище (довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, банківські документи про відсутність на рахунку коштів тощо), оскільки крім пенсії у позивача може бути й інше джерело доходу.
Дані обставини не підтверджують в повній мірі скрутне матеріальне становище позивача ОСОБА_1 та не дозволяють в повній мірі визначити чи підпадає дохід позивача до вимог ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», якою регламентується відстрочення у сплаті судового збору.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відмова у відстроченні сплати судового збору не порушує положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (про право на справедливий суд), оскільки не перешкоджає вказаній особі у доступі до суду і не ускладнює його таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір, його об'єкти та ставки, підстави і порядок сплати, а також умови звільнення від сплати встановлені законом, тобто справляння судового збору переслідує законну мету.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення, розстрочення сплати судового збору на певний строк або звільнення від сплати такого є правом суду, а не обов'язком.
Таким чином, особі, яка подає позов необхідно сплатити судовий збір у порядку та розмірі, визначених Законом України «Про судовий збір».
За таких обставин клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню, оскільки обставини, викладені в ньому не підтвердженні належними доказами.
Оскільки позивачу відмовлено у задоволені клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху, з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним уст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Частиною 4 ст.177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п.п. 2 п. 1, п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» №3674 від 08.07.2011 року, який набрав чинності з 01.11.2011 року зі змінами і доповненнями, ставка судового збору за подання до суду: позовної заяви майнового характеру фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, за звернення до суду з даною позовною заявою ОСОБА_1 належить сплатити судовий збір за дев'ять вимог немайнового характеру (одна вимога немайнового характеру - 420,40 грн.), що становить 3783,60 грн. та шість вимог майнового характеру, що становить 23636,34 грн.
Судовий збір слід перерахувати за реквізитами: Калинівський район/м. Калинівка, отримувач: УК у Калинів. р-ні/Калинів. р-н/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 37503268, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку (IBAN) UA948999980313171206000002222, код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 175 ЦПК України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно ч.7 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Згідно частин 4, 5 статті 62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Згідно пункту 2 «Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів», затвердженого рішенням Ради адвокатів України 17.12.2012 р. №36 із змінами (чинного на час звернення до суду та до 12.04.2019 р.), ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05.07.2012 р. №5076-VI«Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України.
Згідно положень частин 1-3 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (ч.1). Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (ч.2). Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом (ч.3).
З зазначених вище норм законодавства вбачається, що повноваження адвоката як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, а отже подаються в оригіналі, можливості самостійного посвідчення адвокатом відповідності оригінала наданій копії положеннями ЦПК України і Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» не передбачено.
Разом з тим, позовна заява датована 19.10.2020 року, підписана позивачем ОСОБА_1 , але завірені додані до позову документи «Згідно з оригіналом адвокат Сидорчук Н.М.», що не відповідає вищезазначеним приписам законодавства.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Як вбачається із наданої позовної заяви, вимоги закону при її поданні у повному обсязі не виконано.
Отже, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку на усунення викладених в ухвалі недоліків.
Враховуючи викладене, залишення даної позовної заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.
Керуючись ст.ст. 133, 136, 175, 177, 185 ЦПК України,
В задоволені заяви ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним та скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності на 1/2 частку майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява вважається неподаною і буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.